Філософсько-етична проблематика роману

САМОСТІЙНА РОБОТА

Т Е М А: Роман „Майстер і Маргарита” М. Булгакова в культурологічному контексті. „Магічний реалізм” роману.

М Е Т А: дослідити елементи „магічного реалізму” в романі „Майстер і Маргарита”. Встановити інтертекстуальну площину роману та зв`язок твору з Біблією і з історичною ситуацією в Росії 30-х років ХХ ст.

Завдання: письмово визначити риси поетики „магічного реалізму” в романі „Майстер і Маргарита” М. Булгакова; проаналізувати образи Майстра і Маргарити. Підготувати фрагмент уроку (слово вчителя) на тему: „М. Булгаков і Київ”.

Відповідь:

Місце, де народилася людина, — найдорожче для нього. Будь то місто, чи село, воно назвжди залишиться в серці людини. Адже це маленька батьківщина, де пройшли найщасливіші дні життя. Завжди з любов’ю і ніжністю ми згадуємо цей милий серцю куточок. Узи, що зв’язують людину з батьківщиною, можуть лише послабшати, але вони ніколи не рвуться.

От і Михайло Афанасійович Булгаков був тією людиною, котра усім серцем любила свою батьківщину. Письменник народився в 1891 році в Києві. Його батьки наймали будинок на тихій Воздвиженській вулиці. Недалеко знаходилася Воздвиженська церква, де і був хрещений маленький Булгаков. Майбутнього письменника назвали на честь архангела Михаїла, покровителя Києва. Батьки Булгакова з’їхали з Воздвиженської вулиці, коли йому був один рік. І тому прекрасна Воздвиженська не збереглася у творах Булгакова.

Одним своїм кінцем Воздвиженська виходить на Андріївський узвіз. Андріївський узвіз! Як часто ця назва буде зустрічатися у творах Булгакова. Будинок на Володимирській гірці був дуже дорогий Булгакову. Тут жили його батьки, саме тут молоді Михайло і Тетяна наймали свою першу кімнату. У них була наріжна кімната з двома великими вікнами.

Особливе місце у творчості Булгакова займає будинок № 13, що на Андріївському узвозі. Саме тут оселилися назавжди тіні його героїв. Цей будинок письменник збереже в оповіданні «Будинок Ельпіт Робкомуна», у романі «Майстер і Маргарита» і в «Білій гвардії». Будинок № 13 описаний у романі «Біла гвардія» як будинок Турбіних: «На вулицю квартира Турбіних була у другому поверсі, а в маленький окатистий затишний дворик — у першому». У «Білій гвардії» Булгаков з такою точністю передав опис будинку №13, що не проминув навіть такої дрібниці, як простий електричний ліхтар: «Як дорогоцінні камені, сіяли електричні шари, високо підвішені на карлючках сірих довгих стовпів». Тут, на Андріївському узвозі, їх було зовсім мало. Але принаймні один був за рогом будинку № 13. Саме цей ліхтар Булгаков зобразив у «Білій гвардії»: «Бризнуло з-за рогу світло високого ліхтаря, і вони пройшли дощатий паркан, який захищав подвір’я №13, і стали підніматися нагору по узвозу».

Роман «Майстер і Маргарита» – вершинний твір М.Булгакова.

Історія створення. М.Булгаков працював над романом протягом 1928-1940 років. Відомі шість редакцій твору. Спершу автор хотів написати «роман про диявола» із вставною новелою про Христа і Пілата. У 1931-1932 роках у роман увійшли образи майстра і Маргарити, а в 1937-1938 роках з'являється остаточна назва «Мастер и Маргарита».

Проблематика. У романі розкриваються найважливіші моральні і філософські проблеми: свобода і насильство, художник і влада, смисл буття людини, духовна сутність світу, значення кохання в житті, призначення особистості і вибір її позиції тощо.

Тема. Основна тема твору — показ духовної деградації суспільства в культурно-історичному контексті, зображення загальної трагедії людини і всього світу. Головній темі підпорядковуються інші окремі теми: історія загибелі Ієшуа Га-Ноцрі, трагічна доля майстра і Маргарити, життя Івана Бездомного, пригоди Роланда зі своїм почтом. Булгаков показує, що світ утратив свою духовну сутність, люди забули про Бога, про вічні цінності, а це неминуче веде до трагедії всіх і кожного. .

Ідея. Письменник викриває суспільні вади, але, на його думку, протиставити будь-якому насильству можна лише одне — силу духу людини, її творчість, внутрішню свободу. Тому Булгаков утверджує ідею високих людських цінностей – добра, справедливості, кохання, волі. Ієшуа, Майстер і Маргарита втілюють авторські думки про непереможність особистості, яка усвідомила силу своєї творчості і внутрішньої свободи.

Композиція. «Мастер и Маргарита» — це «роман у романі». Розділи про життя Москви І930-хроків межують з розповідями на біблійні теми (роман, який пише майстер, інтерпретує відому Історію зіткнення Ісуса і Понтїя Пілата, а також жертовної загибелі Христа). Це дає можливість письменникові говорити про сучасність із позиції вічності і водночас нагадати про втрачені християнські заповіді. Той факт, що сива давнина і сучасність знаходяться поряд, утверджує переконання, що змінюються лише історичні та життєві обставини, натомість сутність людини залишається незмінною, і, як і дві тисячі років тому, людина протистоїть сама собі відповідно до того, якими засадами керується вона у житті. Саме таке розуміння додатково посилюється і завдяки прийому контрапункту, який використано у творі і який співвідноситься не тільки з особливостями романного часу, а й з особливостями романного простору.

В побудові роману відчуваються позиції Г.С. Сковороди. У трактаті українського філософа XVIII ст. «Потоп зміїн» викладено концепцію про існування трьох світів: земного, космічного і біблійного, кожний з яких має дві сторони — зовнішню (ту, що всі бачать) і внутрішню (невидиму) У Булгакова земний світ уособлюють персонажі з Московського життя 30-х років (Берліоз, Римський, Варенуха, Ласточкін та ін.). До космічногo світу належать Воланд і його почет (Азазелло; Коровєв-Фагот, кіт Бегемот, Абадонна, Гелла). Біблійниій світ показаний в історіях про Гєшуа Га-Ноцрі, Понтія Пілата, Левія Матвія. Іуди та ін. Змальовуючи різні світи, Булгаков наголошує на загальному розриві між ними. Злободення проблеми відсунули на другий план вічні цінності. А це означає, що світ утратив свою духовну ціль і летить у прірву. Роман «Мастер и Маргарита» Булгаков писав як попередження людству про порушення законів буття.

Окрім того, кожний із світів твору — земний, біблійний і космічний — має, згідно з концепцією Сковороди, дві сторони. На перший погляд, у Москві все благополучно, люди їдять, п'ють, розважаються, але насправді це суспільство давно хворе. Тому на Землю і приходить диявол в образі звичайного обивателя.

Біблійні мотиви в романі. Письменник своєрідно інтерпретує євангельські мотиви й образи. (Матвій звертався до євреїв і тому говорив про Христа як про обіцяного Богом Месію, як про помазаника Божого, довгожданого царя Іудейського. Марк писав, звертаючись до римлян, і говорив про Христа як про Слугу Божого. Лука писав для язичників і підкреслював, що Христос — Син Людський. І, нарешті, Іван звертався до всього людства, наголошуючи, що Христос — Син Божий) На основі сюжету роману «Майстер і Маргарита» можна зробити висновок, що Булгаков розвиває головні ідеї Євангелія від Луки, у якому Христос змальовується як Син Людський. Ієшуа це людина, як усі, й водночас незвичайна. Як і кожна людина, Ієшуа боїться болю, смерті, лякається, коли дізнається, що його хочуть убити.

Булгаков знімає будь-який релігійний аспект у зображенні подій у Єршалаїмі. У нього немає мотивів богосинівства, жертви в ім'я спокутування людського гріха. У романі немає апостолів, матері Марії, немає освяченого релігією, слова «хрест», «розп'яття», не кажучи вже про те, що Ієшуа не робить ніяких чудес і не воскресає. Понтій Пілат також зображується не як могутній прокуратор, а як звичайна людина, котру знесилює головний біль. Він мучиться сумнівами і докорами совісті. Іуда, зрадивши Ієшуа, — також уже не біблійний підлий зрадник Іуда, а закоханий чоловік, готовий на все заради жінки.

Філософсько-етична проблематика роману

І. Головне питання людства в романі. (Роман починається розповіддю про зустріч Невідомого з Берліозом та Бездомним і їхню суперечку про існування Бога. Саме це і є головне етичне питання, яке розкривається у романі. Бог тут мислиться як категорія етична — це міра людської моралі у кожному. Не випадково у кінці Великого балу Воланд промовляє, що "кожному буде дано за вірою його". Отже, це також проблема віри і безвір'я.)

ІІ. Проблема добра і зла.

1. Добро — позитивне в людях і житті. (За позитивне Булгаков вважає моральність, доброту, любов. Найвищим втіленням добра є Ієшуа Га-Ноцрі, який дає світло і правду, істину. Він — втілення любові.)

2. Зло — все, що протистоїть добру. (Перш за все зло — це брехня. Зло — це насильство й аморальність. Міру добра і зла в кожному визначає мораль. Саме тому на покарання заслуговують від команди Воланда ті, хто не втримався на висоті моралі, не витримав спокуси. Таким чином Воланд у Булгакова постає як втілення справедливої кари тим, хто забуває про мораль. Отже, зарахувати його до зла чи добра важко. Він існує і має владу над тими, хто допускає аморальність у своїй поведінці.)

ІІІ. Проблема творчості. (Булгаков яскраво змальовує світ літературної кон'юнктури, представлений цілою галерею образів так званих "письменників", які прийшли у світ мистецтва заради матеріальних благ. їм протиставлений Майстер як уособлення вільної творчості, інтелігентності, філософського складу розуму. Проміжну позицію посідає Іван Бездомний — людина, душа якої відкрита, жива, а через це й потрапляє він спочатку під вплив брехливого й порожнього Берліоза. Але він позбавляється брехні і починає розуміти істину. Він ще молодий і в нього є шанс зрозуміти все. У кінці твору він стає професором, але не набув духовної свободи, необхідної справжньому митцю.)

ІV. Кохання — вічне. (Роман передає надзвичайну історію кохання. Маргарита вражає Майстера не стільки красою, хоч це була і справді красива жінка, але самотністю в очах. Він побачив у ній близьку людину. І ця моральна близькість стає шляхом до великого кохання, яке не знає меж і перешкод, яке викликає шанобливий подив навіть у сатани. І тому Майстер і отримує жаданий спокій, необхідний для творчості, лише з Маргаритою.)

V. Проблеми моралі. (Проблеми моралі — це наскрізний предмет зображення й аналізу в романі. Від Берліоза, який розплачується за безвір'я, за те, що ніс ідеологію порожнечі і безбожності, до Понтія Пілата, який не одну "тисячу лун" розплачується за гріх боягузтва. За гріх зради карається Іуда і ще багато іуд у сучасній Булгакову Москві. Та й сам Майстер не позбавлений тих вад — боягузтва і зради, бо відрікся від роману аж тричі. Проблеми моралі яскраво вирішуються через зображення покарання, якого зазнають Воланд, Азазелло, Коров'єв, Бегемот. Зображення тих, хто досі безкарно порушував закони моралі.)

VІ. Проблема влади. (Проблема влади вирішується на рівнях різних історичних епох, але завжди однозначно: влада — це зло і насильство. У цьому переконується читач, спостерігаючи історію стосунків Ієшуа та Понтія Пілата. Так само виглядає влада і за дві тисячі років: вона примушує боятися, брехати, зраджувати — йти проти моралі, аби зберегти своє життя й добробут.)

"Магічний реалізм", властивий роману, проявляється у постійному співставленні містичного та буденного. Справді, що може бути буденним за бажання двох літераторів, Бездомного та Берліоза, випити абрикосової в кінці задушливого спекотного дня на Патріарших ставах? Що незвичайного може статися з освіченими діячами культури, атеїстами за переконанням? Однак містичне поряд, і до їхньої розмови про Ісуса приєднується дивний на вигляд громадянин, який чи то глузує з колег по перу, чи то є божевільним. Він стверджує, що Бог існує, доля кожної людини визначена наперед і .навіть передрікає Берліозу близьку смерть через відтинання голови, адже "...Аннушка висе купила олію, і не лише купила, але навіть і розлила". І герої роману, і сам читач думають, що це якийсь розіграш, аж до епізоду, у якому Берліоз послизається на розлитій олії й попадає під трамвай. Ми розуміємо, що у творі на сцену виходять нелюдські містичні сили.

Дійсно, у Москву початку XX століття прибув сам Сатана (Во-ланд) зі своїм оточенням — Коров'євим-Фаготом, Азазелло, котом Бегемотом та Геллою. Ця компанія починає виробляти дивні речі, і здається, що далі події будуть розгортатися лише у фантастичній площині. Та це не так. Поряд із незвичайними витівками потойбічних сил М. Булгаков талановито показує і викриває цілком земні буденні вчинки, людські пристрасті. У Будинку літераторів з міщанською самовдоволеністю бенкетують представники культурної еліти.

Директор вар'єте Лиходєєв ніяк не може отямитися від великої кількості алкоголю і згадати, коли це він підписав контракт про сеанс чорної магії. Урешті-решт невідома сила миттєво переносить його до Ялти. Коров'єв-Фагот цілком поземному дає хабар голові житлового товариства Босому, щоб той дав дозвіл на проживання Воланда у квартирі Берліоза.

Те, що магічне й буденне йдуть поряд, особливо яскраво показує епізод виступу Воланда у московському вар'єте. "Чорний маг" просто розважається з метою побачити, чи змінилися москвичі за час його відсутності, й констатує: людей "зіпсувало квартирне питання" . Замість викриття фокусів компанія Воланда викрила моральне обличчя суспільства: глядачі жадібно хапають гроші, жінки сипонули на сцену за модними речами, і на обличчях людей світиться невгасиме прагнення до наживи. По закінченні сеансу всі гроші обертаються на папірці, а модні жіночі речі просто щезають.

Єдиною цілковито містичною сценою в романі є картина балу в Сатани. Тут ми бачимо й незвичайну підготовку головної героїні Маргарити до свята (чарівний крем, поради Коров'єва), і прийом нею гостей, які виявляються давно загиблими відомими злочинцями й убивцями, і виконання прохання Маргарити повернути їй коханого... Однак ці фантастичні епізоди тільки підкреслюють буденність міста, яке живе своїм життям за стінами бального залу.

Дата добавления: 2019-01-14; просмотров: 234; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

Мы поможем в написании ваших работ!