СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………...3
РОЗДІЛ 1. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЛІЗИНГУ………………….4
1.1 Види та форми лізингу………………………………………..6
1.2 Обєкти та субєкти лізингових правовідносин……………….7
РОЗДІЛ 2. ПОНЯТТЯ, УМОВИ ДОГОВОРУ ЛІЗИНГУ………………………………………………………………………….9
РОЗДІЛ 3. ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ СТОРІН ДОГОВОРУ, ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ДОГОВОРОМ………………………………….11
РОЗДІЛ 4. РИЗИК ВИПАДКОВОГО ЗНИЩЕННЯ АБО ВИПАДКОВОГО ПОШКОДЖЕННЯ ПРЕДМЕТА ДОГОВОРУ ЛІЗИНГУ… ……………………………………………………………………...14
РОЗДІЛ 5.ДОГОВІР МІЖНАРОДНОГО ЛІЗИНГУ ТА ЙОГО ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ… ………………………………………………15
5.1 Суб’єкти договору міжнародного лізингу………………….16
5.2. Умови та порядок укладання договору міжнародного лізингу. …………………………………………………………………………...17
ВИСНОВОК……………………………………………………………...19
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………....20
ВСТУП
Цікавість до цієї теми спонукала мене звернутися до проблеми правового регулювання лізингу згідно Закону України "Про фінансовий лізинг".
Нині в Україні лізинг широко застосовується як господарчими суб'єктами у підприємницькій діяльності, так і громадянами з особистою метою (приміром, отримання у лізинг автомобіля).
Водночас нормативне регулювання цієї сфери не завжди однозначне, надто це стосується оподаткування лізингових операцій.
|
|
|
РОЗДІЛ 1. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЛІЗИНГУ
Одні науковці розглядають лізинг як своєрідний спосіб кредитування підприємницької діяльності, другі цілком ототожнюють його з довгостроковою орендою чи однією з її форм, що, своєю чергою, зводиться до найманих чи підрядних відносин, треті вважають лізинг завуальованим способом купівлі-продажу засобів виробництва чи права користуватися чужим майном, а четверті інтерпретують лізинг як дії за чужий рахунок, тобто керування чужим майном за дорученням довірителя.
З організаційно-правового погляду лізинг – це специфічна довгострокова оренда машин, обладнання, транспортних засобів і споруд виробничого призначення.
Головні відмінності лізингу від оренди – це тривалість операції та виплата вартості об’єкта. Щодо права власності, то на відміну від договору купівлі-продажу майна, згідно з яким право власності переходить від продавця до покупця одразу, за лізинговим договором право власності на предмет оренди залишається за лізингодавцем, а до лізингоодержувача переходить лише право тимчасового користування майном.
Згідно з положеннями глави 58 ЦК України лізинг виступає як один із видів договору найму (оренди) поряд із прокатом, наймом (орендою) земельної ділянки, будівлі або іншої капітальної споруди, транспортного засобу. За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України).
|
|
|
Нормами Господарського кодексу України встановлюється правовий режим лізингу як виду господарської діяльності відповідно до норм глави 30 розділу VI та визначаються особливості регулювання майнових відносин суб’єктів господарювання (ч. 2 ст. 4 ГК України).
Закон України «Про фінансовий лізинг» фактично побудовано виключно на цивільно-правовій основі, його предметом є регулювання в першу чергу саме договірних відносин. Між тим існує необхідність у врегулюванні лізингової діяльності як різновиду господарської, зокрема як різновиду інвестиційної, діяльності, що здійснюється суб’єктами ринку фінансових послуг.
Виходячи зі змісту лізингових відносин, лізинг є господарською діяльністю тільки для лізингодавця. Для інших учасників лізингу (лізингоодержувачів, продавців тощо) лізинг є господарською операцією . Основна проблема співвідношення цивільно-правового та господарсько-правового підходів щодо регулювання лізингу полягає у тому, що Цивільний кодекс України обмежується регулюванням лізингу як виду зобов’язальних договірних відносин щодо передачі майна у тимчасове користування, що має особистий майновий характер. Господарський кодекс України встановлює комплексне регулювання відносин лізингу як виду господарської діяльності, що охоплює в цілому господарськовиробничі, організаційно-господарські і внутрішньогосподарські відносини. Проблема визначається насамперед практичним урахуванням мети правового регулювання, природи суспільних приватних та економічних відносин у сфері лізингу, правовим режимом діяльності громадян та суб’єктів господарювання виходячи із їхніх потреб.
|
|
|
В Україні відносини лізингу регулюються:
ü Цивільним Кодексом України;
ü Господарським Кодексом України (стосовно операцій лізингу між господарчими суб'єктами);
ü Законом України «Про фінансовий лізинг» застосовується до такого виду лізингу, як фінансовий;
ü Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» регулюється оподаткування таких операцій податком на прибуток;
|
|
|
ü Законом України «Про податок на додану вартість» (щодо оподаткування лізингових операцій податком на додану вартість);
ü Конвенція УНІДРУА «Про міжнародний фінансовий лізинг» застосовується до операцій міжнародного фінансового лізингу у випадку, якщо місця підприємницької діяльності лізингодавця і лізингоодержувача розташовані в різних країнах і ці держави й країна, в якій здійснюється підприємницька діяльність постачальника, є договірними державами; або і договір постачання, і договір лізингу регулюються законодавством Договірної держави.
ВИСНОВОК
Виходячи з практики країн - членів ЄС, а також специфіки фінансового лізингу (цивільно-правого, господарського та фінансового аспектів), існує необхідність у врегулюванні лізингової діяльності як різновиду господарської, що здійснюється суб’єктами ринку фінансових послуг з урахуванням загальних положень Цивільного кодексу України (як загальних норм щодо норм Закону України «Про фінансовий лізинг»)
Таке регулювання повинне включати диференціацію лізингу залежно від наявності фінансово-правого аспекту (як різновиду фінансових послуг), зокрема шляхом виокремлення фінансового та оперативного лізингу.
Виокремлення двох зазначених вище видів лізингу дає можливість укладати договори оперативного лізингу без додаткових вимог з боку фінансового права.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. «Цивільний кодекс України» від 16.01. 2003 р. № 435-IV.
2. «Господарський кодекс України» від 16.01. 2003 р. № 436-IV.
3. Закон України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997 р. № 723/97 — ВР, в редакції Закону від 11.12.2003 р. № 1381-IV.
4. Рошило В. І. Джерела фінансування інноваційного розвитку: Монографія. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2006. – С. 102.
5. Кулиняк І. Я. Класифікація лізингу залежно від мети здійснення суб’єктами лізингової діяльності // Інститут підприємництва та перспективних технологій при Національному університеті “Львівська політехніка”. – № 8. – 2006. – С. 61–66.
Дата добавления: 2018-11-24; просмотров: 119; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!