Графічна та математична інтерпретація рецесійного розриву.
Рецесійний розрив – це величина, на яку фактичні сукупні витрати повинні початково збільшитися, щоб забезпечити досягнення потенційного ВВП.
Величина рецесійного розриву визначається за формулою:
ВВПП-ВВПф – реальний приріст ВВП, необхідний для досягнення ВВП потенційного;
me – мультиплікатор витрат.
Графічно рецесійний розрив можна зобразити так:
ВВП1 – фактичний обсяг виробництва, якому відповідають сукупні витрати нарівні Е1.
ВВП2 – потенційний обсяг виробництва, якому відповідають сукупні витрати нарівні Е2.
Графічна та математична інтерпретація інфляційного розриву.
Інфляційний розрив – це величина, на яку фактичні сукупні витрати повинні початково зменшитися, щоб усунути інфляційний надлишок за умов повної зайнятості.
Формула інфляційного надлишку:
ВВПП-ВВПф – інфляційне зменшення ВВП за умов повної зайнятості;
me – мультиплікатор витрат.
Графічно рецесійний розрив можна зобразити так:
ВВП1 – фактичний обсяг виробництва, якому відповідають сукупні витрати нарівні Е1 за умов повної зайнятості.
ВВП2 – потенційний обсяг виробництва, якому відповідають сукупні витрати нарівні Е2 за умов повної зайнятості.
Критика кейнсіанцями класичного положення про державне невтручання в економіку.
Уявлення прихильників класичної теорії про здатність ринку до автоматичного регулювання економіки і необхідність відлучення держави від цього регулювання не витримало випробування на практиці. Історичний досвід світової економіки (Велика депресія 30-х років) показав, що держава змушена втручатися в економічні процеси. Вирішальну роль в перегляді класичних уявлень про економічний механізм відіграв відомий англійський економіст Джон Мейнард Кейнс.
|
|
|
У книзі “Загальна теорія зайнятості, процента та грошей” (1936 р.), він уперше піддав конструктивній критиці класичну теорію макроекономічного регулювання, що панувала доти. На противагу класичній теорії ринкового саморегулювання і державного невтручання в економіку він запропонував альтернативну макроекономічну теорію, в основі якої лежить державне регулювання економіки. Це явище отримало в науці назву “кейнсіанської революції”.
На відміну від класиків, прихильники кейнсіанської теорії відстоюють думку, що ринковий механізм самостійно не може гарантувати досягнення в економіці повної зайнятості. Повна зайнятість за рахунок лише ринкових регуляторів – це не закономірність, а випадковість. Підтвердженням цього положення кейнсіанці висувають кілька аргументів:
• кейнсіанською теорією відкидається положення про те, що процентна ставка гарантує забезпечення рівноваги між заощадженнями та інвестиціями, оскільки власники заощаджень та інвестори – це зовсім різні економічні групи, які в процесі прийняття рішень керуються неоднаковими мотивами.
|
|
|
• кейнсіанці ставлять під сумнів класичне положення про високу еластичність цін і заробітної плати, особливо в бік зниження останньої при зменшенні сукупного попиту.
• психологія споживачів, тобто домашніх господарств. Зі збільшенням їхнього доходу зменшується та його частка, яка йде на споживання, і збільшується та, яка спрямовується на заощадження.
• зниження ефективності капіталу. Зі збільшенням обсягів нагромадження капіталу норма прибутку падає відповідно до закону спадної продуктивності капіталу.
Таким чином, згідно з кейнсіанською теорією, не пропозиція створює попит, а навпаки, попит створює власну пропозицію. Тому головним об'єктом державного втручання в економіку повинен бути сукупний попит, який в кейнсіанській теорії дістав назву “ефективний попит”.
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 149; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!