Чинники автономних інвестицій та їх вплив на криву інвестиційного попиту.
Автономні інвестиції – інвестиції, що не пов'язані з ростом сукупного попиту, а здійснювані підприємцями з метою поліпшити своє становище на ринку.
В основі кейнсіанської версії автономних інвестицій лежить введене Дж. Кейнсом поняття граничної ефективності капіталу. Інвестиції, на відміну від поточних витрат на виробництво, дають результати не в тому періоді, в якому вони здійснились, а протягом ряду наступних періодів. Тому при порівнянні інвестиційних витрат з отриманими від них результатами виникає проблема співставлення різночасових ціннісних показників, яка вирішується за допомогою дисконтування.
Якщо необхідно визначити, що коштує сьогодні можливість отримати певну суму грошей через N років при відсутності інфляції, то необхідно цю суму розділити на (N + R), де R — ставка дисконтування.
Коли інвестор має можливість вибирати серед декількох варіантів інвестування, він зупиниться на тих із них, які мають R найбільшу.
Обсяг раціонального інвестування можна представити як спадну функцію від граничної ефективності капіталу: I = I (R). Цю Функцію не слід інтерпретувати таким чином, що обсяг інвестицій зростає по мірі зниження R. Мова йде лише про те, що при наявності багатьох різноефективних варіантів капіталовкладень інвестиційні кошти доцільно розподіляти на основі ранжирування варіантів по їх R.
Крім доходності варіантів капіталовкладень інвестор повинен враховувати ступінь ризику кожного з них. Серед всіх варіантів вкладень є один найбільш надійний — це купівля державних облігацій. Тому ставку відсотка по державним облігаціям можна розглядати в якості нижньої межі R* для вкладень в реальний капітал. В реальний капітал здійснюються капіталовкладення, якщо R* більше ставки відсотка. При заданій граничній ефективності інвестиційних проектів обсяг інвестицій у виробництво тим більший, чим нижче і.
|
|
|
Отже, функцію автономних інвестицій можна представити
формулою: Г = Ir (R* - і),
де Г, — гранична схильність до інвестування, яка показує, на скільки одиниць зміниться обсяг інвестицій при зміні різниці між граничною ефективністю капіталу і поточною ставкою процента на одиницю.
Модель простого мультиплікатора. Мультиплікативна зміна реального ВВП.
Суть мультиплікаційного впливу інвестицій на ВВП полягає у тому, що інвестиції впливають на ВВП не пропорційно, а помножено, тобто мультиплікативно.
Дію мультиплікатора можна пояснити так: із зростанням інвестицій зростає зайнятість, потім дохід і споживання.
Мультиплікатор інвестицій – це коефіцієнт, що показує залежність зміни доходу від зміни інвестицій.
|
|
|
∆Y = me ∙ ∆I
∆Y = me ∙ ∆E
∆Y – приріст доходу;
∆I, ∆E – приріст інвестицій або сукупних видатків;
me – мультиплікатор.
В наведених формулах розрахунку мультиплікатора не враховується, що існує оподаткування доходів, а також те, що частина доходу йде на приріст закупівель зарубіжних товарів. Тому мультиплікатор, що визначається на основі такого спрощеного підходу, називається простим мультиплікатором.
Мультиплікативна зміна реального ВВП під впливом зміни сукупних витрат в умовах інфляції обчислюється за формулою:
Yb – номінальний ВВП;
Ір – індекс цін.
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 133; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!