Творчість Хушанга мораді кермані

⇐ ПредыдущаяСтр 8 из 8

Хоушанг Мораді Кермані (народився 7 вересня 1944 року в селі Сірч, провінція Керман) - видатний іранський письменник, найвідоміший представник дитячої та юнацької фантастики. За його величезний внесок як дитячого письменника, він був фіналістом у 2014 році на міжнародну премію Ганса Крістіана Андерсена, що є найвищою почестю для творців дитячих книг.

Вчився у Сірчі, Кермані і Тегерані

До 12 років жив з дідусем і бабусею. Коли він був зовсім маленьким, його мати померла, а батько страждав від психоневрологічного захворювання і не міг сам піклуватися про сина. Письменник був людиною скромною, з дитинства дуже любив читати. Його дядько - єдина людина, яка в дитинстві його підтримала. Після початкової школи майбутній письменник поїхав до Керману і до 15 років жив там. Саме тоді він полюбив кіно. Після закінчення школи поїхав до Тегерану і вступив до університету вивчати драматичне мистецтво і одночасно з цим - англійську мову. У 1960 році він приступив до роботи на радіо Кермана і почав писати дитячі розповіді.

За його книгами були зняті кілька іранських фільмів і телесеріалів. У 2006 році Дариуш Мерджю зняв серіал Мехманом-Маманам на основі роману Мораді Кермані з такою ж назвою.

Деякі книги Мораді Кермані були перекладені на англійську, німецьку, французьку, іспанську, голландську, арабську та вірменську мови. Його автобіографія була опублікована видавництвом Мойн в 2005 році під назвою "Ти не чужий тут" (Shoma ke gharibe nistid).

Він завоював багато національних та міжнародних нагород, серед яких почесний диплом Ханса Крістіана Андерсена (1992) та премию Книга року від університету Сан-Франциско (2000 рік).

Хоушанг Мораді Кермані є кандидатом на нагороду Астрида Ліндгрена в 2018 році.

"Ти не чужий" ("Shoma ke gharibe nistid") - автобіографія Хушан Мораді Кермані, перекладена Кароліною Крошеррі.

Про вплив на свою творчість інших письменників Хушан Кермані говорив так: "простонародного стилю я навчився у Садегі Чубака, поетичного стилю - у Ібрагіма Голестана, стислості викладу - у Ернеста Хемінгуея і Сааді, почуттю - у Садега Хедаята, гумору - у Чехова і Деххода "[Мірабедіні, 2000; 192].

Важливо, що Хушанг Кермані - письменник, спеціально створюючий свої твори для дітей. Проте, вони наповнені глибокого філософського сенсу. Можливо, Кермані - єдиний іранський дитячий письменник, за мотивами незвичайних оповідань якого в Ірані знято серйозне кіно. У той же час це письменник, твори якого пронизані тонким і добрим гумором. Більшість оповідань Кермані саме гумористичні. Найвідоміші з них - "Розповіді Маджида", "Мамині гості"і "Великий глиняний глечик". Майже всі розповіді написані від першої особи і помітно, що в них відображено особистий досвід самого автора, який зізнався: "Ці розповіді - результат моєї боротьби і праці. Тобто, таким чином, я показував своє життя. Коли я побачив, що ніхто не помічає моїх страждань, я спробував розповісти про них мовою іронії "[Ми- рабедіні, 2000; 193]. Першою також розповіддю стала розповідь "Ми щасливі на нашому провулку", написана в 1968 році.

Однак найбільшу популярність здобув збірник "Розповіді Маджида».

Особливо яскравим прикладом того, як про складні філософські питання можна говорити з дітьми простою і доступною мовою, а головне - з гумором, служить розповідь, назву якого можна перекласти як "без відповіді».

Останнім часом Хушанг Кермані звертався також і до літератури для дорослих, написавши, як він сам висловився, "книгу для батьків" - "Посмішка граната»

Таким чином, проаналізувавши твори Кермані, ми констатуємо, що переплетення в них глибокого філософського сенсу і гумору відображає особистий досвід і життя самого автора.

Найвідоміші праці:

"Сказки Маджида" (Ghesseh-ha-ye Majid; "قصههایمجید"), перекладені Керолайн Крошери

Черевик (Чакмех; )

Долоня (Nakhl; Palm) переклав Керолайн Кроскір

Тандур (Танур; تنور)

Вода Урна (Khomreh; Куза), перекладена Керолайн Кроскір

Кулак на Сховати (Мошт бар Поуст; Мешт на پوست)

Ви не чужий тут (Shoma ke gharibe nistid; ви що не кажуть), перекладене Caroline Croskery

Солодкий джем (Moraba ye Shirin; شیرینمهره) в перекладі Caroline Croskery

Творчість Хушанга гольшірін

Одним з найбільш талановитих письменників-модерністів, що з’явилися у літературі в кінці 60-х років і зайняли визначне місце у перській прозі нової хвилі був Хушанг Голшірі. Він народився у 1943 р. в Ісфагані і багато років займався викладацькою діяльність у селах провінції. Літературну діяльність він почав з збору фольклору цієї області, який потім друкував у журналі «Паяме Навін». Потім він почав друкувати вірші, але зрозумів, що в поезії він лише любитель, тому головним напрямком своєї творчості обрав новелістику.

Хушанг Голшірі – письменник нової хвилі, той, хто у психоаналізі вбачав головний метод літературного відображення. Основною метою у новелістиці для нього було пізнання людини, і, хоча пізнати людину до кінця не можливо, автор вважав, що треба прагнути до цього пізнання.

Перша збірка (1968 р.) «Як завжди» (مثل همیشه): монотонність і безликість життя людей середнього класу у маленьких містах. Персонажі – люди, для яких світ поділяється на роботу і дім. Їх ніщо не цікавить, вони самі не цікаві, замкнуті у собі, не комунікабельні. А розваги для них – винний кабак.

Вершиною його творчості можна вважати роман «Принц Ехтеджаб» (1969 р.) (شازده احتجاب),завдяки якому він став дуже популярним. Цей роман про три покоління родини принців-спадкоємців династії Каджарів. Побудований він у формі спогадів останнього принца, який помирає. Аналізуючи своє життя, він намагається оцінити себе через призму сприйняття своєї дружини. В останню ніч його життя до нього приходить дух його покійної дружини, яка заводить годинник, що належав його предкам, і, відбиваючи останні хвилини його життя, він пробуджує потік спогадів. Він бачить образи своїх предків та усі їхні жорстокі злочинні діяння, які загубили тисячі людей. У романі немає прямої критики суспільних і соціальних відносин, автора хвилює моральний розлад та занепад культури аристократії, яка доживає свої дні. Події пронизані атмосферою страху та насилля, які були притаманні, як епосі Каджарів, так і воєнній диктатурі династії Пехлеві, тому автор також вводить епізоди із сучасного політичного життя. Смерть останнього принца символізує основну ідею роману - ідею неминучого краху монархії, як майбутнього режиму.

У 1971 р. виходить його наступний роман«Христина і Кід» (کریستسن و کید), який вважається доволі слабким романом, у порівнянні з попереднім.

У 1975 р. виходить його нова збірка «Мій маленький молитовний будиночок» (نمازخانه کوچک من), у творах якої автор вводить дух сумніву в різноманітні явища життя.

Творчість Сохраба сепехрі

Сохраб Сепехрі (перс. سهراب سپهری‎; нар. 6 жовтня 1928, Кашан - 21 квітня 1980, Тегеран) - іранський поет, художник, філософ. Один із найвизначніших представників сучасної перської поезії, чиї вірші перекладено на багато мов світу, серед яких: англійська, французька, іспанська та італійська.

Після себе поет залишив велику колекцію живописних і графічних робіт, які можна побачити в різних музеях світу івісім літературних збірок, які увійшли до книги «Хашт кетаб». Вірші з цієї книги відомі й улюблені в Ірані, їх цитують у пресі, а також багато літераторів та діячів мистецтва, деякі з них увійшли в шкільні підручники і повсякденну мову іранців, а назвою вірша «Будинок де де?» (1987) був названий фільм, який зняв відомий режисер, лауреат премії «Золота гілка» Каннського кінофестивалю - Аббас Кіаростамі.

За роки навчання в університеті Сохраб серйозно захопився кубізмом і встиг випустити дві поетичні збірки «Смерть кольору» - مرگرنگ (1951), в стилі так званого вірша німаї - в якій відчувається сильне наслідування романтикам, з притаманними їм схильністю до любовної лірики й прагненням до самоти. Тут ліричний герой у постійному страху – він не розуміє суспільсто і оточуючий світ; і друга збірка «Життя снів» - زندگی خواب‌ها (1953) – тут лір.герой – перебуває у сні («зачиненій кімнаті») між реальним світом і ілюзорним. Поезії першої збірки віддзеркалювали символістські умонастрої поета, а щодо другої – то ілюстраціями до сюрреалістичних мотивів його поезій якнайкраще прислужилися експерименти Сепехрі в області кубізму, з його метафоричною побудовою образу.

Вплив живопису позначається не тільки в підвищеній образотворчості його віршів, але і в самій їх побудові. Багато творів Сепехрі виглядають як закінчені, цілісні полотна. Поет лише іноді тільки називає речі своїми іменами. Кожна деталь, фраза віршів нагадує умілий мальовничий мазок, а всі разом вони утворюють вже гармонійну і закінчену композицію, якусь картину реальності.

У серпні 1957 року Сохраб здійснює свою першу сухопутну подорож до Європи через Туреччину, Болгарію, Югославію (Австрія, Німеччина, Швейцарія, Париж, Лондон). Після відвідин Франції та ближчого знайомства з «паризькою малювальною школою», однією з характерних рис якої був пильний інтерес до мистецтва Сходу, Сепехрі захоплюється східною філософією, розробляючи цю тему як у поезії - «Обвалення сонця» - آوارآفتاب (збірник був готовий до друку вже в 1958, але вийшов тільки в 1961) і «Схід печалі» - شرق اندوه(1961), так і в малярстві. Ці дві збірки ознаменовують релігійно-містичну прямованіть поета (сенс життя, людина і:природа, Бог, життя).

Найбільш плідними для Сепехрі як у поезії, так і в малярстві вважають середину 60-х. Саме тоді він написав найзначніші з своїх поетичних творів «Звук кроків води» - صدای پای آب(1965), «Мандрівник» - مسافر(1966) і «Зелений об'єм» - حجم سبز(1968). Поворотним етапом в художніх і містико-філософських пошуках Сохраба стало відвідування Японії та Індії (1960-61, 1964 рр.) І його безпосереднє знайомство з культурними традиціями цих країн.

У 70-тих роках він пише невелику, в порівнянні з 60-ми роками, кількість картин через численні художні виставки. Попри часті подорожі Сохраб практично ніде не затримувався довше ніж два місяці, тому що починав тужити за батьківщиною, і в першу чергу за своєю малою батьківщиною Кашаном, поселеннями Чінар і Голестан, які були для нього джерелом і творчого натхнення й витрачених у дорозі душевних і фізичних сил.

Остання збірка - «Ми - ніщо, ми - погляд» - ما هیچ، ما نگاه(1977).

Про останні роки життя поета відомо дуже мало. Він жив з матір'ю і сестрою в маленькому будинку на околиці селища Гіша. У 1973 році виявилося, що у поета рак крові і хвороба дуже запущена. Спроба провести лікування в Англії успіху не принесла, і Сепехрі повернувся на батьківщину, де 21 квітня 1980 його не стало.

Про вірші:

Людина у віршах Сепехрі - щось нерозривно пов'язане і єдине з природою. Поет прагне і закликає виявити в собі початок, співзвучний із світовомим природнім ритмом. Це можливо за умови духовної зосередженості, очищення, просвітлення в стані самотності - тут спостерігаються буддистські мотиви та медитації, з якими Сохраб добре ознайомився під час подорожей на Схід. Сохраб наділяє свої вірші ідеєю особистої, самостійної відповідальності за свою моральну долю. Жити в злагоді зі своєю природою - значить, жити в злагоді із загальною світовою органікою.

Основа гуманізму Сохраба Сепехрі: інтимне співпереживання всьому живому, що оточує нас, має на увазі і людське, живе ставлення до самої людини. Природа для поета - це не просто дерева і водойми, - це щось надзвичайно сакральне.

Серед багатьох символів, які пронизують творчість поета, один з центральних в його віршах - символ води, цієї природної життєдайної і разом з тим, тії світової стихії, що може це життя забрати. Маючи глибокий філософський зміст, поезія Сохраба Сепехрі виконана одночасно з дивовижною чарівністю, дитячістю, щирістю і безмежною добротою. У цій безпосередності - привабливість його віршів.

____

Все без исключения исследователи, занимавшиеся творчеством С.Сепехри отмечали прежде всего его философский, часто религиозно – мистический, характер, склонность к размышлению, отрешенность от внешней среды

Его поэзия лишена патетики или гражданской активности; в ней преобладают камерность и лиризм, связанные с личностью и характером самого автора. По воспоминаниям друзей он был мягким, приветливым, дружелюбным человеком, простым в общении и повседневной деятельности ( см. 73, 30 - 32). Его жизнь также протекала в основном тихо и спокойно, не подвергалась ударам судьбы и не переносила крутых потрясений. Политическими событиями С.Сепехри не очень интересовался, предпочитая им мир чистого искусства.

Он родился в Кашане в 1928г. в интеллигентной, образованной семье.

После школы, а затем и училища С.Сепехри в течение почти двух лет проработал в управлении культуры Кашана. В это время он заводит знакомство с Мушфигом Кашани также будущим поэтом и литератором, особенно прославившемся в годы исламской революции.Знакомство С.Сепехри с М.Кашани перерастает затем в крепкую дружбу

К институтской поре относится первая большая публикация С.Сепехри. Это был изданный в 1951г. сборник стихов под названием «Марг-и ранг» («Смерть цвета»). Уже в этом сборнике проявляются некоторые характерные черты творчества поэта и прежде всего желание создать свой особый поэтический мир. Он существует наряду с реальностью и через него автор хочет понять и отобразить ее.

он не пытается вмешаться в происходящее и ограничивается лишь его констатацией. Такая позиция сказывается на тематике сборника, важное место в которой занимает вопрос взаимоотношения человека и среды.

В стихах сборника «Марг-и ранг» впервые появляются образы – символы , которые впоследствии разрабатываются на протяжении всего творчества поэта. Это – «шаб» («ночь»), «хаб» («сон»), «морг» («птица»), «ройа» («греза») и др. В подобном использовании образности, как и вообще в формальном построении стиха в «Марг-и ранг», прослеживается влияние «ше’рноу» («новая поэзия»). Это было не удивительно, поскольку С.Сепехри дружил с основоположником «ше’р-и ноу» Нима Юшиджем, хорошо знал его стихи и, как и многие поэты его поколения, испытал воздействие поэзии Нима.

С.Сепехри сторонник нового поэтического мышления, связанного с Нима, и в то же время он человек со своим взглядом на мир и традиционные художественные ценности.

Надо промыть глаза, надо смотреть по-другому ( 57, 291).

Эта фраза является ключевой для понимания творчества поэта. Именно в своеобразном оригинальном восприятии действительности, стремлении выявить нечто неожиданное, скрытое на первый взгляд кроются особенности его индивидуального стиля.

Определенные перемены в его жизни наметились к концу 1950-х годов. В этот период он несколько раз выезжал за рубеж: в Европу, в Японию. В Японии, кстати, он изучал искусство резьбы по дереву, а возвращаясь домой успел побывать в Индии и ближе познакомиться с культурой этой страны.

В 1961г. С.Сепехри оставляет государственную службу и с этого времени занимается только творческой деятельностью. Он заводит широкие связи с поэтами, писателями, художниками. Его друзьями оказываются поэты Нусрат Рахмани, Хушанг Ирани, Манучехр Шейбани и др. Друзья и знакомые, богемная среда благотворно влияют на С.Сепехри. В 1958 и 1960гг. он выставляет свои художественные полотна на выставке в Тегеране и удостаивается премии, а в 1961г. в Тегеране же с успехом проходит его первая персональная выставка.

1960-е годы для С.Сепехри стали пиком творческой деятельности. Растет его популярность в стране и как художника, и как поэта. Он много и плодотворно трудится в области живописи. Картины его часто выставляются в Иране, а также на международных выставках, в том числе во Франции, Швейцарии, США, Бразилии. С.Сепехри неоднократно бывает в зарубежных странах, в Европе, Азии, Америке, ездит по Ирану.

Он также много работает над собой: изучает языки, занимается философией. Знание языков помогло ему не только ознакомиться с величайшими произведениями мировой литературы, но и осуществить многочисленные и разнообразные поэтические переводы западноевропейских и восточных авторов.

Он умер в 1980г. едва перешагнув 50-летний рубеж и находясь в расцвете творческих сил. Его утрата была тяжело воспринята близкими, друзьями, литературной общественностью. Многие поэты и среди них Мансур Оуджи, Нусрат Рахмани, Фаридун Мошири, Исмаил Джаннати, Мухаммад Реза Абдалмалекийан и др. написали стихи, посвященные его памяти. Они стали не только данью уважения поэту, но и свидетельством значения его лирики.

С.Сепехри сумел оставить свой след в современной поэзии Ирана. Его произведения, обладая несомненными художественными достоинствами, естественно вписались в общее русло литературного процесса, внеся в него свежую, оригинальную струю.

Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 285; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 1 2 3 4 5 6 78

Мы поможем в написании ваших работ!