Сутність українського національного Відродження, його передумови,особливості та етапи розвитку.
а) Основна риса української історії ХІХ ст. – це національне відродження України, під яким розуміють:
а) формування національної самосвідомості українців;
б) зростання інтересу до українсько мови, історії, культури;
в) активізацію зв’язків між західними та східними українцями, їх національну інтеграцію;
г) розгортання українського національно-визвольного руху.
Пробудження національної свідомості українців розпочалося наприкінці ХVІІІ ст. і набрало сили в першій половині ХІХ ст. на Лівобережній і Слобідській Україну, де ще не згасла пам’ять про славні часи Гетьманщини, де жили і творили високоосвічені інтелектуальні сили
Причини піднесення українського національного відродження:
1) політика російського та австрійського урядів – Росія і Австро-Угорщина здійснювали політику національного гноблення, всіляко прагнули перешкодити формуванню української нації, розвитку української культури (у Росії – Валуєвський указ 1863 р., Ємський указ 1876 р.);
2) історичні корені – чинником національного відродження була давня традиція визвольної боротьби в Україні. Національно-визвольний рух ХІХ ст. став продовженням цієї традиції, набувши інших форм і змісту;
3) формування національної інтелігенції, яка виступала і організатором цього руху. Центрами підготовки інтелігенції стали міста, де діяли університети: Львів (1661 р.), Харків (1805 р.), Київ (1834 р.), Одеса (1865 р.);
|
|
|
4) зовнішні впливи. Ідеї Великої Французької революції кін. ХVІІІ ст. радикалізували українське суспільство, спрямували його кращих представників на пошуки шляхів перетворення існуючих порядків. Значний вплив на піднесення громадсько-політичного життя справили Вітчизняна війна 1812 р., засвідчивши марність сподівань українців на поліпшення їхнього становища, та зарубіжні походи 1813 р., учасники яких побачили переваги європейських форм суспільного і державного устрою.
б) Національно-визвольний рух започаткувала патріотична інтелігенція. Яка прагнула зберегти від вимирання українську, мову, історію, культуру.
У 1798 р. І.Котляревський видав поему “Енеїда”, вперше використавши українську народну мову в якості літературної.
Справу І.Котляревського продовжили “Харківські романтики” – літературне об’єднання 20-40-х рр., створене студентами Харківського університету Левком Боровиковським, Амвросієм Метлинським, Олександром Корсуном та ін. Ідейний натхненник цього товариства був письменник Григорій Квітка-Основ’яненко. Видавши у 1834 р. “Малоросійські повісті”, він довів, що українською мовою можна писати і високохудожні прозові твори. У Харкові цьому процесу сприяв і Петро Гулак-Артемовський.
|
|
|
Наприкінці ХVІІІ – поч. ХІХ ст.. помітно посилюється інтерес до української історії. Зокрема, відома анонімна праця “Історія Русів”, яка вийшла друком у 1846 р. Автор, намагаючись відновити історичну справедливість, доводить, що Україна має власну історію, захищає право українського населення на свободу і державу. Патріотична спрямованість “Історії Русів” зумовила її широку популярність і значний вплив на розвиток української історичної науки.
Перша узагальнююча праця з історії України Д.Бантиш-Каменського (1822 р.), 5-титомна “Історія Малоросії” Миколи Маркевича (1842-1843 рр.).
Поряд з літературними і історичними дослідженнями важливою формою діяльністю інтелігенції було вивчення українського фольклору. Відомий внесок у його популяризацію зробили Микола Цертелєв, Михайло Максимович, Микола Костомаров, Ізмаїл Срезневський, Йосип Бодянський.
Таємні масонські і декабристські організації на Україні.
На поч. ХІХ ст. після війни 1812 р. з Наполеоном, яка радикалізувала суспільство, в Україні виникають перші таємні організації – масонські ложі. Найбільше значення мала Полтавська ложа “Любов до істини” (1818-1819 рр.), серед членів якої були І.Котляревський, Г.Тарнавський, С.Кочубей і в якій сповідувалася ідея відокремлення України від Росії. На її базі у 1821 р. утворилася таємна “Малоросійське товариство” на чолі з предводителем дворянства Переяславського повіту Полтавської губернії Василем Лукашевичем. Члени товариства виступали за державну незалежність України.
|
|
|
Масонські ложі започаткували організований опозиційний царизму рух в Україні.
У 20-і роки ХІХ ст. в Україні засновуються таємні декабристські організації:
а) “Південне товариство” (1821-1825 рр.) з центром у Тульчині, очолюване полковником П.Пестелем;
б) “Товариство об’єднаних слов’ян” у Новограді-Волинському (1823-1825 рр.) на чолі з офіцерами братами Борисовими.
Членами декабристських організацій були переважно російські дворяни, офіцери, діячі літератури. Основні вимоги – ліквідація самодержавства та кріпосного права. Серед декабристів не було єдності щодо вирішення національного питання. “південне товариство” виступало за “єдину і неподільну” Росію, не визнаючи за українським та іншими народами Російської імперії на самовизначення; “Товариство об’єднаних слов’ян” передбачало створення федерації слов’янських народів, однак воно не розглядало Україну об’єктом цього федеративного союзу. Після невдалого повстання в грудні 1825 р. декабристські організації були розгромлені.
Дата добавления: 2018-06-01; просмотров: 631; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!