БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ І ДЖЕРЕЛА ЙОГО ФІНАНСУВАННЯ
Суть, види та причини виникнення бюджетного дефіциту
Центральне місце у фінансовій системі кожної країни посідає державний бюджет – основний загальнодержавний фонд централізованих коштів, що його використовує уряд для фінансування своєї діяльності. За допомогою бюджету держава концентрує певну частку валового внутрішнього продукту і централізовано розподіляє її, що робить державний бюджет одним із найважливіших і найдієвіших інструментів впровадження державної політики, невід’ємною частиною ринкових відносин.
Державний бюджет як фінансовий план може характеризуватися трьома станами:
- збалансований бюджет;
- дефіцитний бюджет;
- профіцитний бюджет.
При збалансованому бюджеті видатки бюджету дорівнюють доходам.
При дефіцитному бюджеті видатки перевищують постійні доходи бюджету, тобто податки і податкові надходження.
При профіцитному бюджеті доходи перевищують нормативні видатки бюджету. Профіцит бюджету затверджується виключно з метою погашення основної суми боргу .
Бюджетний дефіцит – це перевищення розміру державних витрат над розміром бюджетних надходжень.
За формою проявубюджетний дефіцит поділяється на відкритий і прихований.
Відкритий бюджетний дефіцит – це офіційно визнаний дефіцит у законі про державний бюджет на відповідний рік.
Прихований бюджетний дефіцит виникає в результаті завищення обсягів планових доходів та включення у склад доходів джерел покриття бюджетного дефіциту.
|
|
|
За причинами виникненнябюджетний дефіцит буває вимушеним і свідомим.
Вимушений бюджетний дефіцит є наслідком скорочення обсягів ВВП і відповідно обмеженості фінансових ресурсів країни. Прикладом вимушеного бюджетного дефіциту є циклічний бюджетний дефіцит.
Циклічний дефіцит бюджету є результатом циклічного падіння виробництва (скорочення національного доходу та обсягу виробництва) внаслідок кон’юнктурних коливань, що призводять до дії автоматичні фіскальні стабілізатори (скорочуються податкові надходження через зменшення ставок оподаткування при прогресивній системі оподаткування та збільшуються соціальні трансферти через зниження життєвого рівня населення).
Свідомий бюджетний дефіцит виникає внаслідок дискреційної фіскальної політики, яка передбачає цілеспрямовані зміни в розмірі державних витрат, податків і сальдо державного бюджету.
Свідомий бюджетний дефіцит виникає за умов, коли для стимулювання сукупного попиту в період економічного спаду уряд цілеспрямовано знижує ставки оподаткування і збільшує державні витрати. Відповідно, в період підйому цілеспрямовано створюється бюджетний надлишок.
|
|
|
За напрямом дефіцитного фінансування розрізняють активний і пасивний бюджетні дефіцити.
Активний бюджетний дефіцит характеризується спрямуванням коштів на інвестування економіки, що сприяє зростанню ВВП.
Пасивний бюджетний дефіцит характеризується спрямуванням коштів на покриття поточних видатків (соціальні трансферти, виплата зарплати у бюджетній сфері та інші).
Сам собою дефіцит бюджету не може бути надзвичайно негативним для розвитку економіки і динаміки життєвого рівня населення. Навіть економічно розвинуті країни, як правило, мають дефіцитний бюджет. Усе залежить від причин його виникнення і напрямів витрачання бюджетних коштів. Якщо фінансові ресурси становлять перевищення витрат над доходами, спрямовуються на розвиток економіки, використовуються для розвитку пріоритетних галузей, то в майбутньому зростання виробництва і прибутку в цих галузях відшкодують витрати. Якщо ж уряд не має чіткої програми економічного розвитку, а перевищення витрат над доходами допускає з метою латання “фінансових дір”, субсидування нерентабельного виробництва, то бюджетний дефіцит неминуче призведе до зростання негативних моментів у розвитку економіки.
|
|
|
У 1997 році дефіцит державного бюджету України становив 6,8% ВВП. Це означає, що значна частина надходжень до бюджету формувалася за рахунок зростання державного боргу та емісій, що, у свою чергу, руйнівно впливало на економіку країни, знецінюючи доходи громадян і вимиваючи обігові кошти підприємств, збільшувало заборгованість держави за всіма витратами бюджету.
Аналогічна картина спостерігалася і в 1998 році, але вже меншою мірою. Дефіцит державного бюджету становив 2113,7 млн. грн. (2,03% ВВП). У 1999 році показник становив 2965,3 млн. грн. (1,5% ВВП). У Звіті про виконання Державного бюджету України за 2000 рік відзначається, що доходи державного бюджету з урахуванням коштів, одержаних із місцевих бюджетів, становлять 36229,9 млн. грн., а видатки – 35532,6 млн. грн. Профіцит державного бюджету у 2000 році становив 697,3 млн.грн. (0,41% ВВП). За 2001 рік дефіцит державного бюджету становив 1035,9 млн. грн. (0,49% ВВП).
На 2002 рік доходи державного бюджету затверджені в сумі 45390,5 млн. грн., видатки в сумі 49573,5 млн. грн., дефіцит - 4183,0 млн.грн.
На 2003 рік доходи державного бюджету затверджені в сумі 47127,5 млн. грн., видатки в сумі 47943,2 млн. грн., дефіцит – 815,7 млн. грн.
|
|
|
Нині у світі немає держави, яка б не стикалася з бюджетним дефіцитом. За умов ідеального становища в економіці дефіцит відсутній. Адже держава може оптимально зіставляти обсяг своїх видатків відповідно до фінансових можливостей без будь-якої шкоди для суспільства. Однак насправді це буває рідко, особливо коли держави переживають кризу в економіці.
Причини виникнення бюджетного дефіциту обумовлюються:
- надзвичайними подіями (війни, епідемії, стихійні лиха тощо), що потребує використання великих обсягів коштів, а звичайних резервів для цього не вистачає;
- необхідністю здійснення великих державних вкладень у розвиток економіки з метою її структурної перебудови, що у майбутньому зможе забезпечити приріст валового внутрішнього продукту і національного доходу, зміцнити економічну могутність держави та підвищити матеріальний і культурний рівень життя населення. Це явище відображає не кризу в економічному житті суспільства, а державне регулювання економіки, спрямоване на забезпечення прогресивних зрушень у суспільстві;
- кризовими явищами в економіці, її розвалом;
- неефективністю фінансово-кредитних зв’язків;
- нездатністю влади тримати під контролем фінансову ситуацію у державі;
- недосконалістю фінансового законодавства.
Звісно, що за умов, коли економіка країни розвивається динамічно і стабільно, бюджетний дефіцит у кількісно допустимих межах не є загрозливим. Правда, при цьому кількість не повинна переходити в негативну якість, тобто сума отриманих державою в борг фінансових ресурсів не повинна перекладатись на економіку держави, на платників податків, супроводжуватись скороченням соціальних програм.
В Україні у 80-90 роках спостерігалось різке збільшення бюджетного дефіциту, що було зумовлено, зокрема:
- надмірним розміром державного сектора;
- неефективною структурою народного господарства;
- непослідовністю реформ фінансової системи;
- падінням доходів в умовах кризового стану економіки;
- зменшенням приросту національного доходу;
- надмірним збільшенням видаткової частини бюджету за рахунок дотацій, які надає держава певним галузям (енергетична, вугільна промисловість та нші);
- непослідовністю фінансової політики;
- інфляцією;
- зростанням внутрішнього і зовнішнього боргу.
Ці та інші причини сприяли дестабілізації економіки, зниженню доходів бюджету, значному збільшенню бюджетного дефіциту, що в свою чергу призвело до нарощування інфляційних процесів, зростання цін на товари та послуги, зниження матеріального добробуту населення.
Негативні наслідки великого бюджетного дефіциту потребують здійснення системи заходів для його подолання, провадження активної фінансової політики, загальноприйнятих методів боротьби з дефіцитом. Прагнення до рівноваги бюджетних доходів і видатків завдяки збалансованості державного бюджету є на сьогодні одним із головних завдань.
Проблема дефіциту бюджету є актуальною не тільки в нашій країні. Навіть бюджети країн із розвинутою ринковою економікою є дефіцитними. Сьогодні в більшості країн світу дефіцит бюджету складає від 2 до 15% валового національного продукту при середньосвітовій його величині 4,5%. Спостерігається тенденція до стабілізації бюджетного дефіциту в середньосвітовому вимірі в розмірі 3-5%. Слід зауважити, що розмір бюджетного дефіциту, який перевищує 3% валового національного продукту, призводить до зниження інвестиційної активності, розвитку інфляції.
За умов ідеального становища в економіці дефіцит відсутній. Адже держава може оптимально зіставляти обсяг своїх видатків відповідно до фінансових можливостей без будь-якої шкоди для суспільства. Однак насправді це буває рідко, особливо коли держави переживають кризу в економіці.
Для аналізу динаміки дефіциту бюджету України використаємо статистичні дані, які свідчать про те, що дефіцит державного бюджету у 1999 році зменшився на 145,5 млн.грн. порівняно з 1998 роком. За результатами виконання державного бюджету за 2000 рік мав місце профіцит у сумі 697,3 млн.грн. У 2002 році спостерігається різке збільшення дефіциту бюджету у порівнянні із 2001 роком (на 3147,1 млн.грн.). Прогнозом на наступні три роки передбачено зменшення дефіциту бюджету. Так, у 2003 році запланована сума бюджетного дефіциту становить 815,7 млн.грн., у 2004 – 904,7 млн.грн., у 2005 – 596,2 млн.грн.
3.2. Джерела фінансування дефіциту бюджету в Україні
Як свідчить світовий досвід, бюджетно-податкова політика більшості розвинутих країн та країн із перехідною економікою недостатньо орієнтована на перспективу. Практика прийняття завищеного для умов, що склалися, дефіциту бюджету згодом призводить до того, що державний борг та витрати на його обслуговування стають надто високими. Отже, виникає необхідність суттєво змінити параметри бюджетно-податкової політики.
Існує тісний зв’язок між бюджетно-податковою політикою і політикою економічного зростання, який часто не враховують при визначенні розмірів поточного бюджетного дефіциту та способів його фінансування. Проведення стабілізаційної політики потребує адекватного регулювання бюджету і, відповідно, визначення розмірів та способів покриття бюджетного дефіциту й погашення державного боргу. Хронічний бюджетний дефіцит неухильно веде до зростання розміру державного боргу, обмежуючи можливості уряду щодо проведення стабілізаційної політики. Обсяг виплат відсотків за державним боргом може становити значну частку загального дефіциту.
Повного розв’язання проблеми дефіциту бюджету швидше усього не існує взагалі. Можна лише розглядати основні напрями проведення заходів, направлених на скорочення величини бюджетного дефіциту в Україні. Держава потребує прийняття і проведення в життя пакету законів, направлених на стабілізацію економіки, фінансів і вихід з кризи. Раціональне планування, вдосконалення бюджетного процесу і ретельна розробка структури статей доходів і витрат повинні стати першочерговим завданням держави на сучасному етапі розвитку суспільства.
Актуальним є питання вибору способів і стратегій фінансування дефіциту державного бюджету та скорочення державного боргу.
Аналіз особливостей бюджетної політики в Україні дає можливість звернути увагу на важливу особливість останніх років: скорочення обсягів бюджету, здійснюваного двома шляхами – скороченням дохідної частини бюджету у відсотковому відношенні до ВВП і скороченням дефіциту бюджету. Якщо в 1997 році дефіцит державного бюджету становив 6,8% ВВП, то в 2001 році - 0,49% ВВП.
Теоретично можна виділити чотири основні напрямки подолання дефіциту бюджету:
- збільшення дохідної частини бюджету;
- скорочення видаткової частини бюджету;
- здійснення внутрішніх і зовнішніх позик;
- проведення грошової і кредитної емісії.
Перший напрямок – збільшення дохідної частини бюджету – може бути пов’язаний з проведенням оптимальної податкової політики, яка б стимулювала виробників до розвитку виробництва і збільшення його обсягів. Це стане передумовою збільшення національного доходу як основного джерела поповнення бюджетних ресурсів. Сюди ж варто віднести проведення реформи заробітної плати, зростання доходів основної частини населення, що прямо пов’язано із зацікавленістю виробників у збільшенні випуску продукції, а також із підвищенням платоспроможного попиту населення і, як наслідок, зростанням обсягів виробництва і бюджетних засобів за рахунок бюджетних відрахувань.
Другий напрямок – скорочення витрат державного бюджету. Сюди варто насамперед віднести скорочення витрат на народне господарство, зменшення до мінімуму участі держави у виробничих інвестиціях. Винятком повинні стати лише окремі об’єкти інфраструктури, пріоритетні напрямки у структурі промислового виробництва, охорона навколишнього середовища, включаючи витрати, пов’язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Витрати ж, пов’язані з проведенням інноваційної політики та подальшим розвитком виробництва, повинні бути покладені переважно на самі підприємства, які для цього можуть використовувати частину амортизаційних відрахувань, частину прибутку, а також частину дивідендів і прибутку від операцій з цінними паперами, банківські кредити.
На сучасному етапі економічного розвитку скорочення видаткової частини бюджету може бути пов’язане зі скороченням військових витрат на оборону за рахунок встановлення оптимальної чисельності військовослужбовців і скорочення закупівель військової техніки, тимчасовим скороченням витрат на соціально-культурні заходи і, що особливо важливо, зі скороченням витрат на управління.
Скорочення видаткової частини бюджету може бути досягнуте за рахунок зменшення усіх видів дотацій, субвенцій. Мова йде про скорочення насамперед дотацій підприємствам-виробникам і передачу дотацій споживачам.
Слід зазначити, що проблема подолання дефіциту бюджету в Україні є однією з найважливіших і найсуперечливіших фінансових проблем. Під час її обговорення нерідко розглядають досвід зарубіжних країн, економіка яких функціонує нормально і за п’яти-, і за десяти відсоткових рівнів бюджетного дефіциту щодо валового внутрішнього продукту. Однак тут слід мати на увазі, які джерела фінансування дефіциту бюджету існують у цих країнах, оскільки саме вибір джерел фінансування дефіциту бюджету, а не його розмір сам собою має принципове значення для функціонування економіки.
Бюджетний дефіцит може фінансуватися за рахунок внутрішніх і зовнішніх позик (беземісійний метод) та грошово-кредитної емісії (емісійний метод). Найефективніший беземісійний метод, за допомогою якого можна позбутися дефіциту без додаткового випуску грошей в обіг. Беземісійний метод покриття дефіциту бюджету полягає у залученні до цього процесу зовнішніх та внутрішніх джерел.
Згідно з Бюджетним кодексом України джерелами фінансування дефіциту бюджетів є державні внутрішні та зовнішні запозичення, внутрішні запозичення органів влади Автономної Республіки Крим, внутрішні та зовнішні запозичення органів місцевого самоврядування. Кабінет Міністрів України може брати позики в межах, визначених законом про Держаний бюджет України. Запозичення не використовуються для забезпечення фінансовими ресурсами поточних видатків держави, за винятком випадків, коли це необхідно для збереження загальної економічної рівноваги. Міністр фінансів з метою економії коштів та ефективності їх використання має право вибрати кредитора, вид позики і валюту запозичення
У разі фінансування дефіциту бюджету за рахунок внутрішніх позик і випуску урядових цінних паперів кількість товарів і послуг у народному господарстві залишається незмінною; наслідки такої заборгованості залежать від економічної кон’юнктури, а також стану ринку праці і ринку капіталу. За наявності у населення вільних коштів і низького попиту на капітал з боку приватного сектора та високого рівня прихованого безробіття збільшення державних витрат, яке фінансується за рахунок внутрішніх позик, є чинником, що сприяє економічному розвитку країни. Якщо ж уряд України має можливість поширити серед населення і підприємств урядові цінні папери в розмірах, достатніх для покриття бюджетного дефіциту, це означає, що збільшення державних витрат відбувається за рахунок скорочення особистого споживання населення. Такий перерозподіл напрямків використання валового продукту є кращим і не становить небезпеки для економіки країни.
Проте результати досліджень учених свідчать, що в Україні триває низька еластичність заощаджень за відсотковими ставками, а отже, існує низька можливість збільшення добровільних заощаджень населення за бюджетного дефіциту.
Зовнішніми джерелами можуть бути кредити міжнародних фінансових об’єднань та іноземних держав, а також безоплатна та безповоротна фінансова допомога для здійснення цільових програм міжнародного значення.
Фінансування бюджетного дефіциту за рахунок зовнішніх позик означає виникнення можливості здійснення додаткових державних витрат без обмеження поточного споживання і реальної інвестиційної діяльності приватного сектора. Водночас повернення боргу і його обслуговування будуть здійснюватися за рахунок майбутнього виробництва, а це потребує в подальшому відповідного збільшення імпортних товарів і послуг. Важливо при цьому мати на увазі, що за кредитного фінансування державних витрат відбувається перерозподіл у часі фінансових витрат, частину з яких доведеться відшкодовувати наступним поколінням.
Наявність зовнішніх і внутрішніх кредитних джерел зумовлює виникнення внутрішнього і зовнішнього боргу держави. З боку держави повинен здійснюватись контроль та управління державним боргом. Витрати на погашення зобов’язань із боргу здійснюються відповідно до кредитних угод, а також нормативно-правових актів, за якими виникають державні боргові зобов’язання та боргові зобов’язання Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування, незалежно від обсягів коштів, передбачених на цю мету в законі про Держаний бюджет України або рішенні про місцевий бюджет. Емісійні кошти Національного банку України не можуть бути джерелом фінансування дефіциту державного бюджету України.
Емісійний метод покриття бюджетного дефіциту полягає у використанні грошово-кредитної емісії. Такий метод є недоцільним, оскільки він негативно позначається на економічному та соціальному становищі країни.
Фінансування дефіциту бюджету здійснюється за рахунок централізованих (державних) та місцевих (регіональних, обласних, міських) джерел використання залучених коштів.
Структура централізованих джерел фінансування дефіциту бюджету складається з таких елементів:
- емісія державних облігацій внутрішньої державної позики;
- кредити уряду, що надаються недержавними фінансовими інститутами;
- доходи від приватизації (не враховані при формуванні доходної частини бюджету);
- відстрочка погашення боргу (державні валютні векселі);
- іноземні позики (міжнародні кредити);
- емісійні кредити.
Структура місцевих джерел фінансування дефіциту бюджету:
- випуск та розміщення муніципальних облігацій;
- доходи від приватизації.
Поряд із джерелами покриття дефіциту бюджету визначаються і напрями використання залучених коштів. Це потребує розробки відповідної програми розподілу коштів на покриття дефіциту зведеного і державного бюджетів на центральному та регіональному рівнях, чому має передувати грунтовний аналіз стану справ на макро- і мікрорівні.
В цілому держава зобов’язана формувати свою бюджетну політику так, аби домогтися скорочення бюджетного дефіциту. Заходи щодо цього сприяли б, з одного боку, збільшенню доходів, з іншого – скороченню державних видатків. З цією метою необхідно:
- удосконалити податкову систему, забезпечити оптимальний рівень податкових вилучень для формування бюджетів усіх рівнів і створення сприятливих умов для підприємницької діяльності;
- посилити відповідальність суб’єктів господарювання та їх керівників, зокрема особисту майнову і кримінальну, за дотримання вимог податкового законодавства, своєчасність і повноту розрахунків з бюджетом та державними позабюджетними фондами;
- удосконалити інструменти залучення до інвестиційної сфери особистих заощаджень населення;
- забезпечити фінансову підтримку малого та середнього бізнесу шляхом розробки і виконання цільових програм розвитку малого і середнього підприємництва;
- запровадити жорсткий режим економії бюджетних коштів;
- перейти від бюджетного фінансування до системи надання субсидій, субвенцій, інвестиційних позик суб’єктами господарювання;
- запровадити науково обгрунтовану систему прогнозування показників, що беруться за основу формування доходів і видатків бюджету, використовувати при бюджетному плануванні нормативи бюджетної забезпеченості.
Крім того, слід враховувати, що згідно зі світовим досвідом для зменшення бюджетного дефіциту в країну залучається іноземний капітал. За його допомогою вирішується одразу кілька завдань, причому не лише фіскальних, а й економічних.
Розробка та послідовне втілення цих заходів спрямовані на збільшення доходів бюджету і зменшення його видатків, регулювання бюджетного дефіциту, цілеспрямоване управління його обсягом. Це, в сукупності з економічними антикризовими заходами, сприяє стабілізації фінансового становища в країні.
ТЕМА 4
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 584; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!