Поняття інфраструктури аграрного ринку
Сучасна інфраструктура аграрного ринку в Україні знаходиться в стадії формування відповідно до розвитку аграрних відносин у країні. Характерною особливістю становлення інфраструктури аграрного ринку в сучасних умовах є те, що в ній виникло багато посередницьких структур – партнерів агропідприємств, однак назвати їх інституціями інфраструктури можна лише умовно. Такі посередницькі фірми, як правило, не забезпечують прийнятну ціну для виробників, при цьому маючи на цій посередницькій операції значний зиск, а агровиробники втрачають значну частину прибутку. Тому їх зусилля повинні бути спрямовані на встановлення взаємовигідних зв’язків із суб'єктами інфраструктури організованого аграрного ринку та покупцями, що дозволить забезпечити максимальну ціну реалізації продукції з одного боку, й прийнятну ціну для споживачів аграрної продукції – з іншого.
Встановлено, що під інфраструктурою аграрного ринкуслід розуміти систему підприємств та установ, які забезпечують взаємозв’язки між структурними елементами окремих сільськогосподарських товарних ринків і сприяють вільному руху товару, підтримуючи безперервний процес функціонування сфери аграрного виробництва і безперебійне постачання ресурсів сільськогосподарським товаровиробникам та готової продукції кінцевим споживачам. Формування інфраструктури аграрного ринку повинне здійснюватися за умови синхронного розвитку трьох його складових: маркетингової, фінансово-кредитної й інформаційно-консультаційної (рис. 2.1). Залишаючись самостійними і маючи власну функціональну спрямованість, складові інфраструктури аграрного ринку постійно взаємодіють та взаємно доповнюють одна одну.
|
|
|
Рис. 2.1. Склад і групування елементів інфраструктури аграрного ринку
Формування інфраструктури аграрного ринку включає створення комплексної багаторівневої системи, метою якої є задоволення потреб споживачів та інтересів товаровиробників. Інфраструктура аграрного ринку повинна виконувати функції розподілу, нагромадження, маркетингову, комунікаційну та ін.
Маркетинговий сектор інфраструктури сільськогосподарського ринку формують аграрні товарні біржі, оптові сільськогосподарські ринки, аукціони, ярмарки, торгові доми, міські ринки, споживчі кооперативні ринки, супермаркети, оптові фірмові магазини та інші структури, що забезпечують обмін чинниками виробництва і товарами. Нині для маркетингового сектора інфраструктури характерні такі недоліки: невиконання біржами своїх функцій по визначенню індикативних цін. Вони діють не в інтересах товаровиробників, не завжди формують великооптові партії продукції, які більш конкурентноспроможні й вигідні для продажу, в них недостатньо використовуються фінансові інструменти для страхування цін, що й зменшує товаропотік через біржі. Обсяги реалізації товаровиробниками сільськогосподарської продукції на біржах за останні роки не перевищували 2-3% від загального обсягу продаж. На товарних біржах укладаються лише угоди з реальним товаром на спотових і, в незначній мірі, форвардних умовах; відсутність відповідним чином облаштованих і доступних для товаровиробників регіональних оптових ринків худоби та свіжої сільськогосподарської продукції, зокрема, картоплі, овочів, фруктів, риби, молочної продукції тощо; функціонування величезної кількості суб’єктів заготівлі сільськогосподарської продукції, які формують багаторівневі тіньові канали збуту дрібних партій, внаслідок чого надто занижується первинна ціна продажу і збільшується кінцева ціна споживання; відсутність кооперативних центрів оптового збуту сільськогосподарської продукції; недосконалість агроторгових домів, які у переважній більшості є дрібнооптовими посередниками, а не елементами раціоналізації каналів просування продукції від товаровиробників до споживача.
|
|
|
Особливостями розвитку елементів ринкової інфраструктури є те, що деякі з них почали відроджуватися тільки кілька років тому. Це, насамперед, стосується товарних бірж, сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, кредитних спілок тощо. Інші елементи, які існували за адміністративно-командної системи, нині зазнають серйозних трансформацій, пристосовуючись до виконання функцій, притаманних інфраструктурі аграрного ринку. Запроваджуються також такі елементи, які взагалі не існували за часів колишньої економічної системи.
|
|
|
Особливої уваги держави потребує найменш розвинена комунікаційна та інформаційна складова інфраструктури. До системи комунікацій належать транспортна, телефонна, радіотелефонна, телевізійна і комп’ютерна системи, які забезпечують підприємницьку діяльність розосереджених у просторі сільськогосподарських підприємств та індивідуальних сільських товаровиробників. Аграрний ринок не може розвиватися без вирішення проблеми своєчасної доставки продукції, виробленої в сільському господарстві, до місць її зберігання, пакування, тарування, перероблення і споживання. Будівництво доріг для переміщення величезних товарних потоків сільськогосподарської продукції, як і розвиток телефонної, радіотелефонної, телевізійної систем зв’язку в сільській місцевості потребує реальної державної підтримки.
|
|
|
Формування ринкової інфраструктури в АПК України відбувається повільними темпами. Йдеться про створення та забезпечення умов для ефективного функціонування достатньої кількості аграрних бірж, оптових ринків, аграрних палат, агроторгових домів, магазинів, аукціонних торгів племінною та продуктивною худобою, системи цінового моніторингу, торгово-кредитних компаній та інших елементів інфраструктури аграрного ринку.
Важлива роль в організації аграрного ринку належить інституціям ринкової інфраструктури, які покликані виконувати функцію генераторів ринкових цін: біржам, торговим домам, аукціонам, фірмовим магазинам тощо.
Ринкова інфраструктypа повинна генерувати цінові сигнали як результат взаємодії попиту та пропозиції. Чим точніше ціни відображають взаємодію, попиту та пропозиції, тим точнішими будуть і управлінські рішення що їх приймають суб’єкти ринкових відносин та органи державного регулювання.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 468; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!