Соціально-економічна сутність аграрного ринку
ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З ДИСЦИПЛІНИ «ІНФРАСТРУКТУРА АГРАРНОГО РИНКУ» ТЕМА 1. Аграрний ринок та його функціонування 1. Структурна характеристика ринку. 2. Соціально-економічна сутність аграрного ринку. 3. Об’єкти і суб’єкти аграрного ринку 4. Функції аграрного ринку 5. Державне регулювання аграрного ринку
Вступ
Для України, де сільське господарство є пріоритетним сектором національної економіки, розвиток аграрного ринку має життєво важливе значення.
Розвиток ринкових відносин в АПК в значній мірі визначається структурою ринку, тобто внутрішньою будовою, розташуванням, співвідношенням його окремих елементів. Вона визначається багатьма факторами, серед яких найважливішими є форми власності і господарювання, кількість товаровиробників і покупців, типи виробленої продукції, ступінь контролю над цінами, бар’єри входу в галузь і виходу з неї, рівень розвитку економічних відносин, державна політика.
Структурна характеристика ринку
Ринок як економічне явище має багатовікову історію, в якій він описується як обмін товарів. З розвитком економічної науки ринок став об'єктом вивчення та аналізу, розробки концепцій побудови ринкових механізмів.
Дуже часто ринок уявляється як місце, простір, де зустрічаються продавці і покупці і домовляються про ціни на ті товари, що купуються і продаються. Але це дуже просте визначення такої складної категорії. Слід відмітити, що ринок - це економічна система, яка домінує у всіх розвинутих країнах світу і є не що інше, як вища форма організації матеріального виробництва.
|
|
|
Ринок виник одночасно з товарним виробництвом, є його обов'язковим і важливим елементом. Умовами його виникнення (як і товарного виробництва) є успішний поділ праці і відособленість товаровиробників. Формування ринку відбувалося в процесі поглиблення суспільного поділу праці при переході від натурального господарства до товарного.
В процесі еволюції ринок, як одна з категорій товарного виробництва зазнав істотних кількісно-якісних змін. Тому і трактування його суті здійснюється по-різному.
В економічній літературі наводяться найрізноманітніші визначення понять “ринок”, “ринкова економіка”, “ринкові відносини”. Пол А.Семюелсон і Вільям Д. Нордгауз дають таке визначення ринку: “Загалом ринок – це механізм, де покупці і продавці зустрічаються, щоб обмінювати речі” або “Ринок - це механізм через який покупці і продавці взаємодіють, щоб визначити ціну та кількість товару”
Також ринок– це сукупність конкретних економічних відносин між продавцями та покупцями у процесі купівлі-продажу товарів і послуг.
|
|
|
Сучасний ринок– це один із головних елементів складної системи господарювання, в якій тісно взаємодіють ринковий механізм та багаточисельні, насамперед державні, регулюючі інститути. Він включає також стан суспільної свідомості (культуру, правосвідомість, ідеологію).
Таким чином, ринок– це комплексне поняття, яке охоплює одночасно сферу обміну товарів, економічний простір, де відбувається обмін товарів, систему товарно-грошових відносин, що складається в процесі обміну товарів. На підставі викладеного вище можна сказати, що ринок- це особлива соціально-економічна структура, основними функціями якої є обмін продуктами між відособленими товаровиробниками і реалізація зворотного в'язку між виробництвом і споживанням.
На рис. 1. подано схему ринку.
Сучасна економічна система складається з великої кількості ринків. Основної ознакою їх є товарна класифікація. За допомогою якої оприділяється вид товару, обіг якого регулює ринок. Таким важливим і стратегічним для країни є аграрний ринок.
Ринок, як і товарне виробництво, має тривалу й багату історію розвитку. Змінювалися масштаби й значення ринкових відносин, на зміну одних їх суб'єктів приходили інші, змінювалися об'єкти купівлі-продажу, форми й методи організації руху товарів і грошей. Так, за умов простого товарного господарства діє відносно простий ринок, де реалізуються в основному товари споживчого попиту. При капіталізмі, де товарний обіг значно збільшився, виникає й поширюється система ринків, на яких продають і купують не лише матеріальні блага та послуги, а й робочу силу, цінні папери, іноземну валюту, науково-технічні розробки й багато інших товарів. Вивчення їх дає змогу отримати системне уявлення про ринкову економіку як про єдність взаємопов'язаних різноманітних ринків.
|
|
|
Ринки можна класифікувати за певними критеріями. За призначенням об'єктів ринкових відносин – це ринок засобів виробництва, технологій і науково-технічних досягнень, інформації; ринок споживчих товарів (послуг); ринок будівель і споруд невиробничого призначення; ринок землі; ринок капіталів, валюти і цінних паперів; ринок робочої сили.
Сучасне розвинене товарне господарство налічує більше двадцяти видів ринків за призначенням об'єктів ринкових відносин. Всі вони мають свою специфіку, особливості реалізації товарів, своїх суб’єктів, знаходяться в органічній єдності та взаємодії. Порушення функціонування будь-якого з них негативно позначається на усій системі ринків. Кожний з цих ринків, у свою чергу, складається з часткових ринків (наприклад, ринок засобів виробництва ділиться на ринок верстатів, транспортних засобів, металу та ін.).
|
|
|
У територіальному аспекті – це місцевий, регіональний, національний та світовий ринки, загальний ринковий простір, який включає певний механізм інтеграції країн-учасників економічної угоди.
З точки зору відповідності чинному законодавству – це офіційний (легальний) і тіньовий (нелегальний) ринки.
З урахуванням міри розвитку конкуренції – це монопольний, олігопольний ринки, ринки розвинутої конкуренції.
Структуризація сучасного ринку зображена на рис. 2.
Отже, щоб мати системне уявлення про сучасну ринкову економіку, треба усвідомити сутність десятків видів ринків. Розглянемо стисло головні з них.
Ринок засобів виробництва і товарів споживання. Ринкова економіка ефективно не функціонуватиме без ринку засобів виробництва, готових і захищених інтелектуальною власністю технологій, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, ринку науково-технічних підрядів.
Нині активізується торгівля ліцензіями й патентами. Адже за умов інтернаціоналізації виробництва, посилення конкурентної боротьби зберегти таємниці наукових відкриттів практично неможливо і невигідно. Власник нововведення, "відкриваючи" його для покупця, отримує від цього прибуток, з якого компенсує витрати на науково-дослідницькі й дослідно-конструкторські роботи та одержує доход.
До ринку засобів виробництва належить також ринок робіт і послуг виробничого призначення, який охоплює будівельні та будівельно-монтажні роботи, транспорт виробничого призначення, об'єкти виробничої інфраструктури.
Ринок споживчих товарів (предметів споживання і послуг) безпосередньо пов'язаний із задоволенням потреб населення, рівнем і способом життя людей.
Споживчий ринок найтісніше пов'язаний із сільськогосподарським виробництвом і переробними галузями. В Україні, наприклад, вони дають 90 % продуктів харчування і 70 % роздрібного товарообороту.
Ринок капіталів – один з основоположних елементів усієї системи ринкової економіки. Через ринок капіталів як державі, так і приватним підприємцям надходить значна частина коштів для фінансування інвестицій або загальнонаціональних потреб. Права вкладчиків капіталу підтверджуються відповідними документами, які називаються цінними паперами.
До цінних паперів належать: акції, облігації й похідні від них цінні папери.
Соціально-економічна сутність аграрного ринку
Серед усіх нині функціонуючих галузевих ринків, одним із найдавніших явищ економічного життя, а відтак і людської цивілізації взагалі є аграрний ринок. Адже історично першими предметами обміну були результати праці землеробських і скотарських племен, тобто продукти сільського господарства.
Нині серед сукупності товарних ринків як окремий виділяють аграрний ринок (сільськогосподарський, продовольчий, агропродовольчий), оскільки предметом купівлі-продажу на ньому виступає сільськогосподарська продукція та продовольство. З самого моменту його виникнення і до наших днів аграрний ринок залишається дуже простим за формою і надійно служить задоволенню потреб кожного жителя як покупця, продавця чи споживача продуктів харчування
Предметом купівлі-продажу тут виступає сільськогосподарська продукція та продовольство.
Операторами з боку пропозиції виступають багатоукладний аграрний сектор, до якого входять сільськогосподарські підприємства, фермерські господарства, особисті селянські господарства, переробні підприємства, а також підприємства торгівлі та ресторанного господарства. З боку попиту на аграрному ринку оперує все доросле населення України. Стан аграрного ринку безпосередньо впливає на добробут кожного громадянина та продовольчу безпеку країни. І до цього зводиться його важливе значення.
Аграрний ринок сьогодні виконує активну управлінську роль координатора економічних процесів з метою задоволення потреб масового споживача сільськогосподарської продукції та продовольства.
Ряд авторів визначають аграрний ринок як систему установ, методів та ресурсів здійснення обмінних процесів, завданням якої є координація та управління агропромисловим виробництвом з метою забезпечення її продовольчої безпеки та споживчих потреб.
Взагалі, ринок, на думку П.I. Островського, являє собою арену, на якій вирішуються два основні завдання: 1) виконання чисто маркетингових функцій, тобто просування продукту від сільськогосподарського виробника до кінцевого споживача; 2) обмін виробників і покупців ціновими сигналами про вигідність продажу товару і витрати на його придбання.
Коваленко Ю.С. вважає, що аграрний ринок - це система установ, методів і ресурсів, головним завданням якої є координація та управління агропромисловим виробництвом країни на основі обмінних процесів з метою задоволення споживчих потреб.
Аграрний ринок визначає як сукупність відокремлених товарних ринків, що функціонують для забезпечення виробництва й вільного руху сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки. Більшість авторів поділяють його на продовольчі ринки, ринки матеріально-технічних ресурсів для сільського господарства, сфери послуг тощо.
Структуризація сучасного аграрного ринку у взаємодії всіх його учасників показана на рис 1.
Рис. 1. Взаємодія учасників аграрного ринку
Аграрні ринки в Україні розвиваються викривлено, однобоко. Визначальним критерієм розвитку будь-якого аграрного ринку є кон’юнктурність його продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках. Потреби населення країни майже не враховуються.
Розвиток аграрного ринку України стримується недостатнім його державним регулюванням. Воно не стимулює створення сприятливого середовища господарювання, не забезпечує достатнього рівня підтримання платоспроможного попиту споживачів аграрної продукції.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 434; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!