Незаконне поміщення в психіатричний заклад (Стаття 151).

⇐ ПредыдущаяСтр 24 из 30Следующая ⇒

Основним безпосереднім об’єктом злочину є воля, гідність, особиста недоторканість людини. Додатковим факультативним об’єктом може бути життя та здоров’я особи.

Потерпілим від злочину може бути лише психічно здорова особа. Кримінальна відповідальність за даний злочин виключається: при поміщенні до психіатричного закладу: 1) психічно хворої особи, яка потребує лікування або обстеження в установах стаціонару; 2) психічно здорової за її добровільною згодою.

Об’єктивна сторона злочину полягає у: 1) примусовій госпіталізації до психіатричного закладу психічно здорової особи з метою її лікування чи обстеження; 2) примусовому утриманні такої особи всупереч її волі та бажанню в такому закладі; 3) триманні в психіатричному закладі особи, яка вже вилікувалася і не повинна утримуватись в умовах стаціонару.

Госпіталізаціяособи здійснюється з метою надання їй стаціонарної психіатричної допомоги як психіатричної допомоги, що включає в себе обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених Законом „Про психіатричну допомогу” від 22 лютого 2000 р. та іншими законами, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, і надається в стаціонарних умовах понад 24 години підряд.

Особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження чи лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: 1) вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або 2) неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність ( ст. 14 Закону „Про психіатричну допомогу”).

Госпіталізація особи здійснюється за рішенням лікаря-психіатра і протягом 24 годин з часу госпіталізації особа підлягає обов’язковому огляду комісією лікарів-психіатрів. У випадках визнання госпіталізації доцільною представник психіатричного закладу, в якому перебуває особа, протягом 24 годин направляє до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про госпіталізацію особи в примусовому порядку на підставах, передбачених ст. 14 Закону „Про психіатричну допомогу” від 22 лютого 2000 р.

Неповнолітній віком до 15 років та особа, визнана у встановленому законом порядку недієздатною, госпіталізовані до психіатричного закладу на прохання або за згодою їх законних представників, також підлягають обов'язковому протягом 48 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів психіатричного закладу для прийняття рішення про необхідність подальшого перебування цих осіб у психіатричному закладі та надання їм стаціонарної психіатричної допомоги.

Виписка особи, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу в примусовому порядку, здійснюється за рішенням комісії лікарів-психіатрів або за рішенням суду про відмову в продовженні такої госпіталізації.

Незаконне поміщення особи у психіатричний заклад або її тримання може проявлятися у примусових діях – зокрема, у застосуванні насильства для доставляння потерпілого до місця його майбутнього утримання або для позбавлення можливості залишити таке місце (зв’язуванні, триманні, нанесенні ударів, застосуванні фізичного насильства тощо); введенні в організм людини наркотичних засобів, сильнодіючих речовин, снодійного, ліків для приведення потерпілого до безпорадного стану; замиканні в приміщенні; погрозах насильством та ін.

Незаконним поміщення може бути визнане і в тих випадках, коли особа шляхом обману утримується в лікувальному закладі.

Злочин вважається закінченим з моменту фактичного незаконного поміщення особи до стаціонарного психіатричного закладу, незалежно від терміну перебування потерпілого в ньому, або з моменту, коли особі безпідставно відмовлено у виписці зі стаціонару при відпадінні причин для її утримання.

Утримання в психіатричному закладі особи, поміщеної до нього на законних підставах, якщо особа не потребує подальшої госпіталізації і підлягає обов’язковій виписці (наприклад, шляхом незаконного подовження утримання, незаконної відмови у такій виписці та ін.) утворює склад цього злочину, так як в таких випадках особа також проти її волі утримується в психіатричному стаціонарі при відпадінні передбачених законодавством для цього підстав.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Винний достовірно знає, що поміщає або сприяє поміщенню до психіатричного закладу психічно здорової людини проти її волі та бажання або тримає в ньому особу при відпадінні для цього підстав і бажає вчинити ці дії.

Мотиви даного злочину можуть бути різними – бажання заволодіти майном потерпілого, отримати контроль над його власністю, позбавитися присутності людини, помста. Не впливаючи на кваліфікацію злочину, мотиви та мета дій винного повинні враховуватись при визначенні міри та меж кримінальної відповідальності.

Суб’єкт злочину спеціальний. Це особа, до посадових обов’язків якої входить прийняття рішення про поміщення особи до психіатричного закладу чи щодо продовження терміну утримання в ньому, звернення з відповідною заявою до суду (лікар карети швидкої психіатричної допомоги, черговий лікар, лікар приймального відділення, лікар-психіатр, завідуючий відділенням, головний лікар).

Дії осіб, які не являються працівниками психіатричних закладів (родичі потерпілого, співробітники правоохоронних органів, інші особи, які сприяли поміщенню до стаціонарного закладу завідомо для них психічно здорової людини) кваліфікуються при наявності в їх діяннях ознак злочину як співучасть у незаконному поміщенні в психіатричний заклад.

У випадку, якщо поміщення особи супроводжувалося винесенням завідомо незаконного заключення про необхідність її госпіталізації, фальсифікацією історії хвороби, іншої медичної документації, дії лікарів-психіатрів, членів комісії та інших осіб утворюють сукупність злочинів: ст. 151 та ст. 366.

Винесення суддею рішення про незаконне поміщення в психіатричний заклад або продовження терміну утримання у такому закладі завідомо психічно здорової особи утворює склад злочину, передбаченого ст. 375.

Кваліфікуючою ознакою незаконного поміщення в психіатричний заклад є спричинення діянням тяжких наслідків, які виражаються у настанні смерті потерпілого, розладі його здоров’я, психічної хвороби, самогубства під час перебування в психіатричному закладі. Психічне ставлення винного до тяжкості наслідків виявляється у необережності.

У випадку, коли незаконне поміщення в психіатричний заклад було здійснене з метою позбавлення життя особи чи заподіяння тяжкої шкоди її здоров’ю (наприклад, з метою викликати у потерпілого психічний розлад чи душевну хворобу), доведення до самогубства, вчинене утворює сукупність злочинів і повинне додатково кваліфікуватись за відповідними статтями Особливої частини КК.

8. Використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом за статтею (Стаття 150¹ КК).

Об’єктом злочину виступають суспільні відносини, які охороняють волю малолітньої дитини. Злочин також посягає на честь та гідність особи, яку використовують для заняття жебрацтвом. Потерпілими від цього злочину є малолітня дитина – особа чоловічої або жіночої статті, які не досягли 14-річного віку.

Об’єктивна сторона злочину відображається у вчиненні злочинного діяння, зміст якого розкривається у диспозиції ч. 1 ст. 150¹ КК. Злочином є використання батьками або особами, які їх замінюють, малолітньої дитини для заняття жебрацтвом, тобто для систематичного випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб з метою отримання прибутку. Вчинення діяння систематично означає здіснення випрошування неодноразово, на протязі певного періоду часу: від декількох днів і більше. Систематичність може бути підтверджена неодноразовим затриманням винної особи працівниками правоохоронних органів, притягненням до адміністративної відповідальності за невиконання батьками, або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей.

Злочин вважається закінченим з моменту здійснення винним жебрацтва незалежно від отримання прибутку від такої діяльності.

Якщо використання малолітньої дитини у занятті жебрацтвом супроводжується втягненням потерпілої особи в таку діяльність, вчинене утворює сукупність злочинів, передбачених статтями 150¹ та 304 КК. Треба звернути увагу, що використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом не передбачає активних дій з боку самої дитини. Важливою є сама її присутність разом з дорослими. Як правило, використовуються діти молодшого дошкільного віку. В той же час, втягнення неповнолітніх у заняття жебрацтвом передбачає вчинення певного злочинного впливу (умовляння, погрози, переконування) щодо дітей, які розуміють, що прагнуть досягти дорослі. Схиляння (втягнення) здійснюється з певною метою – це викликати у дітей бажання (намір) займатись жебрацтвом як самостійно, так і разом з втягувачем.

Використання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів шляхом введення в організм таких засобів для заспокоєння малолітньої потерпілої особи під час жебракування кваліфікується як злочин, передбачений ст. 314 КК.

Кваліфікований склад злочину за ч. 2 ст. 150¹ КК утворюють дії, вчинені:

- щодо чужої малолітньої дитини;

- пов’язані із застосуванням насильства чи погрозою його застосування;

- повторно;

- особою, яка раніше скоїла один із злочинів, передбачених статтями 150, 303, 304 КК;

-за попередньою змовою групою осіб.

Особливо кваліфікований склад злочину за ч. 3 ст. 150¹ КК включає діяння, вчинені:

- організованою групою;

- а також якщо внаслідок таких дій дитині спричинені середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження.

Якщо внаслідок використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом потерпілій особі були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження чи настала її смерть, вчинене утворює сукупність злочинів, передбачених статтями 150¹ та відповідно 121 або 115 у випадку умисного заподіяння смерті та за ст. 119 КК – при необережному заподіянні смерті.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Винний достовірно знає, що використовує для заняття жебрацтвом малолітню дитину і бажає вчинити ці дії. Метою злочинного діяння є отримання прибутку у будь-якому виді (гроші, продукти харчування, одяг тощо).

За ч. 1 ст. 150¹ КК суб’єктом злочину являються батьки (один із батьків), а також особи, які їх замінюють. Такими є близькі родичі (рідні брати, сестри, дід, баба), опікуни, на утриманні яких перебувають діти.

За ч.2 ст. 150¹ КК суб’єктом виступають особи, для яких малолітня дитина є чужою. Таким є будь-які особи, крім тих, що підлягають кримінальній відповідальності як батьки чи особи, які їх замінюють, за ч. 1 ст. 150¹.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Що означає незаконне позбавлення волі як форма злочинного діяння?

2. У чому полягає викрадення людини?

3. Як визначається зміст кваліфікованого складу злочину «незаконне позбавлення волі, здійснюване протягом тривалого часу»?

4. Як розкривається зміст поняття «тяжкі наслідки» у злочинах проти волі, честі та гідності особи?

5. Який правовий статус чужої дитини як потерпілої особи від злочинів проти волі, честі та гідності особи?

6. Які діяння утворюють ознаки об’єктивної сторони підміни дитини ?

7. Який зміст мотиву як обов’язкова ознака суб’єктивної сторони підміни дитини ?

8. Які форми злочинного діяння утворюють об’єктивну сторону торгівлі людьми?

9. Якими ознаками характеризуються незаконні дії щодо людини, вчинені з використанням уразливого стану особи ?

10. Який зміст наслідків у виді спричинення істотної шкоди для здоров’я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини ?

11. Якими ознаками характеризується об’єктивна сторона використання дитячої праці в шкідливому виробництві ?

12. Які ознаки об’єктивної та суб’єктивної сторони характеризують використання дитини для заняття жебрацтвом ?

13. У чому полягає діяння у формі поміщення в психіатричний заклад ?

14. Як визначається завідомість незаконних дій як обов’язкової ознаки суб’єктивної сторони поміщення в психіатричний заклад?

15. Якими ознаками характеризується спеціальний суб’єкт незаконного поміщення в психіатричний заклад ?

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Міжнароднаконвенція про боротьбу із захопленням заручників від 17 грудня 1979 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http: //zakon1.rada /gov.ua

2. Конвенція“Про рабство” від 25 вересня 1926 року // Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога (книга перша) / Збірник документів. – К.: Юрінком, 1996. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http: //zakon1.rada /gov.ua

3. Конвенція “Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок” від 18 грудня 1979 року // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій / Упорядн. Т. Яблонська. – К.: Сфера, 1999. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http: //zakon1.rada /gov.ua

4. Протокол “О предупреждении и пресечении торговли людьми, особенно женщинами и детьми, и наказании за неё” от 15 ноября 2000 года, дополняющий Конвенцию ООН против транснациональной организованой преступности // Десятый Конгресс ООН по предупреждению преступности и обращению с правонарушителями: Сборник документов / Сост. Волеводз А.Г. – М.: ООО Изд-во «Юрлитинформ», 2001. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http: //zakon1.rada /gov.ua

5. Рекомендація № R (91) 11 “Стосовно сексуальної експлуатації, порнографії і проституції дітей та підлітків, а також незаконної торгівлі дітьми та підлітками”, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи. – Страсбург, 9 вересня 1991. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http: //zakon1.rada /gov.ua

6. Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні : Закон України від 11 грудня 2003 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http: //zakon1.rada /gov.ua

7. Про охорону дитинства : Закон України від 26 квітня 2001 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http: //zakon1.rada /gov.ua

8. Про психіатричну допомогу: Закон України від 22 лютого 2000 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http: //zakon1.rada /gov.ua

9. Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини : Закон України від 16 липня 1999 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http: //zakon1.rada /gov.ua

10. Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх : Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 27 лютого 2004 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.scourt.gov.ua.

11. Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність : Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 16 квітня 2004 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.scourt.gov.ua.

12. Про судову практику в справах про злочини, пов'язані з порушеннями режиму відбування покарання в місцях позбавлення волі : Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26 березня 1993 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.scourt.gov.ua.

13. Акімов М. Відмежування захоплення заручників від незаконного позбавлення волі та викрадення людини / М. Акімов // Вісник прокуратури. – 2002. - № 2. – С. 33-37. [4]

14. Акімов М. Кримінальна відповідальність за захоплення заручників /М. Акімов // Право України. – 2002. - № 3. – С. 150 - 155.

15. Беляева Н., Орешкина Т. Квалификация преступлений, посягающих на личную свободу человека. / Н. Беляева, Т. Орешкина // Законность. - 1994. - № 4.

16. Волков К.А. Противодействие торговле людьми как направление современной уголовной политики / К.А. Волков // Российский следователь. - 2006. - № 2. – С. 34-36.

17. Гаухман Л., Максимов С., Сауляк С. Об ответственности за захват заложника и похищение человека / Л. Гаухман, С. Максимов, С. Сауляк // Законность. - 1994. - № 10.

18. Голоднюк М. Некоторые вопросы применения принудительных мер медицинского характера / М. Голоднюк // Уголовное право. - 2001. - № 4.

19. Громов С.В. Некоторые вопросы квалификации преступлений - торговля людьми и использование рабского труда / С.В. Громов // Российский следователь. - 2005. - № 3.

20. Егорова Л.Ю. Объективная сторона - один из важнейших признаков состава преступления - торговля людьми /Л. Ю. Егорова // Российский следователь. - 2005. - № 3.

21. Іващенко В. Кримінальна відповідальність за торгівлю людьми у законодавстві України / В. Іващенко // Юридичний журнал. - 2005. - № 8.

22. Карпов Н. Криминальные аспекты борьбы с торговлей людьми / Н. Карпов // Закон и жизнь. - 2006. - № 2.

23. Ковалев А.П. Ответственность за незаконное лишение свободы в зарубежном и российском уголовном законодательстве / А.П. Ковалев // Вестник Московского университета МВД России. - 2005. - № 3.

24. Савченко А. Проблемы уголовно-правовой борьбы с торговлей людьми в контексте использования украинского и американского опыта / А. Савченко // Закон и жизнь. - 2005. - № 3.

25. Савельева В. Похищение или подмена ребенка /В.Савельева // Советская юстиция. - 1968. - № 7.

26. Шеваріхін А.О. Особливості застосування кримінальної відповідальності за тогівлю людьми / А.О. Шеваріхін // Українська академія внутрішніх справ України / Науковий вісник. - 2003. - № 5.

Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 500; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 19 20 21 22 232425 26 27 28 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!