Управління структурою витрат за проектом
Слід зазначити, що управлінський підхід до керування раціональною структурою майбутнього проекту полягає у виборі такої технології та обсягу виробництва, які дозволяють мінімізувати середні витрати у довгостроковому періоді. Тому основну увагу на цьому етапі дослідження слід приділити вивченню можливості та принципів управління структурою витрат за визначеного масштабу проекту.
Оскільки надійні оцінки поточних витрат — це основа аналізу інвестиційного проекту, необхідно ретельно перевірити всі статті витрат, які можуть істотно вплинути на його ефективність та здійснимість.
Аналіз структури поточних витрат дає змогу встановити можливі невідповідності й незбалансованість структури витрат. У разі сумнівних оцінок може виникнути потреба перевірити прогнозні оцінки витрат за допомогою інших джерел інформації.
Розрахунок поточних витрат виконується на кожній стадії проекту, їх обсяг постійно уточнюється, тобто використовується принцип ітераційної моделі витрат.
При управлінні структурою поточних витрат слід враховувати ефект виробничого важеля (лівереджу). Виробничий важіль — це залежність прибутку від структури витрат, яка обумовлена зміною обсягу виробництва; він показує, на скільки відсотків збільшиться прибуток від збільшення виручки на 1%.
Співвідношення між статтями поточних витрат може бути різним і визначається технічною й технологічною політикою, обраною при підготовці проекту. Зміна структури поточних витрат може істотно вплинути на величину прибутку. Інвестування в основні засоби супроводжується збільшенням умовно-постійних та відносним зменшенням умовно-змінних витрат. Однак ця залежність має нелінійний характер, тому знайти її оптимальне поєднання нелегко. Цей взаємозв'язок характеризується категорією виробничого важеля. Його рівень тим вищий, чим вища частка умовно-постійних витрат.
|
|
|
Виробничий важіль показує потенційну можливість впливати на валовий прибуток шляхом зміни структури поточних (валових) витрат та обсягу виробництва (продажів).
Ефект виробничого важеля означає, що при збільшенні обсягів виробництва та реалізації питомі постійні витрати зменшуються, а прибуток фірми зростає.
Аналіз беззбитковості
Аналіз беззбитковості є невід'ємною частиною процедури оцінки життєздатності проектів. Метою цього аналізу є визначення мінімально припустимого обсягу виробництва та реалізації продукції проекту за умови забезпечення необхідного рівня його ефективності. Таким чином, аналіз беззбитковості дозволяє прийняти рішення щодо принципової можливості реалізації проекту, що розглядається.
|
|
|
Зазначимо, що аналіз беззбитковості є популярною методикою, яка широко використовується для аналізу співвідношення між обсягом продажу та рівнем витрат і доходів при випуску певного обсягу продукції. Ситуація беззбитковості відображає такий стан, коли сукупні доходи дорівнюють сукупним витратам, тобто немає ані прибутків, ані збитків. Тому аналіз беззбитковості — це аналітичний підхід до вивчення взаємозв'язку величини витрат і доходів на різних рівнях виробництва.
До основних завдань аналізу беззбитковості належать:
• оцінка структури затрат за проектом і можливість управління цією структурою;
• визначення раціональності обраного масштабу та можливості скорочення обсягів виробництва;
• аналіз проектної ціни та можливості її зменшення під впливом реальної ринкової ситуації;
• визначення запасу фінансової міцності.
Розрахунок точки беззбитковості базується на простому співвідношенні:
Виручка = Змінні витрати + Постійні витрати + Прибуток
або, якщо формалізувати:
Р× Ц = ЗВ× Р+ПВ + П,
де Ц — ціна, Р — проектний обсяг виробництва, ЗВ — змінні витрати на одиницю продукції, ПВ — постійні витрати, П – прибуток до оподаткування. Це рівняння є базовим для розрахунку основних змінних проекту, а саме: беззбиткового обсягу виробництва, мінімального рівня ціни, максимальних значень витрат (постійних і змінних).
|
|
|
Проте необхідно розуміти, що для економіста, який приймає рішення про доцільність реалізації того чи іншого проекту, більшого значення набувають грошові потоки, ніж бухгалтерський прибуток. Тоді беззбитковий обсяг продукції за проектом доцільно визначати за формулою:
де OCF— операційний грошовий потік.
Залежно від генерування операційного грошового потоку визначають такі показники проекту, як бухгалтерська, готівкова та фінансова точки беззбитковості. Так, якщо перед аналітиком стоїть завдання визначити обсяг виробництва, який дозволить покрити за рахунок проектних грошових потоків лише амортизаційні відрахування (тобто тоді, коли фактично операційний грошовий потік дорівнює величині амортизаційних відрахувань), буде визначено бухгалтерську точку беззбитковості. Якщо операційний потік прирівняти до нуля, то отримаємо значення готівкової точки беззбитковості. За такого обсягу продукції сума збитків за проектом дорівнює сумі початкових інвестицій. Фінансова точка беззбитковості враховує величину постійних витрат і щорічні ануїтетні платежі, що дають змогу повернути суму інвестицій у майбутньому. Її розрахунок дозволяє визначити, яким має бути операційний грошовий потік, щоб чиста теперішня вартість проекту дорівнювала нулю.
|
|
|
Для прийняття рішення про доцільність реалізації проекту необхідно розрахувати основні показники беззбитковості і визначити вплив зміни обсягів реалізації продукції проекту на зміну структури витрат, сукупної виручки від продажу та прибутку. Дослідити таку залежність можна за допомогою операційного лівериджу (ОL), величина якого свідчить про чутливість прибутку до зміни величини обсягів продажу продукції проекту.
Операційний ліверидж визначає ступінь залежності проекту або фірми від постійних витрат виробництва. Компанія з низьким операційним лівериджом буде мати низькі постійні витрати порівняно з компанією з високимопераційним лівериджем. В цілому проект з відносно значними інвестиціями в споруди та обладнання матиме відносно вищий операційний ліверидж. Такі проекти називають капіталомісткими.
Операційний ліверидж (OL) – це процентна зміна в операційному грошовому потоці відносно процентної зміни кількості проданої продукції.
OL = 1 + ПВ/OCF
Коефіцієнт ПВ/OCF визначає відношення постійних витрат до операційного грошового потоку. Нульові постійні витрати визначають величину OL = 1, що доводить: відносна зміна кількості проданої продукції призведе до тієї ж самої зміни у процентах в операційному грошовому потоці. Інакше кажучи, за даних умов не існує ефекту збільшення або лівериджу.
Чим вищий операційний ліверидж, тим більша небезпека потенційного ризику. З управлінської точки зору, одним з шляхів подолання непевності для ризикованих проектів є утримання операційного лівериджу на можливо низькому рівні. Це, в свою чергу, дозволяє утримувати точку беззбитковості на мінімальному рівні.
Аналіз динамічності проекту спрямований на визначення впливу наймінливіших параметрів проекту (обсягу продажу, величини витрат і ціни) на його результати. Проведення аналізу динамічності передбачає поряд з визначенням величини операційного лівериджу розрахунок порогу рентабельності, запасу надійності, запасу фінансової міцності.
Поріг рентабельності – це обсяг реалізації продукції, при якому проект не зазнає збитків (або точка беззбитковості у грошових одиницях)
Запас надійності показує на скільки у процентному відношенні можна знизити ціну одиниці продукції і не завдати збитків підприємству
ЗН = (Ц-Цmin)/Ц *100%
Цmin = (ПВ + Р*ЗВ)/Р
Де Ц – ціна продукції; Цmin – мінімально можлива ціна продукції за проектом, яка забезпечує його беззбитковість.
Запас фінансової міцності – це величина, на яку фактичний обсяг реалізації перевищує критичний обсяг реалізації.
Зф = Віручка – ПР
Запас фінансової міцності показує граничну величину можливого зниження обсягу продажу без ризику зазнати збитків.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 416; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!