Теорія як форма наукового знання. Структура наукової теорії
Теорія виступає як найбільш складна і розвинена форма наукового знання. Генетично їй передують інші форми — програми, типології, класифікації, що складають базу для її формування. Тому теорії виникають на базі таких програм або парадигм (сукупності передумов, визнаних на даному етапі розвитку науки, що визначають конкретне наукове дослідження). У рамках цих парадигм формулюються найзагальніші базисні положення, що використовуються в теорії, задаються ідеали наукового пояснення і організації наукового знання, його оцінки.
Оскільки культура суспільства не є однорідною, в рамках одного культурно-історичного цілого може бути сформульовано декілька наукових програм. У свою чергу, одна наукова програма породжує, як правило, декілька наукових теорій.
Починаючи опис структури наукової теорії, необхідно відзначити, що його можна давати як із змістовного, так і з формального боку. Із змістовного боку теорія складається з:
1) емпіричного базису, тобто сукупності зафіксованих у даній сфері знання фактів, встановлених у ході експериментів, які вимагають свого теоретичного узагальнення;
2) логічного апарату теорії, тобто безлічі допустимих у рамках теорії правил логічного висновку і доведення, за допомогою яких здійснюються висновки з емпіричних фактів;
3) власне теорії, тобто сукупності виведених у теорії тверджень з їх доведенням.
Проте цікавіший аналіз теорії з формальної точки зору. В цьому випадку теорія постає перед нами у вигляді безлічі припущень, постулатів, аксіом, загальних законів, що в сукупності описують об'єкт теорії. Вони часто визначаються через терміни інших теорій, звичайної природної мови або вводяться в теорію у вигляді аксіом — постулатів, що не вимагають доведення. З вихідних термінів за допомогою логічних правил виведення можна одержати похідні терміни, вони завжди визначаються через початкові терміни.
|
|
|
Разом із вищезазначеним у всіх теоріях є твердження і припущення, які не можуть бути доведеними у рамках самої теорії, але які відіграють таку важливу роль, що їх перегляд або видалення спричиняють ліквідацію всієї теорії. Це ідеали пояснення, доведення, організації знання, тобто те, що проникає корінням у культуру своєї епохи, те, що ми називаємо науковою програмою. Як ці положення з формальної точки зору співвідносяться з теорією?
Виділяють власні основи теорії — це початкові терміни і пропозиції теорії, які логічно (за допомогою правил і законів логіки) обумовлюють решту її термінів і пропозицій. Власні основи належать самій теорії, знаходяться всередині неї.
Також є допоміжні основи теорії — те, що слугує для побудови, обґрунтування теорії, вирішення її прикладних і теоретичних проблем. Серед них виділяються декілька груп:
|
|
|
1 Семіотичні основи — правила побудови мови теорії і теорії в цій мові. Ряд наукових теорій використовує природну мову (тобто мову, якою ми говоримо), вводячи деякі обмеження (наприклад, заборонені багатозначні терміни). Але багато теорій вимагають формалізованих мов (наприклад, численні мови комп'ютерного програмування), побудованих за спеціальними правилами, зручними для даної теорії.
2 Методологічні основи — методи, якими користується дана наука. Вони можуть залучатися з інших теорій, наук, філософії.
3 Логічні основи – ті правила і закони логіки, за якими з початкових термінів і пропозицій теорії утворюються похідні. Це засоби логічної систематизації теорії, приведення її термінів і пропозицій до логічної системи.
4 Прототеоретичні основи — це теорії, які використовуються як основа даної теорії. Наприклад, для фізики — це математика, для філософії – природознавство, всі природничі науки і т. ін.
5 Філософські основи – категорії і принципи філософії, що використовуються для побудови, обґрунтування теорії і розв’язання її проблем.
|
|
|
Як філософські основи науки звичайно використовуються різні філософські концепції. Вони повинні бути адекватними даній науці, тобто повинні сприяти оновленню, розвитку, практичному застосуванню і розв’язанню основних проблем даної науки.
Співвідношення філософських основ науки і наукової теорії є оптимальним, якщо філософські основи працюють незалежно від специфіки етапу розвитку науки. Іншими словами, справжня адекватність філософських основ досягається при їх незалежності від конкретних гносеологічних передумов, що приймаються на даному етапі розвитку науки.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 646; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!