Пожвавлення літературно-мистецького життя України в умовах десталінізації. «Шістдесятники».
Видатним явищем духовного життя стала поява нового покоління інтелігенції - шістдесятників (цей термін вживався вже на поч. 60-х pp.). Провідними постатями серед них були письменники і пости І-Драч.Л.Костенко, М.Вінграновськнй, В.Симонепко, В.Стус,Гуцало, художники А.Горська, П.Заливаха, В.Кушнір, літературні критики І.Світличний, І.Дзюба, Є.Сверстюк, діячі кінематографу С.Параджанов, JI.Осика, Ю.Іллєнко та багато ін.
Виховане в умовах ідеологічної лібералізації, нове покоління інтелігенції викривало перекоси і лицемірство офіційної культури, сповідувало свободу самовираження, прагнуло до пошуку нових форм і стилів художньо-естетичного пізнання світу. Воно вимагаю гарантій вільного розвитку українського народу, його культури і мови.Усе це не могло не викликати незадоволення з боку влади. Шіст-десятників почати звинувачувати у відході від "марксизму-ленінізму", "формалізмі", "космополітизмі", обмежувати їх творчу діяльність, а згодом перейшли до репресій проти них.Однак, частина нового покоління не зреклася своїх поглядів і пішла на конфронтацію з владою.Шістдесятники склали ядро Дисидентського руху, учасники якого вимагати радикальних змін, і стали провідниками національного відродження. Національно-культурні пронеси переходили встановлені партією рамки лібералізації й на поч. 60-х pp. почати переслідуватися. У 1962- 1963 pp. "відлига" в національно-культурній сфері припинилася.Прикметним є той факт, що в 1959 р. конгрес США прийняв закон про "Тиждень поневолених націй", до числа яких потрапила й Україна.
|
|
|
Зрушення у духовному житгі після смерті Сталіна
Хрушовська "відлига" сприяла національно-духовном у пробудженню і культурному розвитку України.Стало можливим відкрите обговорення проблем збереження української мови, розширювалися сфери її вживання. Розпочалося видання багатотомного словника укр.. мови, збільшилося видання україномовних книжок.
З іншого боку, здійснювалися заходи, які ослаблювали позиції української мови. У 1958 р. був прийнятий закон про зв'язок школи з життям, за яким, батьки не мали права відмовитися від вивчення їхніми дітьми російської, англійської чи німецької мов, однак могли відмовитися від української.Непослідовність "українізації" особливо виразно спостерігалась на результатах книговидавничої справи. У 1959 р. книжки українською мовою становили 53% усіх книг, опублікованих в Україні, у 1958 р. 60%, у 1960 р. - 49%. Та вже в 1965 р. цей показник знизився до 41% і далі неухильно зменшувався.Вживалися заходи щодо підвищення престижу української науки. Виходять друком фундаментальні наукові праці: "Українська радянська Енциклопедія", "Історія української літератури". Видаються фахові журнали українською мовою.
|
|
|
Відтворюється історія українського народу: з 1957 р. почав видаватися "Український історичний журнал", почалася підготовка багатотомної "Історії міст і сіл України".Реабілітовано багатьох діячів української культури(О.Олесь, М.Вороний, Г.Косинка, М.Ірчан, О .Досвітній, О.Ковінька, Мисик та ін.). У газетах і журналах друкувалася велика к-ть статей про повернуті українській культурі імена. Видавалися кращі твори реабілітованих письменників, з'явилися літературознавчі праці про них.
У 1958 р. була проведена шкільна реформа: введена обов'язкова 8-річна освіта, учні мали одержувати загальноосвітні й технічні знання; були створені школи робітничої і сільської молоді; організовувалися школи-інтернати для дітей-сиріт, дітей-інвалідів. У 1959 р. в Україні було прийнято новий закон, який надавав право батькам обирати мову навчання для своїх дітей. Цей закон сприяв процесу русифікації України. На захист української мови виступили М. Рильський і М. Бажан, які у листі, що був опублікований у газеті «Правда», висловилися за рівноправне вивчення в школах України російської та української мов.
|
|
|
Атмосфера лібералізації сприятливо позначилася на розвитку гуманітарних дисциплін. Поява суспільно-політичних наукових і літературних журналів («Прапор», «Український історичний журнал», «Всесвіт», «Знання та праця», «Народна творчість та етнографія» та ін.) стимулювала творчу і дослідницьку активність української інтелігенції.Розвитку української літератури сприяли твори М. Рильського, М. Стельмаха, О. Гончара, що були відзначені Ленінською премією за видатні заслуги в галузі літератури.
Знаменною подією в Україні стало народження талановитого покоління українських літераторів, письменників, літературних критиків - В.Симоненко, М.Вінграновський, Л.Костенко, Б.Олійник, І.Драч, В. Коротич, І.Світличний та ін. Це були представники нової духовної течії — «шістдесятники».Творчість «шістдесятників» розвивалася під впливом інтересу до письменників «розстріляного відродження» та ідей письменників Заходу: Е. Хемінгуея, Е. М. Ремарка, Ф. Кафки, А. Камю та ін. «Шістдесятники» прагнули розкрити у своїй творчості стан душі людей, вільних від застарілих стереотипів, страху. У своїх творах вони відображали природне людське прагнення бути щирим, розкутим, індивідуальним і неповторним. Однак серед «шістдесятників» не було відкритих супротивників радянського режиму, деякі прагнули лише удосконалити його.
У період хрущовської «відлиги» пробуджується громадянська активність і національна самосвідомість українського суспільства, виникають національно-культурні осередки.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 584; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!