Політична ситуація в Україні 1985-91рр.
Україна в період перебудови(1985-1991 рр.)
Після смсрті Л.Брежнєва в 1982 р. нове керівництво партії ЮАндропов (1982-1984 рр.) та К.Черненко (1984-1985 рр.) - виявилося неспроможним належно відреагувати на вимоги часу.
Заіальна криза суспільства загострювалася. Питання змін перетворилося на питання життя чи смсрті радянської системи. У березні 1985 р. новим генеральним секретарем ЦК КПРС було обрано М.Горбачова, з ініціативи якого в СРСР почалася перебудова суспільства.
Періодизація перебудови
1985-1988 рр. — період розроблення концепції перебудови і здійснення перших економічних реформ. Визрівання політичного курсу перебудови.
Сутність реформи виражена в трьох "С" - самостійність, само окупність, самофінансування.
Було прийнято "Закон про державне підприємство (об'єднання)", "Закон про кооперацію" тощо, які передбачали:
— переведення підприємств на госпрозрахунок;
— утворення кооперативного сектора;
— прямий зв'язок заробітної плати з результатами господарської діяльності;
— сприяння запровадженню досягнень науково-технічного прогресу та ін.
У результаті реформа виявилася непослідовною, половинчастою, проводилася невпевнено і зазнала провалу. У 1990 р. уперше за багато років спостерігалося скорочення обсягів суспільного виробництва. Національний дохід України скоротився на 1,5%.
Непродумана фінансова політика призвела до вибуху інфляції у країні.
|
|
|
Стало зрозуміло, шо тільки перехід до ринкової економіки зможе вивести країну з глибокої економічної кризи.
Червень 1990 р. — Верховна Рада СРСР прийняла програму переходу до регульованої ринкової економіки, яка від початку виявилася нежиттєздатною.
Інфляція, розбалансованість економіки, дефіцит бюджету зростали. Безсистемна перебудова вела до розвалу народною господарства.
Реформа політичної системи
XIX партійна конференція (червень 1988 р.) прийняла рішення про кардинальне реформування політичної системи, закріпила курс на гласність.
Проведення реформи політичної системи сприяло демократизації суспільства, політика гласності прискорила процеси десталінізації, реабілітацію жертв репресій. Ліквідація ст.6 Конституції свідчила про відмову віт керівної ролі КПРС. Підривалися основи тоталітарного режиму.
Перебудовчі процеси сприяли зростанню політичної активності, відродженню національної свідомості українського народу.
Радикалізація політичних сил
У вересні 1989 р. з ініціативи Спілки письменників України та інституту літератури АН УРСР була створена масова суспільно-політична організація "Народний рух України за перебудову"(Рух) на чолі з І.Драчем. Рух швидко еволюціонував від поміркованої організації, яка прагнула співпрацювати з владою для встановлення справжньої демократії, в антикомуністичну організацію. Із назви Руху було вилучено слова "за перебудову", а головною метою оголошено вихід України з СРСР. відновлення української державності, усунення комуністичної партії від вдати. Рух відіграв надзвичайно велику роль у процесах перебудови в Україні: сприяв активізації національно-визвольного руху, визначенню його цілей, консолідації демократичних, національно свідомих сил.
|
|
|
Важливими чинниками суспільно-політичного життя на цьому етапі були страйки, демонстрації, мітинги, збори, політичні дискусії.
Наш край у роки Великої Вітчизняної війни.
Згідно з довоєнними планами радянського Головнокомандування Вінниччина входила в смугу дій Південно-Західного фронту. Державний кордон, довжина якого в межах округу(фронту) досягла 940 км, прикривався силами 5, 6, 12 і 26 армій, якими командували відповідно генерал-майор М.І. Потапов, генерал-лейтенант І.М. Музиченко, генерал-майор П.Г. Понєдєлін і генерал-лейтенант Ф.Я. Костенко.
Тимчасова окупація Вінниччини фашистськими загарбниками продовжувалась 2 роки і 8 місяців, протягом яких на території області діяв жорстокий фашистський режим. Територію області було розділено на 2 частини: північна увійшла до німецької зони окупації, а південна - до румунської, так званої Трансністрії. За цей час в таборах і гестапівських застінках розстріляно і закатовано більше 165 тисяч мирних жителів і військовополонених, більше 74 тисяч хлопців і дівчат вивезено до Німеччини.
|
|
|
За роки Великої Вітчизняної війни на Вінниччині діяло 6 партизанських з'єднань, 10 загонів, 17 окремих партизанських груп загальною чисельністю 19 тисяч чоловік. Вони знищили 24 тисячі окупантів, пустили під укіс 265 ешелонів ворога, знищили велику кількість ворожої техніки. До уваги відвідувачів - особисті речі командирів партизанських загонів А.Г.Кондратюка, М.І.Владимирова. Неабияку зацікавленість викликає зброя періоду Великої Вітчизняної війни (гвинтівка Мосіна, пістолет-кулемет Судаєва, протитанкова рушниця тощо), інтер'єр партизанської землянки, саморобна партизанська зброя, листівки періоду окупації.
Визволення Вінницької області вели війська 1-го Українського фронту під командуванням генерала армії Ф.Ватутіна в ході Житомирсько-Бердичевської наступальної операції. Безпосередньо Вінницю звільняла 38 армія під командуванням генерал-полковника К.С. Москаленка, плащ і документи якого представлені в експозиції. До уваги відвідувачів - особисті речі почесного громадянина міста Вінниця, генерал-майора П.Г. Арабея - командира 241-ї стрілецької дивізії, яка в складі 38-ї армії брала участь у звільненні Вінниці від фашистських загарбників. Наказами Верховного Головнокомандуючого 11 військовим частинам було присвоєно почесні звання "Вінницьких", 4 - "Жмеринських", 4 - "Вапнярських". У боях за визволення області тисячі радянських воїнів проявили справжній героїзм і відвагу: 87 бійцям було присвоєно звання Героя Радянського Союзу, сотні воїнів нагороджено орденами і медалями.
|
|
|
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 313; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!