Брутто-ставка, її зміст та структура.
| Вартість шарів | Ймовірність наст.стр. Випадку | 1-й збиток | 2-гий збиток | 3-й збиток | |
| I | 1 млн. | 0,05 | |||
| IV | 1млн | 0,1 | |||
| III | 1млн | 0,15 | 0,2 | ||
| II | 1млн | 0,25 | 0,3 | 1 | |
| I | 1млн | 0,45 | 0,6млн | 1 | 1 |
В практиці ризикових видів страхування страховий тариф представляє собою брутто-ставку, до складу якої входить нетто-ставка і навантаження.
Кожна із зазначених частин має свою поелементну структурну будову.
Тариф-нетто безпосередньо виражає ціну страхового ризику, призначений для здійснення страхових виплат, забезпечує створення страхового фонду та резервного фонду, які формують страхові резерви (технічні резерви). Тариф-нетто складається із основної нетто-ставки та ризикової надбавки:
Основна нетто-ставка забезпечує виплати за звичайними умовами страхування, а ризикова надбавка - формує резервний фонд для забезпечення виплат при значних коливаннях ризиків, коли є відхилення кількості страхових подій від середнього значення, при можливості підвищених збитків при реалізації ризиків. У накопичувальних видах страхування ризикова надбавка не передбачена, стабільність страхування забезпечується іншими методами та застосуванням теорій вартості грошей у часі.
Навантаження покриває витрати страховика на ведення страхової справи, витрати на фінансування превентивних заходів та забезпечує заплановану норму прибутковості.
|
|
|
Нетто-ставка займає найбільшу питому вагу у собівартості страхової послуги і, як правило, не повинна бути меншою за 60 -70% брутто-ставки. А навантаження складає в загальному страховому тарифі суттєво меншу частину від брутто-ставки - від 9 до 40%.
Класифікація за формами здійснення страхування.
Страхування може бути добровільним або обов'язковим.
ОБОВ'ЯЗКОВЕ СТРАХУВАННЯ - форма страхування, що ґрунтується на принципах обов'язковості як для страхувальника, так і для страховика. О. с. має перевагу перед добровільним страхуванням, оскільки дає змогу істотно знизити тарифи на страхові послуги. Водночас йому притаманні й недоліки, які полягають у тому, що О. с. не враховує фінансових можливостей кожного страхувальника, особливостей об'єктів страхування і страхових ризиків. Обсяг відповідальності страховика при О. с., як правило, значно нижчий за реальну вартість майна. Законодавством України передбачено здійснення О. с. з 33 видів, у тому числі медичного страхування, авіаційного страхування цивільної авіації, страхування засобів водного транспорту, страхування врожаю сільськогосподарських культур та багаторічник насаджень у державних сільськогосподарських підприємствах, а також урожаю зернових і цукрових буряків у господарствах усіх форм власності. Більшість видів О. с. стосується страхування окремих категорій громадян: страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, страхування медичних та інших працівників комунальних закладів, охорони здоров'я, державних наукових установ (крім утримуваних за рахунок бюджетних коштів) на випадок захворювання на інфекційні хвороби, страхування персоналу ядерних установок тощо. О. с. здійснюється на підставі правил його проведення, які підлягають затвердженню Кабінетом Міністрів України.
|
|
|
Обов'язкові види страхування, які запроваджуються законами України, мають бути включені до Закону. Забороняється здійснення обов'язкових видів страхування, що не передбачені Законом.
!!!!!!! Обов’язкове страхування може бути просто обов’язковим за рахунок страхувальника, або за рахунок держ. бюджету.
ДОБРОВІЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ - форма страхування, що здійснюється на підставі добровільно укладеного договору між страховиком і страхувальником. Д. с. здійснюється згідно з правилами страхування, що їх розробляє страховик і реєструє в Уповноваженому органі. Договір Д. с. вступає в дію, як правило, після повної сплати страхової премії або суми, що припадає на перший строк платежу.
|
|
|
Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов'язковою передумовою при реалізації інших правовідносин.
!!!!!!!! Підприємства мають право відносити обов’язкове страхування на валові витрати, а добровільне страхування здійснювати лише з прибутку (за винятком певного відсотка окремих видів добровільного страхування працівників – так званих „золотих ланцюгів).
Задача
Страхова компанія здійснює непропорційне перестрахування об’єкта вартістю 5 млн. грн. В страхуванні бере участь 5 учасників ( страховик і чотири перестраховики). Вартість об’єкта розділена на 5 шарів вартістю 1 млн. грн. кожен. Ймовірність настання страхового випадку для шарів така: перший( нижній) – 0,45; другий – 0,25; третій – 0.15; четвертий – 0,1; п’ятий – 0,05. Страховий тариф 0,8% . Перший збиток – 0,6 млн.грн, другий – 1,3 млн.грн, третій – 2,2 млн.грн. Визначіть: 1) страхові платежі для кожного учасника; 2) величину відшкодування і учасників виплати при першому, другому і третьому збитках.
Рішення
Загальний страховий платіж: = 0,8 % * 5 млн = 40 тис
|
|
|
Страхові платежі для кожного :
5)40*0,45=18тис
4)40*0,25=10тис
3)40*0,15=6тис
2)40*0,1=4тис
1)40* 0,45=2тис
БІЛЕТ №4 .
1. Державне регулювання страхової діяльності.
Правове забезпечення страхування становлять ухвалювані законодавчі та нормативні акти, що регулюють страхову діяльність як у цілому, так і за окремими її напрямками.
Система правового регулювання страхової діяльності містить норми, визначені:
• Конституцією України;
• міжнародними угодами, які підписала й ратифікувала Україна;
• Цивільним кодексом України;
• Законами та постановами Верховної Ради України;
• Указами та розпорядженнями Президента України;
• декретами, постановами та розпорядженнями Уряду України;
• нормативними актами (інструкції, методики, положення, накази), котрі ухвалено міністерствами, відомствами, центральними органами виконавчої влади та зареєстровано в Міністерстві юстиції України;
• нормативними актами органу, який згідно із законодавством України здійснює нагляд за страховою діяльністю;
• нормативними актами органів місцевої виконавчої влади у випадках, коли окремі питання регулювання страхової діяльності було делеговано цим органам за рішенням Президента або Уряду України;
• окремими нормативними актами колишнього Радянського Союзу та УРСР, які не було відмінено законодавством незалежної України.
6 березня 1996 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про страхування». Він є головним законодавчим актом у цій галузі в нашій державі.
Державний нагляд за страховою діяльністю на території України здійснюється Державним комітетом з регулювання фінансових послуг та його органами на місцях.
Основними функціями цього уповноваженого органу є:
1) ведення єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків) та державного реєстру страхових та перестрахових брокерів;
2) видача ліцензій страховикам на здійснення страхової діяльності та проведення перевірок їх відповідності виданій ліцензії;
3) видача свідоцтв про включення страхових та перестрахових брокерів до державного реєстру страхових та перестрахових брокерів та проведення перевірки додержання ними законодавства про посередницьку діяльність у страхуванні та перестрахуванні і достовірності їх звітності;
4) проведення перевірок щодо правильності застосування страховиками (перестраховиками) та страховими посередниками законодавства про страхову діяльність і достовірності їх звітності;
5) розроблення нормативних та методичних документів з питань страхової діяльності, що віднесена цим Законом до компетенції Уповноваженого органу;
6) узагальнення практики страхової діяльності і посередницької діяльності на страховому ринку, розроблення і подання у встановленому порядку пропозицій щодо розвитку і вдосконалення законодавства України про страхову і посередницьку діяльність у страхуванні та перестрахуванні;
7) прийняття у межах своєї компетенції нормативно-правових актів з питань страхової і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні;
8) проведення аналізу додержання законодавства об'єднаннями страховиків і страхових посередників;
9) здійснення контролю за платоспроможністю страховиків відповідно до взятих ними страхових зобов'язань перед страхувальниками;
10) забезпечення проведення дослідницько-методологічної роботи з питань страхової і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні, підвищення ефективності державного нагляду за страховою діяльністю;
11) встановлення правил формування, обліку і розміщення
страхових резервів та показників звітності;
12) проведення і координація у визначеному законодавством порядку навчання, підготовки і перепідготовки кадрів та встановлення кваліфікаційних вимог до осіб, які провадять діяльність на страховому ринку, організація нарад, семінарів, конференцій з питань страхової діяльності;
13) участь у міжнародному співробітництві у сфері страхування і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні, вивчення, узагальнення, поширення світового досвіду, організація виконання міжнародних договорів України з цих питань;
14) здійснення організаційно-методичного забезпечення проведення актуарних розрахунків.
Уповноважений орган може здійснювати інші функції, необхідні для виконання покладених на нього завдань.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 293; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!