Різновиди оцінки дебіторської заборгованості та методів її списання
Облік дебіторської заборгованості
Сутність дебіторської заборгованості та її зміст
Методичні основи бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості та вимоги до її розкриття у фінансовій звітності регламентовані Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 10 “Дебіторська заборгованість”.
Відповідно із П(С)БО 10, дебітори– це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. А отже, дебіторська заборгованість – це сума заборгованості дебіторів на певну дату.
Дебіторська заборгованість відображується у формі №1 „Баланс” у складі активів. Активи підприємства – це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому. Відповідно з п.5 П(С)БО 10 дебіторська заборгованість визнається активом (відображується у активі балансу), якщо є вірогідність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.
Економічна вигода від дебіторської заборгованості полягає у тому, що підприємство у результаті її сплати розраховує отримати грошові кошти або їх еквіваленти.
Відповідно дебіторську заборгованість можна визнати активом тільки тоді, коли є вірогідність її сплати боржником. Якщо такої вірогідності немає, то суму дебіторської заборгованості слід списати. Якщо заборгованість неможливо достовірно оцінити, вона не може бути визнана активом і не повинна відображуватися у балансі.
|
|
|
Особливості класифікації дебіторської заборгованості
Із метою складання фінансової звітності дебіторська заборгованість класифікується за наступними ознаками:
- зв’язок із нормальним операційним циклом;
- строк скасування;
- за об’єктами, відносно до яких виникли обов’язки дебіторів;
- своєчасність сплати боржником дебіторської заборгованості.
По першим двом ознакам виділяють довгострокову та поточну дебіторську заборгованість.
Довгострокова дебіторська заборгованість – сума дебіторської заборгованості, яка не виникає під час нормального операційного циклу й буде скасована після 12 місяців з дати балансу. Довгострокова заборгованість відображається у складі необоротних активів підприємства, тобто в першому розділі активу балансу.
Поточна дебіторська заборгованість – сума дебіторської заборгованості, що виникає під час нормального операційного циклу та буде скасована на протязі 12 місяців з дати балансу. Поточною дебіторською заборгованістю вважається також сума дебіторської заборгованості, яка триває більш одного року, але очікується, що вона буде скасована під час нормального операційного циклу підприємства.
|
|
|
В свою чергу поточна дебіторська заборгованість, у зв’язку із ступеню імовірності її повернення, поділяється на:
- нормальну дебіторську заборгованість;
- безнадійну дебіторську заборгованість - це поточна дебіторська заборгованість, відносно до якої існує імовірність в її неповерненні боржником або позовний строк якої минув (3 роки);
- сумнівний борг – поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, відносно до якої існує невпевненість у її скасуванні боржником.
Дебіторська заборгованість по об’єктам, по яким виникають обов’язки дебіторів, класифікується як:
- дебіторська заборгованість, яка пов’язана із нормальною операційною діяльністю підприємства по реалізації продукції, товарів, робіт, послуг;
- дебіторська заборгованість, яка не пов’язана з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг, а виникає внаслідок виконання інших операцій.
Дебіторську заборгованість, яка пов’язана з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг, поділяють на:
- дебіторську заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги;
|
|
|
- векселя, які отримано у забезпеченні дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги.
Поточна дебіторська заборгованість, яка пов’язана з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг, представлена у Балансі у складі оборотних активів окремими статтями вказаних різновидів.
Дебіторську заборгованість, яка не пов’язана із реалізацією товарів, робіт, послуг, складають:
- дебіторська заборгованість за виданими авансами;
- дебіторська заборгованість по розрахунках із бюджетом;
- дебіторська заборгованість за нарахованими доходами;
- дебіторська заборгованість за внутрішніми розрахунками.
Надані види поточної дебіторської заборгованості (у тому числі поточної частини довгострокової заборгованості), які не пов’язані з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг, відображаються у Балансі як окремі статті.
Довгострокова дебіторська заборгованість представлена наступним:
- заборгованість за майно, яке передано до фінансової оренди;
- заборгованість, яка забезпечена довгостроковими векселями;
- інша довгострокова дебіторська заборгованість.
У зв’язку з своєчасністю сплати дебіторську заборгованість поділяють на:
|
|
|
- дебіторську заборгованість, строк сплати якої не настав (нормальна);
- дебіторську заборгованість, яка несплачена в строк (прострочена);
- дебіторську заборгованість, по якій минув строк позовної давнини (безнадійна).
З метою ведення бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості Планом рахунків передбачено використання Класу 3 рахунків “Грошові кошти, розрахунки та інші активи.
Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари та послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг при наявності усіх приведених вимог:
- покупцю передано ризики й вигоди, які пов’язані із правом власності на продукцію;
- підприємство не виконує у майбутньому керування та контроль за реалізацією;
- сума заборгованості може бути достовірно визначеною;
- існує імовірність, що у підсумку реалізації відбудеться збільшення економічних вигод підприємства.
У примітках до фінансової звітності відповідно вимогам П(С)БО 10 повинна бути приведена наступна інформація:
- перелік дебіторів та сума довгострокової дебіторської заборгованості;
- перелік дебіторів та суми дебіторської заборгованості пов’язаних сторін, з відокремленням внутрішньо групового сальдо дебіторської заборгованості;
- склад та сума статті балансу “Інша дебіторська заборгованість”;
- метод визначення розміру резерву сумнівних боргів;
- сума поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги у розрізі її класифікації по строкам не скасування.
Різновиди оцінки дебіторської заборгованості та методів її списання
Наявність безнадійного боргу обумовлює утрату доходу й зменшення прибутку.
Для достовірності оцінки поточної дебіторської заборгованості, яка пов’язана з реалізацією продукції, товарів, робот, послуг на дату балансу, треба виключати безнадійну дебіторську заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги.
В міжнародної практиці існує два методи списання безнадійних боргів:
1) Метод прямого списання;
2) Метод нарахування резерву.
Сутність методу прямого списання - попередня оцінка й записи безнадійних боргів не виконуються. Безнадійний борг відображається на рахунках в той час, коли достовірно відомо, що рахунок не буде оплачено. Даний метод є простим в використанні. Його недоліки в тому, що важко визначити момент часу, коли дебіторську заборгованість можна вважати безнадійною; порушується принцип відповідності доходу й витрат періоду; дебіторська заборгованість в балансі не може бути оцінена по чистій вартості реалізації.
Прямим списанням в обов’язковому порядку списується з балансу поточна безнадійна дебіторська заборгованість, яка не пов’язана із реалізацією товарів, робот, послуг, з одночасним відображенням у складі інших операційних витрат Звіту про фінансові результати (рядок 090) та на забалансовому рахунку 071.
Метод нарахування резерву використовується виключно для поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги, яка виникає по факту відвантаження товарів, виконання робот, надання послуг. Переваги цього методу полягають у тому, що він обумовлює виникнення витрат за безнадійними боргами, побічно скорочує дебіторську заборгованість в той період, коли буде зроблена реалізація продукції, забезпечує дотримання принципу відповідності доходів та витрат. Недоліками даного методу є : важкість розрахунку; відносна оцінка резерву сумнівних боргів; необачливість принципу відповідності витрат по сумнівним й безнадійним боргам у періоді, в якому була зроблена реалізація.
Поточна дебіторська заборгованість відображається у балансі по чистій реалізаційній вартості.
Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості – це сума поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги за вирахуванням резерву сумнівних боргів.
Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу вираховується сума резерву сумнівних боргів.
| Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги | = | Первісна вартість дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги | – | Резерв сумнівних боргів |
Такий підхід відповідає одному з основних принципів бухгалтерського обліку – принципу обачливості (використання в бухгалтерському обліку методу оцінки, які повинні попереджувати зниження оцінки обов’язків та витрат й завищення оцінки активів та доходів підприємства). Збільшення дебіторської заборгованості приводить до відображення в обліку й звітності доходу, який виміряється сумою грошових надходжень, які очікуються. Тому пряме списання не скасованої дебіторської заборгованості на зменшення прибутку звітного року по П(С)БО 10 не передбачено. Таким чином у відповідності з П(С)БО 10 в Україні облік безнадійної бухгалтерської заборгованості, яка пов’язана із реалізацією продукції, товарів, робот, послуг, виконується методом створювання резерву сумнівних боргів на підставі балансу.
Величина резерву сумнівних боргів визначається за одним із методів:
метод 1 «застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості» (на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів);
метод 2 «застосування коефіцієнту сумнівності»
Перший метод створення резерву сумнівних боргів є найоб’єктивнішим, дозволяє оцінити платоспроможність кожного дебітора (якщо дебіторів на підприємстві небагато). Наприклад, резерв сумнівних боргів створюється, якщо підприємство отримує інформацію про порушення справи про банкрутство дебітора, на суму дебіторської заборгованості за цим дебітором.
Другий метод створення резерву сумнівних боргів передбачає застосування коефіцієнту сумнівності. Резерв сумнівних боргів у цьому випадку розраховується визнається як добуток суми дебіторської заборгованості на коефіцієнт сумнівності.
Коефіцієнт сумнівності можна визначити трьома способами:
- визначення питомої ваги безнадійних боргів у чистому доходів;
- шляхом класифікації дебіторської заборгованості за термінами її непогашення;
- визначення середньої питомої ваги списаної дебіторської заборгованості в загальній сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередні 3-5 років.
Класифікація дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги здійснюється групуванням дебіторської заборгованості за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи.
Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги за попередні звітні періоди. Як правило, коефіцієнт сумнівності, зростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості.
Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості та коефіцієнта сумнівності відповідної групи.
Приклад таблиці, що використовується для розрахунку коефіцієнту сумнівності, надано у табл. 8.3.
Таблиця 8.3 - Розрахунок коефіцієнта сумнівності на основі класифікації
дебіторської заборгованості за минулий період
| № з/п | Назва дебітора | Кількість прострочених днів оплати, днів | Всього | ||||||
| 0 | Від 1 до 30 | Від 31 до 90 | Від 91 до 180 | Від 181 до 270 | Від 271 до 360 | Більше року | |||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 |
| 1. | |||||||||
| 2. | |||||||||
| 3. | |||||||||
| Разом: | |||||||||
| Сума безнадійної заборгованості | |||||||||
| Коефіцієнт сумнівності * (сума безнадійної заборгованості / суму разом) | Х | ||||||||
*Коефіцієнт сумнівності (КС) – це відсоток сумнівних боргів від загальної суми дебіторської заборгованості встановленої групи. Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги за попередні періоди. Визначається він за наступною формулою:
КС= (SБЗД / ДЗД)*100/і,
де БЗД – фактично списана безнадійна дебіторська заборгованість за продукцію відповідної групи за n-й місяць вибраного для дослідження періоду;
ДЗД - дебіторська заборгованість за продукцію відповідної групи на кінець n-го місяця, вибраного для дослідження періоду;
і – кількість місяців у вибраному для дослідження періоді.
Дані в табл. 8.3 заносяться по кожному дебітору і відносяться до колонок 3 – 9 залежно від кількості прострочених днів оплати від строку договору. При групуванні дебіторської заборгованості необхідно враховувати умови договору з дебітором. У колонці 10 отримуємо дані по заборгованості по кожному дебітору, а по рядку “Разом” відображається залишок за дебетом рахунку 36 «Розрахунки із покупцями і замовниками».
Якщо при аналізі дебіторської заборгованості виявлена безнадійна заборгованість, то її сума заноситься у рядок “Сума безнадійної заборгованості” у відповідну колонку.
Наведена класифікація дебіторської заборгованості за термінами непогашення не обов’язково повинна бути такою детальною. Підприємство само визначає, за якими термінами непогашення воно буде класифікувати дебіторську заборгованість, виходячи із конкретної ситуації, що склалася на підприємстві. ПБО 10 на сьогодні нічого не говорить про визначення періодів непогашення, за якими повинна проводитися ця класифікація.
Після визначення коефіцієнта сумнівності по кожній групі дебіторської заборгованості розраховуємо резерв сумнівних боргів (табл. 8.4)
Таблиця 8.4 -Розрахунок суми резерву сумнівних боргів на кінець звітного
періоду на основі класифікації дебіторської заборгованості
| № з/п | Назва дебітора | Кількість прострочених днів оплати | Всього | ||||||
| 0 | Від 1 до 30 | Від 31 до 90 | Від 91 до 180 | Від 181 до 270 | Від 271 до 360 | Більше року | |||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 |
| 1. | |||||||||
| 2. | |||||||||
| 3. | |||||||||
| Разом: | |||||||||
| Коефіцієнт сумнівності (із табл. 8.3) | Х | ||||||||
| Сума резерву сумнівних боргів (рядок “Разом” х на відповідний коефіцієнт сумнівності) | S* | ||||||||
*S –загальна сума резерву сумнівних боргів.
Розмір резерву сумнівних боргів визначається за формулою:
n (КС * ДЗГ) ,
РСБ= S 100
де ДЗГ – сума поточної дебіторської заборгованості за продукцію, яка групована по відповідним групам збільшення строків її скасування, тис. грн.;
n - загальна кількість груп не скасованої заборгованості.
Розрахована сума резерву сумнівних боргів включається до відповідної статті Балансу і одночасно до статті “Інші операційні витрати” Звіту про фінансові результати.
Таким чином, складання резерву сумнівних боргів виходячи з періодизації дебіторської заборгованості (метод 2) передбачає групування дебіторської заборгованості по строкам її скасування з встановленням коефіцієнту сумнівності за кожною групою. При цьому виконуються наступні дії:
- визначається кількість груп заборгованості, які класифікуються. Вся поточна дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги розподіляється по виділеним часовим групам. Договірний строк скасування заборгованості не має значення. Він враховується при визначенні часових інтервалів, а при розробці існуючої дебіторської заборгованості на групи важливим є кількість днів її існування;
- після класифікації дебіторської заборгованості підприємство повинно встановити період дослідження;
- вибірка з даних аналітичного обліку інформації про суми фактично списаної дебіторської заборгованості за кожний місяць періоду дослідження у резерві груп, які класифікуються;
- після збору необхідної інформації про фактичне списання заборгованості підприємство, використовуючи дані синтетичного обліку про залишки поточної дебіторської заборгованості на кінець кожного місяця періоду дослідження у розрізі груп, які класифікуються, має визначити коефіцієнт сумнівності, а потім й розмір резерву сумнівних боргів.
Підприємство самостійно обирає метод оцінки та списання дебіторської заборгованості.
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 327; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!