Сутність фін. мен. та принципи покладені в його основу
Фінансовий менеджмент являє собою систему управлінських рішень, пов’язаних з формуванням і використанням фінансових ресурсів підприємства та оптимізацією його грошових потоків.
Метою фінансового менеджменту є знаходження компромісу між завданнями, які ставить перед собою підприємство та фінансовими можливостями реалізації цих завдань.
Ефективне управління фінансово-господарською діяльністю підприємства обумовлюється дотриманням ряду принципів:
1. інтегрованість із загальною системою управління підприємством;
2. високий динамізм управління;
3. варіативність підходів до розробки окремих управлінських рішень;
4. орієнтованість на стратегічні цілі розвитку підприємства.
Сутність грошових потоків (ГП) та їх кваліфікація.
Кругообіг грошових коштів (ГП)– це надходження і вибуття грошових коштів та їх еквівалентів (згідно П(С)БО №4).
Грошові кошти – готівка, кошти на рахунках в банках, депозити до запитання.
Еквіваленти грошових коштів – це короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертовані у певну суму коштів і мають незначний ризик щодо зміни вартості.
Класифікація ГП здійснюється за такими ознаками:
1. За масштабами обслуговування господарського процесу:
- ГП по підприємству в цілому;
- ГП за окремими господарськими операціями.
2. За видами господарської діяльності розрізняють грошові потоки сформовані в процесі: операційної діяльності; інвестиційної діяльності; фінансової діяльності. Фінансова звітність показує, які грошові кошти обслуговують операції пов’язані з формуванням доходів і витрат підприємства.
|
|
|
3. За напрямками руху грошового потоку:позитивний ГП (обороти по Дт311); негативний ГП (обороти по Кт311).
4. За методом обчислення: валовий ГП : ВГП= ПГП+НГП; чистий ГП: ЧГП=ПГП-НГП
5. За оцінкою в часі: теперішній ГП; майбутній ГП.
6. За принципом безперервності: безперервний ГП; дискретний ГП.
У
Управління запасами.
Під управлінням запасами розуміють контроль за станом запасів та прийняття рішень націлених на економію часу і засобів за рахунок мінімізації витрат на утримання запасів необхідних для своєчасного виконання виробничої програми.
Згідно з П(С)БО 9 «Запаси» до них відносяться:
{ Сировину, основні і допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності;
{ Незавершене виробництво;
{ Готова продукція;
{ Товари у вигляді матеріальних цінностей;
{ МШП;
{ Поточні біологічні активи.
До витрат на запаси відносяться:
· Витрати на купівлю запасів, які визначені згідно договору постачальника за винятком непрямих податків та суми ввізного мита;
|
|
|
· Суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;
· транспортно-заготівельні витрати, тобто затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів за вантажно-розвантажувальні роботи та транспортування запасів за усіма видами транспорту до місця їх використання включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів;
· ін. витрати, що безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану в якому вони придбані для використання у запланованих цілях.
Зниження витрат на купівлю запасів можливе шляхом:
ð встановлення оптимальних цін у договорах з постачальниками (з урахуванням відповідних цін франко)
ð мінімізація ТЗВ (шляхом вибору оптимального варіанту: власним транспортом, транспортною фірмою).
Етапи управляння запасами включають в себе:
1. ЕТАП Аналіз запасів у розрізі:
§ горизонтальний аналіз запасів (аналіз динаміки) – якщо зростає готова продукція, то зростання запасів є позитивним; якщо виручка спадає, то зростання запасів є негативним; виручка має зростати більшими темпами ніж зростають запаси;
§ структурно-динамічний аналіз (вертикальний);
§ параметричний (коефіцієнтний) аналіз, а саме аналіз ефективності використання запасів та їх обіговості, а також аналіз витрат щодо обслуговування запасів.
|
|
|
2. ЕТАП Оптимізація розміру основних груп запасів.
З метою оптимізації запаси поділяються на:
- запаси сировини, матеріалів, напівфабрикатів;
- запаси готової продукції.
Найбільш поширеною моделлю, що використовується для розрахунку оптимальних партій поставки запасів є модель EOQ.
Розрахунок оптимального обсягу партій поставок при якому забезпечується оптимальне співвідношення витрат по доставці і витрат по зберіганню запасів визначається за формулою:
Пзі – потреба в і-тому запасі
Вд1пзі – витрати по доставці однієї партії і-того запасу;
Вз1зі – витрати по зберіганню одиниці і-того запасу;
3. ЕТАП розробка і запровадження системи контролю за рухом запасів.
Найбільш широковживаною є система АВС, що передбачає розподіл запасів на 3 категорії.
У категорію "А" входять найбільш дорогі види запасів із тривалим циклом замовлення, що потребують постійного моніторингу. Частота завезення цієї категорії запасів визначається, як правило, на основі моделі EOQ. Коло товарно-матеріальних цінностей, що входять до категорії "А", звичайно обмежене і потребує щотижневого контролю.
|
|
|
У категорію "В" входять товарно-матеріальні цінності, що мають меншу значимість у забезпеченні безперебійного операційного процесу й формуванні кінцевих результатів фінансової діяльності. Запаси цієї групи контролюються один раз на місяць.
У категорію "С" входять всі інші товарно-матеріальні цінності з низькою вартістю, що не відіграють значної ролі у формуванні кінцевих фінансових результатів. Обсяг закупівель таких цінностей може бути досить великим, тому контроль за їх рухом здійснюється один раз на квартал.
Дата добавления: 2018-05-01; просмотров: 204; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!