Економічне значення капіталу і його функції.

За алфівітом

1. Аналіз беззбитковості (CVP-аналіз, витрати-обсяг-прибуток).

Точка беззбитковості — це такий обсяг реалізації, коли доходи підприємства дорівнюють його втратам, а підприємство не має ні прибутку, ні збитку.

- точка беззбитковості (в натуральних одиницях); - ціна одиниці; - змінні витрати на одиницю продукцію; - маржинальний дохід одиниці продукції

, (грн., тис. грн.) - точка беззбитковості (в грошових одиницях); - коефіцієнт маржинального доходу

(од.шт.)

, (грн., тис. грн.)

Запас фінансової міцності — це величина, на яку фактичний обсяг реалізації перевищує точку беззбитковості. Показник відображає величину можливого значення обсягу виробництва і реалізації покритих витрат.

Антикризове управління.

Антикризове фінансове управління – це система прийомів і методів управління фінансами, спрямована на попередження фінансової кризи та банкрутства підприємства, яка включає комплекс заходів, щодо профілактики фінансової кризи та її подолання.

Найпоширенішою моделлю оцінки рівня загрози банкрутства є модель Альтмена:

Z=1,3*Х₁+1,6*Х₂+3,3*Х₃+0,6*Х₄+Х₅

х₁– співвідношення оборотних активів до суми всіх активів підприємства

х₂– рентабельність власного капіталу

х₃ – рівень доходності активів

х₄– коефіцієнт співвідношення власного і позикового капіталу

х₅ – оборотність активів

Оцінка показника Z здійснюється за шкалою:

Z<1,8 – заргоза банкрутства дуже висока (пошук ефективних форм санації або ліквідації).

1,8<Z<2,7 – загроза банкрутства - висока (повне використання внутрішніх механізмів фінансової стабілізації).

2,71<Z<2,99 –можлива загроза банкрутства (нормалізація поточної фінансової діяльності)

Z≥3 – загроза банкрутства дуже низька.

При можливому банкрутстві фінансовий стан підприємства оцінюється як легка фінансова криза і проводиться нормалізація фінансової діяльності. При дуже високому ризику загрози банкрутства фінансовий стан підприємства оцінюється як фінансова катастрофа і в якості заходів і подолання пропонується фінансова санація, а при її неефективності – ліквідація підприємства.

Фінансова стабілізація здійснюється силами самого підприємства.

Санація – це система заходів по фінансовому оздоровленню підприємства, що здійснюються за допомогою зовнішніх сторонніх фізичних або юридичних осіб і направлена на відтягнення оголошення підприємства банкрутом.

Основними напрямками фінансової стабілізації є:

1)підвищення рівня платоспроможності – шляхом прискорення ліквідності всіх активів підприємства:

{ Ліквідація портфелю короткострокових фінансових вкладень;

{ Прискорення інкасації (погашення) ДЗ;

{ Зменшення періоду надання товарного кредиту;

{ Забезпечення більших цінових знижок при оплаті за реалізований товар готівкою;

{ Зниження розміру страхових та резервних запасів ТМЦ;

{ Уцінка активів утрудненої ліквідності до рівня цін пропозиції на ринку;

2)відновлення фінансової стійкості в короткостроковому та довгостроковому періодах:

{ Пролонгація короткотермінових фінансових кредитів;

{ Реструктуризація портфелю короткотермінових кредитів і перевидення їх в довгострокові;

{ Збільшення періоду товарного кредиту, який надається постачальниками;

{ Відстрочка розрахунків за окремими видами внутрішньої кредиторської заборгованості за домовленістю сторін (з оплати праці, розрахунки з учасниками).

Основними формами санації підприємства, що направлені на його реорганізацію (реструктуризацію) є такі:

- Злиття;

- Поглинання;

- Розподіл;

- Перетворення у акціонерне товариство;

- Передача в оренду;

- Приватизація;

Формами санації підприємства, що направлені на реструктуризацію боргів:

Дотації за рахунок коштів бюджетів різних рівнів;

Державні гарантії комерційним банкам по кредитам, які надаються санованому підприємству.

Списання за рахунок коштів санаторів боргів кредиторам;

Реструктуризація короткострокових кредитів в довготермінові;

Випуск облігацій та інших боргових цінних паперів під гарантії санаторів.

Банкрутство та його види.

Банкрутство – визнана господарським судом, неспроможність боржника відновити свою платоспроможність, та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Основними причинами банкрутства є:

1) зниження рівня платоспроможності підприємства;

2) зниження рівня фінансової незалежності.

Коефіцієнт фінансової незалежності: К_фн = ВК/ВМ; >0,5, ↑

Коефіцієнт загальної платоспроможності (ліквідності): К_пл^заг = ОбА/ПЗ; => 2-2,5

Існують наступні види банкрутства:

1) Реальне банкрутство – повна неспроможність підприємства відновити у наступному періоді свою фінансову стійкість і платоспроможність у зв’язку з катастрофічними втратами.

2) Технічне банкрутство – характеризує такий рівень неплатоспроможності, який викликається значними термінами і сумами прострочення дебіторської заборгованості. При цьому виді банкрутства, як правило, ДЗ менша за кредиторську заборгованість. Технічне банкрутство при ефективному антикризовому управлінні не призводить до реального банкрутства.

3) Навмисне банкрутство – характеризується тим, що власник підприємства навмисно занижує рівень його платоспроможності і здійснює неефективні фінансові операції. Такий вид банкрутства переслідується в кримінальному порядку.

4) Фіктивне банкрутство – це подання керівництвом підприємства завідома неправдивої інформації для ведення в оману кредиторів для забезпечення відстрочення оплати кредиторської заборгованості або її списання. Переслідується в кримінальному порядку.

Види інвестицій.

Інвестиції – це вкладення капіталу у різних формах.

Класифікація інвестицій здійснюється за такими ознаками:

1) за об’єктами:

ý реальні інвестиції – інвестиції в ОЗ, ТМЦ, нематеріальні активи;

ý фінансові інвестиції – інвестиції в фінансові інструменти;

2) за характером участі в інвестиційному процесі:

ý прямі інвестиції – інвестор приймає безпосередню участь в інвестиційному процесі;

ý непрямі інвестиції – інвестиції за допомогою фінансових посередників;

3) за періодом здійснення інвестицій:

ý короткострокові (до 1 року);

ý довгострокові (більше 1 року);

4) за ступенем ризику:

ý безризикові;

ý низькоризикові;

ý високоризикові;

ý спекулятивні (інвестиції для яких характерний високий рівень інвестиційних ризиків і високий ризик інвестиційний доходів);

5) за формами власності:

ý приватні;

ý державні;

ý змішані;

6) за регіональною приналежністю:

ý національні інвестиції (інвестиції резидентів на території даної країни);

ý іноземні (інвестиції нерезидентів в об’єкти інвестицій даної країни).

Особливості інвестиційної діяльності:

1. інвестиційна діяльність визначає стратегію розвитку підприємства;

2. інвестиційна діяльність забезпечує зростання обсягів операційної діяльності;

3. валові інвестиції дорівнюють сумі інвестицій у всі об’єкти інвестування;

4. інвестиційна діяльність менше залежить від галузевих особливостей ніж операційної;

5. для інвестування характерна циклічність;

6. високий рівень інвестиційних ризиків у порівнянні з операційними ризиками;

7. прибутки від інвестиційної діяльності отримуються із затримкою.

Види фінансових ризиків.

Фінансові ризики – це ймовірність виникнення несприятливих фін. наслідків у формі втрати доходів, прибутку, чи власного капіталу.

Класифікація фін. ризиків здійснюється за такими ознаками:

1.За об’єктами виникнення: фін. ризики окремих фін. операцій; фін. ризики окремих видів фін. діяльності; фін. ризики по підприємству в цілому;

2.За джерелами виникнення:внутрішні фін. ризики; зовнішні фін. ризики;

3.За тривалістю існування: постійні фін. ризики; тимчасові фін. ризики;

4.За рівнем фін. витрат:

- допустимий фін. ризик – це фін. ризик при якому фін. витрати не перевищують суму розрахункового (планового) прибутку;

- критичний фін. ризик - це фін. ризик при якому фін. витрати не перевищують суму валового доходу в розрізі операцій;

- катастрофічний ризик - це фін. ризик при якому фін. витрати дорівнюють сумі власного капіталу.

5. За можливістю страхування: фін. ризики що страхуються; фін. ризики що не страхуються.

Економічне значення капіталу і його функції.

Капітал - це сума вартості оцінки майна і коштів підприємства ,які він може використати на господарські потреби капітал є базою створення і розвитку підприємства.Зростання власного капіталу в динаміці : характеризує рівень ефективності господарської діяльності підприємства та його сутність підтримувати фінансову рівновагу за рахунок внутрішніх джерел . Капітал в процесі свого функціонування проявляється у наступних формах :

1.Грошова форма .Функція грошового капіталу зводиться до придбання елементів виробничого капіталу .

2.Виробнича функція капіталу – приносити більшу вартість (самозростання ).

3.Товарна . Функція товарного капіталу – реалізація товару і одержання більшої вартості у грошовій формі

Інформаційна база фін. мен.

Оперативний фін. мен. – платіжне доручення, банківська виписка, накладні, рахунок, рахунок-фактура, грошові чеки, картки складського обліку, матеріальні звіти, акт приймання-передачі, інвентаризаційні картки, акти виконаних робіт.

Поточний фін. мен. – аналіз рахунків, аналіз оборотів, картка рахунку, оборотно-сальдова відомість, журнали-ордери, відомості, касова книга.

Прогнозний (плановий) рівень управління – бюджети, плани, прогнози та звіти про їх виконання.

Управління відхиленнями за даними фінансової звітності:

1) Податкова – декларації по ПДВ, податку на прибуток, розрахунок податків, акцизного збору, звіту по соціальним внескам та ін. щомісячна, раз на квартал.

2) Фінансова – форми 1, 2, 3, 4,5 – місячна, раз на квартал, щорічна.

3) Статистична – форми 1-ПВ, 6-ПВ, 1-Б, 1-піприємство по головному підприємстві, 1-СГ, 1-КБ, 1-торг, та інша місячна, квартальна, річна.

Дата добавления: 2018-05-01; просмотров: 207; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

12 3 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!