Інформаційне забезпечення фінансового аналізу
При вивченні цієї теми студенти повинні:
- отримати уявлення про те, що включає в себе інформаційне забезпечення фінансового аналізу;
- зрозуміти, в чому полягають основні відмінності в інформаційному забезпеченні фінансового аналізу підприємств різних галузей, форм власності;
- опрацювати національні стандарти бухгалтерського обліку стосовно характеристики основних форм фінансової звітності;
- навчитись складати аналітичний баланс та приводити його показники до порівняного вигляду.
Ключові слова: інформаційне забезпечення, баланс, експрес-діагностика, активи, пасиви, фінансовий стан, майн, капітал, фінансова звітність, статистична звітність, аналітичний баланс.
2.1. Основні джерела інформації
2.2. Принципи складання фінансової звітності
2.3. Користувачі результатами фінансового аналізу
2.1. Основні джерела інформації
Інформаційною базою ФА є бухгалтерська звітність, а також додаткова інформація оперативного характеру.
Бухгалтерська звітність являє собою систему показників, що відбивають майновий і фінансовий стан підприємства на звітну дату, а також фінансові результати його діяльності за звітний період.
Основними документами для фінансового аналізу є:
форма № 1 – баланс;
форма № 2 – звіт про фінансові результати;
форма № 3 – звіт про рух коштів;
форма № 4 – звіт про власний капітал.
|
|
|
З позиції забезпечення управлінської діяльності можна виділити три основні вимоги, яким має задовольняти бухгалтерська звітність. Вона має містити дані, необхідні для:
- прийняття обґрунтованих управлінських рішень в області інвестиційної політики;
- оцінки динаміки і перспектив зміни прибутку підприємства;
- оцінки наявних у підприємства ресурсів, змін, що в них відбуваються, і ефективності їхнього використання.
Принципи складання фінансової звітності
Фінансова звітність це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено мету складання фінансової звітності та основні принципи її складання, що забезпечує можливість використання інформації працівниками різних рівнів для прийняття управлінських рішень. Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності, рух грошових коштів підприємства. Тобто, інформація, яка подається бухгалтерією підприємства користувачам, повинна бути:
|
|
|
повною,
правдивою,
неупередженою.
Критерій повноти фінансової звітності полягає в тому, що крім затверджених форм фінансової звітності до них додаються ще й примітки, в яких розшифровуються окремі показники і подається додаткова інформація.
Критерій правдивості фінансової звітності полягає в тому, що інформація, яка відображається у фінансовій звітності, базується на даних бухгалтерського обліку, які створюються на підставі первинних документів, складених під час здійснення господарських операцій або безпосередньо після їх закінчення.
Критерій неупередженості фінансової звітності полягає в наданні інформації про доходи, витрати, прибуток і збиток від діяльності підприємства, яка б допомогла прийняти тільки правильні управлінські рішення.
Для того, що інформація з фінансової звітності могла бути використана в управлінні, її необхідно формувати з дотриманням єдиних принципів. Згідно з П(С)БО №1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності – це правила, якими слід керуватися при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій, а також при відображенні їх результатів у фінансовій звітності.
|
|
|
Принцип обачності – згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства.
Принцип повноти висвітлення – фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі.
Принцип автономності – кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників. Тому особисте майно і зобов’язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємств.
Принцип послідовності – передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності.
Принцип безперервності – передбачає, що діяльність підприємства буде продовжуватися протягом невизначеного періоду і не буде припинена в доступному для огляду майбутньому.
Принцип нарахування та відповідності доходів і витрат – означає, що результати операцій та інших подій слід відображати в облікових регістрах і фінансових звітах тоді, коли вони мали місце. Забезпечує визначення фінансового результату звітного періоду зіставленням доходів звітного періоду з витратами, що були здійснені для отриманих доходів.
|
|
|
Принцип превалювання сутності над формою – операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Принцип історичної (фактичної) собівартості визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання.
Принцип єдиного грошового вимірника – передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.
Принцип періодичності – припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.
2.3. Користувачі результатами ФА
Користувачі результатами ФА поділяються на три групи: внутрішні, зацікавлені і сторонні.
До внутрішніх користувачів відносяться керуючі всіх рівнів: бухгалтерія, фінансовий, економічний відділ і інші служби підприємства, його співробітники. Кожний з них використовує інформацію виходячи їз своїх інтересів.
Групу зацікавлених користувачів представляють власники-акціонери, засновники, для яких важливо знати рівень ефективності своїх внесків, визначити розмір дивідендів і перспективи розвитку підприємства.
У третю групу входить численна кількість сторонніх господарюючих суб'єктів зі своїми інтересами:
- кредитори, які мають бути упевнені, що їм повернуть борг;
- потенційні інвестори з наміром прийняти рішення про внесок своїх коштів у підприємство;
- постачальники з впевненістю в платоспроможності своїх клієнтів;
- аудитори, яким необхідно розпізнати фінансові хитрощі своїх клієнтів.
Контрольні питання
1. Якими методами здійснюється аналіз активів підприємства?
2. Що визначається в результаті аналізу якості активів?
3. Якім критеріям має відповідати інформація у фінансовій звітності?
4. В чому полягають принципи фінансової звітності?
5. На які групи поділяються користувачі результатами фінансового аналізу і хто туди входить?
6. Як класифікуються методи і прийоми фінансового аналізу?
Аналіз майна підприємства
При вивченні цієї теми студенти повинні:
- отримати уявлення про те, які показники використовують з метою оцінки задовільності структури майна підприємства;
- зрозуміти доцільність розрахунку
Ключові слова: майно, аналітичний баланс, необоротні активи, оборотні активи, запаси, дебіторська заборгованість, грошові активи.
3.1. Аналітична характеристика майна підприємства
3.2. Аналіз динаміки та структури майна підприємства
Дата добавления: 2018-05-01; просмотров: 317; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!