БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ ІЗ ЗАЛУЧЕННЯ ТА РОЗМІЩЕННЯ ВАЛЮТНИХ КОШТІВ



Банки залучають валюту під надані гарантії КМУ та без них.

Гарантії КМУ стосуються погашення кредитів: наданих іноз. держ., міжнар. фі­н. організаціями та іноз. банками відповідно до міжнар. договорів України; міжбанк. кредитних ліній, оформлених Українським експортно-імпортним банком чи іншими банками — агентами КМУ з іноземними банками і міжнар. фін. організаціями; кредитів в ін. валюті, які надаються юр. особам-резидентам міжнар. фін. організаціями, іно­з. банками та іншими фін.-кред. установами відповідно до міжнар. договорів України, за умови обслуго­ вування даних кредитів банками-агентами.

Перед отриманням кредитів під гарантії КМУ резиденти звертаються: до НАРР, Міне­кономіки та Мінфіну з питань викорис­тання іноз. кредитів, вимог до цінової експертизи, процедурних умов порядку надання гарантій КМУ; у Мін зовнішньоеконом. зв'язків і торгівлі з питань організації міжнар. торгів, цінової і юр. екс­пертизи імпортних та експортних контрактів; до банку-агента з питань фін. умов іноз. креди­тних ліній, порядку оформлення внутрішніх кредитних угод, до­говорів застави, схем погашення іноземних кредитів.

Перед наданням гарантій КМУ проводиться державна експер­тиза проектів, для яких залучаються іноземні кредити.

Для отримання гарантій КМУ резидент подає лист-клопотання до Національного агентства реконструкції і розвитку. У разі по­зитивного рішення заява виноситься на розгляд у Валютно-кре­дитну раду КМУ. Якщо приймається позитив­не рішення, резиденти укладають:

внутрішні кредитні угоди, договори застави з банками-агентами;

угоди-зобов'язання з центр. органами виконавчої влади згідно з галуззю діяльності, НАРР Мінекономіки і Мінфіном про надання необхідної інформації стосовно ефективності використання кре­дитних коштів.

Після отримання гарантій КМУ банк-агент скла­дає з іноз. кредитором індивідуальну кредитну угоду.

Перелік документів:анкету предмета застави; висновки незалежної аудиторської фірми про можливості реалізації предмета застави; бізнес-план; баланс річний та на ос­танню звітну дату; імпортні контракти, для фінанс. яких залучається кре­дит; договори на реалізацію продукції, за рахунок яких здійснюється погашення кредиту; цінова експертиза зазначених контрактів; розрахунок окупності проекту; висновки екологічної експертизи; виписки з розрахункового і валютного рахунків в обслуго­вуючому банку; зобов'язання про відкриття валютного і розрахункового раху­нків у банку-агенті і направлення на них усіх фінансових коштів; зобов'язання про щомісячне подання НАРР та Мінекономіки інформації про ефективність використання іноземного кредиту; нотаріально засвідчені копії статутних документів і свідоцт­ва про державну реєстрацію підприємства; довідка ДПА про стан розра­хунків з бюджетом.

Іноз. кредитори можуть розміщувати кредити в іноз. валюті і без гарантій КМУ, але для їх одержання резидентам України необхідно отримати спеціальне реєстраційне свідоцтво.

Резиденти можуть отримувати кредити в ін. валюті від нерезидентів у безготівковій формі для здійснення діяльності відповідно до їхніх статутних документів. Для погашення заборгованості за кредитами, а також нарахованих процентів резиденти можуть купувати ін. валюту на міжбанківському валютному ринку України.

Для отримання реєстраційного свідоцтва на одержання кре­диту в ін. валюті від іноз. кредитора резиденту необхідно подати в обласне управління НБУ лист-повідомлення встановленої фор­ми. ОУ НБУ саме видає реєстраційне свідоцт­во на одержання кредиту.

Уповноважені банки можуть залучати кредитні ре­сурси від іноз. банків-кореспондентів на строк до 1 року з урахуванням можливого подовження кредиту (однак зага­льний строк користування кредитом не може перевищувати 1 рік) без отримання реєстраційного свідоцтва. Для залучення кредитних ресурсів на строк більше одного року уповноважені бан­ки повинні отримати реєстраційне свідоцтво.

Якщо в кредитну угоду вносяться зміни, резидент повинен звернутися в ОУ НБУ з клопотанням про внесен­ня змін в реєстраційне свідоцтво.

Резиденти України можуть одержувати кредити в ін. валюті в уповноважених банках України, які мають генеральну ліцензію НБУ. Строки і суми кредитів ці банки установлюють самостійно.


ЛІЗИНГОВІ ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ.

Лізинг — це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фін. коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне ко­ристування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця, або набувається ним у власність за дору­ченням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного про­давця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів (ЗУ «Про лізинг»).

З економ. погляду лізинг схожий з кредитом під основні засоби - кредитоодержувач за рахунок періодичних внесків погашає борг, а банк зберігає за собою право власності на об'єкт, що кредиту до його повного погашення. Лізингоодержувач стає влас­ником об'єкта лізингу після закінчення строку договору.

Об'єкт лізингуможе бути будь-яке майно, що належить до основних фондів, що­до якого немає обмежень про передавання його в лізинг. Розріз­няють лізинг рухомого і нерухомого майна.

Суб'єкти лізингу: 1)безпосередні учасники: лізингодавець СГД, що передає в користування; лізингоодержувач, СГД, що одержує в користування; продавець лізингового майна (постачальник) — СГД, що виготовляє майно та/або продає власне майно, яке є об'єктом лізингу. 2)непрямі учасники: страхові компанії, брокерські та інші посередницькі фірми, банки, які кредитують лізингодавця і є гарантами угод.

Залежно від рівня окупності об'єкта лізингу: опе­ративний та фінансовий лізинг.

Оперативний лізинг передбачає передання лізингоодержувачу права користування об'єктом лізингу на строк, що не перевищує строку його повної амортизації, з обов'язковим поверненням об'єкта лізингу власнику після закінчення строку дії договору. Сума відшкодування вартості об'єкта лізин­гу в складі лізингових платежів за період дії договору оператив­ного лізингу не може перевищувати 10% вартості об'єкта лізин­гу, визначеної в день укладення договору.

Оперативний лізингзастосовується тоді, коли лізингоодержувач готовий скоріше платити вищі розміри лізингових платежів, ніж брати на себе в повному обсязі ризики, пов'язані з володін­ням майном.

Фінансовий лізинг передбачає протягом дії договору лізингу виплату лізингоодержувачем платежів, які покривають повну або більшу частку вартості амортизації об'єкта лізингу, додаткові ви­трати і прибуток лізингодавця. Сума відшкодування вартості об'єкта лізингу в складі лізингових платежів за період дії договору фінансового лізингу має дорівнювати не менше 60 % вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.

Організація лізингового процесу лізингоодержувач складає заявку та надає її лізингодавцю (1). Той аналізує проект, та кредитоспроможність лізингоодер­жувача (2). Про позитивне рішення свовіщає лізингоодержувача та направляє постачальникові документи про умови виконання угоди (3). Укладається договір лізингу (4). Лізингода­вець одержує в банку кредит (5). Укладається договір купівлі-продажу об'єкта лізингу (6). Постачальник відвантажує об'єкт лізингу та здійснює його монтаж і введення в експлуатацію (7). Складається акт прийняття в експлуатацію об'єкта лізингу, (8). Постачальник одержує коштів від лізингодавця (9). Страхування лізингової угод (10). Право лізингоодержувача на ремонт і тех. обслуговування об'єкта лізингу визначається договором лізингу або окремим до­говором з продавцем (11). Лізингоодержувач вносить періодичні лплатежі (12). Після закінчення строку дії договору відбувається повернення об'єкта лізингу (13). Лізингодавець здійснює погашення кредиту та виплату процентів банку (14).

“+” для лізингодавця (банка): розширюється коло операцій, зростає число клі­єнтів; знижується ризик; зростають доходи; прискорена амортизація об'єкта лізингу.

“+” для продавця майна: розширюється номенклатуру товарів; забезпечується продаж майна; розширюється коло своїх контрагентів; прискорюється обертання оборотного капіталу; зменшити потребу в залучених коштах.

“+” для лізингоодержувача: 100% фінансування придбання основних фондів; можливість використовувати нове обладнання без значних однора­зових витрат власного капіталу; зменшується ризик ; простота отримання майна; більше можливостей для маневрування ; зменшення оподатковуваного прибутоку; підвищує ліквідність; отримання від додаткових послуг.


Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 227; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!