Охарактеризуйте особливості соціально-економічного розвитку Стародавньої Греції. Розкрийте основні положення соціально-економічних поглядів Аристотеля.
Охарактеризуйте загальні основи генези господарства та господарських форм у ранніх цивілізаціях країн Стародавнього Сходу. Розкрийте витоки систематизації господарських думок та уявлень у цей період.
До країн Стародавнього Сходу ми відносимо Стародавній Єгипет, державні утворення Межиріччя (Шумер, Вавилонське царство), Стародавню Індію, Китай та інші.
Країни Стародавнього Сходу були розташовані у вигідних географічних та кліматичних умовах. Найбільшим господарським досягненням єгиптян стала зрошувальна система землеробства, яка перетворила Єгипет у могутню централізовану державу, квітучий оазис світу. Особливо високого рівня розвитку досягла обробка каменю і будівельна справа, свідченням чого є єгипетські піраміди, інші архітектурні пам'ятки, які збереглися до наших днів.
Як свідчить кодекс законів царя Хаммурапі, у Вавилонському царстві існувало лихварство.
Землеробство високого рівня, а також тваринництво були основними видами господарської діяльності в Стародавньому Китаї та Індії. В долинах рік Інд і Ганг в Індії та Хуанхе і Янцзи у Китаї зрошувальне землеробство зародилося вже у IV тис. до н.е. На високоурожайних полях землероби збирали по два урожаї в рік бавовни, цукрової тростини, рису, пшениці, проса, льону та інших культур. Високого рівня розвитку досягли ремесла — ковальство, ткацтво, гончарство, ювелірна справа тощо. Бурхливо розвивалася торгівля, яка мала регіональну спеціалізацію.
|
|
|
Для суспільно-економічного устрою країн Стародавнього Сходу характерним було так зване східне рабство. Особливість його полягає у тому, що основною продуктивною силою суспільства тут були селяни-общинники, землероби, а також вільні ремісники. Раби складали незначний відсоток населення, належали в основному державі, використовувались як домашня прислуга в господарствах царів, деспотів, численних чиновників, при храмах.
Рабів використовували також на будівництві пірамід, храмів, доріг, палаців, іригаційних споруд. Отже, в країнах Стародавнього Сходу рабство мало патріархальний характер, сільська община була домінуючою в економіці цих країн.
_______________________
Та найбільш відомим із ранніх пам’яток старосхідної економічної думки є збірник законів, названий істориками на честь його автора «Кодексом Хаммурапі».В його законах знайшли відображення розвиток товарно-грошових відносин, заходи, які сприяли розширенню торговельних угод.
Центральною постаттю старокитайської економічної суспільної і філософської думки є Конфуцій.У його господарських поглядах привертає увагу обґрунтування необхідності державного захисту благополуччя родової знаті всіх "вищестоящих".Таким чином, відповідно до вчення Конфуція, "у народу буде достаток", якщо уміло господарювати при регламентованих патріархальних відносинах. Порядок, достаток залежать від багатьох факторів, але особливу увагу серед них Конфуцій приділяє "мистецтву керувати народом".
|
|
|
Староіндійську економічну думку VI – III ст. до н.е. узагальнено у трактаті «Артхашастра»:формування бездефіцитного бюджету, строгий облік державного доходу, стимулювання розвитку внутрішньої і зовнішньої торгівлі, спроби ек аналізу.
Охарактеризуйте особливості соціально-економічного розвитку Стародавньої Греції. Розкрийте основні положення соціально-економічних поглядів Аристотеля.
Соц -ек розвиток стародавньої Греції є відображенням тогочасних суспільних відносин, зокрема цей період, що відносимо до класичного рабства – рабська праця є основною продуктивною силою, одним з головних чинників ек розвитку(за умов достатнього високотехнічного озброєння праці).
Арістотель– найбільш велична фігура серед представників економічної думки античного світу. Навчався в Академії філософа Платона. В 336 р. до н. є. Арістотель заснував в Афінах свою власну школу.
|
|
|
У своїх творах, особливо у "Нікомаховій етиці", "Політиці"та інших йому вдалося розробити найоригінальніший на той час проект ідеальної держави. Арістотель підтримує ідею щодо необхідності поділу суспільства на вільних і рабів, а відповідно до цього, працю — на розумову і фізичну, виходячи із "закону природи". По-друге, поділяє погляди щодо негативного ставлення до ремесла і його малої значущості для суспільства. За Арістотелем, ремісник, що займається дрібним промислом, знаходиться у стані невизначеного обмеженого рабства.
Для Арістотеля економіка — це природна господарська діяльність землеробів, ремісників і дрібних торговців, пов´язана з виробництвом життєво необхідних продуктів, що мають споживну вартість.
Ідеалом господарювання для Арістотеля було невеличке землеробське господарство (в якому, зрозуміло, працюють раби). Це господарство повинно забезпечувати себе майже всім необхідним, а те нечисленне, чого не вистачає, можна одержати шляхом "справедливого обміну" з сусідом.
Арістотель демонструє своє неприйняття великої торгівлі і позикових операцій. За словами Арістотеля, "лихварство викликає цілковиту ненависть", тому що "воно робить самі грошові знаки предметами власності, які таким чином втрачають своє призначення, для чого вони були створені, адже вони виникли заради мінової торгівлі, стягнення ж процентів веде саме до зростання грошей". Таким чином, загальною рисою економічної думки Стародавнього Світу є намагання зберегти пріоритети натурального господарства, засудити з позиції звичаїв, моралі і етики крупні торговельно-лихварські операції, що порушують еквівалентність і пропорційний характер обміну товарів за їх вартістю і не відповідають відкритому розумом "природному порядку", який охороняється громадськими законами. Виразниками подібного світогляду були, як правило, і великі мислителі (філософи), і окремі правителі рабовласницьких держав.
|
|
|
Дата добавления: 2015-12-21; просмотров: 15; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!