Діяльність захисника під час закінчення досудового слідства

Робота захисника під час закінчення досудового слід­ства набуває особливого значення, адже саме тут захисник має можливість ознайомитися з усіма матеріалами справи, на яких ґрунтується обвинувачення, пред'явлене його під­захисному.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 48 КПК Украї­ни захисник після закінчення досудового слідства має право ознайомлюватися з усіма матеріалами справи. При цьо­му, згідно з пунктом 5 тієї самої частини вказаної статті, захисник має право з дозволу особи, яка провадить дізнан­ня, чи слідчого застосовувати науково-технічні засоби82.

Частина перша статті 218 КПК України визначає, що визнавши зібрані докази достатніми для складання обви­нувального висновку і виконавши вимоги статті 217 цього Кодексу, слідчий зобов'язаний оголосити обвинуваченому, що слідство в його справі закінчено і що він має право на ознайомлення з усіма матеріалами справи як особисто, так і за допомогою захисника, а також може заявити клопо­тання про доповнення досудового слідства. Слідчий зобов'язаний роз'яснити обвинуваченому право заявити клопотання про розгляд його справи в суді першої інстанції одноособово суддею чи колегіально судом у складі трьох осіб у випадках, передбачених законом. Якщо обвинуваче­ний не виявив бажання ознайомитися з матеріалами спра­ви за участю захисника, йому пред'являються для ознайомлення всі матеріали справи. Знайомлячись із матеріа­лами справи, обвинувачений має право робити виписки з матеріалів справи і порушувати клопотання. Якщо у справі притягнуто декількох обвинувачених, слідчий повинен пред'явити кожному з них усі матеріали слідства. Про те, що обвинуваченому оголошено про закінчення слідства і пред'явлено матеріали справи для ознайомлен­ня, зазначається в протоколі про оголошення обвинуваче­ному про закінчення слідства і пред'явлення йому ма­теріалів справи.

Частина друга цієї самої статті проголошує, що якщо у справі бере участь захисник, слідчий надає можливість озна­йомитися з усіма матеріалами справи і захисникові, про що складає окремий протокол. При цьому пред'явлення матеріалів справи має бути відкладене до явки захисника, але не більш як на три дні. У разі неможливості для обра­ного обвинуваченим захисника з'явитися в цей строк слідчий вживає заходів, передбачених частинами четвертою і шостою статті 47 цього Кодексу83.

Стаття 219 КПК України надає захисникові право, озна­йомлюючись із матеріалами справи, робити виписки, ма­ти побачення з обвинуваченим віч-на-віч, роз'яснювати об­винуваченому зміст обвинувачення, обмірковувати з обви­нуваченим питання про заявлення клопотань, подавати до­кази, заявляти відводи, оскаржувати дії та рішення слід­чого і прокурора84.

Звичайно, особливо важливим і реально значущим для здійснення права на захист під час досудового слідства є ознайомлення обвинуваченого та його захисника з матеріа­лами справи. Вивчивши всі матеріали справи, захисник має можливість розглянути всі аргументи, які слідство визначає як докази вини його підзахисного, і разом з обви­нуваченим створити тактику захисту в остаточному ви­гляді. У подальшому, можливо, тактика захисту і зазнає певних змін, але ці зміни будуть не докорінні, а скоріше "косметичні", пов'язані з конкретною ситуацією, яка буде складатися під час розгляду справи.

Частина шоста статті 218 КПК України проголошує та­кож, що обвинуваченого і його захисника не можна обме­жувати в часі, потрібному їм, щоб ознайомитися з усіма матеріалами справи. До останнього часу ця норма містила положення про те, що у випадку, коли обвинувачений і йо­го захисник явно намагатимуться затягнути закінчення справи, слідчий має право своєю мотивованою постановою визначити певний строк для ознайомлення з матеріалами справи. Така постанова підлягала затвердженню прокуро­ром85. Однак Закон України "Про внесення змін до Кримі­нально-процесуального кодексу України" від 3 квітня 2003 р. це положення скасував.

Надане захисникові право на необмежений час ознайом­лення з матеріалами справи дає можливість уважно вивчити всі матеріали справи, щоб мати можливість ретельно по­будувати захист. Але, на жаль, не завжди захисники вико­ристовують це право саме із зазначеною метою. Деякі захисники обирають тактику захисту, щоб перешкодити об'єк­тивному розслідуванню, щоб затягнути слідство до стану втрати актуальності86. Саме тому до КПК було включено положення про обмеження часу для ознайомлення з матеріа­лами справи мотивованою постановою слідчого, затвердже­ною прокурором. При цьому слідчий і прокурор керували­ся, звичайно, власним розсудом, що могло викликати пев­ні конфлікти: адже закон не роз'яснював, що саме слід ро­зуміти під "явним намаганням затягнути закінчення спра­ви" і не містив (та, мабуть, і не може містити) даних про те, з яких обсягів часу, стосовно яких категорій справ слід виходити, призначаючи строк для ознайомлення з матеріала­ми справи.

Деякі процесуалісти вважають, що у випадку, коли і після винесення слідчим і затвердження прокурором по­станови про обмеження часу для ознайомлення з матеріа­лами справи обвинувачений і захисник продовжують затя­гувати ознайомлення зі справою, необхідно дати слідчому право за згодою прокурора вирішити питання про передання такої справи до суду, навіть коли обвинувачений і за­хисник зі своєї провини не закінчили знайомитися зі спра­вою87. О.Р. Михайленко зауважує, що в такій ситуації досудове слідство ще не закінчилося, і не виключено прове­дення додаткових слідчих дій за клопотаннями обвинува­ченого і захисника88.

Побутує думка про те, що необхідно заборонити слідчо­му обмежувати час ознайомлення зі справою або іншим способом спонукати учасників процесу прискорити озна­йомлення89. Як бачимо, ця позиція перемогла, і до КПК України було внесено відповідні зміни.

Така позиція законодавця не є найкращою. Так, Ахмаджан Адилов, обвинувачений у так званій "бавовняний справі", що раніше мав доступ до вищих ешелонів влади, умисно затягував закінчення розслідування справи, читаючи у день в середньому по п'ять сторінок справи, у тому числі власних показань, при тому, що йому і його захиснику для ознайомлення було подано більше ста томів справи90.

Однак є й інші приклади. Так, у м. Запоріжжі слідчий зажадав від адвоката ознайомитися з 75 томами кримі­нальної справи за два дні. Прокурор при цьому не припи­нив порушення законності, а навпаки, збільшив його, затвердивши постанову слідчого, що обмежило обвинуваче­ного і захисника шістьма годинами для ознайомлення май­же з 21 тис. аркушів справи. Підсумок цієї справи виявив­ся такий: обласний суд обвинуваченого за всіма епізодами обвинувачення виправдав91.

О.Р. Михайленко вважає, що суб'єктивістський підхід слідчого і прокурора в подібних конфліктних ситуаціях був би виключений, якщо графологами, психологами, ме­диками та іншими фахівцями буде проведена в таких випадках відповідна експертиза, щоб визначити для конк­ретного обвинуваченого, з урахуванням його освіти, пси­хічного і фізичного стану та низки інших чинників, реаль­ний час для того, щоб він зміг ознайомитися з усіма ма­теріалами справи92.

Усе ж думка щодо відновлення обмеження строку озна­йомлення з матеріалами справи у випадку його явного за­тягування має право на існування. Так, новела про скасу­вання цього положення разом зі скасуванням тез про те, що час ознайомлення обвинуваченого та його захисників із матеріалами справи не входить до строку досудового слід­ства і тримання обвинуваченого під вартою, може призвес­ти до того, що обвинувачений разом із захисником буде найомитися з матеріалами справи протягом років. При цьому закінчаться строки досудового слідства і тримання обвинуваченого під вартою, а механізму продовження та­ких строків під час виконання вимог статті 218 КПК Украї­ни в законі не передбачено. Узагалі важко уявити, як за та­кого порядку ознайомлення з матеріалами справи можуть потрапити до суду багатотомні справи: адже з ними можна ознайомлюватися не один рік.

Я.П. Зейкан вважає, що перед ознайомленням із ма­теріалами справи захисник повинен вимагати:

а) щоб справа була пронумерована і прошита; при цьому
нумерація повинна бути зроблена не олівцем, а ручкою;

б) щоб були пред'явлені для огляду речові докази, за­
криті пакети та додатки (наприклад, бухгалтерські доку­менти);

в) щоб було надано достатньо часу для ознайомлення з
матеріалами справи.

Крім того, Я.П. Зейкан зазначає, що в європейських країнах (наприклад, у Чехії та Словаччині) слідчий на про­хання адвоката надає копії всіх документів справи (іноді за певну плату за ксерокопіювання). Українські захисники такої можливості поки що не мають93.

Проте чинне кримінально-процесуальне законодавство не забороняє копіювати матеріали справи під час ознайом­лення з ними. Навпаки, закон дозволяє робити виписки з матеріалів справи. Відповідно, обвинувачений та його за­хисник можуть просто переписати матеріали справи. Слід­чі органи не мають матеріальних можливостей, достатніх для надання захисникові копій усіх матеріалів справи. Але непоодинокими є випадки надання захисникам копій де­яких документів справи, а також випадки, коли захисник з дозволу слідчого у його присутності під час ознайомлення з матеріалами справи за свої кошти робить ксерокопії ма­теріалів кримінальної справи.

І.Ю. Гловацький стверджує, що адвокат мусить ретель­но вичитати кожен аркуш справи, у тому числі традиційні постанови про призначення експертиз чи листування слід­чого з прокурором та іншими правоохоронними органами, оскільки практика свідчить, що саме в таких документах адвокат часто може знайти відповіді на певні питання що­до потаємного боку справи, що може пояснити, наприклад, законність походження окремих доказів.

Адвокат повинен робити виписки з усіх матеріалів спра­ви для забезпечення ефективності своєї подальшої участі у справі. На думку І.Ю. Гловацького, у досьє адвоката як міні­мум повинні бути:

• копія обвинувального висновку;

• виписки з постанов про порушення кримінальної справи;

• виписки з постанов про прийняття слідчим справи до свого провадження;

• виписки з постанов про обрання запобіжного заходу — взяття під варту (це повинно стосуватися й інших запобіж­них заходів);

• виписки з протоколів особистого огляду та обшуків;

• виписки з протоколів огляду місця події;

• виписки з протоколів відтворення обставин події злочину;

• виписки з постанов про призначення експертиз;

• виписки з висновків експертиз;

• виписки з протоколів допиту підозрюваних, обвинува­чених, потерпілих, свідків, понятих, експертів;

• виписки з документів, на які є посилання в обвинуваль­ному висновку або на які навмисно обвинувачення не поси­лається, оскільки вони виправдовують обвинуваченого;

• копії клопотань адвоката.

Після вивчення матеріалів справи їх слід проаналізува­ти на предмет відповідності наявних у справі доказів, а та­кож дотримання слідством норм процесуального закону, зокрема:

• чи порушено кримінальну справу;

• чи є у справі постанова слідчого про прийняття її до свого провадження;

• чи немає підстав для зміни або скасування запобіжно­го заходу;

• чи немає підстав для закриття або зупинення справи;

• чи не порушено вимоги статті 218 КПК України;

• чи відповідає обвинувальний висновок вимогам КПК України (зокрема, чи відповідає його зміст змісту постано­ви про притягнення як обвинуваченого);

• чи затверджено обвинувальний висновок уповноваже­ним на те прокурором;

• чи підсудна справа суду, на розгляд якого вона надійшла94.
Завершальним етапом аналізу доказів має бути перевір­ка допустимості та належності їх до цієї справи.

Розглянемо, які результати приносить вивчення захис­ником матеріалів кримінальної справи.

За даними О.Р. Михайленка, близько 36 % опитаних ад­вокатів заявили, що вони, в основному з тактичних мірку­вань, виявивши порушення, помилки на слідстві, не спо­віщають про це слідчого, не заявляють відповідних клопотань, маючи намір заявити про це в суді. Близько 57 % опита­них адвокатів повідомляють слідчому про порушення за­конності лише тоді, коли це не погіршує становища підза­хисного95.

Чому ж захисники вдаються до таких дій?

Так склалося, що на практиці найбільш часто заявля­ються клопотання і подаються скарги під час ознайомлен­ня з матеріалами справи.

Далеко не всі клопотання, подані захисниками, задо­вольняються, і законність та справедливість при цьому часто відновлює суд. За даними О.Р. Михайленка, близько 90 % опитаних адвокатів заявили, що їхні клопотання від­хилялися на слідстві, а згодом цілком або частково задо­вольнялися судами. О.Р. Михайленко пише, що у 42,2 % із 265 вивчених ним кримінальних справ про розкрадання брали участь адвокати, і у 20 % справ із цієї кількості піс­ля ознайомлення з матеріалами справи були заявлені різні клопотання, жодне з яких задоволено не було, але не була й оскаржена прокурору жодна відмова слідчого в задово­ленні клопотання.

О.Р. Михайленко пояснює такі результати тим, що в оскар­женні відмов у задоволенні клопотань просто не було сенсу, тому що скарги потрапили б до прокурора вже тоді, коли справа була б у суді, і, відповідно, не могли бути роз­глянуті прокурором. На основі викладеного, О.Р. Михай­ленко вважає, що необхідно передбачити добовий термін для обговорення захисника з обвинуваченим питань про заявлення клопотання, його формулювання і подання слід­чому; протягом доби слідчий повинен прийняти рішення за цим клопотанням і пред'явити його обвинуваченому та захиснику; крім того, необхідно дати добовий термін обви­нуваченому та захиснику для складання скарги і подання її прокурору, і така скарга повинна бути розглянута прокурором до направлення справи до суду. Об'єктивний роз­гляд клопотань і скарг на слідстві зменшив би їхню кіль­кість у суді96.

Таким чином, робота захисника під час закінчення досудового слідства відрізняється від роботи під час закін­чення судового розгляду справи перш за все наслідками, які тягне за собою кожна з цих процедур. Так, якщо за­кінчення досудового слідства має дещо проміжний ха­рактер, і захисник буде мати можливість під час судово­го розгляду довести невинуватість свого підзахисного чи звернути увагу суду на обставини, які виключають чи пом'якшують його відповідальність, то закінчення судо­вого розгляду справи передбачає прийняття рішення у справі взагалі та стосовно кожного підсудного зокрема, і від цього рішення цілком буде залежати подальша доля кожної особи, яку захищає захисник; до цього часу за­хисник повинен вжити всіх заходів для досягнення якнай­кращих результатів захисту.

Водночас не слід забувати про те, що захисник зобов'я­заний постійно, на кожній стадії кримінального процесу України, а не лише під час судового розгляду справи, вжи­вати всіх можливих заходів для вирішення завдань, покладених на нього.

Висновок: Захисник за угодою запрошується підозрюваним, обви­нуваченим, підсудним чи засудженим, їх законними пред­ставниками, а також іншими особами на прохання чи за згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудже­ного. Особа, що провадить дізнання, слідчий, суд зобов'язані надати затриманій особі чи особі, яка утримується під вар­тою, допомогу у встановленні зв'язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника.

 

Висновок

 

Гарантування підозрюваному, обвинуваченому, підсуд­ному права на захист полягає в тому, що закон:

· наділяє його як учасника процесу такою сукупністю процесуальних прав, використання яких дозволяє йому особисто захищатися від підозри та обвинувачення у вчи­ненні злочину, обстоювати свої законні інтереси;

· надає йому право скористатися допомогою захисника, а в окремих випадках визнає участь у справі захисника обов'язковою;

· покладає на слідчі органи, прокурора й суд обов'язок роз'яснити обвинуваченому його права (ст. 53, 142, 194 КПК України) і забезпечити можливість здійснення цих прав і захисту від підозри й обвинувачення, а також охоро­ну його особистих та майнових прав[3].

Відповідно до статті 44 КПК України як захисники до­пускаються особи, що мають свідоцтво про право на занят­тя адвокатською діяльністю в Україні та інші фахівці в га­лузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. У випадках і в порядку, передбачених цим Кодексом, як захисники допускаються близькі родичі обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, його опікуни або піклувальники.

Повноваження захисника на участь у справі підтвер­джується:

• адвоката — ордером відповідного адвокатського об'єд­нання;

• адвоката, який не є членом адвокатського об'єднання, — угодою;

• інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дору­ченням юридичної особи — угодою або дорученням юри­дичної особи;

• близьких родичів, опікунів або піклувальників — за­явою обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправда­ного про їх допуск до участі у справі як захисників.

Захисник за угодою запрошується підозрюваним, обви­нуваченим, підсудним чи засудженим, їх законними пред­ставниками, а також іншими особами на прохання чи за згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудже­ного. Особа, що провадить дізнання, слідчий, суд зобов'язані надати затриманій особі чи особі, яка утримується під вар­тою, допомогу у встановленні зв'язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника.

 

[1] Науково-практичний коментар Кримінально-процесуально­го кодексу України. — К.: Юрінком Інтер, 1997. — С. 50.

2 Там само. — С. 299.

3 Luter K., Wolf F. Das Recht auf Verteidigung im sozialialistschen Strafverfahren // Staat und recht. – 1978. - № 2. – S. 144 – 145.

4 Михайленко А.Р. Расследование преступлений. Законность и обеспечение прав граждан. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — С. 299—300.

5 Там же. — С. 296.

6 Михеєнко М.М., Молдован В.В., Шибіко В.П. Кримінально-процесуальне право: Тези лекцій, задачі, діловіді. — К.: Вентурі, 1997. — С. 27.

7 Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України. — К.: Либідь, 1999. — С. 92.

8 Тертишник В.М. Уголовный процес. — X.: РИФ "АРСИС, ЛТД", 1997. — С. 79.

[2] Науково-практичний коментар Кримінально-процесуально­го кодексу України. — К.: Юрінком Інтер, 1997. — С. 50.

9 Вопросы уголовного процесса в практике Верховного Суда СССР. — М., 1948. — С. 277.

10 Вопросы уголовного права и процесса в практике Верховных Судов СССР и РСФСР 1938—1978 гг. — М.; Юрид. лит., 1980. —С.284.

11 Лиханов Д. Бронированные мундиры // Огонек. — 1987. — №7. — С. 30—31.

12 Бейтам И. О судоустройстве. — СПб., 1860. — С. 116—117.

13 Барщевский М.Ю. Адвокатская этика. — 2-е изд., испр. — М.: Профобразование, 2000. — С. 66—67.

14 Зинатуллин 3.3. Общие проблемы обвинения и защиты по уголовньм делам. — Ижевск, 1989. — С. 47.

15 Стецовский Ю.И. Советская адвокатура. — М.: Высш. шк., 1989. — С. 232—233.

16 Святоцький ОД., Михеєнко М.М. Адвокатура України: Навч. посіб. для студ. юрид. ВНЗ і фак. — К.: Ін Юре, 1997. — С. 100.

17 Уголовно-процессуальный кодекс Украины: Научно-практический комментарий / Под общ. ред. В.Т. Маляренко, Ю.П. Аленина. — X.: ООО "Одиссей", 2003. — С. 137.

 

18 Про застосування законодавства, яке забезпечує право на за­хист у кримінальному судочинстві: Постанова Пленуму Верхов­ного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 8 // Постанови Пле­нуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973— 2004): Офіц. вид. / За заг. ред. В.Т. Маляренка. — К., 2004. — С. 142—143.

19 В арфолом.еєва Т.В., Гончаренко С.В. Науково-практичний ко­ментар до Закону України "Про адвокатуру" // Законодавство про адвокатуру і адвокатську діяльність: 36. нормат. актів; Коментар / Акад. адвокатури України. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — С. 35.

20 Там само. — С. 122—123.

21 Святоцький О.Д., Михеєнко М.М. Адвокатура України: Навч. посіб. для студентів юрид. ВНЗ і фак. — К.: Ін Юре, 1997. — С.105.

 

22 Теребилоб В.Я.Законность и правосудие в СССР. — М., 1987. — С. 81.

23 Михайленко А.Р. Расследование преступлений. Законность и обеспечение прав граждан. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — С. 301.

24 Судебный контроль в России: итоги и перспективи // Рос. судья. — 2002. — № 9. — С. 3.

25 О внесении изменений и дополнений в Уголовно-процессуальный кодекс Российской Федерации: Федеральный закон Российской Федерации от 4 июля 2003 г., № 92-ФЗ // Рос. газета. — 2003. — 10 июля. — № 135 (3249).

 

26 Варфоломеєва Т.В., Гончаренко С.В, Науково-практичний коментар до Закону України "Про адвокатуру" // Законодавство про адвокатуру і адвокатську діяльність: 36. нормат. актів; Ко­ментар / Акад. адвокатури України. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — С. 60—62.

27 Зейкан Я.П. Захист у кримінальній справі: Наук.-практ.посіб. — К.: Вища шк„ 2002. — С. 16—17.

28 Зейкан Я.П. Захист у кримінальній справі: Наук.-практ. посіб. — К.: Вища шк„ 2002. — С. 17.

29 Там само. — С. 19.

30 Стецовский ІО.И. Адвокат в уголовном судопроизводстве. —М.: Юрид. лит., 1972. — С. 79.

31 Цыпкин А.Л. Очерки советского уголовного судопроизводства. — Саратов, 1975. — С. 111.

32 Уголовно-процессуальный кодекс Украины: Научно-практический комментарий / Под общ. ред. В.Т. Маляренко, Ю.П. Аленина. — X.: ООО "Одиссей", 2003. — С. 44—45.

33 Титов А.М. Особливості роботи захисника в кримінальних справах за участю неповнолітніх // Вісник Луган. ін-ту внутр. справ МВС України ім. 10-річчя незалежності України: Наук.-теорет. журн. — Луганськ: РВВ ЛІВС, 2002. — Вип. 1. — С. 147— 148.

34 Омельяненко Г.М. Провадження у справах про злочини не­повнолітніх як диференціація кримінально-процесуальної фор­ми. — К.: Атіка, 2002. — С. 52.

35 Михайленко А.Р. Расследование преступлений. Законность, и обеспечение прав граждан. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — С. 314.

36 3ейкаи Я.П. Захист у кримінальній справі: Наук.-практ. посіб. — К.: Вищашк., 2002. — С. 265.

37 Див., напр.: Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримі­нальний процес України. — К.: Либідь, 1999. —С. 48; Михеєн­ко М.М. Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні: Вибр. тв. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — С. 79; СвятоцькийО.Д., Медвед-чук В.В. Адвокатура: історія і сучасність. — К.: Ін Юре, 1997. — С. 103; Барщевский М.Ю. Адвокатская зтика. — 2-еизд., испр. — М.: Профобразование, 2000. — С. 28; Петров А., Резниченко И. Адвокатская тайна как гарантия права на защиту // Соц. закон­носте — 1982. — № 8. — С. 27; Петрухин И.Л. Адвокат и клиент: отношения доверия // Адвокат. — 1999. — № 1. — С. 5; Фромм 9. Психоанализ и зтика. — М.: АСТ, 1993. — С. 63; Перлов И.Д. Пра­во на защиту. — М.: Знание, 1969. — С.32.

38 ФойницкийИ.Я. Курс уголовногосудопроизводства. — СПб., 1910.—Т. 2. —С. 66.

39 Whitebread Ch. H., Slobogin Ch. Criminal Procedure. An Analysis of Cases and Conocepts. — 2 Еnd. — New York: Тhе Foundation Ргеss, Іnс.,1986.—Р. 782.

40 Див., напр.: Святоцький О.Д., Медведчук В.В. Адвокатура: історія і сучасність. — К.: Ін Юре, 1997. — С. 103; Варфоломе-ева Т.В. Криминалистика и професіональная деятельность защит-ника. — К.: Вища шк„ 1987. — С. 48.

41 Михеєнко М.М. Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні: Вибр. тв. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — С. 79.

42 Фромм З. Психоанализ и этика. — М.: АСТ, 1993. — С. 63.

43 Барщевский М.Ю. Адвокатская этика. — 2-е изд., испр. — М.: Профобразование, 2000. — С. 28.

44 Перлов И.Д. Право на защиту. — М.: Знание, 1969. — С. 32.

45 Резник Г., Славші М. Право на защиту. — М.: Моск. рабо-чий, 1976. — С. 47—48.

 

46 Стецовский Ю.И. Советская адвокатура. — М.: Высш. шк., 1989. — С. 239.

47 Киселев Я.С. Этика адвоката. — Л., 1974. — С. 55.

48 Резник Г., Славин М. Право на защиту. — М.: Моск. рабо-чий,1976. — С. 51.

49 Стецовский Ю.И. Советская адвокатура. — М.: Вьісш. шк., 1989.—С. 240.

50 Строгович М.С. Право обвиняемого на защиту и презумпція невиновности. — М.: Наука, 1984. — С. 60—61.

51 ЛаринА.М. Презумпция невиновности. — М.: Наука, 1982. — С.81.

52 Янош К.Ф. Коллизия защитника и подзащитного // Соц. за­конності,. — 1977. — № 12. — С. 40—41.

53 Петрухин И.Л. Адвокат и клиент: отношения доверия // Ад­вокат. — 1999. — № 1. — С. 5.

54 Святоцький О.Д., Михеєпко М.М. Адвокатура України: Навч. посіб. для студ. юрид. ВНЗ і фак. — К.: Ін Юре, 1997. — С. 53.

55 Стецовский Ю.И. О процессуальной самостоятельности адвоката-защитника // Сов. юстиция. — 1966. — № 16. — С. 13.

56 Ария С. Об адвокатской тайне // Рос. юстиция. — 1997. — № 2. — С. 3

57 Петрухин И.Л. Адвокат и клиент: отношения доверия // Ад­вокат. — 1999. — № 1. — С. 6.

58 Б арщевский М.Ю. Адвокатская этика. — 2-е изд., испр. — М.: Профобразование, 2000. — С. 142—143.

59 Лісогор В. Щодо необхідності збереження слідчої таємниці// Право України. — 2000. — № 3. — С. 65.

60 Тертышник В.М. Уголовньїй процес. — X.: РИФ "АРСИС,ЛТД", 1997. — С. 79—83.

61 Аврах Я.С. Психологические проблемы защиты по уголовным делам. — Казань, 1979. — С. 45 — 49.

62 Титов А.М. Захисник як посередник у взаємопорозумінні між органами внутрішніх справ та громадськістю при розслі­дуванні злочинів // Проблеми правознавства і правоохоронної діяльності: 36. наук. ст. — Донецьк: ДІВС, 2000. — № 3. — С. 156—157.

63 Михеєнко М.М., Шибко В.П., Дубинський А.Я. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу Украї­ни: За станом законодавства та постанов Пленуму Верховного Су­ду України на 15 серпня 1997 р. / Відп. ред. В.Ф. Бойко, В.Г. Гон­чаренко. — К.: Юрінком Інтер, 1997. — С. 89.

64 Уголовно-процессуальный кодекс Украини: Науч.-практ. коммент. / Под общ. ред. В.Т. Маляренко, Ю.П. Аленина. — X.: ООО "Одиссей", 2003. — С. 156.

65 Там е. — С. 371.

66 Бронз Й.Л. Зміни й доповнення, що пропонується використа­ти під час обговорення проекту Кримінально-процесуального ко­дексу України // Адвокат. — 2003. — № 3. — С. 10.

67 Омельченко Т.В. Конституційне право особи на правову допо­могу і його реалізація на досудових стадіях кримінального проце­су: Дис.... канд. юрид. наук: 12.00.09. — X., 2004. — С. 121.

68 Уголовно-процессуальный кодекс Украинм: Науч.-практ. коммент. / Под общ. ред. В.Т. Маляренко, Ю.П. Аленина. — X.: ООО "Одиссей", 2003. — С. 512.

69 Уголовно-процессуальный кодекс Украйни: Науч.-практ. коммент. / Под общ. ред. В.Т. Маляренко, Ю.П. Аленина. — X.: ООО "Одиссей", 2003. — С. 274.

70 Там же. — С.410.

71 Уголовно-процессуальный кодекс Украинм: Научно-практический коммент. / Под общ. ред. В.Т. Маляренко, Ю.П. Алени­на. — X.: ООО "Одиссей", 2003. — С. 156.

72 Гловацький І.Ю. Діяльність адвоката-захисника у криміналь­ному процесі: Навч. посіб. — К.: Атіка, 2003. — С. 168—169.

73 Ди., напр.: СмановК.Ф. Некоторые вопросыпредварительного расследования. — Фрунзе, 1965. — С. 20—21; Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. — М., 1970. — С. 84—85.

74 Михайленко А.Р. Расследование преступлений. Законность и обеспечение прав граждан. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — С. 57.

 

75 Уголовно-процессуальны кодекс Украины Научно-практический комментарий / Под общ. ред. В.Т. Маляренко, Ю.П. Але-нина. — X.: 000 "Одиссей", 2003. — С. 370.

76 Там е. — С. 156.

77 Михайленко А.Р. Расследование преступлений. Законность и обеспечение прав граждан. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — С. 319.

78 Святоцький О.Д., Михеєнко М.М. Адвокатура України: Навч. посіб. для студ. юрид. ВНЗ і фак. — К.: Ін Юре, 1997. — С. 107.

79 Титов А.М. Особливості роботи захисника в кримінальних справах за участю неповнолітніх // Вісник Луган. ін-ту внутр. справ МВС України ім. 10-річчя незалежності України: Наук.-теорет. журн. — Луганськ: РВВ ЛІВС, 2002. — Вип. 1. — С. 147—148.

80 Гловацький І.Ю. Діяльність адвоката-захисника у кримі­альному процесі: Навч. посіб. — К.: Атіка, 2003. — С. 139.

81 Налимов В. Несовершеннолетние в судебном процессе: заметки адвоката // Правозащитник. — 1998. — № 2. — С. 67.

82 Уголовно-процессуальньїй кодекс Украиньї: Науч.-практ. коммент. / Под общ. ред. В.Т. Маляренко, Ю.П. Аленина. — X.: ООО "Одиссей", 2003. — С. 155.

83 Уголовно-процессуальнмй кодекс Украиньї: Науч.-практ. коммент. / Под общ. ред. В.Т. Маляренко, Ю.П. Аленина. — X.: ООО "Одиссей", 2003. — С. 507—508.

84Тамже. — С. 510.

 

85 Там же. — С. 508.

86 Зоріш ГЛ„ Танкевич О.В. Криминалистическая характерис­тика транснациональных преступных групп — Гродно, 1997.

87 Булаєнко Ю. Забезпечення прав обвинуваченого в момент закін­чення попереднього слідства // Рад. право. — 1975. — № 1. — С. 35.

88 Михайленко А.Р. Расследование преступлений. Законность иобеспечение прав граждан. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — С. 116.

89 Уголовно-процессуальное законодательство Союза ССР и РСФСР. Теоретическая модель. — М.: ИГПАН, 1990. — С. 218.

90 Аргументы и факти. — 1990. — № 18.

91 Труд. — 1989. — 26 февраля.

92 Михайленко А.Р. Расследование преступлений. Законность иобеспечение прав граждан. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — С. 117.

93 Зейкан Я.П. Захист у кримінальній справі: Наук.-практ. посіб. — К.: Вища шк., 2002. — С. 36.

94 Гловацький І.Ю. Діяльність адвоката-захисника у криміналь­ному процесі: Навч. посіб. — К.: Атіка, 2003. — С. 203—204, 207.

95 Михайленко А.Р. Расследование преступлений. Законность и обеспечение прав граждан. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — С. 314.

96 Михайленко А.Р. Расследование преступлений. Законность и обеспечение прав граждан. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — С. 319—320.

 

[3] Науково-практичний коментар Кримінально-процесуально­го кодексу України. — К.: Юрінком Інтер, 1997. — С. 50.

---

Дата добавления: 2015-12-21; просмотров: 14; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!