Українське православ’я під владою Московської патріархії
Становище Української православної церкви змінилося після 1654 року, коли Україна проголосила про свій перехід під владу Московської держави. Московську патріархію не влаштовувало існування незалежної Київської митрополії. Постійний тиск Москви («Третього Риму», яким себе вважала) на Константинополь з приводу Української церкви закінчився тим, що 1685 року обраний київським митрополитом Гедеон-Святополк Четвертинський присягнув на вірність московському патріарху. А у 1686 році константинопольський патріарх Діонісій під тиском Москви і турецьких візирів, через політичну кон'юнктуру тимчасово зацікавлених в мирі з нею змушений надати Українській церкві відпускну грамоту. Натомість від царських послів отримав щедрий дарунок — 200 червонців і «три сорока» (120) соболів.
Шостий етап (1686 — 1919) історії Української православної церкви нерозривно пов'язаний з історією Руської православної церкви. У середині XIX ст. національно-демократична громадськість України знову починає ставити питання автокефалії православної церкви в Україні. Ідеться насамперед про діячів Кирило-Мефодіївського братства, програма якого передбачала утворення «нової творчої живої братерської церкви». Цей рух проявився і в період першої російської революції, коли Руська православна церква перебувала в стані внутрішньої кризи.
+ інфо з 25 питання.
28 Cпроби українізації та автокефалії православної церкви в Україні (20 – 30-х роках ХХ ст.)
|
|
|
Сьомий етап в історії православної церкви в України (20 — кінець 80 років XX ст.) починається з відродження Української автокефальної православної церкви Українська автокефальна православна церква, яке припадає лише на період національно-демократичної революції і громадянської війни. Серед віруючих тоді поширюється популярність ідеї демократизації і національного відновлення церковного життя. 1 січня 1919 року уряд Української народної республіки видав декрет, яким проголошувалася автокефалія Української церкви. Тоді ж організуються українські православні парафії, що об'єднуються у Всеукраїнський союз православних парафій під керівництвом Всеукраїнської православної церковної Ради. У травні 1920 року проголошена автокефалія православної церкви в Україні.
У зв'язку з відсутністю власного єпископату (жоден з російських єпископів, який перебував в Україні, не погодився очолити Українську церкву) Всеукраїнська православна церква скликає в жовтні 1921 року в м. Києві. Всеукраїнський Православний церковний собор. На Соборі обрано і висвячено всіма присутніми на митрополита Київського і всієї України протоієрея Василя Липківського.
|
|
|
Оскільки це зроблено з порушенням канонів православної церкви (єпископа рукопокладають два або три єпископи), УАПЦ не була і не могла стати визнаною іншими православними церквам й світу. Собор Української автокефальної православної церкви дав потужний імпульс активному процесу утворення церковних структур. Тоді організуються богословські курси, гуртки й братерства, видається література, ведеться активна місіонерська діяльність у місцях компактного розселення українців. Богослужбові тексти активно перекладаються з церковнослов'янської на українську мову. В період розквіту православна церква мала 30 єпископів, 2000 приходів, до 6 млн. віруючих.
Становище православної церкви докорінно змінилося в Україні, як і в Росії, Білорусії та інших республіках, після встановлення Радянської влади. Юридичною основою взаємодії між Радянською владою і церквою став Декрет Ради народних комісарів «Про відокремлення церкви від держави, а школи від церкви», майже без змін ратифікований урядом України. Радянський режим, заснований на диктатурі правлячої політичної партії, не міг не поставити за мету поступове обмеження впливу, витіснення в перспективі релігії. Але у 20-ті роки XX ст. основні зусилля у боротьбі з релігією Радянська держава зосередила на панівній для колишнього самодержавного ладу Руської православної церкви з метою її упокорення і доведення до так званого «лояльного ставлення до Радянської влади». Для досягнення такої мети використовувалися різноманітні заходи: від обмежень у світській і в релігійній діяльності, до провокування розколу у православ'ї, утворення кількох ворогуючих між собою церков.
|
|
|
Під духовним проводом Українська автокефальна православна церква перебувала в найкращому разі чверть або третина православних українців. Більшість же віруючих українців продовжувала перебувати в офіційній Руській православній церкві. Після смерті патріарха Московського і всієї Русі Тихона, який очолював Руську православну церкву з 1918 року, керівництво Руською православною церквою перебрав на себе заступник місцеблюстителя патріаршого престолу митрополит Сергій (Страгородський). У Декларації 1927 року митрополит Сергій від імені церкви заявив про лояльність до Радянської влади з погляду цивільного, без яких-небудь поступок у вірі. За ним пішла більшість українського духовенства і віруючих. Ідеться про те, що не тільки завзятих ворогів, а й щирих симпатиків самостійності православної церкви в Україні відлякували занадто радикальні заклики Української православної автокефальної церкви до її «реформування» — на зразок змінити «єпископсько-самодержавний устрій церкви» устроєм «церковно-соборноправним». У 1927 році на Другому Всеукраїнському православному церковному соборі на вимогу радянської влади переобрано главу церкви. Новим митрополитом став Микола Борецький.
|
|
|
Натомість першому керівнику Української автокефальної православної церкви Василю Липківському призначили пенсію. У 1930 році після встановлення одноосібної диктатури і початку відкритих масових політичних репресій Українська автокефальна православна церква припинила діяльність як «символ національно-політичної самостійності». Тоді ж не безпідставно вважалось, що незалежна церква приховує думку про незалежність держави. Під тиском радянського режиму зібрання кількох єпископів і 40 священиків Української автокефальної православної церкви оголосило «надзвичайним церковним Собором». Винесено ухвалу про самоліквідацію своєї організації. У 30-х роках XX ст. більшість єпископів і значну кількість священиків, активних мирян репресовано.
Дата добавления: 2015-12-17; просмотров: 20; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!