Визначення сфери правового впливу суміжних прав на аудіовізуальні твори
Проблема визначення сфери правової охорони аудіовізуальних творів зумовлює існування численної кількості моментів, що ускладнюють вироблення якісних механізмів правового регулювання правовідносин, що виникають при проведенні такого виду діяльності. На мою думку, потребує уваги питання з’ясування змісту зазначеного твору. Таку спробу робить законодавець у Законі України “Про авторське право і суміжні права”, зазначаючи, що “аудіовізуальний твір – твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього) і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана, (кіноекрана, телевізійного екрана тощо) на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими”[2].
У процесі створення аудіовізуального твору, зосереджені, принаймні, сфери діяльності, що спрямовані на формування, з одного боку, слухового прийняття та, з іншого – зорового та об’єднання їх для спільної мети. Мета проведення такої діяльності досягається результативним моментом їх завершення, тобто її реалізацією. Цей стан зумовлює сприйняття зображення, яке створює, як зазначено в законодавчому визначені аудіовізуального твору, відчуття руху, із супроводжуючим звучанням або без нього, який можна бачити, за наявністю супроводжуючого звучання – чути.
|
|
|
Яскравим представником аудіовізуальних творів є кінематографічні твори, а тому всі твори, виражені засобами аналогічними кінематографії, будуть мати тотожні ознаки.
У Законі України “Про кінематографію” зазначається, що “фільм – це аудіовізуальний твір кінематографії, що складається з епізодів, поєднаних між собою творчим задумом і зображувальними засобами, та які є результатом спільної діяльності його авторів, виконавців і виробників. За способами фіксації зображення та розповсюдження фільми поділяються на кіно – відеофільми, тощо” [3].
Аудіовізуальні твори відносяться до сфери охорони авторського права. Дані твори складаються з результатів творчої діяльності – постановника, оператора і т.д. І в законодавстві зазначається, що перераховані особи є авторами аудіовізуального твору, із передбаченням можливості існування інших умов у договорі з організацією, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, або в договорі з продюсером, які можуть визначити підстави передачі майнових прав організації, що здійснює виробництво конкретного аудіовізуального твору чи продюсеру. Саме велика, організуюча і творча сила підприємства, яке скромно йменує себе кіностудією, створює складний синтетичний твір, що охоплює різні види мистецтвВ такому випадку автори результатів творчої діяльності, які зробили внесок у створення аудіовізуального твору, не мають права на заперечення проти відтворення, розповсюдження, публічного сповіщення й виконання, передач в ефір і по проводах для загального відома або проти будь-якого іншого публічного сповіщення твору, а також субтитрування й дублювання його тексту. Але з такого переліку є виключення, що стосується заперечення права на публічне сповіщення музичних творів, включених до аудіовізуальних творів
|
|
|
Вказівка на прогресивний момент у визнанні авторського права на фільм за авторами окремих компонентів, що його утворюють, зумовлена намаганням надати належну охорону авторам самостійних результатів творчої діяльності, які своїм внеском беруть участь у створенні аудіовізуального твору. Такий підхід і створює різні проблеми в забезпеченні правової охорони прав суб’єктами створення окремих результатів творчої діяльності, що формують аудіовізуальний твір і є обов’язковими його елементами. Обов’язковість цих елементів означає, що виключення їх із складу аудіовізуального твору призводить до заперечення його існування взагалі. М.В. Гордон стверджує, що “ні режисер – автор режисерського сценарію, ні кінорежисер, ні артисти не володіють правом авторства на кінофільм, у створенні якого вони беруть участь”[8, с. 421]
|
|
|
Для аудіовізуального твору характерна ознака похідності, що притаманна для суміжних прав і абсолютно відповідає правовій природі зазначеного твору. Аудіовізуальний твір створюється при використанні та поєднанні окремих результатів творчої діяльності. Наприклад, автори сценаріїв, музичних творів, режисери-постановники, художники-постановники, оператори мають право на визначення правової долі результату своєї роботи і кожен із результатів такої діяльності окремо охороняється авторським правом
Дата добавления: 2016-01-05; просмотров: 14; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!