Механічні ураження зовнішніх статевих органів.
Ця неплідність може бути наслідком таких механічних уражень зовнішніх стате-вих органів, як забій, рани вульви та промежини.
Забій вульви (contusi vulvae) виникає при нанесенні тварині в ділянці вульви уда-рів рогами, вилами, шкреблами чи при падінні її, що можуть ускладнюватися абсце-сами, гематомами та тромбозами судин, а великі пошкодження – гангреною, флегмо-ною тазової клітковини та сепсисом.
Симптоми: Хвороба проявляється набряком, збільшенням об’єму соромітних губ, випадінням слизової оболонки, крововиливами, почервонінням або посинінням шкі-ри і слизової оболонки, зменшенням розміру статевої щілини, зміною її конфігурації, болем. Набряки вульви поширюються на анус та стегна, бувають болючими, слизова оболонка почервонілою чи посинілою, іноді – з фіолетовим чи чорним відтінком. Тва-рина занепокоєна, махає хвостом, сильно реагує на пальпацію.
Лікування. Після механічної очистки і підготовки операційного поля виконують коротку новокаїно-пеніцилінову блокаду і змащують соромітні губи мазями – іхтіоло-вою або Конькова, емульсіями – синтоміциновою, стрептоцидовою або Вишневсько-го, спиртовим розчином йоду.
Рана вульви (vulnus vulvae). Найчастіше виникають рвані рани вульви у корів внаслідок удару рогами, розривів її колючим дротом, у кобил і сук – укусів самців. Розриви вульви можуть виникати також при народженні великого плода і застосуван-ні фізичних зусиль для його витягування, у вівцематок – під час стриження.
|
|
|
Свіжі рани характеризуються кровотечею, давні – в’ялим утворенням грануляцій-ної тканини. Влітку дуже часто їх заселяють личинки мух.
Значні рани обумовлюють неповне змикання статевої щілини, засмоктування по-вітря у піхву, забруднення переддвер’я та власне піхви калом, занесення в них мікро-флори і як результат – розвиток запального процесу.
Лікування. Свіжі рани підлягають хірургічній обробці і закриттю глухим швом, в стадії гранулювання – накладанням вторинного раннього шва, в стадії рубцюван-ня – висікання рубця і накладання вторинного пізнього шва.
При виникненні потреби у видаленні великих тканинних клаптів слід мати на увазі, що вирізання забруднених тканин супроводжується сильною кровотечею, тому на свіжі рвані не забруднені та не розчавлені ділянки краще накладати вузлуваті шви з дренажем.
Рани зі значним ушкодженням тканин і розвитком некрозу загоюються за вторин-ним натягом, але після відторгнення мертвих тканин їх теж можна закривати вторинним пізнім швом. У всіх випадках застосовують коротку новокаїно-пеніцилінову блокаду.
Розрив промежини (vulnus perineum). Виникають спонтанно при патологічних родах за великих плодів, невмілому наданні допомоги із застосуванням акушерських
|
|
|
Розділ 16
інструментів. У більшості випадків розривається шкіра і волокна м’язів верхньої ко-місури вульви, а рідше – стінка присінку аж до прямої кишки.
Такі розриви можуть бути неповними, що захоплюють вульву та промежину до ануса, і повними (наскрізними) з утворенням клоаки. Загоєння таких ран ускладню-ється забрудненням їх каловими масами, які подразнюють слизову оболонку і обу-мовлюють розвиток вестибуло-вагініту.
Постановка діагнозу вимагає ретельного дослідження для виявлення цілості пря-мої кишки, наявності каналу у тазову порожнину.
Лікування. Необхідно старанно обмити і освіжити краї рани, накласти на них чис-ті вузлуваті шви. У запущених випадках необхідно попередньо оживити краї рани ножицями. Тварину витримують на легкій дієті (щоб уникнути пошкодження швів каловими масами, спринцюють обережно піхву асептичними розчинами та тампону-ють йодоформ-гліцериновими чи іхтіоловими тампонами.
Давні рани, залежно від стану країв рани і наявності грануляційної тканини, за-кривають вторинними швами. При загоюванні ран за вторинним натягом їх обробля-ють аерозолями “септонекс”, “кубатол” тощо.
|
|
|
При утворенні штучної клоаки хірургічне втручання і закриття ран швами ви-конують у декілька етапів: спочатку закривають рану прямої кишки, потім – вульви і промежини.
При маніпуляціях на промежині застосовують епідуральну сакральну анестезію, блокаду нервів за В. І. Завірюхою або коротку новокаїно-пеніцилінову.
Присінково-ректальна нориця (ficstula vestibulo-rectalis) зустрічається у всіх са-миць свійських тварин. Можебути вродженою або набутою. Остання виникає при трав-муванні склепіння присінку під час родів або як ускладнення після невдалогооператив-ноголікування розриву промежини. Рідше хвороба виникає внаслідок прориву абсцесу, що виник у тазовій клітковині. У тварини спостерігають виділення значної кількості гною із зовнішніх статевих органів. При піхвовому дослідженні у присінку та піхві ви-являють калові маси, як ускладнення гнійних запальних процесів у ділянці таза.
В результаті постійного подразнення слизової оболонки може виникати вестибу-літ або вестибуло-вагініт.
Діагноз обґрунтовується за результатами клінічного дослідження з врахуванням анамнезу.
Лікування. Невеликі нориці припікають з боку присінку 10 %-им спиртовим розчи-ном йоду, 3–5 %-им розчином карболової кислоти, ляпісом, йодоформ-ефіром, електока-утером. При рубцюванні країв отвору нориці консервативне лікування малоефективне.
Нориці з діаметром більше 1 см з омозоленими краями лікують оперативно – оживляють краї рани і накладають вузлуватий шов, краще в два ряди. Першим захо-плюють лише стінку прямої кишки, другим – стінку присінку.
Дата добавления: 2016-01-04; просмотров: 22; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!