Аліментарна неплідність
Розлади відтворення тварин на ґрунті загальної чи якісної неповноцінності їх го-дівлі є найпоширенішою формою неплідності.
Розділ 16
Аліментарна неплідність може бути потрійного походження:
Ø на ґрунті загального голодування (що рідко буває) чи постійного недогодову-вання тварин;
Ø на ґрунті перегодовування чи високоенергетичної однобокої годівлі при об-меженому моціоні чи повній його відсутності (що часто трапляється у свинарстві);
Ø на ґрунті якісно неповноцінної годівлі.
Назва цього виду неплідності походить від латинського alimentum – їжа, корм. Повноцінна і збалансована годівля тварин – основний фактор, що визначає перебіг всіх фізіологічних процесів в їх організмі, забезпечує досягнення максимальної про-дуктивності і високої якості продукції, здатності до відтворення і пристосування до антропогенних, біотичних і абіотичних умов існування.
Аліментарна неплідність обумовлена порушенням норм, правил і режиму годівлі тварин. Як кількісне, так якісне недогодовування або перегодовування тварин супро-воджується порушенням обміну речовин, що в багатьох випадках негативно впливає на їх відтворювальну здатність.
Неплідність на ґрунті загального недогодовування (голодування). Недогодо-вування – це зменшення кількості і якості кормів в раціоні тварин протягом тривалого часу, що супроводжується зниженням усіх функцій організму і клінічно проявляється їх помарнінням або виснаженням. В природних умовах вона буває зумовлена зміною погодних явищ у літній і зимовий періоди існування, має виражену сезонність від-творення. Сезонність отримання приплоду як результат недогодовування в зимово-весняний період зустрічається в багатьох господарствах і тепер. Недогодовування особливо шкідливе для корів, овець і кіз.
|
|
|
Патогенез. Постійне недогодовування тварин обмежує забезпечення енергетич-ним матеріалом всіх систем і органів. Одночасно в організмі відбувається перерозпо-діл поживних речовин, спрямований на першочергове забезпечення життєздатності найважливіших в певний час органів і систем.
Постійне недогодовування тварин – загальне чи за окремими речовинами (білки, жири, вуглеводи та ін.) призводить до того, що в організмі невистачає необхідних ре-човин для забезпечення його життєдіяльності. Якщо в організмі є на цей час необхід-ні резерви (жирова, м’язова тканина), то в першу чергу використовуються вони, що супроводжується зменшенням їх маси. В крові зменшується вміст глобулінів та цукру, знижується секреторна активність залоз травного тракту, внаслідок чого білки, жири та вуглеводи розщеплюються неповністю. Проміжні продукти їх обміну піддаються впливу гнильної та іншої мікрофлори і діють токсично на організм.
|
|
|
У тварин з’являються проноси, ще більше погіршується засвоєння корму. Відбуваються зміни в роботі серцево-судинної системи, обміну речовин. У тварин
виникають набряки кінцівок, підгрудка, нижньої черевної стінки; знижується актив-ність вегетативної нервової системи, відбувається атрофія статевих та ендокринних залоз. У тварин наступає анафродизія або статеві цикли бувають неповноцінними, наступають атрофічні зміни в яєчниках. Проте ознак запалення немає.
Ветеринарна гінекологія
На цьому ґрунті настає гіпотрофія і атрофія статевих залоз, розлади всистемі нейро-гормональної регуляції статевих органів, що клінічно проявляється порушенням рит-му статевого циклу і неплідністю.
Симптоми нехарактерні – поступове зниження вгодованості, анемія слизових обо-лонок, западання орбіт, складчастість шкіри, потускніння волосяного покриву, до яких можуть приєднуватися залежування вагітних, патологія родів, затримання посліду, субін-волюція матки, ендометрит, неповноцінні статеві цикли, гіпотрофія і атрофія яєчників.
|
|
|
Діагноз. Аналіз анамнестичних даних і складу раціонів, лабораторних досліджень кормів і сироватки крові, результати акушерської і гінекологічної диспансеризації – є підставою для постановки діагнозу на аліментарну, на ґрунті недогодовування, не-плідність.
Неплідність на ґрунті перегодовування (ожиріння) буває при згодовуванні тва-ринам великої кількості бурякового жому, браги, макухи, надмірне застосування кон-центратів без врахування норм. Це приводить до порушення жирового обміну з від-кладанням у підшкірній клітковині, очеревині та інших місцях жиру. Виникають роз-лади, особливо при відсутності моціону, нейрогуморальної регуляції статевої функції, зокрема в ланці гіпофіз-яєчник. На ґрунті розладів проміжного обміну гальмується розщеплення жирних кислот до вуглекислоти та води, а неповне окислення жиру при-водить до значного збільшення вмісту кетонових тіл у крові, що в свою чергу по-рушує роботу ферментних систем. Печінка при цьому не справляється з окисленням жиру і він затримується в тканинах, викликаючи жирову дистрофію. Паренхіматозна тканина в яєчниках заміщується жировою, що депонує у своїх клітинах прогестерон, який гальмує фолікулогенез.
|
|
|
Симптоми. Тварини поступово поправляються і набувають вищої вгодованості. Статеві цикли у них не мають чітко виражених феноменів стадії збудження, вони по-вторюються через коротший період ніж фізіологічний (німфоманія), або, навпаки, проміжки між ними подовжуються (анафродизія). Осіменіння таких тварин буває малоефективне. Їх яєчники ущільнені, гладенькі або горбкуваті, у них можуть бути жовті тіла або фолікули. При ректальному дослідженні можна виявити гіпотонію або атонію матки.
Діагноз. Діагноз на аліментарну неплідність на ґрунті ожиріння ставлять на осно-ві аналізу раціону, умов утримання тварин, клінічного їх дослідження з врахуванням анамнестичних даних.
Прогноз. При тривалому надмірному згодовуванні тваринам високоякісних кор-мів прогноз відносно відновлення функції статевих органів песимістичний. Своєчас-на корекція годівлі тварин з включенням до раціону повноцінних кормів дозволяє нормалізувати їх статеву циклічність, відновити відтворну здатність і висловити бла-гополучний прогноз.
Профілактика даної неплідності зводиться до збалансованої годівлі продуктивних тварин за вмістом у раціоні білків, жирів, вуглеводів, макро- та мікроелементів; вона
Розділ 16
базується на дієтотерапії – повноцінній і збалансованій годівлі відповідно до продук-тивності тварин; обмеженому згодовуванні в складі раціону концентрованих, багатих жирами і білками, кормів; тканинній і вітамінотерапії, з масажем яєчників і матки.
Неплідність на ґрунті якісно неповноцінної годівлі наступає тоді, коли загальна поживність раціону відповідає установленим вимогам щодо фізіологічної потреби орга-нізму, але у ньому не вистачає таких життєвоважливих компонентів як білки, вітаміни, макроелементи і мікроелементи або кількісне співвідношення між ними порушене.
Особливо чутливими до якісно неповноцінної годівлі є корови-первістки та високо-продуктивні корови у зимово-весняний період утримання. Повноцінними вважають такі раціони і корми, які містять всі необхідні для тваринного організму речовини і здатні протягом тривалого часу забезпечити нормальну роботу всіх його фізіологічних функ-цій, включаючи одержувану від тварин продукцію і дальше удосконалення тварин.
Відсутність, нестача чи надлишок в раціоні одного з елементів живлення, навіть при задовільний вгодованості тварини, можуть викликати у неї неплідність у вигляді неповноцінності статевих циклів, анафродизії, розладів процесу запліднення та імп-лантації, ранньої елебріональної смертності, різних видів патології вагітності та ро-дів, затримання посліду, субіноволюції матки, ендометриту, а також ознак ураження інших систем організму – остеодистрофії, розладів травлення та т. п. Візьмемо для прикладу типовий літній раціон корови – 50–60 кг зеленої маси та 1–2 кг концентро-ваних кормів. У раціоні надлишок протеїну, фосфору, міді, цинку, кобальту. Тобто, не вистачає енергії, раціон не збалансований, його поживні речовини погано засвоюють-ся і як результат – розлад обміну речовин.
Ще гірша ситуація зимою. Основними кормами раціону тут є силос (який дуже часто буває низької якості, в ньому не вистачає протеїну, високий вміст масляної кис-лот), сінаж (високої вологості – 70–75 %), сіно (рідко буває доброї якості, в ньому мало каротину, багато клітковини) та буряковий жом. Типовий неповноцінний корм, в якому з 24 нормативних показників 10 є дефіцитними (протеїн, цукор, жир, каротин, фосфор, вітаміни Д, Е, сірка, мідь, магній, кобальт).
Проведені у 80-х роках Кам’янець-Подільским сільськогосподарським інститу-том разом з Хмельницькою обласною агрохімлабораторією дослідження поживності кормів показали великі розходження табличних даних з фактичними. Так, комбікорм містив замість 0,90 кормових одиниць – 0,67, кукурудзяний силос – 0,07 замість 0,18 к.о., сінаж – 0,10 замість 0,16 к.о, жом свіжий – 0,07 замість 0,12 к.о, жом кислий – 0,07 замість 0,09 к.о. Отже, при оцінюванні поживності раціону лише за показниками кор-мових таблиць дуже легко помилитися.
Зниження енергетичного рівня годівлі приводить до зниження активності гіпо-таламо-гіпофізарного комплексу, зменьшується виділення ФСГ і ЛГ, послаблюється функціональна активність яєчників, гальмується фолікулогенез та овуляція.
Першочергове значення в балансуванні годівлі тварин відіграє забезпечення їх білком. На одну кормову одиницю в раціоні корів повинно припадати 110–120 г пере-
Ветеринарна гінекологія
травного протеїну. При недостатньому забезпеченні організму білком у тварин спо-стерігається тривала анафродизія, знижується біологічна повноцінність гамет, зрос-тають випадки ембріональної смертності, народження недорозвиненого приплоду і, навпаки, при надмірній білковій годівлі на фоні нестачі вуглеводів виникають розлади травлення, а тоді й обміну речовин та функцій ендокринної системи. Незбалансована годівля за білком та вуглеводами буває частою причиною порушення рівноваги між процесами асиміляції та дисиміляції білків, викликає ендогенний ацидоз, гіповітамі-нози, порушує вуглеводний обмін та кислотно-лужну рівновагу.
Дуже велика роль цукрів у енергетичному обміні тварин. На 100 г перетравного протеїну в раціоні повинно бути 100–150 г цукру.Легкоперетравні цукри поліпшують синтез бактеріального білка та використання азоту організмом, нормалізують рубце-ве травлення, перешкоджають ацидозу. При порушенні технології приготування сіна, сінажу, силосу – цукор в них згорає повністю.
При силосній годівлі виникає великий дефіцит цукру (на 50–80 %), знижується засвоєння інших поживних речовин, що сприяє ацидозу, пригнічує захисні сили орга-нізму і є передумовою для виникнення запальних процесів. В багатьох господарствах годівля тварин одноманітна, що порушує рубцеве травлення і сприяє виникненню ацидозу, жирової дегенерації внутрішніх органів, особливо печінки, знижується її нейтралізуюча функція і замість глюкози в кров поступають кетонові тіла.
Не менш важливе значення виконують жири. З одногобоку,їх в кормах наче і виста-чає (за табличним аналізом), але за час зберігання кормів відбувається окислення жи-рів. У збереженому протягом стійлового періоду силосі, сіні, комбікормі кількість окис-леного жиру зростає в 40–100 разів, що позначається негативно на відтворній функції.
Дуже часто поживність раціону оцінюють за кількістю в ньому концентратів. Проте при концентратному типі годівлі і нестачі легкозасвоюваних вуглеводів у рубці жуйних змінюється відношення ЛЖК – знижується в них вміст оцтової та пропіонової кислот, зростає доля масляної кислоти. В результаті – знижується концентрація цукру в крові до 32–36 г/л, зростає кількість кетонових тіл до 98–100 мг% (норма 2–7 мг%). Позитивний вплив на фізіологічний стан тварини, в тому числі її статеву функ-цію мають вітаміни. Нині відомо понад 20 вітамінів, які регулюють обмін речовин, підтримують стійкість організму до захворювань, забезпечують нормальний прояв фізіологічних функцій. Потреба організму в вітамінах залежить від складу корму, продуктивності тварин та запасів вітамінів у організмі; вона зростає при патологіч-них станах, застосуванні антибіотиків та сульфаніламідних препаратів, оскільки вони
порушують синтез у травному тракті багатьох вітамінів.
У тварин авітамінози не зустрічаються. Найчастіше виникає гіповітаміноз в окре-мих тварин або на ґрунті дефіциту вітаміну в кормах раціону або незбалансованості годівлі за мінеральними речовинами, що впливають на їх обмін і засвоєння.
За недостатнього постачання тварин вітамінами порушується функція ферментів і гормонів, що негативно відбивається на морфології яєчників і матки, гальмуються процеси їх нейрогуморальної регуляції. В порожнині матки створюється внутрішнє
Розділ 16
середовище, у якому яйцеклітина і спермії або зигота гинуть. Клінічно такі розлади проявляються неповноцінним статевим циклом з анафродизією або німфоманією.
Вирішальне значення у забезпеченні нормального функціонування організму ма-ють вітаміни А, В, Е, С.
Вітамін А, (головним джерелом якого є зелена маса, силос, морква має велике значення у підтриманні резистентності організму до дії несприятливих факторів, за-безпеченні нормального стану епітелію слизових покривів геніталій, фолікулярного епітелію яєчника, секреторної активності маткових залоз. Він потрібен для утворення стероїдних та гіпофізарних гормонів. При його дефіциті статеві цикли бувають не-повноцінними, погіршується імплантація, частішає ембріональна смертність, усклад-нюється перебіг вагітності, родів та післяродового періоду, приплід виявляється мало життєвим.
| 2 3 4 5 |
Вітамін Е (токоферол) зустрічається в природі у вигляді чотирьох ізомерів, що діють в організмі як антиоксиданти, здатні сповільнювати окислення жирів. Альфа-токоферол, крім того, регулює засвоєння організмом вітаміну А, жировий обмін, жив-лення м’язової тканини, підвищує запліднюючу здатність.
При Е -гіповітамінозі у вагітних тварин накопичуються токсичні продукти жиро-вого обміну, що діють шкідливо на ембріон. Зростають випадки ембріональної смерт-ності, народження мертвих і нежиттєздатних плодів.
Комплексне застосування кафедрою акушерства Кам’янець-Подільського сіль-ськогосподарського інституту препаратів вітамінів А, D, Е під час сухостійного та піс-ляродового періодів, поряд із підвищенням молочної продуктивності корів позитивно впливало на їх репродуктивну функцію та життєвість отриманих від них телят. Вве-дення сухостійним коровам в другій половині зимово-стійлового періоду масляного препарату вітаміну А (по 250–500 тис. МО) з інтервалом 5–7 днів по 3–4 ін’єкції до і 3–4 ін’єкції після отелення, а також тривітаміну (15 мл) чи тетравіту (5 мл) за такою схемою значно знижувало кількість післяродових захворювань, вкорочувало термін відокремлення посліду, підвищувало заплідненість від першого осіменіння, сприя-ло зниженню ранньої ембріональної смертності, скороченню сервіс- та міжотельного періодів, знижувало процент захворювання новонароджених телят.
Проте вітамінні препарати можуть дати позитивні наслідки лише при тривалому їх застосуванні, найвищий ефект вони проявляють при застосуванні їх з кормом. З цією метою було запропоновано ряд комплексних мінерально-вітамінних доповню-вачів до кормів.
Обмін поживних речовин в організмі тварин тісно пов’язаний з вмістом у раціо-ні необхідних макро- та мікроелементів. Мінеральні речовини входять до структури всіх тканин і клітин тіла, і мають важливе значення в підтриманні гомеостазу організ-
Ветеринарна гінекологія
му. При оцінюванні стану живлення тварин враховують не тільки наявність окремих макро- та мікроелементів, але і їх співвідношення між собою, а також відношення суми основних елементів до суми кислотних.
Особливе значення щодо функції статевих органів належить кальцію і фосфору. Фосфор надходить до організму тварин як у формі органічних, так і неорганічних сполук, і бере участь в обміні жирів та вуглеводів, біохімії скорочення м’язів. Най-більше кальцію міститься у грубих кормах, в організмі він відкладається у кістковій тканині, входить до складу кожної клітини і зумовлює їх нормальну функцію.
Дефіцит кальцію і фосфору або їх порушене співвідношення, особливо при недо-стачі вітаміну D, викликає у корів розвиток остеомаляції і остеопорозу, виникнення анафродизії або неповноцінних статевих циклів. Оптимальним для корів вважається це співвідношення в межах 1,8–2 до 1.
Шкідливим є і надлишок макроелементів в організмі тварин. Так, при збільшенні концентрації кальцію порушується засвоєння фосфору.
Таким чином, кожна корова повинна отримувати щодобово не менше 1 300–1400 г перетравного протеїну, 60–70 г кальцію, 20–30 г фосфору, 500–1200 мг каротину, 450–
500 мг вітаміну D 1, 100–150 мг вітаміну Е, 40–60 г калію, співвідношення Са: Р пови-нно складати 2,5: 1 (з коливанням від 1,5 до 3,5: 1), калію до Na 10: 1, фосфору до пе-
ретравного сирого протеїну 7–8: 100, кислотних еквівалентів до основних 0,55–0,65 при структурі раціону: концентровані – 20 %, грубі – 30–35 %, соковиті – 40–45 %.
Оцінку стану годівлі тварин і обміну речовин в їх організмі не можна розділяти без врахування якості води як основного розчинника всіх поживних, в тому числі і мінеральних речовин.
Важлива роль в обміні речовин належить мікроелементам. Їх дефіцит по-різному впливає на функцію окремих органів. У біогеохімічних провінціях, де ґрунт, вода і корм бідні на йод, марганець, мідь, цинк, кобальт і селен часто причиною неплідності тварин буває дефіцит цих мікроелементів.
При дефіциті марганцю гальмується статеве дозрівання тварин, ріст, розвиток і дозрівання фолікулів у дорослих самиць, виникають аборти.
Невід’ємним компонентом окисно-відновних процесів та вуглеводного обміну є мідь; рівень цих процесів позначається на відтворній функції та активності стате-вих гормонів. Вміст в організмі міді і сірки тісно зв’язаний з обміном кальцію, цинк активізує функцію багатьох ферментів і впливає на обмін і продукцію гормонів та функцію яєчників.
При гіпокобальтозі порушується синтез нуклеїнових кислот, м’язових білків, ак-тивність гідролітичних ферментів, що зумовлює гіпофункцію матки, затримання по-сліду, субінволюцію матки та розлади відтворної здатності тварин.
Діагностика аліментарної неплідності базується на аналізі поживності раціонів годівлі тварин, даних біохімічних досліджень крові з врахуванням біогеохімічних провінцій та симптомів виявленої патології.
Розділ 16
Профілактика аліментарної неплідності передбачає нормовану годівлю тварин з врахуванням їх фізіологічного стану, продуктивності і характеру використання. Обов’язковим елементом профілактики є регулярний моціон та випасання тварин.
Особливої уваги вимагає годівля сухостійних корів, створення в їх організмі ре-зерву поживних речовин як для росту плода, так і для наступної лактації. Адже в перші 50–60 днів після отелення корова не в стані поїдати і засвоювати таку кількість корму, яка необхідна для наростання лактації.
За сухостійний період корова втрачає 50–60 кг маси тіла і без відповідного ре-зерву не може опісля “розкрити” своїх можливостей. У раціонах сухостійних корів, поживністю 8–9 кормових одиниць, на кожну з них повинно бути 100–120 г перетрав-ного протеїну, 80–150 г вуглеводів, 40–50 мг каротину, 8–9 г кальцію, 5–6 г фосфору, 8–10 г кухонної солі, 19–20 г калію та 5–6 г магнію, при цукро-протеїновому співвід-ношенні 0,8–1,5: 1, кальцію до фосфору 1,6–2: 1.
У раціоні корів повинні міститись мікроелементи в таких дозах (мг): йод – сухо-стійних – 4–7, дійних – 5–10; мідь – 40–80 і 60–140, марганець – 400–600 і 500–700, цинк – 200–280 і 280–370, кобальт – 4–8 і 7–14 відповідно.
Дата добавления: 2016-01-04; просмотров: 48; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!