Захворювання шкіри вим’я
Специфіка шкіри вим’я полягає в тому, що вона має ніжну будову, мало волосся, не пігментована, що сприяє виникненню захворювань.
Дерматит молочної залози. До дерматитів молочної залози схильні всі види тварин. Цьому сприяє переохолодження, обвітрювання вологого вим’я, втирання го-стрих мазей, антисанітарні умови утримання тварин, кормові інтоксикації, ураження інфекцією. Найчастіше шкіра молочної залози уражається опіками, обморожування-ми, екземою, кропивницею, кормовими екзантемами, фурункульозом. Сприяють ви-никненню дерматитів постійне забруднення шкіри, проникнення інфекції, опіки, об-мороження, укуси змій. Окремі інфекційні захворювання (ящур, віспа, ринотрахеїт, злоякісна катаральна лихоманка та ін.) можуть також супроводжуватися ураженнями шкіри вим’я.
Розділ 15
Сонячні опіки шкіри вим’я – запалення шкіри вим’я, до якого схильні високо-молочні корови та кози. Найчастіше сонячні опіки виникають у літню спеку. Шкіра вим’я при цьому буває почервонілою, гарячою, болючою, іноді набряклою, напруже-ною, блискучою. Найчастіше вражається один бік вим’я.
Лікування. Перш за все, необхідно усунути причину, забезпечити спокій тварині; уражені ділянки вим’я змазують борним вазеліном, вазеліновою олією, сметаною, на-фталановою та іншими мазями.
Обморожування вим’я буває наслідкомтривалого перебування тварин на морозі, при перевезеннях та перегоні тварин в морозну з вітром погоду, рухові по глибокому снігу, транспортуванні у відкритій машині. У корів воно спостерігається в лактацій-ний період, а у кобил – при тривалому перебуванні на морозі. Обморожене вим’я спо-чатку буває болюче, його шкіра почервоніла, її епідерміс починає відшаровуватися, через 1–2 дні він нагадує пергамент чи блискучу напівпрозору плівку, що щільно стя-гує дійки. На 5–6-й день плівка епідермісу починає лопати, а шкіра кровоточити. На межі із здоровими тканинами виникає яскраво-червона лінія. На уражених ділянках з’являються місця, вкриті грануляційною тканиною з вогнищами епітелізації.
|
|
|
При глибоких обмороженнях розвивається некроз уражених ділянок шкіри з утво-ренням кровоточивих тріщин і виразок; виникає гангрена дійки чи повне заростання дійкового каналу.
Лікування. Уражені ділянки шкіри протирають 30°-им спиртом, тоді змазують ва-зеліном, стрептоміциновою чи іхтіоловою маззю, рідкою емульсією Вишневського. При наявності сильного болю застосовують анальгін та димедрол.
Тріщини шкіри дійок (ragades papillarum uberis) є пошкодженням їх шкіри з руйнуванням епідермісу та оголенням глибоких шарів. Тріщини бувають поздовжні та поперечні, з пошкодженням епідермісу та без пошкоджень.
|
|
|
Етіологія. Причинами тріщин буває втрата еластичності верхніми шарами шкіри внаслідок систематичного забруднення, обвітрювання вологої шкіри при доїнні над-ворі, без витирання обмитого вим’я, пошкодження при ссанні.
Клінічні ознаки. Шкіра уражених дійок суха, на ній є невеличкі поздовжні чи по-перечні тріщини, окремі з них вкриті кірочками з червоним запальним обідком. При порушенні цілості кірочок відкриваються кровоточиві тріщини. При доїнні таких ко-рів вони непокояться від болю, б’ють кінцівками, що перешкоджає повному видо-юванню і сприяє виникненню маститів.
Лікування. Обмивання вим’я розчинами соди, калію марганцевокислого, 1–2 %-го стрептоциду; змазування шкіри вище згаданими мазями, борним вазеліном. Перед доїнням можна втирати новокаїнову мазь. Необхідно очистити уражені дійки від за-бруднення шляхом протирання їх тампонами, просоченими антисептиком, витерти їх марлевими серветками насухо і змастити антимікробними лініментами – синтомі-цину, стрептоциду, пеніциліну, рідкою маззю Вишневського чи будь-яким з кремів-емульсій (ДЕ, ДК, ДЕК, “Доктор” та ін.), маззю прополісу, ромашки та ін.
|
|
|
Патологія молочної залози
Профілактика – утримання вим’я в чистоті, змазування шкіри вим’я та дійок піс-ля доїння протизапальними кремами.
Кормові висипи (кормові екзантеми) є дерматитом, що виникає у корів як алер-гічна реакція після згодовування картоплі, бурякової гички, зеленої маси люцерни, гречки, капусти, ріпаку, конюшини. Сприяє виникненню висипу інтенсивна інсоляція при поїданні вказаних кормів.
Клінічні ознаки варіюють від більш-менш вираженого почервоніння, болючих припухань, висипів на непігментованих ділянках аж до глибоких гнійних уражень шкіри. При цьому між правою і лівою половинами вим’я з’являються згрубіння шкі-ри, тріщини, з яких виділяється гнійний ексудат, що засихає в кірочки чи брудну смер-дючу масу, яка склеює волоски. Доїння стає болючим, хоча якість молока може не змінюватися. Іноді підвищується температура тіла, тварина б’є кінцівками по череву і вим’ї, виникають розлади травлення.
Прогноз сприятливий.
Лікування: усунути причини – змінити раціон, забезпечити тварині спокій, поміс-тити в затемнене приміщення.
Здоювати слід обережно – обмивають старанно уражену частку водою з милом чи розчином соди, вистригають злиплі волоски. Змазують висушену шкіру в’яжучими нейтральними чи слабкими антисептичними мазями чи аерозолями – борний вазелін, іхтіолова мазь, іхтіол-гліцерин, цинкова мазь, саліцилова мазь і мокнучі місця при-пікають ксероформом, таніном, тальком, ляпісом. Внутрішньовенно можна ввести 200 мл 1 %-го розчину кальцію хлориду.
|
|
|
Фурункульоз (furunculosis uberis) – гнійне запалення сальних залоз та волосяних мішечків шкіри у корів з волосатим вим’ям, що утримуються в стійлах без підстилки.
При односторонній неповноцінній годівлі тварин, відсутності моціону та антиса-нітарних умовах утримання фурункульоз може набрати масового характеру на ґрунті зниження імунологічної реактивності тварин.
Найчастіше збудниками фурункульозу бувають білі і жовті стафілококи та стреп-тококи.
Симптоми: на шкірі вим’я, переважно у міжвим’яній борозні, виникають запаль-ні гнійнички з волоском у центрі, розміром від макового зерна до горошини. З часом гнійнички збільшуються в об’ємі (до грецького горіха), їх шкіра тоншає, стає черво-ною чи жовтуватою, болючою. Нарешті міхурці прориваються, виділяючи смердючий вершкоподібний ексудат, що склеює волоски та інфікує суміжні ділянки. Так з’явля-ються нові фурункули.
На місці фурункулів, що прорвалися, утворюються виразки, які внаслідок розрос-тання грануляційної тканини утворюють рубці, або ж вони інкапсулюються.
Секреція молока зменшується, воно містить багато лейкоцитів.
Диференційний діагноз. Необхідно віддиференціювати хворобу від віспи, яка ура-жає дійки.
Розділ 15
Лікування: старанне обмивання шкіри теплою водою з милом чи розчинами анти-септиків. Вистригають волоски, видаляють кірки ексудату, змазують шкіру 0,1–0,2 %-им розчином йоду. Голівки фурункулів змазують чистим іхтіолом, іхтіол-гліцерином, пе-ніциліновою маззю; дозрілі – розтинають і змазують антимікробним лініментом Ви-шневського, емульсією стрептоциду, маззю “Септодин-К”, кремом ДЕ, кремом “Док-тор”. Можна застосувати синю чи кварцову лампу, сухе тепло, ультразвук.
Необхідно поліпшити утримання та годівлю тварин. Добрі наслідки дає згодову-вання кормових дріжджів, аутогемотерапія, лактотерапія, внутрішньовенні вливання кальцію хлориду, внутрішньом’язові введення антибіотиків.
Віспа вим’я – це симптом контагіозної інфекційної хвороби, що викликається ві-русом з групи Pox virus group. Уражаються практично всі сільськогосподарські твари-ни та людина, але найчастіше – молоді корови та вівці.
Симптоми. На шкірі вим’я, переважно на дійках, з’являється висип, розміром з просяне зерно з яскраво-червоним обідком. Дійки напухають, червоніють, стають гарячими і болючими. З часом на місці цих цяток виникають вузлики, що поступо-во перетворюються на заповнені блідо-жовтою серозною рідиною пухирці, із загли-бленням в центрі. Через декілька днів вмістиме міхурця перетворюється на гній і він вже стає пустулою, яка проривається, залишаючи після себе виразку, що вкривається струпом.
Звичайно хвороба затягується до 2–3 тижнів, а то й 2–3 місяців, коли струп від-падає, залишаючи після себе рубець. Віспа може ускладнюватися маститом.
Лікування. Хворих корів ізолюють і поступають з ними у відповідності з інструк-цією. Уражені ділянки вим’я змазують 10 %-им спиртово-іхтіоловим розчином. Ви-разки обробляють 1–2 %-им розчином піоктаніну, 5–6 %-им розчином калію перман-ганатучи присипають сумішкоюстрептоциду таборної кислоти, згодомзастосовують стрептоцидову, борну, цинкову, ксероформну емульсію. Вим’я повинно бути сухим і чистим. У випадку сильної болючості вим’я можна зробити коротку новокаїнову бло-каду за Д. Д. Логвиновим.
Папіломи (бородавки)дійок (papillomatoza cutis papillae uberis) – доброякісні фі-броепітеліальні новоутворення.
Причини виникнення бородавок остаточно не з’ясовані. Є думки, що вони вірус-ної етіології або ж є результатом порушень обміну речовин. Виникненню їх сприя-ють антисанітарні умови утримання тварин та тривале подразнення шкіри дійок по-шкодженнями долівки, несправними доїльними апаратами і т. п. Звичайно бородавки виявляються у молодих корів і можуть бути поодинокими та множинними. Останні перешкоджають доїнню корів – вони тріскаються, кровоточать, болять, викликають запальну реакцію.
Клінічні ознаки. На шкірі дійок з’являються бородавчасті утворення у вигляді ши-пів або у формі цвітної капусти.
Прогноз сумнівний. Іноді лікування виявляється безрезультатним.
Патологія молочної залози
Лікування: якщо бородавки не перешкоджають доїнню, то їх не чіпають. Сильно розрослі папіломи, що сидять на ніжці, можна перев’язати, відкрутити, а ніжку при-пекти ляпісом, рідким азотом, карболовою чи оцтовою кислотою ізмазувати щоденно, до повного зникнення бородавок, саліциловим колодієм. Довгі бородавки перетягу-ють тонкою лігатурою біля основи, а периферію відрізають. Бородавки з широкою основою після ін’єкції під основу папіломи 4–5 мл 1 %-го розчину новокаїну вилущу-ють скальпелем та ножицями, зупиняють кров і накладають 1–2 шви або ж піддають утворену рану електрокоагуляції. Можна застосовувати внутрішньовенні введення 0,5 %-го розчину новокаїну 3–5 разів з інтервалом 72 години або підшкірні 4–6-разові ін’єкції з інтервалом 7 днів, тканинних та вітамінних препаратів.
Заслуговує на увагу застосування тканинного препарату з папілом (вирізані папі-ломи подрібнюють, висушують при 40 °C впродовж 3–5 діб, розтирають у ступці в порошок, розводять фізрозчином у співвідношенні 1: 20, фільтрують через шар марлі і стерилізують на водяній бані протягом 10 хв.). Вводять препарат підшкірно у дозі 3–5 мл.
Є повідомлення, про позитивні наслідки 5–6-разового обмивання дійок теплим відваром медуниці або змазування папілом маззю коломак.
Дата добавления: 2016-01-04; просмотров: 21; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!