Оцінювання якості сперми

⇐ ПредыдущаяСтр 20 из 115Следующая ⇒

Запліднюваність самок, що підлягають осіменінню, у значній мірі залежить від якості застосованої сперми. Тому одержану сперму використовують для осіменіння лише після попереднього її оцінювання.

На підставі такого оцінювання сперми можна зробити висновок не лише про при-датність її для осіменіння самок, а й про можливість використання плідника, від якого отримано цю сперму, для відтворення стада. З наявних методів оцінювання якості сперми у виробничих умовах найширше застосування знайшли:

1) візуальне оцінювання сперми за зовнішніми ознаками;

2) мікроскопічне оцінювання густини сперми та рухливості сперміїв; 3) визначення концентрації сперміїв.

Інші методи (біохімічні, бактеріологічні і т. п.) використовуються у наукових до-слідженнях або у випадку необхідності.

Візуальне оцінювання сперми за зовнішніми ознаками (загальне, санітарне чи окомірне оцінювання).

Одержану від плідника сперму, у першу чергу, оцінюють за кольором, запахом, консистенцією та об’ємом еякуляту.

Колір сперми – характерний для кожного виду тварин і залежить, головним чи-ном, від концентрації у ній сперміїв. Сперма барана – біла з жовтуватим відтінком; бугая – молокоподібна, інколи жовтувата; у жеребця та кнура – сірувато-біла, нагадує колір сильно розрідженого молока. Червонуватий або ж буро-червоний колір сперми

Сперма. Фізіологія та біохімія сперми

вказує на домішки крові, які можуть зустрічатись при частих садках чи крововиливах у статевій системі. Зеленуватий колір може бути ознакою домішок гною, а жовтува-тий – сечі. Сіруватий або голубуватий відтінок сперми є також ознакою дуже низької у ній концентрації сперміїв (олігоспермія).

Запах сперми. Нормальна сперма не має запаху, хоча у барана вона може мати за-пах жиропоту, у бугая – свіжо видоєного молока. При наявності запальних гнійних процесів у сім’яниках чи додаткових статевих залозах сперма може набувати гниль-ного запаху, а при попаданні у сперму сечі вона пахне аміаком.

Консистенція сперми залежить від ступеня розрідження її секретами додаткових статевих залоз. Сперма барана, звичайно, густа, сметаноподібна; бугая – вершкопо-дібна; жеребця – водяниста, часто з домішками слизу; кнура – водяниста, з драглисто-клейкими зернами.

Поява у спермі пластівців свідчить про запальні процеси у додаткових статевих за-лозах, частіше всього – міхурцевих. Домішки калу, бруду і т. п. зустрічаються при анти-санітарних умовах утримання плідників та недотриманні правил одержання сперми.

Таблиця 9 Характеристика сперми свійських тварин за зовнішніми ознаками

Вид тварини	Об’єм еякуляту, мл	Колір	Запах	Консистенція
Баран	1 (0,5–4)	Білий з жовтуватим відтінком	Без запаху або запах жиропоту	Густа сметаноподібна
Бугай	4 (2–15)	Молочно-білий, іноді жовтуватий	Без запаху або запах свіжовидоєного молока	вершкоподібна
Кнур	150–1000	Сірувато-білий	водяниста з драглисто-клейкими зернами
Жеребець	40–600 (до–600)	водяниста з домішками слизу

Об’єм еякуляту – кількість сперми, виділеної плідником за одну садку. Він за-лежить від ступеня розрідження густої маси сперміїв секретами додаткових статевих залоз. Для вимірювання об’єму еякуляту користуються чистими, сухими, теплими градуйованими циліндрами, мензурками, піпетками, колбами для змішування, граду-йованими спермоприймачами. Об’єм еякуляту у кнура та жеребця вимірюють після фільтрації – для відокремлення густих секретів цибулинно-сечівникових залоз.

Мікроскопічне оцінювання сперми за густиною та рухливістю сперміїв. Під густиною сперми розуміють насичення її статевими клітинами. Цей показник, як і

Розділ 4

1 2

Рис. 28. Оцінювання густини сперми бугая (1) та кнура (2):

Г – густа сперма, С – середня, Р – рідка.

рухливість сперміїв, має пряме відношення до запліднюваності самок. Визначення густини сперми і рухливості сперміїв проводять око-мірно в роздавленій краплі за допомогою мі-кроскопа при збільшенні у 180–300 разів при температурі 38–40 ºС.

Оцінювання сперми за густиною. Застосо-вується лише при дослідженні нерозрідженої сперми. При цьому розрізняють: густу, серед-ню та рідку сперму (див. рис. 28).

Густа сперма (позначають буквою Г) – все поле зору мікроскопа заповнене густою масою сперміїв і між ними майже не видно вільних проміжків; спермії рухаються суцільноюмасою, розрізнити рух окремих сперміїв неможливо.

Середня сперма (С) – між сперміями до-бре помітні проміжки, у яких може помісти-тися по довжині один спермій, і рух окремих сперміїв добре розрізняється.

Рідка сперма (Р) – у полі зору мікроскопа спостерігаються окремі спермії, віддаль між якими перевищує довжину одного спермія. Відсутність у полі зору сперміїв називається аспермією.

Таблиця 10 Показники густини сперми різних видів тварин

(кількість сперміїв у 1 мл сперми, млрд)

Види тварин	Густа	Середня	Рідка
Баран	понад 2,0	1–2,0	менше 1,0
Бугай	понад 1,0	0,5–1,0	менше 0,5
Кнур	понад 0,21	0,11–0,21	менше 0,11
Жеребець	понад 0,25	0,11–0,25	менше 0,10

Для розрідження (розбавлення) можна використовувати сперму барана лише гус-ту, а сперму бугая, жеребця та кнура – густу та середню.

Визначення рухливості (активності) сперміїв.

Під рухливістю сперміїв розуміють здатність їх до прямолінійного поступального руху. Чим менше у спермі таких сперміїв, тим менше шансів на запліднення.

Сперма. Фізіологія та біохімія сперми

Оцінювання рухливості сперміїв прово-дять у роздавленій краплі одночасно з визна-ченням густини сперми. При цьому визнача-ють “на око” лише процент сперміїв з пря-молінійно-поступальним рухом. Оцінювання проводять за десятибальною системою: за

кожних 10 % сперміїв з прямолінійно-посту-пальним рухом ставлять один бал; найвищий бал – 10.

У свіжоотриманій густій спермі барана та бугая важко встановити процентне співвідно-шення сперміїв з різними видами руху. У поді-бних випадках керуються такими критеріями: при наявності у спермі активного вихрового руху сперміїв ставлять найвищу оцінку – 10; при дещо сповільненому вихровому русі став-лять бал 9 або 8 і т. д.

Слід мати на увазі, що у окремих еякуля-тах, особливо густих, спермії не встигають ви-йти повністю зі стану анабіозу. У таких випад-ках на предметному склі зміщують дві краплі теплого 2,9 %-го розчину цитрату натрію чи

Рис. 29. Фотограма рухливості спер-міїв (видно спермії з поступальним, манежним рухом і мертві).

0,9 %-го розчину натрію хлориду з краплею сперми, накривають накривним скельцем і розглядають під мікроскопом.

Заморожену сперму оцінюють після розморожування.

Рухливість сперміїв у спермі, розфасованій у відкритих гранулах, визначають піс-ля розморожування її у 2,9 %-му розчині натрію цитрату і, не проводячи додаткового розрідження, при оцінюванні сперми, замороженої в облицьованих гранулах, оболон-ка яких зроблена з оптично прозорого полімерного матеріалу. Протирають гранулу стерильною серветкою, затискають її за допомогою спеціального зажиму між двома предметними стеклами, кладуть на столик мікроскопа і досліджують.

Сперму, розфасовану у пайетах (соломинках), оцінюють за рухливістю вибірково, змішавши на предметному склі краплю сперми з краплею 2,9 %-го натрію цитрату і визначивши рухливість сперміїв.

Визначення концентрації сперміїв. Концентрацію сперміїв визначають у кожному еякуляті з тим, щоб знати у скільки разів можна її розріджувати. Для цього існує декіль-ка методів, основними серед яких є підрахунок кількості сперміїв у лічильній камері.

При визначенні концентрації сперміїв в лічильній камері Горяєва, для зручності підрахунку, сперму слід розбавити і позбавити спермії рухливості. З цією метою її розріджують у змішувачі (меланжері) 3 %-ним розчином хлористого натрію (сперму бугая – у 100 разів, барана – 200, кнура та жеребця – у 20 разів), вносять її під накрив-

Розділ 4

1 2 3 4 5 6 7

1 2 3 4 5 6 7 8

В 2 5

6 7 8 9 10 11

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Рис. 30. Патологічні форми сперміїв бугая (за Бретшнейдером):

А – ковпачок голівки: 1 – нормальний, 2 – широкий, 3 – гранульований, 4 – косий, 5 – маленький, 6 – не-прикріплений, 7 – виродковий; Б – форма і величина голівки: 1–3 – нормальна, 4 – вузька, 5 – грушоподібна, 6 – ланцетоподібна, 7 – лопатоподібна, 8 – колбоподіб-на; В – основа голівки і шийка: 1 – нормальна, 2–3 – зву-жена, 4 – вузька, 5 – широка, 6 – симетрична, 7 – неси-метрична, 8 – з надламом, 9 – з перегином, 10 – з роз-ломом, 11 – відсутність голівки; Г – тіло: 1 – нормаль-не, 2 – коротке, 3 – широке, 4 – тонке, 5 – виродкове, 6 – розриви, 7 – перегини, 8 – осьовий тип, 9 – розще-плене; Д – хвостик: 1 – крапелька на шийці, 2 – на тілі, 3 – на хвостику, 4 – при згинах хвостика, 5 – петлеподіб-ний, 6 – у формі завитка, 7 – хвостик навколо голівки, 8 – рудиментарний; Е – виродкові спермії: 1 – одного-ловий двохвостий, 2 – одноголовий трихвостий, 3 – од-ноголовий чотирихвостий, 4 – двоголовий двохвостий,

5 – двоголовий чотирихвостий.

1 2 3 4 5 6 7 8

не скельце камери, поміщають на пред-метний столик мікроскопа і при малому збільшенні у затемненому полі підрахо-вують кількість сперміїв у п’яти великих

1 2 3 4 5 (80 малих) квадратах, розміщених по діагоналі. Підраховують концентрацію

за формулою (див. В. А. Яблонський “Практичне акушерство…”, 2002).

Значно точнішим і набагато швидшим є визначення концентрації сперміїв за до-помогою електрофотоколориметра (що базується на врахуванні оптичної щільності сперми) чи швидкісного автоматичного лічильника клітин – целоскопу.

Визначення процента живих і мертвих сперміїв. Якщо змішати сперму з тим чи іншим мікробіологічним барвником, то наявні у ній мертві спермії зафарбуються у колір барвника, а живі залишаться блідими, оскільки їх оболонка непроникна для цих барвників. Цю властивість фарб використано для визначення процента живих і мерт-вих сперміїв. У арсеналі дослідників є цілий ряд методів такого диференціювального фарбування сперміїв. Найчастіше користуються 5 %-им водним розчином еозину за В. А. Морозовим чи еозин-нігрозиновою фарбою за В. А. Яблонським (еозин – 5 г, нігрозин – 3 г, дистильована вода – 100 мл).

На сухе знежирене предметне скло наносять (ближче до одного краю) краплю сперми і поряд краплю фарби. Швидко змішують їх краєм шліфованого предметного скла і, дещо відступивши від краплі, роблять тонкий мазок. Мазок повинен бути на-стільки тонким, щоб міг швидко висохнути на повітрі, у противному випадку живі спермії можуть загинути раніше, ніж висохне мазок.

Після висихання мазка його розглядають під мікроскопом при збільшенні у 400– 600 разів і підраховують окремо кількість живих (незафарбованих) і мертвих спер-

Сперма. Фізіологія та біохімія сперми

міїв (із зафарбованими та напівзафарбованими голівками) та визначають процент мертвих сперміїв.

Визначення процента патологічних форм сперміїв. У спермі плідників завжди є певна кількість ненормальних, патологічних форм сперміїв та різних включень, осо-бливо при порушенні режиму використання плідників і, безумовно, при виникненні тих чи інших хворобливих процесів, у першу чергу у статевій системі. Тому всі плід-ники племпідприємства не рідше одного разу на місяць, повинні піддаватися відпо-відному дослідженню. Кількість патологічних форм сперміїв у їх еякуляті не повинна перевищувати наведених у таблиці 11 показників.

Найчастіше трапляються аномалії хвостової частини спермія, основи його голів-ки та шийки (див. рис. 30). Наприклад, двоголові, двохвостові, карликові, гігантські, спермії з грушоподібною, колоподібною голівкою і т. п. Л. А. Чорномаз виявляв спер-міїв із слабо вираженим перфораторієм, а то й без нього.

Блом запропонував ділити спермії за їх морфологією на три види: нормальні, з первинними патологічними змінами та з вторинними змінами. До первинних змін він відніс зміни величини та форми голівки, тіла і хвостика та їх забарвлення. Це – гігант-ські спермії, карликові, з круглою, грушоподібною або зрізаною голівкою, безголові, двоголові, двохвості і т. п. Такі зміни сперміїв виникають при розладах сперміогенезу у сім’яниках (запальних процесах у них), а також при авітамінозах, порушеннях тер-морегулюючої функції калитки.

До вторинних змін він відніс сперміїв з закрученими та обламаними хвостиками, з відокремленими ковпачками, безхвостих, з проксимальною протоплазматичною кра-плею. Подібні зміни виникають при розладах процесу дозрівання сперміїв у придатку сім’яника, ураженнях придатків сім’яників та сперміовивідних шляхів, патології до-даткових статевих залоз, при порушенні режиму використання плідників (що буває часто), а також способу отримання сперми і послідуючого поводження з нею.

До конкретних причин появи патологічних форм сперміїв відносять також недо-статній розвиток сім’яників, ураження їх патологічними процесами (наприклад, бру-цельозний орхіт та епідидиміт у баранів), тривалі інтервали у використанні плідників (зокрема баранів) чи, навпаки, статеве виснаження плідника при великому наванта-женні, особливо при природному паруванні, нарешті, недотримання технології робо-ти зі спермою, зокрема, порушення ізотонічності середовищ та робочих розчинів, що може викликати закручування хвостиків сперміїв.

З невластивих включень до сперми найчастіше виявляють клітини плоского та перехідного епітелію, клітини сім’яних канальців, форменні елементи крові, гіалінові кульки та амілоїдні тільця, зерна лецитину, кристали сперміну і т. п.

Свіжоодержану сперму, для зручності підрахунку, розріджують 1 %-им розчином хлористого натрію і роблять з неї на предметному склі тоненький мазок, який після висушування та фіксації спиртом зафарбовують азуреозином чи метиленовою синь-кою і, розглядаючи під мікроскопом, підраховують кількість нормальних та патоло-гічних форм.

Розділ 4

Крім згаданого, при мікроскопічному дослідженні сперми можна виявити такі відхилення її якості:

Ø асперматизм (Азм) – відсутність сперми;

Ø олігосперматизм (Озм) – малий об’єм еякуляту; Ø аспермія (А) – відсутність сперміїв у спермі;

Ø олігоспермія (О) – мала кількість сперміїв у еякуляті; Ø некроспермія (Н) – мертві спермії;

Ø тератоспермія (Т) – патологічні спермії.

Визначення виживання сперміїв поза організмом самця. Запліднююча здатність сперміїв тісно пов’язана з їх виживанням, що у свою чергу залежить від їх стійкості до зовнішніх впливів. Тому на племпідприємствах періодично визначають абсолют-ний показник виживання сперміїв кожного плідника. Крім того, цей метод застосову-ють при оцінюванні якості розріджувачів. Існує декілька методів такого тестування. Класичним вважається визначення виживання сперміїв (тривалість збереження рух-ливості сперміїв у годинах) при різних ступенях розрідження (від 2 до 1024) при 37 ºС та при 2–4 ºС до повного відмирання усіх сперміїв.

При цьому беруть 11 чистих сухих стерильних пробірок місткістю 2 мл і в усі з них, окрім першої, вносять по 0,5 мл розріджувача. У першу (порожню) та другу про-бірки вносять по 0,5 мл досліджуваної сперми. Змішують у 2-й пробірці сперму з роз-ріджувачем і переносять з неї 0,5 мл розрідженої сперми у 3-тю пробірку, з неї (після змішування суміші) переносять 0,5 мл у 4-ту пробірку і т. д., щоб отримати серію розріджень: нерозріджена сперма і розріджена у 2, 4, 8, 16, 32, 64, 128, 256, 512, 1024 разів. Зразу ж після розрідження беруть з кожної пробірки краплю сперми, оцінюють у ній рухливість сперміїв під мікроскопомпри 38–40 ºС. Закривають усі пробірки сте-рильними корками і ставлять у холодильник на зберігання при температурі +2–4 ºС.

Через кожних 24 години визначають рухливість сперміїв при 38–40 ºС з кожної пробірки. Повторюють так кожної доби аж до загибелі усіх сперміїв.

На підставі даних записів визначають за спеціальною формулою абсолютний по-казник виживання та відносний показник виживання сперміїв (розріджена сперма у порівнянні з нерозрідженою).

Сперма бугая та барана доброї якості при розрідженні її у 16–32 рази повинна мати абсолютний показник виживання сперміїв не нижче 1400, кнура – не нижче 900, жеребця – не нижче 400.

При оцінюванні виживання сперміїв за спрощеною формулою визначають на-скільки знижується рухливість сперміїв за період зберігання.

Обчислений таким чином показник зниження рухливості сперміїв у балах у се-редньому на добу зберігання є показником виживання. Якщо рухливість сперміїв зни-зилася всередньому за добу більше ніж на 0,6 бала, то виживання сперміїв добре, при зниженні на 0,6–0,9 бала – задовільне, якщо більше 0,91 – виживання погане.

Нарешті, у практичних умовах виживання сперміїв визначають за проміжком часу (у годинах), протягом якого спермії зберігають прямолінійно-поступальний рух при

Сперма. Фізіологія та біохімія сперми

інкубації їх при +38 ºС. Рухливість сперміїв визначають при цьому через кожну годи-ну. Придатною до використання вважають сперму з рухливістю після розморожуван-ня не менше 4-х балів, а після 5-годинного інкубування – не нижче 0,5 бала.

У науковій роботі для оцінювання якості сперми застосовують цілий ряд морфо-логічних, фізіологічних, біохімічних, імунологічних досліджень.

Санітарну оцінку сперми та технологічних процесів, що застосовуються при штучному осіменінні, проводять з використанням методів бактеріології.

Таблиця 11 Мінімальні показники нативної сперми, придатної до використання

Показники	Види тварин
Бугай	Баран	Кнур	Жеребець
Об’єм еякуляту, мл		0,6
Колір сперми	білувато-жов-туватий	Білий	молочно-білий, сіруватий	сірувато-білий
Запах	свіжого молока	жиропоту	–	–
Консистенція	вершкоподібна	сметано-подібна	водяниста з до-мішками клей-ких зерен	водяниста з до-мішками слизу
Концентрація спер-міїв, млрд / мл	0,5	1,0	0,1	0,05
Рухливість сперміїв, бали
Виживання у розрі-дженій спермі при 2–5 ºС, відносне, год. абсолютне, год.
% патологічних сперміїв, не більше
Вміст апатогенних мікроорганізмів у 1 мл, не більше тис.
Колі-титр	0,1	0,1	0,1	0,3
Максимальний % недозрілих сперміїв

Усі дослідження сперми проводяться з дотриманням чинних стандартів та ін-струкцій щодо штучного осіменіння тварин.

Розділ 4

Проте ні один із застосовуваних у даний час методів не відповідає головній вимозі: Ø дати швидку відповідь про запліднюючу здатність сперміїв;

Ø не бути громіздким;

Ø тісно корелювати з фактичною запліднюваністю самок.

Визначити точно запліднюючу здатність сперміїв, навіть стосовно певної групи самок, що перебувають у контрольованих умовах утримання, догляду та осіменін-ня, наявними клінічними методами важко тому, що на цей показник впливає багато факторів.

Одні автори вважають, що запліднююча здатність сперміїв становить 70–75 % від першого осіменіння, інші доводять, що у клінічно здорових корів при повноцінному статевому циклі вона становить не менше 90 %, лише у значної частини тварин буває рання ембріональна смертність.

У зв’язку з цим у практиці тваринництва запліднюючу здатність сперміїв оціню-ють за кількістю корів, які не прийшли повторно в охоту через 18–22 та 60–90 днів після осіменіння, а також ректальним дослідженням на тільність. Але в таких ви-падках важко віддиференціювати потенціальні здатності самців від запліднюваності самок. Тобто, на плодючість бугаїв нашаровується здатність корів до запліднення.

Дата добавления: 2016-01-04; просмотров: 28; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 15 16 17 18 192021 22 23 24 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!