Аналіз джерел позикових коштів.
Залучені коштиявляють собою правові і господарські зобов'язання підприємства перед третіми особами. Величина залучених коштів характеризує можливі майбутні вилучення коштів підприємства, пов'язані з раніше прийнятими зобов'язаннями.
Залучені кошти класифікують залежно від ступеня строковості їх погашення та способів забезпеченості.
За ступеням строковості погашення зобов'язання поділяються на:
—довгострокові;
—поточні.
Кошти, що залучаються на довгостроковій основі, звичайно спрямовують на придбання активів тривалого використання, а поточні пасиви, як правило, є джерелом формування оборотних коштів.
Зобов'язання підприємства поділяються на:
— незабезпечені;
—забезпечені.
Важливість такої класифікації пов'язана з тим, що забезпечені зобов'язання у разі ліквідації підприємства погашаються в пріоритетному порядку.
Завдяки залученню позикових коштів підприємство отримує певні переваги. Однак за відповідних умов вони можуть призвести до погіршення фінансового стану підприємства, наблизити його до банкрутства. Тому важливим питанням в аналізі структури джерел коштів є оцінка раціональності співвідношення власних та залучених коштів.
До основних показників, які характеризують структуру капіталу, належать: коефіцієнт фінансової автономії (незалежності), коефіцієнт фінансової стійкості, коефіцієнт фінансування.
На співвідношення власних і залучених коштів впливає низка факторів, обумовлених внутрішніми та зовнішніми умовами діяльності підприємства та обраної ним фінансової стратегії. До них відносять:
|
|
|
• спосіб розміщення джерел майна підприємства в активах;
• тривалість одного обороту коштів;
• співвідношення тривалості виробничо-комерційного циклу і строку погашення кредиторської заборгованості;
• структуру витрат підприємства.
Необхідно підкреслити, що оцінювати структуру капіталу Підприємства слід в динаміці за ряд років, з тим щоб виявити основні тенденції змін. Тому наступним етапом аналізу капіталу є аналіз змін у складі власного і залученого капіталу.
Порівняння активів і пасивів підприємства дає змогу оцінити Ефективність фінансової політики підприємства.
Кошти, що використовуються для формування капіталу підприємства, мають свою ціну, її величина, або вартість капіталу, певною мірою визначається наявними у підприємства можливостями вибору джерел фінансування. У зв'язку з цим виникає необхідність вивчення питань, пов'язаних з методологією визначення вартості капіталу.
Сума коштів, яку необхідно сплатити за використання певного обсягу фінансових ресурсів, виражена у відсотках до цього обсягу, називається ціною капіталу. Іншими словами, ціна капіталу вказує, яку суму слід заплатити за залучення одиниці капіталу з Даного джерела.
|
|
|
Слід наголосити на тому, що не тільки залучений капітал має свою ціну, а й власний. Це обумовлено насамперед тим, що капітал може бути вкладений за межами підприємства. Тому вартість власного капіталу розглядають з точки зору упущеної вигоди.
Акціонер, вкладаючи капітал у діяльність підприємства, втрачає інші можливості отримання прибутку від вкладення наявних У нього коштів. Відповідно компенсацію, або платою, за втрачену вигоду акціонеру повинні стати майбутні доходи у вигляді дивідендів або/і підвищення вартості акцій.
У зв'язку з тим, що проблема визначення вартості капіталу є складною, в економічній літературі, присвяченій цій проблемі, розглядають різні способи визначення «ціни» власного капіталу. Найбільш поширеними в практиці фінансового аналізу є підходи:
• на основі дивідендів;
• на основі доходів;
• на основі визначення «ціни» капітальних активів.
У процесі самостійного розгляду сутності кожного з указаних способів визначення вартості власного капіталу необхідно враховувати, що використання певних методів розрахунку у вітчизняній практиці ускладнюється низьким рівнем розвитку ринку цінних паперів, відсутністю стабільної інвестиційної та дивідендної політики, неможливістю надійного прогнозування розміру чистого прибутку в майбутньому.
|
|
|
Залучення позикового капіталу для підприємства — один із способів розширення його діяльності. При цьому окремі види залучених коштів (кредити банку, кредиторська заборгованість) мають для підприємства різну вартість. Незважаючи на велику кількість видів заборгованості, загальним підходом до визначення вартості залученого капіталу може бути такий: ціна залученого капіталу визначається відношенням витрат, пов'язаних із залученням фінансових ресурсів, до самої величини капіталу, що залучається.
Оскільки основними елементами залученого капіталу є кредиторська заборгованість, кредити(позики) банку або облігації, випущені підприємством, рекомендується вивчити алгоритм розрахунку їх ціни, з'ясувати вплив ставки оподаткування на рівень останньої.
Визначивши вартість окремих джерел фінансування — власного і залученого капіталу, необхідно розрахувати середню вартість капіталу. Вартість капіталу підприємства може бути визначена як середньозважена величина вартості всіх категорій капіталу.
|
|
|
Головна мета розрахунку цього аналітичного показника полягає в тому, щоб отримати критерії відбору для майбутніх інвестицій, які оцінюються за ставкою дохідності, достатньої, щоб компенсувати витрати вкладників капіталу. Враховуючи, що ступінь участі різних вкладників капіталу у фінансування діяльності не рівноцінний, вартість окремих видів фінансування зважується виходячи з питомої ваги даного джерела в загальному обсязі фінансування. Формула середньозваженої вартості капіталу така:
СВ = ціна і-го джерела коштів* питома вага джерела коштів у загальній їх сумі.
3.3. Аналіз кредиторської заборгованості;
Доцільно окремо вивчати наявність, склад і структуру кредиторської заборгованості, частоту і причини створення простроченої кредиторської заборгованості. При цьому аналітик має бути впевнений у достовірності інформації, для чого він вивчає укладені договори, контракти та інші документи, що підтверджують наявність кредиторської заборгованості, проводить бесіди з фахівцями та іншими працівниками, які володіють даними про борги підприємства. Обов’язково треба прослідкувати, щоб інформація, подана у балансі, збігалася з фактичною величиною кредиторської заборгованості, що існує на підприємстві.
Особлива увага має приділятися даті виникнення кредиторської заборгованості, термінам її погашення, часу прострочення повернення боргу, причинам її виникнення.
Окремо вивчається середня тривалість використання кредиторської заборгованості, в обороті підприємства. Вона розраховується за формулою
Ткз = СЗКЗ* Дн /СКО,
де Ткз – середня тривалість кредиторської заборгованості;СЗКЗ – середні залишки кредиторсякої заборгованості;
Дн – дні періоду;
СКО – сума кредитових оборотів за розрахунками з кредиторами.
Застосування кредиторської заборгованості заслуговує негативної оцінки і керівництву треба звернути на це увагу. Позитивним є повне погашення на кінець коку поточних зобов’язань із позабюджетних платежів.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 20; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!