Середньорічна вартість матеріальних обротних засобів
Показує скільки чистого доходу отримати підприємства на кожну грн використаних матеріальних оборотних засобів.
7. Сума ВД на 1 грн матеріальних оборотних засобів =
____Чистий доход____________________
середньорічна вартість мабутніх оборотних активів
Показує скільки ВД одержано підприємства на 1 грн використаних матеріальних оборотних засобів.
Прямий показник залучення (вивільнення ) засобів в оборот =
виручка від реалізації *Трив-ть обороту оборотних — трив-сть обороту
365 засобів звіт. періоду Об.З. мин. періоду
Відображає додаткове залучення (вивільнення) засобів в оборот . Пов’язане з сповільненням, прикоренням оборотних активів.
Уході визначення даних коефіцієнтів можна зробити висновок щодо тривалості 1 обороту оборотних засобів. Чим вона менше, тим краще використовуваться оборотні засоби.
Прискорення оборотності оборотних засобів зменшує необхідність в них , дозволяє підприємству вивільнити частину оборотних засобів, або для невиробничих або для довгострокових виробничих потреб, або для додаткового випуску продукції (відносне вивільнення).
Сповільнення обобротів оборотних засобів призводить до додткового залучнння коштів, що в свою чергу впливає на собівартість продукції.
Аналіз дебіторської заборгованості
Значна частина дебіторської заборгованості в складі поточних активів визначає її особисте місце в аналізі оборотних активів. Дебіторська заборгованість — це своєрідні іммобілізація робочого капіталу, яка у будь-який час, а особливо в період інфляції невигідно для бізнесу.
|
|
|
Поглиблений аналіз дебіторської заборгованості слід проводити на основі даних II розділу активу балансу та аналітичного обліку за відповідними
рахунками щомісячно. Основна мета аналізу дебіторської заборгованості — прискорення її оборотності. Аналіз проводять у повній послідовності.
1. Аналіз абсолютних і відносних величин, вивчення складу і структури дебіторської заборгованості за її видами. Для цього, насамперед. проводять горизонтальний і вертикальний аналіз, в ході якого визначають заборгованість, зменшення суми заборгованості. Серед причин збільшення дебіторської заборгованості можна відокремити:
1.1. необачну кредиту політику підприємства щодо покупців, нерозбірливий вибір партнерів у бізнесі;
1.2. настання неплатоспроможності і навіть банкрутства окремих споживачів;
1.3. занадто високі темпи нарахування обсягів продажу;
1.4. трудності в реалізації продукції;
1.5. змін форм розрахунків тощо.
різне скорочення дебіторської заборгованості може настати в результаті негативних взаємовідносин з клієнтами: зменшенням продажу в кредит, втратою споживачів продукції тощо.
|
|
|
2. Аналіз дебіторської заборгованості за термінами виникнення та погашення. довгострокові неплатежі надовго відволікають кошти із господарського обороту.. досвід свідчить , що чим довший термін розрахунків за працю (роботи і послуги), тим менша вірогідність одержання заборгованості.
3. аналіз оборотності дебіторської заборгованості як узагальнюючого показника повернення коштів підприємства. При цьому розраховують фактичну й очікувану оборотність на основі умов договорів через величину коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості, який розраховується як:
виручка від реалізації продукції
середньорічна сума дебіторської заборгованості
Період погашення дебіторської заборгованості визначається у днях ділення 365 на коефіцієнт дебіторської заборгованості.
4. Аналіз відносних показників
Серед них:
а) частки дебіторської заборгованості в загальній величині оборотних активів
сума дебіторської заборгованості (*100%)
сума поточних активів
б) частка сумнівної заборгованості в складі дебіторської заборгованості
|
|
|
сумнівна дебіторська заборгованість
загальну суму дебіторської заборгованості
Цей показник характеризує “якість” заборгованості. його зростання свідчить про зниження ліквідності поточних активів;
в) темпи росту дебіторської заборгованості:
середня величина дебіторської заборгованості
виручка від реалізації
Якщо вони не перевищують темпи росту продажу, то можна говорити про погіршення фінансової політики підприємства в плані розвитку.
АНАЛІЗ ПАСИВІВ БАЛАНСУ
3.1. Аналіз власних коштів.
3.2. Аналіз джерел позикових коштів.
3.3. Аналіз кредиторської заборгованості;
3.4. Аналіз співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості
Аналіз власних коштів
У сучасних умовах структура капіталу є тим фактором, який безпосередньо впливає на фінансовий стан підприємства — його довгострокову платоспроможність, величину доходу, рентабельність діяльності.
Оскільки питання аналізу джерел формування капіталу тісно пов'язане з поняттям фінансування, необхідно розглянути основні його види та ознаки їх класифікації.
До основних ознак класифікації видів фінансування відносять:
|
|
|
— форму капіталу, що залучається;
— походження капіталу;
— правовий стан капіталовласників (форма власності).
За формою капіталу, що залучається, розрізняють:
— грошові кошти;
— майнові внески.
За походженням капіталу фінансування поділяється на:
—фінансування, що здійснюється за рахунок внутрішніх джерел;
—фінансування за рахунок зовнішніх джерел. За правовим станом капіталовласників розрізняють фінансування за рахунок:
— власного капіталу;
—залученого капіталу.
При цьому власний капітал необхідно розглядати в обліковому, фінансовому, правовому аспектах.
Обліковий аспект передбачає оцінку початкового вкладення капіталу та його наступних змін, пов'язаних з додатковими вкладеннями, отриманням чистого прибутку, накопиченого з моменту функціонування підприємства, іншими причинами, що приводять до нарощення (змінення) власного капіталу.
Фінансовий аспект ґрунтується на розумінні власного капіталу як різниці між активами і зобов'язаннями.
Правовий аспект характеризує залишковий принцип поширення претензій власників на отримані доходи та наявні активи.
Аналіз власного капіталу має такі основні цілі
« виявити основні джерела формування власного капіталу та визначити наслідки їх змін для фінансової стійкості підприємства;
• визначити правові, договірні та фінансові обмеження в розпорядженні поточним і нерозподіленим прибутком;
* оцінити пріоритетність прав на отримання дивідендів;
• виявити пріоритетність прав власників у разі ліквідації підприємства.
Власний капітал підприємства містить дві основні складові:
а) інвестований капітал (капітал, що вкладений власниками в підприємство);
б) накопичений капітал (створений на підприємстві).
Аналізуючи власний капітал, необхідно визначати питому вагу його окремих складових, а також динаміку їх складу та структури за певні періоди.
Необхідність окремого розгляду елементів власного капіталу пов'язана з тим, що кожен з них є характеристикою правових та інших обмежень підприємства в розпорядженні своїми активами.
Аналіз складу власного капіталу дає змогу виявити його основні функції:
* забезпечення безперервності діяльності;
* гарантії захисту капіталу кредиторів та відшкодування збитків;
* участь у розподілі отриманого прибутку;
• участь в управлінні підприємством.
Фінансовий стан підприємства в багатьох випадках залежить від того, які кошти має підприємство, звідки вини взялися і куди їх вкладені.
Велике значення для самостійності і незалежності підприємства має власний капітал. Якщо частка власного капіталу більша, то для кредиторів та інвесторів це краще, оскільки в них є впевненість щодо повернення своїх вкладень. Чим більша частка власного капіталу і менша – позикового, тим менший фінансовий ризик. Але, як показує практика, ефективність використання позикового капіталу більша, ніж ефективність використання власного. Від оптимальності співвідношення власного і позикового капіталу значною мірою залежить фінансовий стан підприємства. Правильна фінансова політика допоможе багатьом підприємствам підвищити ефективність своєї діяльності.
У зв’язку із цим проводиться оцінювальна структура джерел фінансових ресурсів – пасиву балансу.
Структура джерел фінансових ресурсів характеризується трьома показниками:
· коефіцієнтом фінансової незалежності Кфн, (його ще називають коефіцієнтом автономності, коефіцієнтом власності), який розраховується як відношення власного капіталу (ВК) до загального капіталу (валюти балансу, ВБ):
Кфн=ВК/ВБ*100%;
· коефіцієнтом фінансової залежності (Кфз), який характеризує частку боргу у загальному капіталі і розраховується як відношення позикового капіталу (ПК) до загального капіталу (валюти балансу);
Кфз=ПК/ВБ*100%;
· коефіцієнтом фінансового розвитку (Кфр, плече фінансового важеля), який розраховується відношенням позикового капіталу до власного:
Кфр=ПК/ВК*100%.
Чим вище рівень першого показника і нижчі рівні другого і третього, тим стійкіший фінансовий стан підприємства.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 20; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!