Основні етапи розвитку управлінської науки в Україні.



 

В нашій країні управлінська наука розвивалася в рамках підходів, які панували в СРСР.

Можна виділити 7 періодів розвитку управлінської науки в радянський і пострадянський періоди [1, 4, 5, 8, 9, 10].:

1 період (жовтень 1917 р.– березень 1921р). Розроблялись форми і методи державного централізованого управління виробництвом, обґрунтовувались принципи централізму, організаційні методи управління, адміністрування та державне регулювання.

2 період (1921–1928 рр.). Здійснювалось подальше вдосконалення адміністративного управління виробництвом, були зроблені спроби застосування госпрозрахунку як основи економічних методів управління, з‘явились трести і синдикати, а також формально вивчались можливості участі працівників в управлінні.

3 період (1929–1945 рр.). Пов‘язаний з організацією індустріальної бази суспільного виробництва, увагу приділяти удосконаленню структур управління, методів підбору і підготовки кадрів, планування і організації виробництва.

4 період (1946–1965 рр.). Характеризується пошуком нових форм функціонування і взаємодії державних органів управління, спробою переходу до територіальної і територіально-галузевої системи управління, що врешті-решт призвела до поглиблення адміністрування.

5 період (1965–1975 рр.). Була здійснена спроба проведення господарської реформи через посилення ролі економічних методів управління. Цей етап підтвердив неефективність реформ, які проводилися в рамках адміністративно-командної системи.

6 період (1975–1988 рр.). Характеризується все глибшим усвідомленням неможливості реформування адміністративно-командної системи, яка склалась в економіці СРСР. Він підтвердив необхідність радикальної зміни економічних відносин, докорінних економічних реформ.

7 період (1985 р. і донині). Проведення економічних реформ. Цей період можна поділити на 5 підетапів:

1) робота підприємств за першою моделлю господарського розрахунку, побудованою на нормативному розподілі прибутку;

2) застосування другої моделі господарського розрахунку, побудованої на нормативному розподілі доходу, розвиток орендних відносин;

3) впровадження прогресивних форм організації праці, посилення кооперативного руху, збільшення економічної свободи;

4) впровадження територіального госпрозрахунку на всіх рівнях управління;

5) початок та розвиток ринкових реформ (реалізація цього під етапу здійснюється вже в умовах розвитку незалежної національної економіки України).

На різних етапах розвитку науки істотний внесок в неї зробили такі українські вчені, як М.П. Яснопольський обґрунтував теорію місцевого самоврядування на основі диференційованого врахування економічної продуктивності територій; Є.Є. Слупський – засновник математичного моделювання економічних та управлінських процесів, а також праксеології (грец. рraxis - справа) – галузі наукових досліджень, яка вивчає загальні умови і методи правильної, ефективної та раціональної людської діяльності; М. Туган-Барановський розглядав майбутнє суспільство як сукупність кооперативних форм виробничо-господарської діяльності людей; Ф.Дунаєвський обґрунтував концепцію адміністративної ємкості, розглядаючи її як здатність керувати великою кількістю осіб.; В.Я. Підгаєцький одним із перших розмежував поняття «науково організація праці та управління» і «наука організації і управління», плідно займався проблемами спонукання працівників до високопродуктивної праці; А. Кредісов, О. Кузьмін, І. Лукінов, А. Чухно – досліджували проблеми госпрозрахунку, економічного та соціально планування, мистецтва управління та ін.

 

3

 

Організація - група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети або спільних цілей.

Всі організації мають загальні для них характеристики.

1.  всі організації використовують чотири види ресурсів:

- людські ресурси;

- фінансові ресурси;

- фізичні ресурси (сировина, устаткування тощо);

- інформаційні ресурси.

2. будь-яка організація є відкритою системою. Ресурси, які організація використовує для виробництва продукції (надання послуг) вона забирає із зовнішнього середовища. В свою чергу продукція, що виробляється організацією також реалізується у зовнішньому середовищі. Отже організація може існувати лише у взаємодії з оточуючим середовищем. Це означає, що будь-яка реально існуюча організація є відкритою системою.

3. всі організації здійснюють горизонтальний і вертикальний поділ праці. Якщо навіть дві людини працюють спільно для досягнення єдиної мети, вони повинні поділити роботу між собою.

4. всі організації мають структуру (сукупність підрозділів та зв’язків між ними, а також взаємовідносин між рівнями управління та функціональними сферами діяльності), яка надає їм цілісність й спроможність реалізувати своє призначення.

Підприємство – це самостійний господарюючий статутний суб’єкт, який діє на свій ризик, має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідну і торгівельну діяльність з метою одержання прибутку.

Господарський кодекс України дає наступне визначення підприємства:

Підприємство – самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торгівельної, іншої господарської діяльності.

Класифікація підприємств

У сучасному світі підприємства – це складний багатогалузевий комплекс промислових, торговельних і фінансових організацій, які можна класифікувати за різними ознаками (табл. 2).

Таблиця 2 – Міжнародна класифікація підприємств

Класифікаційні ознаки Види підприємств
Мета й характер діяльності Комерційні Некомерційні
Форма власності майна Приватні  Колективні  Комунальні  Державні
Національна належність капіталу Національні   Іноземні Змішані (спільні) Багатонаціональні
Правовий статус і форма господарювання Одноосібні  Кооперативні   Орендні Господарські товариства
Галузево-функціональний вид діяльності Промислові    Сільськогосподарські  Будівельні   Транспортні   Торгові  Виробничо-торгові   Торгово-посередницькі  Інноваційно-впроваджувальні    Лізингові  Банківські   Страхові   Консалтингові Туристичні тощо
Технологічна (територіальна) цілісність ступінь підпорядкування Головні (материнські) Дочірні Асоційовані   Філії
Розмір за кількістю працівників Великі Середні Малі
Сфера діяльності Міжнародні Транснаціональні Офшорні
Характер споживання сировини Підприємства добувної промисловості Підприємства обробної промисловості
Призначення готової продукції Випуск засобів виробництва Випуск предметів споживання
Характер спеціалізації Спеціалізовані Диверсифіковані Комбіновані
Масштаби виробництва однотипної продукції Масове Серійне Індивідуальне
Ступінь механізації та автоматизації Комплексно або частково автоматизоване Комплексно або частково механізоване Машино-ручне Ручне
Ступінь здійснення різних стадій виробництва Одностадійні Виготовлення окремих частин продукції Комплексні

 

В Україні згідно законодавства підприємства класифікуюься наступним чином:

1) Залежно від форм власності:

- приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб’єкта господарювання (юридичної особи);

- підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

- комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

- державне підприємство, що діє на основі державної власності;

- підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об’єднання майна різних форм власності);

- господарські товариства: акціонерні товариства (відкриті та закриті), товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

2) Залежно від способу утворення та формування статутного фонду в Україні діють:

- унітарне підприємство – створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства: державні; комунальні; підприємства, засновані на власності об’єднання громадян; релігійної організації або на приватній власності засновника.

- корпоративне підприємство – утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об’єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

3) Залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік:

- малі підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п’ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує сімдесяти мільйонів гривень.

- великі підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує двісті п’ятдесят осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму сто мільйонів гривень.

- усі інші підприємства визнаються середніми.

Організаційна структура – це сукупність управлінських ланок, розташованих у строгій співпідпорядкованості, і які забезпечують взаємозв’язок між керуючою і керованою системами. Такі зв’язки системи управління поділяються на лінійні, функціональні та міжфункціональні.

Лінійні зв’язки виникають між підрозділами та керівниками різних рівнів управління (наприклад, директор – начальник цеху – майстер). Ці зв’язки з’являються там, де робота одного керівника підпорядковано іншому.

Функціональні зв’язки характеризують взаємодію керівників, які виконують певні функції на різних рівнях управління, але між ними не існує адміністративного підпорядкування (начальник цеху – начальник планово-економічного відділу).

Міжфункціональні зв’язки мають місце між підрозділами того самого рівня управління (начальник цеху – начальник цеху, начальник служби маркетингу – начальник конструкторського відділу).

Основними елементами організаційної структури управління є:

- склад та структура функцій управління;

- кількість працівників для реалізації кожної управлінської функції;

- професійно-кваліфікаційний склад працівників апарату управління;

- склад самостійних структурних підрозділів;

- кількість рівнів управління та розподіл працівників між ними;

- порядок інформаційних зв’язків.

У практиці розрізняють наступні основні типи організаційних структур підприємств:

- лінійна;

- функціональна;

- матрична;

- дивізіональна;

 

 


Рисунок 1 – Принципова схема лінійної організаційної структури

Лінійна організаційна структура управління  характеризуються тим, що на чолі кожного структурного підрозділу знаходиться керівник, який наділений усіма повноваженнями, здійснює одноосібне керівництво підлеглими йому працівниками та зосереджує у своїх руках усі функції управління. Члени кожного з нижчих ступенів управління перебувають у безпосередньому лінійному підпорядкуванні в керівника наступного, вищого рівня.

Застосовувати таку структуру доцільно на підприємствах з невеликою чисельністю персоналу і незначним обсягом та номенклатурою виробництва.

Реалізація вертикального поділу праці, відповідно до класичного підходу, здійснюється за допомогою функціональної організаційної структури (рис. 2).  

 

Рисунок 2 – Принципова схема функціональної організаційної структури

Для сучасного виробництва характерним є поглиблення спеціалізації виробництва та управління, а реалізація управлінських функцій розподіляється між керівниками та органами, які передають нижчим рівням управління обов’язкові для них завдання.

При такому управлінні передбачається, що кожний орган управління (або виконавець) спеціалізується на виконанні окремих видів управлінської діяльності (функцій). Виконання вказівок функціонального органу в межах його компетенції є обов’язковим для виробничих підрозділів.

 

Дивізіональна організаційна структура управління належить до практики корпоративного управління, коли керована організація відноситься до розряду великих і найбільших за масштабом виробництва, чисельності працюючих, а також характеризується різноманітністю продукції та великою місткістю ринків її збуту. Основою формування структури цього типу є виділення в складі організації практично самостійних виробничих відділень – “дивізіонів”.

 

 

 


Рисунок 3 – Продуктовий (дивізіональний) тип організаційної структури управління

Групування видів діяльності тут здійснюється за принципом розподілу праці за цілями. За такої структури управління кожний виробничий підрозділ підприємства має власну розгалужену структуру, яка забезпечує його автономну діяльність, але стратегічні завдання управління мають вирішуватися централізовано. За таких умов можливі такі варіанти групування виробничих підрозділів:

1) продуктовий (за виробленими товарами, наданими послугами);

2) регіональний (за географічним місцем знаходження);

3) споживчий  (за рівнем задоволення певної групи споживачів).

При матричній структурі управління (рис. 4) керівник програми (проекту) працює з безпосередньо не підпорядкованими йому спеціалістами, які залежать від лінійних керівників. Він в основному визначає, що і коли повинно бути зроблене в межах конкретної програми. Лінійні керівники вирішують, хто і як буде виконувати ту чи іншу роботу.

 

 


Рис.4. Приклад матричної організаційної структури

 

Матричні організаційні структури ефективно використовувати для досягнення одночасної вертикальної і горизонтальної інтеграції. Загалом, матричні структури використовуються для реалізації інноваційних проектів.

Матричні структури управління допомагають вирішувати проблеми координації та об’єднувати діяльність постійного персоналу управління й тимчасових проектних груп.


Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 33; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!