Особливості управлінської праці
1. Результати управлінської праці не піддаються прямому вимірюванню визначенням обсягів виробленої продукції у вартісних чи натуральних показниках . Для оцінки можна застосовувати показники ефективності, результативності, які виражені в загальних показниках керованого підрозділу, тобто побічно – в праці інших людей.
2. Специфіка предметів, засобів, продукту та результату управлінської праці. Предметом праці в управлінні є люди, їх діяльність та породжувана ними інформація. Засобами праці управлінців є обчислювальна та організаційна техніка, яка використовується для обробки, зберігання та доведення інформації до підлеглих. Продуктом праці у сфері управління є управлінські рішення, керівний вплив, інформація. Результатом управлінської праці є скоординована діяльність колективу, а опосередковано фінансово-економічні показники виробничо-господарської діяльності.
3. Підвищені кваліфікаційні вимоги до керівників та фахівців управління. Період загальної та спеціальної освіти цієї категорії працюючих, не беручи до уваги період накопичення досвіду, навичок, умінь, сягає 15 років і більше.
4. Особлива значущість якості управлінської праці. Низька якість управлінської праці може призвести до масштабних економічних і соціальних втрат.
5. Мобільний характер та розгорнуті просторові межі: керівники та фахівці управління маневрують територією підприємства, виїжджають у відрядження, відвідують інші підприємства, організації та установи.
|
|
|
6. Різноманітність операцій та процедур, що відрізняються характером трудових процесів (робота з інформацією, прийняття рішень, організація виконання), складністю та кваліфікаційними вимогами (творчі, логічні, технічні операції).
7. Підвищений рівень самостійності у прийнятті рішення.
8. Творчий характер управлінської праці. Вона потребує не тільки репродукції знань, а й генерування нових, інтелектуального розвитку управлінців. Рішення, прийняті керівниками, залежать не тільки від їхніх знань і кваліфікації, а й від особистих рис, практичного досвіду, інтуїції, здорового глузду. Якщо при прийнятті управлінських рішень використовується весь цей арсенал, то мова може йти про мистецтво управління.
9. Управлінська праця - різновид розумової праці. Хоч вона безпосередньо і не виступає творцем матеріальних благ, але є невід'ємною частиною праці сукупного працівника, а отже, й продуктивною працею. Управлінські працівники охоплені поняттям «сукупний працівник», яке використовується для розрахунків продуктивності праці у національній економіці.
Основною особливістю професійної діяльності менеджера є право на керівництво. Воно виявляється в його відносинах із людьми і не стосується діяльності, пов’язаної з управлінням матеріальними, фінансовими, інформаційними ресурсами організації.
|
|
|
Об’єктом керівного впливу завжди є людина або група людей, що і відрізняє керівництво від управління, об’єктами якого можуть бути люди і ресурси.
Керівництво – право особи давати офіційні доручення підлеглим і вимагати їх виконання.
Право на керівництво забезпечують повноваження керівника зумовлені його компетенцією у межах формальної організації. Володіючи реальною компетенцією керівник впливає на трудовий колектив, а через нього, на особливості і результати функціонування об’єкта управління.
Сучасний менеджер повинен володіти багатьма важливими для його успішного професійного функціонування якостями, які можна звести до чотирьох основних груп.
1. Професійно-ділові:високий професіоналізм; здатність генерувати корисні ідеї, приймати нестандартні управлінські рішення та нести відповідальність за них; прагнення до професійного зростання; підприємливість; авторитетність; здатність до інновацій та розумного ризику; уміння здійснювати антикризове управління тощо.
|
|
|
2. Адміністративно-організаційні:оперативність; уміння здійснювати стратегічний і тактичний контроль; уміння залежно від ситуації змінювати стиль управлінської діяльності; уміння розробляти довгострокові програми й організовувати їх реалізацію; здатність стимулювати ініціативу; послідовність у своїх діях; уміння доводити справу до кінця; інтернальність (усвідомлення, що від нього залежить успіх справи); внутрішній контроль; уміння формувати єдину команду, використовувати знання підлеглих; усвідомлення меж своєї влади; здатність делегувати повноваження; уміння організовувати час тощо.
3. Соціально-психологічні:психологічна компетентність; управлінська культура; розум; культура ділового спілкування; прагнення до лідерства і влади; уміння керувати своєю поведінкою і регулювати свій психічний стан;колегіальність; толерантність; оптимізм; екстравертність (спрямованість зусиль, енергії на зовнішній світ); уміння керувати конфліктами; чітко висловлювати свої думки та публічно виступати; інтелектуальність; здатність оптимізувати соціально-психологічний клімат у колективі, створювати психологічний комфорт; емоційна стійкість та стресостійкість; почуття гумору; уміння створювати та підтримувати свій імідж тощо.
|
|
|
4. Моральні:патріотизм; національна свідомість; державницька позиція; інтелігентність; людяність; порядність; почуття обов'язку; громадянська позиція; готовність допомагати людям; чесність; повага до гідності людей.
Незалежно від організації, в якій працюють менеджери, вони мусять оволодіти трьома головними типами навичок: технічними, комунікативними (навички спілкування), аналітичними. Практичне використання цих навичок змінюється залежно від рівня управління. Проте оскільки менеджери досягають своєї мети (виконують поставлені завдання) в основному за допомогою інших людей, то на всіх рівнях управління не можна обійтися без комунікативних навичок. Аналітичні навички більшою мірою необхідні керівникам вищої ланки управління, а технічні навички здебільшого необхідні на нижчих рівнях ієрархії.
Менеджери мусять мати спеціальні знання і здатність використовувати їх у повсякденній роботі з управління організацією. Спроможність до керівництва зумовлена наявністю таких особистих цінностей і чіткої особистої мети: здатність управляти самим собою, вміння навчати й розвивати підлеглих, формувати ефективні робочі групи.
Розрізняють наступні сфери менеджменту (рис. 1.1):
1) виробничий менеджмент;
2) фінансовий менеджмент;
3) управління персоналом;
4) управління дослідженнями та розробками;
5) облік;
6) маркетинг;
7) загальна адміністрація.
Менеджер може: 1) керувати будь-якою з них (або її частиною); 2) керувати кількома одразу; 3) керувати всією організацією в цілому.
Рис. 1.1. Співвідношення сфер і рівнів менеджменту
В залежності від того, скількома компонентами (сферами) організації управляє менеджер розрізняють три рівні менеджменту:
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 20; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!