Альманах “Хата” Пантелеймона Куліша: історія створення, автори, найголовніші публікації.
"Хата" - український літературно-художній альманах. Виданий в у двох випусках: 25 лютого і 11 травня 1860 Петербурзі під редакцією П.Куліша.
В альманасі надруковано декілька віршів Т.Шевченка, твори Марко Вовчка, Є.Гребінки, Ганни Барвінок та інших. Зміст альманаху склався з поезій, оповідань, байок. Серед поезій перше місце займає "Кобзарський гостинець" — вибрані твори Шевченка. Крім того, "Первоцвіт" Я. Щоголева і П. Кузьменка з передмовою, в якій цю збірку названо "пробою пера", та збірка байок Є. Гребінки. З оповідань — "Чари" Марка Вовчка, "Лихо не без добра" Г. Барвінок, «Дід Мина і баба Миниха» М. Номиса, "Сіра кобила" Іродчука (Куліша), "Колії" — драма П.Куліша з часів останнього польського панування в Україні, без підпису три вірші О. Псьол, присвячені покараним Кирилометодіївцям, зокрема Т. Шевченкові, під загальною назвою «Три сльози дівочі».
Альманах зустрінуто було в українському суспільстві дуже прихильно і з широким відгуком. Це підтримало Куліша в його намірах щодо журналу.
Журнал “Основа” та його роль в розвитку української літератури.
Основа — науково-літературний щомісячний часопис. Перший український суспільно-політичний і літературно-мистецький журнал в Російській імперії.
Журнал виходив щомісячно від січня 1861 року до вересня 1862 року у Петербурзі. Частина матеріалів друкувалася російською мовою. Енциклопедія Брокгауза і Єфрона назвала журнал «найпомітнішим проявом українофільства» у XIX столітті на території Російської імперії.
|
|
|
Видавці:Василь Білозерський (редактор), Пантелеймон Куліш, Микола Костомаров, Олександр Кістяковський (секретар), М. Щербак та інші.
В створенні журналу «Основа» також брала участь Ганна Барвінок (справжнє ім'я — Олександра Білозерська-Куліш), сестра В. Білозерського та дружина П. Куліша.
В 1861 в книгах I–XII журналу «Основа» за редакцією Василя Білозерського вийшла збірка віршів Тараса Шевченка, друкована під заголовком «Кобзар». Вірші, які також називають четвертим виданням «Кобзаря» були опубліковані частково безпосередньо перед, а частково після смерті Шевченка в 1861 році. Текст надрукованийкулішівкою і має наголоси на словах із кількома складами (за винятком букви «і», на якій не завжди друкарня могла позначити наголоси з технічних причин).
«Основа» обстоювала право української нації на вільний і всебічний розвиток. У часописі друкувалися твори художньої літератури, праці з історії, бібліографії, документи, спогади, літературна критика і публіцистика, рецензії, подорожні нотатки тощо. «Основа», як перший український суспільно-політичний та науково-літературний журнал, мав великий вплив на культурно-літературний процес і сприяв зростанню національної свідомості та національно-визвольного руху в Україні.
|
|
|
Тут вперше опубліковано багато творів Тараса Шевченка (понад 70 поезій, у тому числі «Іван Гус», «Неофіти», п'єса «Назар Стодоля»), Леоніда Глібова, Степана Руданського, Пантелеймона Куліша, Олекси Стороженка, Якова Кухаренка, історичні праці Миколи Костомарова, Пантелеймона Куліша, Олександра Лазаревського,Тадея Рильського, Павла Житецького, Павла Якушкіна та інших.
Куліш вів бібліографічний відділ, був головним критиком журналу, попри це писав публіцистичні статті. Один з видатних публіцистичних творів П. Куліша є «Листи з Хутора». 5 листів що зображували філософію хуторянства.
Наукова діяльність журналу “Основа”.
Важливим осередком культурно-політичного спілкування, обміну думками був журнал «Основа», що видававсь у 1861—1862 рр. у Петербурзі. Панівним його напрямом був ліберальний. Це, зокрема, матеріали національно-культурного руху українського народу, економічні питання. Спираючись на економічні висновки, «Основа» ратує «за централізацію національну». Громадівці проводили величезну цілеспрямовану культурницьку роботу. Адже уявити собі Україну без творчості Івана Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, Миколи Лисенка, Михайла Старицького неможливо.
|
|
|
Журнал виходив українською та російською мовами й коло нього гуртувалися найкращі уми України. Утверджуючи самобутність української національності, її риси, "Основа" стверджувала право широкого розвитку української національної культури в усіх її сферах і проявах1. Журнал сприяв розвиткові національної свідомості та став неофіційним речником українського національного руху. Він мав великий вплив на культурний і літературний процеси і через те посідає важливе місце в історії української культури. На жаль, доноси, переслідування цензури, а за тим і фінансові труднощі, примусили видавців припинити видання журналу у листопаді 1862 р.
Особливо пам'ятно записав своє ім'я в історії українського руху в ділянці культури, а зокрема в релігійному русі Пантелеймон Куліш, який переклав українською мовою Св. Письмо. Почав він цю працю в 1860 р. і, незважаючи на досить несприятливі умови, не тільки довів її до кінця разом із професором Віденського університету Іваном Пулюєм, визначним фізиком і винахідником, родом з Галичини, але здійснив це видання. "Новий Заповіт" вийшов 1880 p., а згодом коштом Британського Біблійного Товариства побачила світ і ціла українська Біблія. "Тим була сповнена давня мрія прихильників української культури і поступу народу", — писав Михайло Грушевський.
Дата добавления: 2020-01-07; просмотров: 280; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!