Буковинська” дискусія між Б. Грінченком і М. Драгомановим.
Історичне значення Буковини полягало в тому. що на сторінках цієї
газепі відбу лася знаменита диску сія Б. Грінченка і М. Драгоманова
, яка відіграла віщатну роль у становленні ідеології українського
Самостійництва,формуванні української політичної культури, стала
важливим щаблем духовного розвитку українського народу. 1890-ті роки– прикметні банкрутством «общерусизму» і поверненням українців «під рідну стріху» І. Франко. Характерні тенденції тієї пори відбилися в дискусії 1892–1893 pp. між М. Драгомановим та Б. Грінченком.
«Націоналіст» Грінченко був молодший за «космополіта» Драгоманова майже на двадцять років. Його «Листи з України Наддніпрянської», які друкувалися в газеті «Буковина», повязані з досить таки радикальною в сенсі національних завдань програмою «Братства тарасовців», заснованого 1891 року. «Листи…» Б. Грінченка – це дошкульне шмагання «помосковленої» української інтелігенції за брак національної свідомості, сервілізм, за психологію «перевертнів» і надмірну любов до балачок, розбрат, відсутність солідарності, неповагу до своїх літературних діячів, брак гідності… «У нас щодня робляться такі речі, що у всякого іншого народу вони кожного обурили б, а в нас уважаються за звичайні», – писав Б. Грінченко. Ця та багато інших його оцінок і «діагнозів» зберігають свою актуальність, що свідчить про їх істинність. Палючі іскри критики за «роздвоєність», «двоєдушність» з-під пера Б. Грінченка летіли в бік X. Алчевської, І. Котляревського, П. Куліша, М. Костомарова, М. Драгоманова…
М. Драгоманов чиї «Листи на Наддніпрянську Україну» друкувалися в 1893–1894 pp. у журналі «Народ» та газеті «Буковина» вніс до цих суворих присудів чимало уточнень. Як історик він «перегравав» Б. Грінченка, оскільки виходив з того, що дивитись на речі треба «з реально-історичного часу, а не з абстрактного». Але його стара формула «космополітизм в ідеях і цілях, національність в ґрунті і формах культурної праці» поколінню Грінченка видавалася вже відірваною від актуальних потреб української нації.
|
|
|
М. Драгоманов зовсім по-іншому, порівняно з Б. Грінченком, вибудовував систему пріоритетів. Тут давалися взнаки доктринальні причини: Драгоманов був, як відомо, соціалістом західноєвропейського зразка, «радикалом», за термінологією, вживаною в тодішній українській публіцис-тиці. Національне він прагнув підпорядкувати «інтернаціональному, вселюдському», мовби забуваючи, що національне несе вселюдське в собі, що гасло «космополітизму» ослаблює енергію пригнобленої, безправної нації, веде її на дорогу «общерусизму».
Різним було також ставлення М. Драгоманова й Б. Грінченка до проблеми українсько-російських культурних звязків. Якщо Драгоманов наголошував на позитивній ролі російської літератури, крізь «двері» якої до українців приходили європейські ідеї, то Грінченко доцільність такого посеред-ництва заперечував. Українцям слід «розвивати свою самостійну літературу», як це робили чехи, виходячи з німецького силового поля.
Кожен українець повинен знати бодай одну-дві іноземні мови і вчити змалечку того своїх дітей, – щоб бути «рідними і Гомерові, і Шекспірові, і Данте». При цьому виняткового значення Грінченко надавав розвитку рідної, української мови,
|
|
|
Суттєвими були розходження М. Драгоманова та Б. Грінченка і в питанні стосовно характеру української літератури. Драгоманівськнй поділ української літератури на «підлітератури» Грінченко рішуче заперечував, і не без підстав. Цікаво, однак, що при всіх розходженнях опоненти були єдині в головному: в щирому бажанні, щоб українська нація мала щасливу історичну перспективу.
Загальна характеристика радикальної соціалістичної течії.
Слово радикальний пояснюється в такий спосіб: це той. що дотримується крайніх поглядів, а під поняттям радикал розуміє прихильника крайніх, рішучих дій,поглядів». Під терміном радикальний у Галичиніостанньої чверті XIX століття виступали прихильники цілком конкретного суспільно-політичного напрямку, а саме: соціалістичного. Сама ідея соціальної справедливості володіла величезною моральною силою.Виникла ідея суспільного прогресу, який повязувався з боротьбою за соціалізм. Усе. що прискорює його настання. — явища поступові, усе, що гальмує, відноситься до суспільного регресу. реакції, гідне знищення. Звідси нерозривна повязаність двох ідей: соціалізму й революції. Саме вимога швидких і рішучих суспільних змін, готовність забезпечити їх революційним шляхом, тобто збройним повстанняхі проти законного, легітимного у ряду. — ці елементи в світогляді сприймалися як радикалізм, що й утвердило даний термін у застосуванні до українських соціалістів у Галичині.Старше покоління українців звикло сприймати соціалізм як однорідну суспільно-політичну течію, яка не визнає внутрішньої поліфонії,відчу жу є від себе інакомислячих.Насправді ж соціалізм, як і всі суспільно-політичні течії,внутрішьно розмаїтий, і розвивається на підставі діалогу між представникахіи відмінних протилежних точок зору.Українськії соціалізм так само позначений національною своєрідністю і не схожий на аналогічні течії в російській, польській, німецькій, францу зькій суспільно-політичній думці. Більше того, він не є внутрішньо моністичним. Навіть репрезентований творчістю чільних своїх представників український соціалізм виявляє оригінальність і багатство думок та ідей. Батьком українського соціалізму є Михайло Драгоманов І84І-І895. У написаній 1883 року Автобіографічній замітці він визнавав себе соціалістом. Разом з тим. він вважав за необхідне вже тут зробити два застереження. Перше: він є соціалістом західноєвропейської школи, але не російським нігілістом . Др уге: будучи соціалістом за своїми ідеалами, я переконаний, що здійсенння цього ідеалу можливе лише за відомої поступовості і за високого розвитку мас. а тому й досяжне більш за допомогою розумової пропаганди, ніж кривавих повстань310. У проведенні своєї еволюційної концепції М. Драгоманов, однак, не був послідовним. Так. у Програмі Громади 1880. яку він підписав разом з М. Павликом і С. Подолинським, йшлося про те, що пануючі верстви не поступляться добровільно своїм становищем, через те простому народу на Україні не обійтись без збройного бою й повстання революції311.Громадівство. поруч з радикалізмом. — то була ще одна назва соціалізму на українському грунті.
|
|
|
|
|
|
Дата добавления: 2020-01-07; просмотров: 491; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!