Слово як найменша самостійна одиниця мови, його значення
Кожна мова складається зі слів, і слово є однією з основних одиниць мови. Окремо взяті мовні звуки, а також складові частини слова виявляють себе лише у слові. Отже, слово - одна з основних одиниць мови, що вільно відтворюється у мові, називає всі, пізнані людиною предмети, явища природи і суспільства, відношення і залежності, виконує основну інформацію у спілкуванні між людьми, за допомогою якого людина висловлює свої почуття. Кожен, хто володіє мовою, легко вирізняє у ній слова і визначає їх звукові межі в потоці мовлення.
Слово як одиниця мови характеризується такими ознаками, за якими вона відрізняється від інших мовних одиниць:
1) складається із звуків і має один основний наголос;
2) має лексичне значення, тобто називає предмети, ознаки, процеси об'єктивної дійсності;
3) може поділятися на менш значущі частини - морфеми.
Слово - це найменша самостійна одиниця мови, що складається як з одного звука, так і з граматично оформленого звукового комплексу, за яким суспільною практикою закріплене певне значення і якому властива відтворюваність у процесі мовлення.
Головна функція слова - номінативна (називна). Слова української мови групуються:
- за значенням - однозначні, багатозначні;
- за мовним стилем - загальновживані, специфічно побутові, наукові терміни та професіоналізми, ділові штампи, образно-художні тощо;
- за емоційним забарвленням - нейтральні, емоційні;
|
|
|
- за сферою вживання - літературні, діалектні, знижені;
- за активністю вживання — активні та пасивні;
- за походженням - власне українські та запозичені.
Лексичне значення слова реалізується у контексті, у вільному сполученні з іншими словами. Із слів складається речення - основний засіб вираження думки.
Слово має не тільки значення, воно певним чином організоване граматично і завжди входить до системи тієї чи іншої лексико-граматичної категорії, тобто належить до будь-якої частини мови.
Лексика сучасної української мови з погляду її походження
Лексика сучасної української мови склалась у процесі тривалого історичного розвитку. її формування та розвиток тісно пов'язані з історією українського народу.
За своїм походженням лексика неоднорідна. Найбільша частина її належить до корінної української лексики, яка включає всі слова, що ведуть від індоєвропейської мовної спільноти, слова, що виникли у спільнослов'янській мові та слова давньоруського походження, а також весь лексичний фонд, створений на українському грунті. Решту лексичного складу сучасної української мови становлять запозичення з індоєвропейських, зокрема й слов'янських та неіндоєвропейських мов; іншомовні лексичні елементи засвоювались українською мовою протягом усього її історичного розвитку. Тому серед слів, що вживаються у практиці спілкування, можна виокремити слова різні за часом виникнення і походженням. Усі вони відкладаються у словниковому складі нашої мови ніби певними шарами.
|
|
|
Перший шар становлять найдавніші слова, що дійшли до наших часів з індоєвропейської мови. Наприклад: сонце, вода, брат, мати та ін.
Другий шар становлять слова, що належать до спільнослов'янської мови, яка розпалась як єдина мова всіх слов'ян приблизно у V - VI ст. нашої ери. Ці слова живуть багато століть, хоч зазнали деяких фонетичних змін і вимовляються тепер у різних мовах не так, як вони вимовлялися у часи спільнослов'янської єдності. Наприклад: мать (рос), мати (укр.), маці (біл.), матка (польс).
Третій шар вирізняється у лексиці сучасної української мови переважно пізнішого походження і становить спільні східнослов'янські слова, які в інших слов'янських мовах не вживаються. Наприклад: урожай, шабля, дядько, сьогодні, ненароком та ін.
Четвертий шар становлять лише українські слова, поширені тільки в українській мові. Наприклад: година, рада, повітря, коханий, чарівний та ін.
|
|
|
Ці слова можуть бути різного походження і різної давності, але закріпилися лише в українській мові у період її формування та розвитку і виражають специфіку української мови, саме те, чим вона вирізняється у лексиці від інших східнослов'янських мов. Власне українські слова відрізняються також і деякими фонетичними та словотворчими ознаками.
П'ятий шар - слова іншомовного походження, що в лексичному складі сучасної української літературної мови займають певне місце. У світі немає жодної мови, у лексиці якої не було б запозичень з інших мов, тому що ні один народ, носій і творець своєї мови, не живе ізольовано, відокремлено від інших народів. Процес засвоєння слів будь-якою мовою з інших мов є одним з істотних шляхів збагачення її словникового складу, робить її гнучкішою та виразнішою. Слова, запозичені з інших мов, завжди відповідним чином пристосовуються до законів фонетики, граматики та семантичної системи тієї мови, до лексичного складу якої вони ввійшли.
Запозичуються як цілі слова та вирази, так і окремі їх елементи. Активно вживаються міжнародні словотворчі елементи, запозичені з латинської та грецької мов. Без знання цих елементів неможливе розуміння багатьох термінів, адже поєднуючись із коренями інших слів, вони утворюють нові слова. Наприклад, націо- (грец. народ), моно- (грец. один), полі- грец. багато), гідро- (грец. вода), крим- (лат. той, що має відношення до злочину), анти- (грец. проти): національний, монографія, монотонний, антидержавний, полісемія, гідродинаміка, гідроелектростанція, антибіотики тощо.
|
|
|
Практично не завжди легко встановити різницю між власне українським словом і запозиченим. Це зумовлюється, по-перше, тим, що етимологія багатьох давніх слів і досі ще не остаточно з'ясована, по-друге, навіть при відомому значенні слова іноді важко визначити, чи воно запозичене, чи створене на власному мовному грунті.
До найдавніших запозичень з інших мов належать старослав 'янізми -слова, що сформувалися у IX ст. на грунті македонського діалекту староболгарської мови. Старослов'янською мовою користувалися майже всі слов'яни. Наприклад: мудрість, влада, вождь, страждання, юродивий, святиня, битва, молитва, злочин, творець, образ, благородний тощо.
Запозичення з грецької мови - це слова, засвоєні ще до прийняття християнства внаслідок безпосередніх торгово-економічних зв'язків східних слов'ян із Грецією та її колоніями на північному узбережжі Чорного моря. Після прийняття християнства була засвоєна значна кількість власних імен людей, наприклад, Василь, Євген, Микола, Кузьма, Олена, Петро, Віктор, Ольга, Софія, Олександр, Федір, Анастасія та багато ін.
Запозичення з грецької мови відбувалося здебільшого через посередництво інших мов. їх поширення зумовлювалося розвитком науки, культури, мистецтва. Так з'являється в українській мові грецька за походженням лексика на запозичення нових суспільно-політичних відносин, терміни з медицини, біології, хімії, мовознавства, філософії, логіки, спорту, наприклад: політика, хартія, аристократія, анемія, мікроб, клімат, критика, атлетика, гімнастика тощо. Оскільки ці та інші слова вживаються у переважній більшості мов світу, їх називають інтернаціоналізмами.
Крім грецьких лексичних запозичень, українська мова збагачується латинізмами, які відіграли значну роль у збагаченні лексики - наукової і політичної термінології, наприклад, конспект, колегіум, нація, детектор тощо. Серед запозичень із західноєвропейських мов є чимало слів з французької (дуель, пальто, турне, реформа, режим, прем'єр, десант, парад, саботаж тощо)
англійської (джентельмен, мітинг, офіс, парламент, ринг, футбол, рекорд, хокей, теніс, спортсмен тощо),
німецької (броня, князь, командир, штаб, офіцер) та інших мов.
Дата добавления: 2020-01-07; просмотров: 457; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!