Інформаційно-комунікативні технології на уроках мови та літератури. Комп’ютерні технології на уроках мови та літератури.
Інформаційно-комунікативні технології надають можливість застосовувати нові педагогічні інструменти: інтерактив, мультімедіа, комунікативність та продуктивність.
Необхідно навчити кожну дитину за короткий проміжок часу освоювати, перетворювати і використовувати в практичній діяльності величезні масиви інформації. Дуже важливо організувати процес навчання так, щоб дитина активно, з цікавістю і захопленням працював на уроці, бачив плоди своєї праці і міг їх оцінити.
Допомогти вчителю у вирішенні цього непростого завдання може поєднання традиційних методів навчання та сучасних інформаційних технологій , у тому числі і комп'ютерних . Адже використання комп'ютера на уроці дозволяє зробити процес навчання мобільним, строго диференційованим та індивідуальним.
Поєднуючи в собі можливості телевізора, відеомагнітофона, книги, калькулятора, будучи універсальною іграшкою, здатною імітувати інші іграшки і самі різні ігри, сучасний комп'ютер разом з тим є для дитини рівноправним партнером, здатним дуже тонко реагувати на його дії і запити, Якого йому так часом не вистачає. З іншого боку, цей метод навчання є досить привабливим і для вчителів: допомагає їм краще оцінити здібності і знання дитини, зрозуміти його, спонукає шукати нові, нетрадиційні форми і методи навчання.
Будь-яка педагогічна технологія - це інформаційна технологія , оскільки основу технологічного процесу навчання складає отримання і перетворення інформації.
|
|
|
Комп'ютерні (нові інформаційні) технології навчання - це процес підготовки і передачі інформації, кого навчають, засобом здійснення яких є комп'ютер.
При підготовці до уроку з використанням ІКТ вчитель не повинен забувати, що це УРОК , а значить складає план уроку виходячи з його цілей, при відборі навчального матеріалу він повинен дотримуватися основні дидактичні принципи: систематичності та послідовності, доступності, диференційованого підходу, науковості та ін. При цьому комп'ютер не замінює вчителя, а тільки доповнює його.
Такому уроку властиво: Принцип адаптивності: пристосування комп'ютера до індивідуальних особливостей дитини; 2.Керованість: у будь-який момент можлива корекція вчителем процесу навчання; 3.Інтерактивність і діалоговий характер навчання; 4. ІКТ мають здатність "відгукуватися" на дії учня і вчителя; 5. "вступати" з ними в діалог, що і становить головну особливість методик комп'ютерного навчання. 6.Оптимальне поєднання індивідуальної та групової роботи; 7.Підтримання в учня стану психологічного комфорту при спілкуванні з комп'ютером; 8. Необмежене навчання: зміст, його інтерпретації і додаток скільки завгодно великі.
|
|
|
Комп'ютер може використовуватися на всіх етапах: як при підготовці уроку , так і в процесі навчання: При поясненні (введення) нового матеріалу, закріпленні, повторенні, контролі.
При цьому комп'ютер виконує такі функції: 1. У функції вчителя комп'ютер являє собою: джерело навчальної інформації; наочний посібник; тренажер; засіб діагностики і контролю. 2. У функції робочого інструменту: засіб підготовки текстів, їх зберігання; графічний редактор; засіб підготовки виступів; обчислювальна машина великих можливостей.
При проектуванні уроку вчитель може використовувати різні програмні продукти: 1. Мови програмування-за їх допомогою вчитель може скласти різні програмні продукти, які можна використовувати на різних етапах уроку , але їх застосування для викладача-предметника важко. Складання проекту за допомогою мови програмування вимагає спеціальних знань і навичок і великих трудовитрат. 2. Можливо при підготовці та проведенні уроку використання готових програмних продуктів (енциклопедій, навчальних програм і т.п.). Використання комп'ютерної технології при вивченні хімії в середній школі відкриває широкі можливості для створення та використання складного наочно-демонстраційного супроводу на уроці або при виконанні лабораторної роботи. 3. Велику допомогу при підготовці та проведенні уроків надає вчителю пакет Microsoft Office, який включає в себе крім відомого всім текстового процесора Word ще й систему баз даних Access і електронні презентації PowerPoint. 4. Система баз даних передбачає велику підготовчу роботу при складанні уроку , але в підсумку можна отримати ефективну і універсальну систему навчання та перевірки знань. 5. Текстовий редактор Word дозволяє підготувати роздатковий та дидактичний матеріал. 6. Електронні презентації дають можливість вчителю при мінімальній підготовці і незначних витратах часу підготувати наочність до уроку . Уроки , складені за допомогою PowerPoint видовищні і ефективні в роботі над інформацією.
|
|
|
Переваги використання ІКТ.1.Індивідуалізація навчання; 2. Інтенсифікація самостійної роботи учнів; 3. Зростання обсягу виконаних на урок завдань; 4. Розширення інформаційних потоків при використанні Internet; 5. Підвищення мотивації та пізнавальної активності за рахунок різноманітності форм роботи, можливості включення ігрового моменту: вирішиш вірно приклади - відкриєш картинку, повставляєш правильно всі букви - продвінешь ближче до мети казкового героя.
|
|
|
Комп'ютер дає вчителю нові можливості, дозволяючи разом з учнем отримувати задоволення від захопливого процесу пізнання, не тільки силою уяви розсовуючи стіни шкільного кабінету, але за допомогою новітніх технологій дозволяє зануритися в яскравий барвистий світ. Таке заняття викликає у дітей емоційний підйом, навіть відсталі учні охоче працюють з комп'ютером.
Інтегрування звичайного уроку з комп'ютером дозволяє вчителю перекласти частину своєї роботи на ПК, роблячи при цьому процес навчання більш цікавим, різноманітним, інтенсивним. Зокрема, стає більш швидким процес запису визначень, теорем та інших важливих частин матеріалу, тому що вчителю не доводиться повторювати текст кілька разів (він вивів його на екран), учневі не доводиться чекати, поки вчитель повторить саме потрібний йому фрагмент.
Цей метод навчання дуже привабливий і для вчителів: Допомагає їм краще оцінити здібності і знання дитини, зрозуміти його, спонукає шукати нові, нетрадиційні форми і методи навчання, стимулює його професійний ріст і все подальше освоєння комп'ютера.
Застосування на уроці комп'ютерних тестів і діагностичних комплексів дозволить вчителю за короткий час отримувати об'єктивну картину рівня засвоєння матеріалу, що вивчається у всіх учнів і своєчасно його скоректувати. При цьому є можливість вибору рівня складності завдання для конкретного учня
Для учня важливо те , що відразу після виконання тесту (коли ця інформація ще не втратила свою актуальність) він отримує об'єктивний результат із зазначенням помилок, що неможливо, наприклад, при усному опитуванні.
Освоєння учнями сучасних інформаційних технологій . На уроках , інтегрованих з інформатикою, учні оволодівають комп'ютерною грамотністю і вчаться використовувати в роботі з матеріалом різних предметів один з найбільш потужних сучасних універсальних інструментів - комп'ютер, з його допомогою вони вирішують рівняння, будують графіки, креслення, готують тексти, малюнки для своїх робіт. Це - можливість для учнів проявити свої творчі здібності;
Але, поряд з плюсами, виникають різні проблеми як при підготовці до таких уроків , так і під час їх проведення.
Існуючі недоліки та проблеми застосування ІКТ: Ні комп'ютера в домашньому користуванні багатьох учнів і вчителів, час самостійних занять у комп'ютерних класах відведено далеко не у всіх школах; У вчителів недостатньо часу для підготовки до уроку , на якому використовуються комп'ютери; Недостатня комп'ютерна грамотність вчителя; Відсутність контакту з учителем інформатики; У робочому графіку вчителів не відведено час для дослідження можливостей Інтернет; Складно інтегрувати комп'ютер у поурочні структуру занять; Не вистачає комп'ютерного часу на всіх; У шкільному розкладі не передбачено час для використання Інтернет на уроках ; При недостатній мотивації до роботи учні часто відволікаються на ігри, музику, перевірку характеристик ПК і т.п; Існує ймовірність, що, захопившись застосуванням ІКТ на уроках , учитель перейде від розвивального навчання до наочно-ілюстративним методам.
ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 15
| Мовна система та її структура. | |
Мова, як система, як структура–це сукупність взаємозв’язків і взаємозумовлених елементів, яка розгляд з боку елементарних її частин, це певним чином організовані компоненти складного цілого (мови); під структурою – складну, внутр. організацію єдиного цілого, що розгляд з боку його цілісності, це розчленована певним способом цілісність складного об’єкта (мови). Мовна система – ієрархічно організована, упорядкована цілісність взаємозв’язаних, внутр. систем і підсистем, структура мови – спосіб організації мовної системи, це відношення і зв’язки між елементами мови.
В суч науці 2 типи системи: 1. гомогенна (склад з однорідних елементів, розміщ в лінійному порядку). 2. гетерогенна (склад з неоднорідних елементів, багатоверховна система). Мова – гетерогенна система, бо має складну структуру, має багато підсистем.
Мовна сис-ма не складає суму елементів, а утвор одиниці нової якості. Охоплює одиниці різних типів, які фігурують у 2х планах: 1. конкретному (практичне вивчення мови, її використання), 2. абстрактному (забесп теор вивчення мовної сис-ми). Всі одиниці перебувають у певних відношення, 3 типи: 1. прагматичні – фіксують схожість і відмінність грам форм, перебувають в них частини мови+відбува на морфологічному рівні. 2. синтагматичні – схожість взаємного лінійного розміщення одиниць, розміщені горизонтально, будова речення, відбув на синтаксичному рівні. 3. ієрархічні – ієрархічне членування мовних одиниць, це відношення одиниць нижчого рівня по вищого (фонема-морф-слово-словосполучення). Спираюсь на ці відношення, вчені виявили внутрішню і зовнішню структури мови: внутрішня – об’єднані, ієрархічно пов’язані між собою одиниці, які забесп тривале існування мови і її розвиток з метою спілкування, зазнає невеликих змін, стабільна (фонетико-фонологічна система, морфеміко-морфологічна, лексико-семантична, синтаксична –основні рівні,що склад мовну систему, проміжні рівні – морфологічна підсистема, словотвірна, фразеологічна – проміжні рівні). Зовнішня система – це стилі, різні ділянки мовленнєвої діяльності (типи мовлення, мовленнєві ситуації, жанри мовлення).
| 2. | Романтизм та його прояви в українській літературі. Реалізм як творчий метод і як основа формування літературного напряму у ХІХ-ХХ ст. |
Визначальні риси романтизму: - заперечення раціоналізму доби Просвітництва; - ідеалізм у філософії; - вільна побудова творів; - апологія (захист) особистості; - неприйняття буденності й звеличення «життя духу» (найвищими виявами його були образотворче мистецтво, релігія, музика, філософія); - культ почуттів; - ліричні та ліро-епічні форми; - захоплення фольклором, інтенсивне використання фольклорних сюжетів, образів, жанрів, художньо-технічних прийомів; - інтерес до фантастики, екзотичних картин природи тощо.
Романтизм іноді вдається до смішного, гумористичного, чудернацького. Своєрідним явищем поетики романтизму стає так звана «романтична іронія».
Український романтизм охоплює період 20—60-х років XIX століття. Виникнення цього літературного напряму в Україні пов'язане з публікацією в 1827—28 pp. творів П. Гулака-Артемовського «Твардовський» і «Рибалка», з появою «Малоросійських пісень» М. Максимовича в 1827р., а також створенням літературного гуртка І. Срезневського в Харківському університеті наприкінці 20-х pp. Українські романтики мали кілька своїх осередків: у Харкові діяли Л. Боровиковський, А. Метлинський, М. Костомаров; у Львові — М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький («Руська трійця»), М. Устиянович; у Києві — кирило-мефодіївці М. Костомаров (яким переїздить з Харкова), Т. Шевченко, П. Куліш.
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 173; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!