Давнє арабське мовознавство та його релігійна підтримка.
Арабське мовознавство досягло великих успіхів в епоху халіфату. Халіфат був багатонаціональною державою, в якій проживали перси, сирійці, греки, євреї та інші народи. Його територія охоплювала Аравію, Азію, Північну Африку та Піренейський півострів. Державна політика була спрямована на арабізацію всіх народів, що населяли країну. Цьому сприяла підтримувана державою релігія — іслам.
Стимулом розвитку арабського мовознавства було тлумачення Корану і боротьба проти засмічення літературної мови.
Арабські вчені були ознайомлені з багатьма досягненнями індійських і грецьких філологів. Спираючись на ті досягнення, вони досліджували арабську мову і створили детальний опис її фонетики, морфології та лексики.
В арабському мовознавстві розрізняють п'ять шкіл: басрійську з центром у м. Басра, куфійська, багдадську з, андалузьку і єгипетсько-сирійську. Найвідомішими є басрійська і куфійська школи.
Серед мовознавчих праць виділяється трактат «Аль-Кітаб» (у перекладі — * книга») басрійського граматиста Сібавейхі. Це повна граматика класичної арабської мови, в якій детально описано словозміну імені та дієслова, словотвір, фонетичні процеси, що відбуваються при творенні різних граматичних форм, а також проаналізовано артикуляцію звуків та їх позиційні варіанти.
Арабські мовознавці розрізняли звук і букву, виявляли факти невідповідності між звучанням і написанням. Услід за Арістотелем вони виділяли три частини мови: ім'я, дієслово, службові слова. Виявили специфічне для семіто-хамітських мов явище — внутрішню флексію. На початку X ст. в арабському мовознавстві остаточно сформувався мовознавчий поняттєвий апарат. Термінологія і граматичне вчення були приведені в систему. Вивчали арабські мовознавці й загальнотеоретичні питання, зокрема проблему походження мови.
|
|
|
Однак найбільших успіхів досягли араби в лексикографії. Вони уклали чимало багатотомних словників, серед яких вирізняється двадцятитомний словник Сагані і стотомний словник аль Фірузабаді «Камус», що в перекладі означає «океан». Він був настільки популярним, що словом камус стали називати словник узагалі. Аналіз арабських словників засвідчує надзвичайне захоплення їхніх творців словом, лексичним багатством арабської мови. Так, до слів на позначення лева і меча наведено п'ятсот синонімів, верблюда — тисяча. Один учений, виявивши чотириста синонімів до слова, що означає «біда», вигукнув: «Імена бід самі по собі біда!»
Арабська лінгвістична традиція вплинула на середньовічного тюрколога Махмуда аль Кашгарі, відомого в мовознавстві своєю оригінальною працею «Диван тюркських мов», що є своєрідною енциклопедією тюркських мов. У цій праці вперше застосовано порівняльний метод як науковий принцип дослідження.
|
|
|
Інтерпретація художнього твору.
Інтерпретація — дослідницька діяльність, пов'язана з тлумаченням змістової, смислової сторони літературного твору на різних його структурних рівнях через співвіднесення з цілістю вищого порядку. Смисловий зміст досліджуваного літературного явища в інтерпретації виявляється через відповідний контекст на фоні сукупностей вищого порядку.
Предметом інтерпретації можуть бути: будь-які елементи літературного твору (фрагменти, сцени, мотиви, персонажі, алегорії, символи, тропи і навіть окремі речення та слова), співвіднесені з відповідним контекстом твору або поза текстовою ситуацією;літературний твір як цілість, коли у творі й поза ним відшуковується те завуальоване, приховане, що з'єднує усі компоненти в одне ціле й робить твір неповторним;літературна цілість вищого порядку, ніж літературний твір, наприклад, творчість письменника, літературна школа, літературний напрям, літературний період.
1.Радикальна ТІ – концепція Девідсона, в як розкривається зв'язок семантичного значення речень з індивідуальними й соціальними структурами переконань, вірувань, бажань, намірів та ін..
|
|
|
2. Герменевтика Осн поняття «розуміння». Проблема: співвідношення між мовою і буттям. 1 передбач індивідуально - суб’єктивне прочитання, освоєння тексту, який спирається на попередній досвід реціпіента. 2 між текстом і реципієнтом обов’язок виникає діалог. 3 розуміння тексту – само розуміння інтерпретатора. Інтерпретація завжди залишається відритою, ніколи не може бути завершеною. 3 етапи розуміння тв.: 1 аналіз змісту і форми тв.; 2 акт/процес читання – зумовлю роллю читача; 3 привласнення змісту тексту – коли усвідомлення, міркування.
Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 186; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!