Принцип поділу влади на законодавчу, виконавчу, судову.



Теорія поділу влади була розроблена Д. Локком і Ш. Монтеск'є, а її зміст зводиться до того, що з метою забезпечення свободи громадян, по-перше, різні функції (види) державної влади - законодавча, вико­навча і судова,- повинні здійснюватися різними, відносно авто­номними один від одного органами державної влади, по-друге, ці органи повинні бути взаємно врівноваженими. Вперше в Україні принцип поділу влади було зафіксовано в Конституції УНР 29 квіт­ня 1918 р. У новітній історії України цей принцип вперше було проголошено в Декларації про державний суверенітет України від

16 липня 1990 р.;

Принцип унітарний устрій України.

Частина 2 ст. 2 Конституції України визначає Україну як унітарну державу, не конкретизуючи при цьому конкретну форму унітаризму. Аналіз положень Конституції України, присвячених питанням організації виконавчої влади на місцях, статусу Автономної Республіки Крим і місцевого самоврядування дозволяє характеризувати Україну як складну, відносно децентралізовану унітарну державу.

Це пояснюється тим, що, по-перше, до складу України входить автономне територіальне утворення - Автономна Республіка рим, по-друге, децентралізацію управління в Україні здійснено лише на низовому територіальному рівні - село, селище, місто, а і регіональному (область) та субрегіональному (район) рівнях правління збережено централізоване державне управління.

Принцип політичної багатоманітності означає багатопартійність, тобто можливість створення будь якої політичної партії чи громадської організації, які вільно проводять свою діяльність відповідно до вимог закону.

принципу ідеологічного, економічного і політичного різноманіття. Цей принцип, перш за все, виключає можливість існування в країні державної або іншої обов'язкової ідеології. “ніяка ідеологія ? зазначається в Конституції (ст. 15) ? не може признаватися державою як обов’язкова. Держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненою Конституцією і законами Укр.

Державні символи(ст.. 20 КУ)

Основи нац.. безпеки та зовн. політ. діял. (стан захищеності- ст..17, 18 КУ)

Правовий статус людини та громадянина (ст.. 8, 9, розділ 2 КУ)принцип гуманізму



Державні символи України.

Державні символи – це встановлені Конституцією обо спец. Законами особливі розпізнавальні знаки конкретної держави, які відособлюють її суверенітет, а в деяких випадках наповнені й конкретним історичним або ідеологічним замістом.

Важливими ознаками суверенної держа­ви є державні символи: Державний Прапор, Державний Герб, Державний Гімн і столиця. Вони затверджуються ВРУ.

Державний Прапор - це офіційний відмінний знак (емблема) держави, символ її суверенітету. Згідно з Конституцією України (ч. 2 ст. 20) Державний Прапор України являє собою стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.2/3 довжини

Державний Герб - це відмінний знак, що є офіційною ембле­мою держави, яка зображується на прапорах, грошових знаках, печатках і деяких офіційних документах. Згідно з Конституцією України (ч. З ст. 20,) Великий Державний Герб України встановлю­ється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорозького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. При цьому головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України) - ч. 4 ст. 20 Конституції України.

Державний Гімн - музикально-поетичний твір, який разом з Дер­жавним Гербом та Державним Прапором є офіційним символом дер­жави. Конституція України (ч. 5 ст. 20) визначає, що Державним Гім­ном України є національний гімн на музику М. Вербицького із слова­ми, затверджений законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. За­кон України «Про Державний Гімн України» було прийнято 6 берез­ня 2003 р., а згідно зі ст.. 1 цього Закону Державним Гімном України є національний гімн на музику М. Вербицького із словами першого куплету та приспіву твору П. Чубинського . Відповідно до ч. 7 ст. 20 Конституції України столицею України є місто Київ. Під столицею розуміють головне місто та адміністративно-політичний центр держави. Зазвичай в столиці розташовані вищі та центральні органи державної влади. Статус м. Києва як столиці України визначається Законом України «Про столицю України - місто-герой Київ» від 15 січня 1999 р.


 


Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 175; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!