Розділ 5. Інформаційне забезпечення економічного аналізу

Інформаційна база економічного аналізу

Інформаційне забезпечення економічного аналізу – це система даних і способи їх опрацювання, що дозволяють вивчити реальний стан об’єкта управління, виміряти вплив факторів, які його визначають, а також виявити можливості здійснення необхідних управлінських дій. Змістовність аналізу, його глибина і повнота врахування всіх факторів, які впливають на об’єкт вивчення, значною мірою визначаються станом інформаційного забезпечення.

Призначенням інформаційної бази є фіксація в документах, збір, передача, обробка, трансформація, зберігання даних про операційну, фінансову та інвестиційну діяльність підприємства.

Тому економічна інформація повинна бути корисною для потреб управління. Збирати треба не будь-яку інформацію, а ту, яка буде необхідною для певних суб’єктів з метою вирішення конкретних аналітичних завдань, тобто вона повинна бути адресною. Витрати на її збір повинні порівнюватися з ефектом від її використання.

Формування інформаційної бази проводиться у відповідності з певними вимогами, а саме: достовірність інформації, достатність її обсягу, своєчасність передачі і представлення та естетичність.

Достовірність економічної інформації, тобто її відповідність господарським явищам, визначає об’єктивність результатів аналізу, правильність, обґрунтованість його висновків і пропозицій. Використання в аналізі недостовірних даних викривляє уявлення про реальну економічну дійсність і приводить до неправильних рішень. Тому вся відібрана для аналізу інформація повинна підлягати детальній перевірці.

Дотримання вимог достатності означає, що для якісного проведення аналізу потрібно володіти всією необхідною для цього інформацією. Якщо даних недостатньо, стан об’єкта управління буде вивчений неповно, що, звичайно, призводить до необґрунтованих, помилкових рішень.

Небажаний також надлишок інформації, оскільки збільшуються витрати на збір і опрацювання непотрібних даних, що призводить до зростання загальних витрат на управління; продовжується період створення інформаційної бази і проведення аналізу, а це, в свою чергу, викликає запізнення у прийнятті необхідних управлінських рішень.

Вимога своєчасності реєстрації і передачі економічної інформації пов’язана з необхідністю скорочення часу між виникненням відхилень від запрограмованих параметрів об’єкта аналізу і прийняттям заходів по їх ліквідації.

Інформація, що використовується в економічному аналізі, повинна бути грамотно, охайно, привабливо відображена на матеріальних носіях. Слід зазначити, що культура складання річного звіту як джерела інформації є неабияким способом реклами діяльності підприємства. Наскільки грамотно і охайно він складений, залежить успіх підприємства в діловому світі.

Економічний аналіз ґрунтується на системі показників, на комплексному використанні даних цілого ряду джерел економічної інформації.

В економічній літературі відомі різні класифікаційні ознаки і види економічної інформації (рис. 1.11).

1. За відношенням до предмета дослідження інформація поділяється на основну і допоміжну.

2. У залежності від змісту розрізняють економічну, соціальну, правову, науково-технічну інформацію. Кожна із цих груп поділяється на підгрупи. Наприклад, група економічної інформації поділяється на облікову, звітну, нормативну і ін. Науково-технічна інформація включає патентну, конструкторську, технологічну інформацію та ін.

3. За відношенням до об’єкта аналізуінформація є внутрішньою і зовнішньою.

основна

1. За відношенням до предмета дослідження

допоміжна

економічна

соціальна

2. За змістом

правова

науково-технічна

внутрішня

3. За відношенням до об’єкта аналізу

зовнішня

загальна

4. За ступенем охоплення об’єкта

локальна

регулярна

5. За періодичністю надходження

епізодична

постійна

6. За ступенем постійності

умовно-постійна

змінна

облікова

7. За джерелами документування

необлікова

вхідна

8. За каналами проходження

вихідна

первинна

9. За відношенням до процесу засвоєння

вторинна

10. За відношенням до часу прийняття управлінських рішень

оперативна

підсумкова

Рис. 1.11. Класифікація видів інформації економічного аналізу

Внутрішня інформація формується в межах об’єкта аналізу. Зовнішня – виникає за його межами. Наприклад, підприємство аналізує попит на свою продукцію. При цьому дані про можливий обсяг її виробництва на конкретному підприємстві будуть внутрішньою інформацією, а дані про місткість регіонального ринку цієї ж продукції – зовнішньою.

4. За ступенем охоплення об’єкта інформація може бути загальною і локальною (тематичною).

Якщо об’єктом дослідження є попит, то його аналіз виходить далеко за рамки підприємства-виробника і включає аналіз ринку, політики конкурентів, соціальних, демографічних, географічних, загальноекономічних, політичних факторів.

Локальна – включає дані не про весь об’єкт, а тільки про якусь його частину. Так, вивчаючи падіння попиту на продукцію підприємства, можуть звертати увагу тільки на його цінову політику, не зачіпаючи питання якості, реклами, збуту та іншого.

5. За періодичністю надходження можна розділити інформацію на регулярну і епізодичну.

Джерелом регулярної інформації є статистична і бухгалтерська звітність. Джерелом епізодичної інформації – матеріали одноразових обстежень, виробничих нарад, первинні документи.

6. За ступенем постійності інформація класифікується як постійна, умовно-постійна і змінна. Постійна зберігає своє значення тривалий час, наприклад, назви і шифри виробів, плани рахунків бухгалтерського обліку. До умовно-постійної відноситься інформація яка зберігає своє значення упродовж певного інтервалу часу (наприклад планові показники). Змінна інформація характеризується або випадковістю виникнення в часі, або частою зміною кількісних чи якісних характеристик (наприклад, виробничий брак, обсяг виробництва, ціни в умовах нестабільної економіки, попит на товари і ін.).

7. За джерелами документування можна виділити інформацію облікову і необлікову.

До облікових джерел відносять планово-нормативні дані, дані фінансового, статистичного, податкового обліку і звітності.

До планово-нормативних джерел інформації відносять показники бізнес-планів, норми витрачання сировини, матеріалів, напівфабрикатів, розцінки, тарифні ставки, норми виробітку, амортизаційні відрахування і т.п.

До планово-нормативних джерел також відносять постанови відповідних державних, фінансових і банківських органів.

Фінансовий, управлінський, статистичний облік, звітність використовується для виявлення динаміки економічних показників і рівня використання виробничих ресурсів, вивчення фінансового стану підприємства, оцінки впливу факторів на узагальнюючі показники ефективності, вивчення причин і умов досягнутого рівня виробництва.

За місцем використання звітність умовно поділяють на внутрішню і зовнішню. На відміну від внутрішньої звітності, яку розробляють самі суб'єкти господарювання і яка використовується тільки у середині підприємства менеджерами різних рівнів, зовнішня звітність затверджується певними урядовими структурами і використовується також за межами підприємства органами державного управління (міністерствами, відомствами, органами державної статистики, фінансовими органами тощо) та іншими користувачами (акціонерами, інвесторами, контрагентами, банками). До внутрішньої звітності відносять внутрішньогосподарську (управлінську) звітність.

Система внутрішньої (управлінської) звітності є важливою складовою частиною процесу управління підприємством, тому вона повинна розроблятися з урахуванням потреб у тій, чи іншій інформації і з урахуванням можливостей використання такої інформації для прийняття управлінських рішень та впливу на об'єкт управління.

Для створення ефективної системи внутрішньої звітності необхідно вивчити та усвідомити потреби різних користувачів в інформації, без з'ясування потреб у якій та вивчення її структури неможливо удосконалити систему управлінської звітності підприємства. Вивчення інформаційних потреб працівників управлінських підрозділів дає можливість організувати інформаційний сервіс і постачати необхідну для управлінських функцій інформацію. Задоволення потреб працівників необхідною їм інформацією, цілком залежить від якості сформульованих запитів на таку інформацію. Для адекватного вираження запитів на інформаційні потреби спеціаліст повинен чітко усвідомити виробничі завдання та знати, які економічні показники потрібні для вивчення та аналізу. Як свідчить досвід, спеціалісти не завжди мають відповідні знання для того, щоб визначити потреби в інформації, а тому інформація, яку вони отримують не завжди відповідає потребі.

Одночасно з встановленням системи та форми фінансового обліку, підприємство повинно встановити всі необхідні умови щодо ведення управлінського обліку. Основною відмінністю організації управлінського обліку є те, що законодавством не встановлюється жодних обов'язкових для виконання умов. Крім того, система управлінського обліку та принципи, які використовуються при організації управлінського обліку, не повинні розкриватись у фінансових звітах підприємства. При організації управлінського обліку доцільним є поєднання документів управлінського та фінансового обліку.

Основними даними для складання внутрішньої звітності є нормативно-довідкова та фактична інформація аналітичного обліку.

Форма внутрішньої звітності повинна максимально розкривати зміст її показників та бути зрозумілою для конкретного користувача інформації -менеджера, для якого складений звіт.

Порядок складання внутрішньої звітності прямо пов'язаний зі структурою цехів, відділів і служб підприємства.

Управлінська звітність повинна охоплювати дані за період, який дозволить найбільш повно провести аналіз діяльності підприємства та спланувати його майбутню роботу. Вона повинна задовольняти потреби управлінського персоналу в інформації, чітко розмежованій за галузями діяльності та сферою компетенції та відповідальності кожного менеджера .

Різноманітність функцій, що виконуються окремими підрозділами підприємства визначає склад та зміст інформації, що включаються до внутрішньої звітності.

Форми звітів залежать від їх змісту, призначення та напрямів використання інформації. Наприклад, якщо асортимент продукції невеликий та звіт про продаж складається щоденно, в двох примірниках (перший передається керівнику, а другий - в бухгалтерію, де інформація звіту щоденно заноситься в комп'ютер і у всі накопичувальні регістри обліку, а потім автоматично робляться бухгалтерські проведення), то його форма може бути довільною та мати будь-яке нагромадження даних - за день їх накопичується не дуже багато, і інформація стає зручною для сприйняття.

Якщо ж підприємство випускає декілька видів продукції, має багато постачальників або облік недостатньо автоматизований, то складання звітів про продаж доцільно розбити на два етапи. В цьому випадку спочатку складаються звіти про продаж за визначеною ознакою або групою ознак (наприклад, по видах продукції, місцях зберігання, покупцях тощо), а потім дані з цих довідок групуються у зведених звітах про продаж (або інформації про продаж). При цьому інформація про продаж міститься в декількох спеціалізованих звітах, наприклад, в звіті про канали збуту або звіт по групах покупців (постійні клієнти, разові покупки тощо).

Таким чином, сутність управлінської звітності визначається як інтегрована система обліку, нормування, планування, контролю і аналізу, яка систематизує інформацію для оперативних управлінських рішень і координації проблем майбутнього розвитку підприємства.

Зовнішню звітність залежно від джерел інформації та показників, які вона містить, поділяють на фінансову, податкову, спеціальну і статистичну.

Річна фінансова звітність складається на завершальній стадії фінансового обліку. Вона включає шість типових форм, які заповнюються та подаються за встановленими адресами.

Подання підприємствами і організаціями статистичної звітності регламентовано Законом України «Про державну статистику» .Згідно із цим Законом усі юридичні особи та їх філії, відділення, представництва і фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю, структурні підрозділи безплатно, у повному обсязі й у визначені строки мають подавати органам державної статистики достовірну статистичну інформацію.

Особливість статистичної діяльності полягає у тому, що: кожний статистичний продукт має свої терміни підготовки, повинен відповідати певним критеріям якості (коректність та адекватність методологічних підходів, повнота охоплення, достовірність інформації, репрезентативність даних тощо), а також мати споживача. Поряд з цим статистична діяльність є дуже масштабною. Для неї характерні великі обсяги статистичного продукту, надзвичайно розгалужена мережа респондентів - осіб або сукупності осіб, які підлягають статистичному спостереженню, та широке коло користувачів статистичної інформації.

Забезпечення респондентів бланками, а також збирання та опрацювання цих форм здійснюють органи державної статистики.

Статистична звітність підлягає класифікації за різними ознаками .

Так, за частотою подання статистичну звітність поділяють на періодичну і річну.

Періодична звітність (місячна, квартальна, річна) охоплює показники поточної діяльності суб'єктів господарювання.

Річна звітність відображає головні підсумки фінансово-виробничої діяльності суб'єктів за рік.

Частота подання звіту зазначена на кожному звіті у його правій адресній частині під назвою. Слід зауважити, що одна звітна форма може складатися й подаватися щокварталу і наростаючим підсумком за рік.

Із широкого переліку звітно-статистичної документації можна виділити форми статистичної звітності, що подаються всіма підприємствами незалежно від форм власності та видів діяльності. Таку звітність називають загальнодержавною.

Однак державні статистичні спостереження провадять щодо окремих видів діяльності, тому для підприємств різних галузей і видів діяльності передбачена своя «специфічна» звітність про процеси, що відбуваються, та результати їх діяльності. Це звітність підприємств певних галузей і видів діяльності. Належність підприємств до тієї чи іншої галузі визначається органами державної статистики відповідно до Класифікації видів економічної діяльності (КВЕД).

Слід зазначити, що форми статистичної звітності розробляє та затверджує Державний комітет статистики. Проте звітність підприємств певних галузей і видів діяльності може бути розроблена відповідними міністерствами і відомствами за погодженням Держкомстату.

Податкова звітність складається на основі даних податкового обліку для розрахунку податків.

Спеціальна звітність – це звітність для органів соціального страхування, відомча та інша, яку складають на основі даних фінансового обліку.

До необлікових джерел інформації належать дані спостережень, анкетування і усне опитування, технічна документація, акти ревізій, матеріали аудиту, рішення суду, пояснюючі і доповідні записки і т.п.

Дані спостережень, а це можуть бути матеріали особистих спостережень, хронометражу, фотографії робочого дня, допомагають поглибити і деталізувати показники звітності. Так, наприклад, шляхом фотографії робочого дня можна вивчити ефективність використання робочого часу робітників та устаткування.

Вивчення пояснюючих записок порушників трудової дисципліни, заяв робітників на відпустки без збереження заробітної плати, інформації про захворювання (лікарняні листки) дозволяє виявити причини прогулів, простоїв, необхідність надання відпусток за дозволом адміністрації; встановити причини і частоту захворювань, розробити заходи по попередженню прогулів, простоїв, по профілактиці захворювань, покращенню умов праці.

Анкети і опитування дозволяють отримати необлікову інформацію, що стосується вивчення думок спеціалістів, експертів, споживачів про раціональні шляхи і засоби розв’язання окремих виробничих питань і питань збуту продукції, виявлення резервів виробництва.

Технічна документація використовується для вивчення технічного рівня виробництва, оцінки прогресивності технічних і організаційних можливостей підприємства.

Матеріали ревізій, аудиту дозволяють виявити недоліки в організації облікової роботи, порушення діючого законодавства, що мають місце на підприємстві.

За обсягом і змістом провідною для економічного аналізу є обліково-звітна інформація. Таке її становище визначається наступними особливостями: суцільне неперервне відображення в обліку всіх операцій, що відбуваються на підприємстві (постачання, виробництво, збут, стан та використання ресурсів, розрахункові взаємовідносини з покупцями, постачальниками, бюджетом, банком, персоналом, використання грошових коштів та ін.), їх документальне оформлення і узагальнення в грошовому вимірнику; високі аналітичні можливості.

8. За каналами проходження інформації поділяється на вхідну і вихідну. Склад вхідної економічної інформації перш за все визначається колом завдань, що розв’язується за її допомогою, і потребами споживачів. Вхідна інформація часто буває директивною, нормативно-плановою і довідковою. Тому, як правило, при проходженні вона не зазнає суттєвих змін, однак, виступаючи як вхідна для підприємства в цілому, вона може бути вихідною з боку адміністрації для внутрішніх підрозділів.

Відповідно зовнішня інформація буде вхідною, а внутрішня – вихідною. Вихідні дані можуть бути одержані з бухгалтерської, статистичної звітності і первинного обліку. В цьому випадку вони будуть постійними або умовно-постійними.

9. За відношенням до процесу засвоєння інформація поділяється на первинну і вторинну. Первинна інформація реєструється на місці її виникнення без будь-яких перетворень: дані первинного обліку, звітності підприємства, інвентаризації, обстежень і ін. Вторинна інформація – це та, яка поступила до об’єкта аналізу ззовні і пройшла етап перетворень (наприклад, матеріали періодичних видань).

10. За відношенням до часу прийняття управлінських рішень інформація поділяється на попередню, оперативну і підсумкову.

Попередня використовується на етапі розробки стратегії і тактики підприємства, планування його діяльності на майбутній період. Вона включає матеріали розроблених прогнозів, спеціально проведених обстежень, звітності, нормативні документи.

Оперативна інформація використовується в процесі оперативного, поточного аналізу для перевірки відповідності фактичних показників запланованим. Вона включає нормативні, планові дані, дані первинного обліку і звітності. Можуть використовуватися і зовнішні джерела інформації (наприклад, прайс-листи) для визначення відповідності цінової політики підприємства рівню ринкових цін на аналогічну продукцію.

Оперативна інформація повинна містити мінімальну кількість показників при їх максимальній змістовності. Це дозволяє швидко реагувати на відхилення від заданої програми.

Підсумкова інформація служить для оцінки діяльності підприємства на певну дату і за конкретний період часу. Ним може бути звітний період або час розробки і впровадження будь-якого проекту і т.д. Носієм підсумкової інформації в першу чергу є звітність.

Дата добавления: 2019-02-12; просмотров: 280; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 12 13 14 15 161718 19 20 21 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!