Державне регулювання внутрішнього й зовнішнього ринку
Незважаючи на догми класичної політичної економії про "невидиму руку" ринкового саморегулювання, життя й історичний розвиток переконливо довели необхідність державного регулювання економіки. Ринок є саморегулюючою системою лише до тієї межі, доки не починають діяти чинники, які зумовлюють ринкову нестабільність. Сучасній теорії відомі такі фактори нестабільності ринкового середовища:
1. Відсутність досконалої конкуренції. Дія цього фактора полягає в тому, що в багатьох галузях економіки існують переваги для великого виробництва, що в кінцевому результаті призводить до монополії.
2. Присутність зовнішніх ефектів (екстерналій), на які неможливо цілеспрямовано впливати.
3. Наявність ринків, де адаптація здійснюється повільно й досить складно порівняно з класичною моделлю саморегулювання. Прикладом може бути ринок робочої сили. У сучасному суспільстві, де відносини між роботодавцями й продавцями робочої сили визначаються трудовими договорами, рівень заробітної плати не може стрибати вверх і вниз, оскільки це визначається простими моделями попиту та пропозиції. Відлік робочої сили з однієї галузі в іншу потребує організації гнучкої системи освіти й перепідготовки кадрів.
4. Необхідність перерозподілу доходів, оскільки ринковий механізм саморегулювання може призвести донерівномірного розподілу доходів, і зумовила соціальні й економічні протиріччя та конфлікти.
|
|
|
5. Безробіття, інфляція, економічна нерівновага.
6. Необхідність існування державних і міждержавних інститутів, які покликані зберегти такі цінності, як стабільність, гармонійність суспільства, збереження навколишнього середовища й культурного розвитку народу.
7. Неповнота інформації. Для ефективності необхідно, щоб інформація поширювалася за мінімальних витрат. Таким чином, дія цього фактора потребує, щоб держава регулювала й контролювала поширення життєво важливої інформації стосовно фінансових ринків, сфери міжнародних фінансових відносин, соціального страхування, охорони здоров'я.
Отже, державне регулювання в сучасних умовах переходу до ринкової системи господарювання є необхідним, оскільки компенсує недоліки ринкового саморегулювання й забезпечує розвиток соціальної сфери.
Державне регулювання внутрішнього ринку передбачає розроблення й реалізацію кон'юнктурної політики, яка полягає в цілеспрямованому вивченні та опрацюванні пропозицій щодо умов, які характеризують стан національної економіки та окремих ринків. Кон'юнктурна політика безпосередньо залежить від економічного циклу, тому в даному зв'язку доцільно розглянути питання економічних циклів.
|
|
|
Економічний розвиток має циклічний характер. Під економічними циклами розуміють періодичні коливання виробництва, зайнятості й цін, що характерні для економіки. Економісти по–різному пояснюють причини циклічних коливань:
а) великий обсяг інвестицій у певний період, які зумовлюють необхідність освоювати створені потужності, а це веде до зменшення подальших інвестицій;
б) технічні нововведення, які періодично стимулюють ділову активність;
в) зовнішні екстерналії (війни);
г) монетарні явища (збільшення або зменшення грошової маси).
На рівні внутрішнього ринку економічна кон'юнктура виз начається:
q динамікою виробництва;
q станом внутрішньої й зовнішньої торгівлі;
q відсотками за кредит;
q рівнем безробіття;
q рівнем споживання і заощадження;
q товарними запасами;
q рівнем заробітної плати.
Державне регулювання внутрішнього ринку передусім полягає в регулюванні співвідношення сукупного попиту й сукупної пропозиції. У господарській практиці виділяють певні методи впливу держави на ринкову кон'юнктуру.
1. Експансіоністські, суть яких полягає в активізації сукупного попиту:
q фіскальна експансія або стимулююча фіскальна політика;
|
|
|
q стимулювання інвестицій за допомогою зниження відсоткової ставки за кредит;
q збільшення грошової маси;
q купівля державою урядових цінних паперів.
2. Рестрикційні, суть яких полягає в стримуванні сукупного попиту:
q фіскальна політика стримування (зменшення державних витрат і збільшення податків);
q стримування інвестицій шляхом підвищення відсоткової ставки за кредит;
q зменшення грошової маси шляхом припинення грошової й кредитної емісії, підвищення норм обов'язкових банківських резервів, збільшення облікової ставки;
q активний продаж на фінансовому ринку урядових цінних паперів.
Регулювання внутрішнього ринку – складний і багатоас–пектний процес, оскільки від його результативності залежить розвиток національної економіки, місце держави на зовнішніх ринках і ступінь інтеграції до світового співтовариства. У процесі вивчення державного регулювання зовнішнього ринку насамперед слід розглянути питання регулювання експорту й імпорту.
Інструменти державного регулювання зовнішнього рин ку поділяються на тарифні й нетарифні. Тарифні інструменти ґрунтуються на використанні митних тарифів, тобто систематизованого переліку товарів, що обкладаються митним податком, та ставок митних податків. В Україні експортні податки, як правило, справляються за нульовою ставкою, а стягуються імпортні й транзитні податки. Отже, Україна веде політику стимулювання експорту і в окремих випадках обмеження імпорту з метою протекціювання національного товаровиробника. Митні податки класифікують за певними ознаками, що спрощує облік та контроль за їх надходженням до бюджету:
|
|
|
1. За способом нарахування виділяють:
q адвалерні – нараховуються у відсотках до митної вартості товару;
q специфічні – нараховуються у визначеному грошовому розмірі до одиниці виміру товару;
q комбіновані – поєднують два попередні способи розрахунку.
2. За економічним змістом:
q спеціальні – застосовуються для захисту вітчизняних товаровиробників від конкуренції імпортних товарів, для попередження недобросовісної конкуренції або у відповідь на дискримінаційні дії іноземних держав;
q антидемпінгові – вводяться з метою захисту від демпінгу, тобто у випадках імпорту на територію України товарів за ціною, істотно нижчою від цін на території країни–експортера;
q компенсаційні – застосовуються у випадку ввезення на територію України товарів для виробництва й експорту (прямі субсидії).
До нетарифних методів регулювання зовнішнього ринку відносять:
Ліцензування – це видача державними органами спеціального дозволу на проведення експортно–імпортних операцій впродовж встановленого періоду часу.
Квотування – це встановлення граничного обсягу експорту або імпорту товарів у натуральних або вартісних одиницях, який дозволено експортувати чи імпортувати протягом встановленого періоду часу.
Інші нетарифні обмеження, до яких відносять:
q угоди про впорядкування ринку, коли імпортер сам скорочує ввезення своїх товарів під загрозою уведення різноманітних обмежень;
q добровільне обмеження експорту – це зобов'язання одного з торговельних партнерів обмежити або не розширювати обсяги експорту;
q режим мінімальних імпортних цін – це встановлення мінімальної різниці, на яку ціна імпортного товару може відрізнятися від ціни аналогічного національного товару;
q технічні бар'єри – це різноманітні адміністративно технічні стандарти, які встановлюються урядом і невідповідність до яких не допускається.
У даному розділі було наведено лише основні методи й заходи, за допомогою яких держава впливає на внутрішній та зовнішній ринок. Проте вміле й обґрунтоване їх застосування може стати першими кроком до виходу країни з кризи та визнання її світовою спільнотою.
Фінанси, які класично вважаються кровоносною системою усієї національної економіки, відіграють провідну роль в економічному житті кожної країни за будь–якої системи господарювання. З переходом до ринкових умов господарювання їхня роль в Україні значно розширилась, оскільки плановий контроль грошових потоків ліквідовано й замінено самофінансуванням і самоуправлінням майже в усіх сферах фінансових відносин. Проте, не зважаючи на політичні гасла про становлення ринкової економіки в Україні, сучасна економіка невизначеності й нестабільності, на нашу думку, є не ринковою, а перехідною. Зміна економічної системи неодмінно тягне за собою певні протиріччя як у політичному, так і в соціально–економічному житті. Стагнація економіки України в перші роки незалежності була зумовлена саме ними. Коли один провер–сток суспільства задовольняє свої інтереси, інші обов'язково повинні поступитися. На базі незадоволеного інтересу виникають протиріччя, подоланню яких держава повинна приділяти належну увагу з метою запобігання конфліктів. Роль фінансів у цьому процесі полягає в раціональному й ефективному впливові на виправлення фінансової ситуації як на рівні держави в цілому, так і на рівні окремих суб'єктів господарювання. Основними функціями фінансів є розподіл та перерозподіл валового внутрішнього продукту, тому, виконуючи їх, фінанси контролюють процес забезпечення фінансовими ресурсами усіх верств населення, держави й суб'єктів господарювання.
Питання для самоперевірки
1. Назвіть стадії, з яких складається процес відтворення. Схарактеризуйте їх.
2. Вкажіть роль і місце фінансів у розподільному процесі.
3. Наведіть складові сукупного суспільного продукту та розкрийте їхній зміст.
4. Яке, на вашу думку, має бути співвідношення між фондами споживання і накопичення?
5. Схарактеризуйте передумови виникнення фінансових відносин.
6. Як саме фінанси впливають на розширене відтворення?
7. Розкрийте поняття "фінансова політика держави".
8. Про які фактори нестабільності йдеться в сучасних теоріях?
9. Проаналізуйте основні методи впливу держави на ринкову кон'юнктуру.
10. Назвіть основні напрями фінансової політики.
Тести
1. Фінансова наука вивчає:
а) суспільні відносини, що виникають у процесі утворення, розподілу та використання ресурсів;
б) ресурси;
в) закономірності розвитку фінансових відносин;
г) закономірності розвитку продуктивних сил;
д) немає правильної відповіді.
2. Розподіл національного доходу в країні здійснюється:
а) лише через фінанси;
б) шляхом використання цін і кредитів;
в) у сукупності;
г) лише через матеріальний розподіл;
д) немає правильної відповіді.
3. Кругообіг грошових фондів підприємств на розширеній
основі забезпечують:
а) фінанси;
б) кредит;
в) у сукупності;
г) інвестиції;
д) немає правильної відповіді.
4. Фінанси виконують функцію:
а) нагромадження;
б) розподільчу;
в) контрольну;
г) у сукупності;
д) немає правильної відповіді.
5. Первинні доходи – це:
а) заробітна плата працівників;
б) доходи підприємств у сфері матеріального виробництва;
в) суспільні грошові фонди;
г) нагромадження;
д) немає правильної відповіді.
6. Перерозподіл національного доходу пов'язаний з:
а) міжгалузевим і територіальним перерозподілом засобів;
б) наявністю невиробничої сфери;
в) перерозподілом доходів між різними верствами населення;
г) неоднаковою рентабельністю підприємств;
д) немає правильної відповіді.
7. Метою розподілу і перерозподілу національного доходу і ВВП є:
а) розвиток продуктивних сил;
б) створення ринкових структур економіки;
в) зміцнення держави;
г) забезпечення високого рівня життя населення;
д) немає правильної відповіді.
8. Процес відтворення складається з таких стадій:
а) виробництво, обмін;
б) обмін, розподіл;
в) розподіл, споживання, обмін;
г) виробництво, обмін, розподіл, споживання;
д) немає правильної відповіді.
9. Держава впливає на процес відтворення через:
а) фінансування окремих галузей та підприємств;
б) податкову політику;
в) фінансування соціальних заходів;
г) кредитну політику;
д) усі відповіді неправильні.
10. Фінансова політика – це:
а) сукупність державних заходів з мобілізації фінансових ресурсів;
б) сукупність заходів держави щодо розподілу її фінансових ресурсів;
в) сукупність заходів держави щодо податкової політики;
г) сукупність заходів держави щодо інвестиційної політики;
д) немає правильної відповіді.
Дата добавления: 2018-11-24; просмотров: 265; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!