Конституційний статус Президента Украіни 7 страница

⇐ ПредыдущаяСтр 77 из 118Следующая ⇒

Конституційний Суд має свій архів і бібліотеку, свій друкований орган «Вісник Конституційного Суду України», прес-службу, приймаль- ню громадян, господарське управління тощо.

Конституційний Суд є юридичною особою, має свою печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Фінансування Суду передбачається в Державному бюджеті України окремим рядком.

21.3. Функції та поеноеаження Конституційного Суду України

До основних функцій Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і офіційне тлумачення Конституції України та законів України. Здійснюючи визначені для нього Конституцією функції, Конституційний Суд має діяти виключно у межах своїх повноважень, визначенихстаттями 150, 151 Конституції і ст. 13 Закону «Про Конституційний Суд України». Відповідно до цих статей Конституційний Суд приймає рішення та надає висновки у справах щодо:

— конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради, актів Президента, актів Кабінету Міністрів, правових актів Верховної Ради Автономно! Республіки Крим;

— відповідності Конституції чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради для надання згоди на їх обов'язковість;

— додержання конституційної процедури розслідування і розгляду
справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічмен-
ту в межах, визначених статтями 111 та 151 Конституції України;

— офіційного тлумачення Конституції та законів України.
Підставами для прийняття Конституційним Судом рішення щодо

неконституційності правових актів повністю чи в їх окремих части-нах є: а) невідповідність Конституції; б) порушення встановленої Конституцією процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності; в) перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті.

Законом «Про Конституційний Суд України» окреслені і межі по вноважень Суду. Зокрема, до повноважень Конституційного Суду не

474

Конституційкий Суд України

належать питання щодо законності актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого са-моврядування, а також питання, віднесені до компетенції судів іншої юрисдикції (ст. 14).

Захист Конституції від порушення ії норм, їх офіційне тлумачен-ня — це стрижень усіх функцій і повноважень Конституційного Суду. Захист Основного Закону може здійснюватися й іншими державними органами, але забезпечення верховенства Конституції як головного джерела права є виключною прерогативою Конституційного Суду.

Враховуючи характер і призначення Конституційного Суду, зазна-чимо, що його повною мірою стосуються майже всі статті Основного Закону в аспекті захисту їх від порушень. Адже, окрім розділу XII «Конституційний Суд України», який безпосередньо стосується діяльності цього органу чи його суддів, ці питання містяться у стат-тях85, 92, 104, 106, 111, 124, 126, 128, 137, 159, а такожу п. 6 розділу XV «Перехідні положення». Така широка і грунтовна конституційна регламентація організації і функціонування органу конституційної юрисдикції свідчить про його значення в суспільстві та державі, його високу і відповідальну роль в охороні Основного Закону України. Він має діяти чітко у встановлених межах процедур і демократичних принципів судочинства, вирішуючи спір шляхом видання юрис-дикційних актів.

Важливе практичне значення для реалізації конституційних поло-жень про Конституційний Суд має проблема співвідношення конституційної і законодавчої регламентації повноважень Конституційного Суду. Чи є перелік повноважень, закріплених у Конституції, вичерп-ним? Тут треба звернутися до тексту ст. 153 Конституції, в якій говориться, що порядок організації і діяльності Конституційного Суду України, процедура розгляду ним справ визначаються законом. Таким чином, конституційний перелік повноважень Конституційного Суду не є вичерпним, він може бути доповнений, конкретизований законодавством. Однак закони не можуть зменшувати або змінювати встановлені Конституцією його повноваження. Це може відбуватися лише шляхом внесення змін і доповнень до Конституції у порядку, нею встановленому.

Слід зазначити, що визначення повноважень Конституційного Суду не може бути безмежним. Юрисдикція його має певні межі, зумовлені юридичною природою і призначенням Конституційного Суду саме як органу конституційної юрисдикції, спрямованістю його

475

Розділ 21

повноважень на вирішення конституційно-правових спорів, а також його роллю у забезпеченні дії конституційного принципу поділу вла-ди. Має значення і врахування об'єктивних можливостей щодо обся-гу роботи, виконання якого може бути забезпечено Конституційним Судом, його кількісним і фахово кадровим складом, організації апа-рату суду, матеріально-технічного забезпечення потреби часу для повного й якісного здійснення його функцій.

Надання Конституційному Суду законом додаткових повноважень не повинно суперечити визначеній у Конституції юридичній природі і призначенню його як единого органу конституційної юрис-дикції в Україні. Конституційний Суд розглядає конституційні конфлікти. До його повноважень не належить перевірка додержання законів, що є функцією правоохоронних та інших органів. Він покли-каний забезпечувати додержання Конституції, її верховенство і пряму дію, у тому числі перевіркою конституційності законів. Слід зазначи-ти, що конституційне судочинство є самостійним видом судочинства. Це не виключає того, що при формуванні регламентних правил конституційного судочинства можуть бути використані у перетвореному, пристосованому до конституційного судового процесу певні норми інших видів судочинства.

Основоположні конституційні принципи і норми щодо організації й діяльності Конституційного Суду конкретизуються і деталізуються в Законі України «Про Конституційний Суд України». У ньому поєднуються процесуальні й організаційні норми. Ідея прийняття ок-ремого закону про конституційне судочинство, як це було передбаче-но Законом України «Про Конституційний Суд України» 1992 р. по-ряд із статутним законом про Конституційний Суд, не одержала підтримки при складанні одноименного закону, прийнятого 1996 р. Це мотивувалося тим, що процесуальні аспекти діяльності Конституційного Суду нероздільно зв'язані з його статутними і органі-заційно-структурними особливостями. Конституційний Суд на відміну від судів загальної юрисдикції — адміністративних і госпо-дарських — єдиний судовий орган, який застосовує властиві саме для нього відповідні процесуальні норми. Перемогла думка про те, що чисельність актів, які регулюють відносини у одній і тій же сфері, не є виправданою. Все це зумовлює те, що статутні, процесуальні й основні організаційні норми, встановлені для Конституційного Суду в Основному Законі України, знайшли свою реалізацію, свій розви-ток, конкретизацію і деталізацію у Законі «Про Конституційний Суд

476

Конституційний Суд України

України». Не виключена можливість, що деякі аспекти консти-туційної юрисдикції можуть бути відображені в інших законодавчих актах. За виникнення суперечностей між нормами Конституції і за-значеного закону, безумовно, діятимуть конституційні норми.

3 часу утворення Конституційного Суду України і особливо нині активно дискутується питання про те, чи є цей орган політичним. Тут слід зауважити, що він передусім є юридичною установою. Він не мо-же бути суто політичним органом, як інші державні органи, що беруть безпосередню участь у політичному процесі, прийнятті політичних рішень. Така участь суперечить призначенню конституційного судо-чинства, про що йдеться у законодавчих актах деяких зарубіжних країн. Зокрема, у Законі про Конституційний суд Італії записано, що «конституційна юрисдикція виключає будь-яку оцінку політичного характеру»¹. У ст. 3 Федерального закону про Конституційний суд Російської Федерації 1994 р. говориться про те, що суд «вирішує ви-ключно питання права»².

Конституційний Суд не повинен перетворюватися на політичний орган, його заедання — розв'язання конфліктів (у тому числі політич них) між різними владами притаманними йому правовими засовами. У п. 2 § 43 Регламенту Конституційного Суду України говориться, що у залі засідань Конституційного Суду учасники конституційного про-вадження не мають права використовувати свої виступи для політичних заяв, декларацій тощо³.

Невтручання Конституційного Суду в політику повинно бути принципом його діяльності. Це особливо важливо в умовах політич-ної нестабільності, різких несподіваних змін у законодавстві. Недо-тримання цього принципу може призвести до вкрай небажаних наслідків.

Водночас, здійснюючи конституційне судочинство в межах своїх повноважень, Конституційний Суд не може бути поза межами політичного процесу. Він, як і законодавчі та виконавчі органи, так або інакше перебуває в його полі, а тому існує певна проблема співвідношення правових і політичних аспектів в окремих випадках його діяльності. Але, як зазначалося, Конституційний Суд є пере-

' Сравнительное конституционное право. — М., 1996. — С. 166, 168-169.

² Федеральной конституционньій закон о Конституционном Суде Российской Федера
ции. — М., 1994.

³ Вісник Конституційного Суду України. — 1997. — № 1. — С. 86.

477

Розділ 21

дусім юридичним органом, який вирішує насамперед питання права.

Будучи наділеним компетенцією перегляду рішень вищих органів державної влади, Конституційний Суд має певні засоби оцінки функціонування владних структур політичної системи і тим самим може опосередковано впливати на політичну ситуацію в країні. Однак до його завдань ніякою мірою не належить формування політичного процесу. Він повинен, не обмежуючи політику, підпо-рядковувати її (особливо законотворчість) Конституции не віддаючи переваг політичній діяльності, не оцінюючи чиї б то не було дії поза правовими формами. Тим самим Суд реалізує принцип «політичної стриманості», апробований світовим досвідом як важлива умова діяльності конституційного правосуддя. Суд, спираючись на доктрину політичної діяльності, відмовляє в розгляді звернень, коли вважає, що в них містяться питання саме політичної діяльності, які повинні вирішуватися самостійно законодавчою владою, аби конституційному правосуддю не стати залученим до політичного процесу законотворчості.

Аналіз основних положень Конституции які регулюють органі-зацію і функціонування Конституційного Суду України, а також закону про цей суд, дають підстави для висновку про те, що на час його організації були створені оптимальні законодавчі умови для високок-валіфікованої й незалежної діяльності единого органу конституційної юрисдикції — Конституційного Суду України.

Слід зазначити, що український закон про Конституційний Суд вигідно відрізняється від подібних законів країн Співдружності Незалежних Держав. Він насамперед детально висвітлює функціонально-процесуальні питання, що позитивно має відбивати-ся на ефективності діяльності Суду, розумінні цього закону не тільки фахівцями-юристами, а й не посвідченими в юридичні тонкощі гро-мадянами. Законом визначено, що діяльність Конституційного Суду грунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повноти і всебічності розгляду справ та обгрунтованості прийнятих ним рішень (ст. 4). У законі не розкривається окремо зміст кожного принципу, як це, скажімо, зроблено у Федеральному Законі про Конституційний Суд Російської Федерації, де розкриттю змісту принципів конституційного судочинства присвячено окрему четверту главу. Водночас в українському законі зазначені принципи втілено у багатьох його стат-

478

Конституційний Суд України

тях. Про зміст таких принципів, як колегіальність, рівноправність суддів, гласність, повнота і всебічність розгляду справ та обгрунто-ваність прийнятих ним рішень йдеться у Регламенті Конституційного Суду України, зокрема у його § 28 і § 29.

Законодавчо визначені повноваження Голови, заступників Голови та суддів Конституційного Суду України. Зокрема, до повноважень Голови Конституційного Суду належить:

—організація роботи колегії суддів Конституційного Суду, його комісій та секретаріату;

—скликання і проведення засідань, пленарних засідань;

—розпорядження бюджетними коштами на утримання і забезпе-чення діяльності Суду відповідно до затвердженого кошторису;

—здійснення інших повноважень, передбачених законом і актами Суду, що регламентують організацію його внутрішньої роботи.

Заступники голови Конституційного Суду виконують окремі повноваження Голови за його дорученням.

Серед встановлених законом повноважень судді Конституційного Суду України визначено, що він здійснює попередню підготовку пи-тань для їх розгляду в суді, а також бере участь у розгляді справ. Судді Конституційного Суду надано право витребувати від Верховної Ради України, Президента України, Прем'єр-міністра, Генерального прокурора України, судів, органів державної влади, місцевого самовряду-вання, посадових осіб, підприємств, установ організацій усіх форм власності, політичних партій та інших об'єднань громадян, окремих осіб необхідні документа, матеріали та іншу інформацію з питань, що готують для розгляду. Ухилення від надання пояснень або відмова від надання документів судді Конституційного Суду зумовлюють відповідальність згідно з законом.

Суддя Конституційного Суду має право публічно висловлювати свою думку з питань, що стосуються провадження у Суді лише щодо тих справ, у яких Судом прийнято рішення чи дано висновок.

Суддя Конституційного Суду після підписання рішення чи висновку Суду може висловити свою окрему думку, яка викладається у письмовій формі й додається до рішення чи висновку Суду. Гнститут окремої думки судді Конституційного Суду слугує забезпеченню принципу його незалежності та об'єктивності. Окрема думка може бути висловлена суддею не тільки у разі, коли він голосував проти рішення чи висновку, а якщо він голосував «за», але залишився у мен-шості при голосуванні з будь-якого іншого питання чи мотивування

479

Розділ 21

прийнятого рішення. У такому разі суддя може письмово викласти окрему думку про незгоду з більшістю суддів. Такий документ теж до-дається до рішення або висновку Суду і оприлюднюється.

Окрема думка судді Конституційного Суду не повинна публікува-тись окремо від рішення Суду. Це може призвести до різного роду політичних тлумачень, домислів, перекручень тощо. У Законі «Про Конституційний Суд України» встановлено, що рішення і висновки Суду публікуються у «Віснику Конституційного Суду України» та в інших офіційних виданнях України разом з окремою думкою суддів.

Згідно із Законом «Про статус суддів» судді, в тому числі консти-туційні, є носіями судової влади, які здійснюють правосуддя незалеж-но від законодавчої та виконавчої влади, є посадовими особами державної влади, які в конституційному порядку наділені повнова-женнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов'язки в Конституційному Суді.

На забезпечення демократичної організації й діяльності Конституційного Суду спрямовані встановлені законом гаранта діяльності конституційних суддів, насамперед їх незалежність, недоторканність, соціальне і побутове забезпечення тощо.

21.4. Порядок діяльності Конституційного Суду України та процедура розгляду ним справ

Конституційне провадження регулюється Законом України «Про^;Конституційний Суд України» та Регламентом Конституційного Суду України. Воно починається із звернення до Конституційного Суду. Ця процедура здійснюється у двох формах: а) конституційного подання; б) конституційного звернення.

Конституційне подання — це письмове клопотання до Консти туційного Суду про визнання правового акта (його окремих положень) неконституційними, про визначення конституційності міжнародного договору або про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України. Конституційним поданням є також звернення Верховної Ради про надання висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента з поста в порядку імпічменту.

У конституційному поданні зазначаються:

480

Конституційний Суд України

— повне найменування органу, посадової особи, які направляють конституційне подання згідно з правом, наданим Конституцією та законом;

— відомості про представника за законом або уповноваженого за дорученням;

— повне найменування, номер, дата прийняття, джерело
опублікування (у разі публікації) правового акта, конституційність
якого (окремих його положень) заперечується чи який потребує
офіційного тлумачення;

— правове обгрунтування тверджень щодо неконституційності правового акта (його окремих положень) або необхідності в офіцій-ному тлумаченні;

— дані щодо інших документів і матеріалів, на які посилаються суб'єкти конституційного подання (копії цих документів і матеріалів додаються);

— перелік матеріалів та документів, що додаються.

Статті 40, 41 Закону «Про Конституційний Суд України» визначає суб'єктів права на конституційне подання. Ними з відповідних питань можуть бути: Президент, Верховна Рада, Кабінет Міністрів, не менше 45 народних депутатів України, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, Верховний Суд, інші органи державної влади, Верховна Рада Автономно!' Республіки Крим, органи місцевого самоврядування.

Конституційне звернення — це письмове клопотання до Консти туційного Суду про необхідність офіційного тлумачення Конституціїта законів України з метою забезпечення реалізації чи захисту консти- туційних прав та свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи.

Уконституційному зверненні зазначаються:

— прізвище, ім'я, по батькові громадянина України, іноземця чи особи без громадянства, адреса, за якою особа проживає, або повна назва та місцеперебування юридичної особи;

— відомості про представника особи за законом або уповноваженого за дорученням;

— статті (окремі положення) Конституції або закону України, тлумачення яких має бути дано Конституційним Судом;

— обгрунтування необхідності в офіційному тлумаченні положень Конституції або законів України;

— дані щодо інших документів та матеріалів, на які посилаються суб'єкти конституційного звернення (копії цих документів і матеріалів додаються);

16-8152

481

Розділ 21

Дата добавления: 2018-11-24; просмотров: 160; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 72 73 74 75 767778 79 80 81 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!