Конституційний статус Президента Украіни 9 страница

Серед функцій, притаманних судовій владі, однією з основних є мирними цивілізованими засобами вирішувати спори між індивідами, соціальними групами і навіть державами, запобігати, а якщо вони по-чались, переривати конфлікти між ними, забезпечувати дію норм

490

Органи правоеуддя в Україні

Конституції та чинного законодавства. Юридичні інституції, якими є суди, своею діяльністю сприяють подоланню суперечностей закон-ним шляхом, стабілізують ситуації, породжують достатньо визначені правові, соціальні та економічні наслідки і, шо важливо, гарантують прийняте рішення авторитетом і силою держави або міжнародного співтовариства. Тут можуть застосовуватися і примусові заходи, якщо інші шляхи вирішення або запобігання порушенням закону виявили-ся безрезультатними. Специфічна влада судового рішення, яке є обов'язковим до виконання, — ефективний засіб досягнення соціаль-ної справедливості та злагоди, інструментом мирного і справедливого вирішення правових спорів і подолання різних суперечностей.

Саме суд, судова влада є необхідною гарантією в системі поділу влади від свавільного втручання урядово-адміністративних органів у суспільні відносини, адже незалежна судова влада має здатність кон-тролювати законність і правомірність виконавчої влади, а також за допомогою процедури конституційної юрисдикції захистити суспільство від можливих законодавчих порушень. Перед судом пред-ставники всіх протилежних інтересів є формально рівними між со­бою. Притаманні лише судові специфічні повноваження дають змогу урівноважувати зіткнення соціальних інтересів, сприяти їх оптималь­ному врегулюванню, реально забезпечувати гаранта свободи, само-стійності та власності.

В умовах дії принципу поділу влади судова влада, рівно як і зако-нодавча та виконавча, наділена Конституцією самостійною компе-тенцією, а також сукупністю засобів впливу на соціальні ситуації, усунення суперечностей і конфліктів, що виникають у суспільстві.

Зазначимо, що реалізація конституційних повноважень суду здійснюється ним не в ізоляції, а в умовах складного, багатофактор-ного процесу суспільного розвитку під впливом соціально-історич-них явищ і подій. Це особливо характерно для перехідного етапу роз­витку держави, який зумовлюється і ускладнюється економічною або політичною кризою, незрілістю демократичних засад у суспільстві і нерозвиненістю його політичної системи в період подолання наслідків тоталітаризму, відсутністю повноцінної законодавчої бази, що спричиняє суперечності й викликає конфлікти та протистояння в суспільстві¹. Внаслідок багаторічного панування командно-

¹ Юридическая конфликтология: процедури разрешення. — М., 1995. — С. 59-158.

491

Розділ 22

адміністративних методів управління суспільством склалася певна недооцінка можливостей судових процедур вирішення спорів, збе-реглися намагання представників різних гілок влади вийти за межі визначеної Конституцією їх компетенції, впливати на судові орган и тощо. Тільки.подолання цих негативних явищ дає змогу налагодити оптимальне регулювання соціальних процесів, досягнення рівноваги в суспільстві, його сталого, нормального розвитку. Судова влада в де-мократичній, правовій державі має бути деполітизована, що сприяє більшій довірі до неї членів суспільства, є фактором забезпечення ії незалежності, об'єктивності та неупередженості. Судові органи по-винні підходити до розв'язання політичних проблем юридичним шляхом, переводити їх на мову закону і вирішувати тільки правовими засобами.

Неприпустимим є втягування суду у політичні чвари, що може призвести до деформації суті та істинного призначення судової влади в демократичному суспільстві, втрати її незалежності, неупередже­ності та авторитету.

На відміну від законотворчого пронесу, виконавчо-розпорядчої діяльності адміністративно-управлінського апарату розгляд судових справ, що здійснюється судовою владою, поширюється на кон-кретні випадки. Діючи за принципом рівності всіх громадян перед судом і керуючись лише нормами права, вона має бути осторонь політичної відповідальності та ідеологічних тисків, оскільки підпо-рядкування суду різним політичним подіям може призвести до його залежності насамперед від виконавчої влади. Принцип поділу влади передбачає можливість кожної гілки влади контролювати іншу з тим, щоб між ними зберігався певний баланс. Конституційне закріплення цього принципу потребує, з одного боку, достатньої послідовності його здійснення, а з іншого — сучасного бачення всіх його складових.

Слабкість судової влади в державі означає, що інші гілки влади є сильнішими, ніж це потрібно для суспільства. Такий дисбаланс може призвести до зловживань і порушень закону з боку законодавчої і ви­конавчої влади, а суди не в змозі будуть гарантувати людям справед-ливість. Діяльність судової влади має бути спрямована на те, щоб шляхом вирішення правових спорів забезпечити поєднання свободи з обов'язком додержання законів.

Чіткий розподіл конституційної компетенції основних гілок влади — законодавчої, виконавчої і судової — є одним із шляхів забез-

492

Органи правосуддя в Україні

печення ефективного функціонування всього державного механізму. Ще у XVIII ст. видатний французький вчений-юрист Ш. Монтеск'є у праці «Про дух законів» писав: «Щоб створити помірковане уп-равління, треба вміти комбінувати влади, регулювати їх, стримувати, приводити їх у дію, додавати, так би мовити, балансу одній, щоб вона могла врівноважувати іншу; це такий шедевр законодавства, який рідко вдається виконати випадку і який дозволяють виконати розсуд-ливості»¹. I далі: «Якщо влада законодавча і виконавча будуть поєднані в одній особі або установі, то свободи не буде, оскільки можна побоюватися, що цей монарх або сенат створюватиме ти-ранічні закони для того, щоб також тиранічно застосовувати їх. Не буде свободи і в тому разі, якщо судова влада не відокремлена від вла­ди законодавчої і виконавчої. Коли вона поєднана із законодавчою владою, то життя і свобода громадян потраплять під владу сваволі, ад-же суддя буде законодавцем. Якщо судова влада поєднана з виконав-чою, то суддя дістає можливість стати гнобителем»². Монтеск'є зазна-чав, що потрібен такий порядок, за якого різні гілки влади могли б взаємно стримувати одна одну³.

В науковій літературі й у законодавчих актах, інших державних до­кументах три гілки влади прийнято називати у послідовності — зако­нодавча, виконавча і судова. Такий порядок ставить судові функції за змістом після законотворчості і виконавчо-розпорядчої діяльності. Такий підхід є типовим у державах, які належать до так званих конти-нентальних правових систем, де юридичний пріоритет визначається за законодавцем, чиїй волі мають підпорядковуватися і державні чи­новники, і професійні судді, що застосовують норми закону на відміну від англосаксонської системи права, де одним із найваж-ливіших джерел права є судовий прецедент.

Аналіз процесу розвитку правових систем провідних країн Європи за останні десятиріччя дає можливість докорінно переглянути цю усталену черговість на користь судової влади, яка зазнає в наш час чи-мало змін. Поряд з традиційними функціями, пов'язаними із застосу-ванням кримінального покарання до осіб, що вчинили кримінальний злочин, а також з вирішенням різних майнових спорів, до судової

¹ Монтескье Ш. О духе законов. — М., 1999. — С. 63.

² Там само. — С. 138-139.

³ Там само. — С. 137.

493

Розділ 22

юрисдикції увійшли й інші, нові повноваження, які перетворили суд у засіб контролю суспільства за діяльністю, по суті, всього юридично-го механизму, включаючи законотворчість і правозастосування (конституційний суд, адміністративні суди тощо).

Реформи, спрямовані на вдосконалення судоустрою в Україні, а також підвищення статусу суддів, мають сприяти подоланню багатьох негативних явищ, притаманних цій системі, зокрема подоланню відчуження, що склалося між особою та державно-правовими струк­турами різних ланок і рівнів. Реорганізація на основі чинної Консти-туції так званої третьої влади — влади суду в нашій державі може ство-рити передумови подоланню цього відчуження, перетворити суд у справжній гарант індивідуальної свободи від посягань на неї різних суб'єктів. За Конституцією України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Слід зазначити, що для громадян не існує обмежень стосовно їх права звернення до суду із заявами з оскарженнями неправомірних дій і рішень державних ор-ганів, їх посадових осіб або з вимогою розв'язати спір з іншим членом суспільства чи юридичною особою. В Основному Законі зазначено, що держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утверджен-ня і забезпечення її прав і свобод є головним обов'язком держави. Визначення міри такої відповідальності держави перед людиною має здійснювати саме суд. Конституція гарантує громадянам право звернення до суду за захистом своїх прав і свобод. Слід зазначити, що перехід до ринкових відносин, який відбувається в Україні, повинен супроводжуватися реформуванням як майнових прав учасників гос-подарських відносин у державі, так і процедури судового захисту цих прав.

Формування повнош'нної, повноправної судової влади в дер­жаві — вельми непростий, багатоплановий і тривалий процес. Він ба-гато в чому залежить від загальних напрямів розвитку держави і суспільства загалом. Суд — це не просто одна зі складових механізму, що регулює складний комплекс соціальних відносин у суспільстві із законодавчою і виконавчою владою. Справжнє підпорядкування правотворчості і правозастосування нагальним потребам людини можливе лише шляхом реформування судоустрою і судочинства, включаючи і вже існуючі галузі судочинства і судову юрисдикцію в нових сферах суспільного життя. Саме судова влада спроможна ефек-тивно гарантувати законні інтереси і права громадян та забезпечити діяльність держави необхщною легітимністю, надати їй відповідну

494

Органи правосуддя в Україні

правову основу, без якої вона рано чи пізно вироджується в політич-не свавілля і насильство над людиною та суспільством¹.

Соціально-економічні й політичні перетворення, що відбуваються в Україні, основоположні норми, що містяться в Конституиії України, вимагають вдосконалення діючих судово-правових струк­тур, а також введення нових судових інститутів для того, шоб заклас-ти юридичні передумови утворення справді громадянського суспільства і правової держави. Правосуддя покликано виконуватив суспільстві глибоко інтегруючу, стабілізуючу функцію. До того ж по-ряд з правом і разом з ним правосуддя — це обов'язковий, найваж-ливіший гарант прав учасників правовідносин, фундаментальна прав і свобод людини.

А щоб правосуддя могло виконувати свою благодатну місію, воно має бути незалежною і сильною владою, спроможною захиілати пра­ва суб'єктів правовідносин і протистояти свавіллю і беззаконності в суспільстві. Незалежність суду — важлива і необхідна не лише суддям, а передусім громадянам, державним органам усіх гілок державної вла­ди, громадським організаціям, господарюючим суб'єктам, посадовим особам. Забезпечення незалежності судової системи — об'єктивна необхідність встановлення рівноваги між державною владою і права­ми громадян.

Підвищення ролі суду, а також ефективності роботи органів, шо охороняють законність і правопорядок, є важливою передумовою успішних перетворень, які відбуваються в економічній і політичній системі України. Чим вищі роль і авторитет суду і правосуддя загалом. чим більшою самостійністю і незалежністю користується суд щодо органів влади і управління, тим вищим у державі є рівень законності й демократії. Тільки у правовій державі всі владні гілки самостійні і незалежні. Щ властивості й забезпечують їм механізм взаємного кон­тролю і стримання, адже поділ влади здійснюється для кращого їі функціонування і здійснення належного контролю за діями відпо-відних органів та посадових осіб, щоб не допустити неприпустимої їі концентрації.

Особливе місце судової влади у системі розподілу повноважень між владними структурами, її незалежність і самостійність не сліл розглядати як протиставлення влад одна одній, функціонування ме-

¹ Скитович В. В. Судебная власть и принцип распределення властей // Вестник Мос­ковского университета. Серия 11. Право. — 1994. — № 3. — С. 20-25.

495

Розділ 22

ханізму держави будується передусім на певній взаємодії влад, інакше ніякої високоорганізованої правової держави і цивілізованого грома-дянського суспільства ніколи не буде¹. Всі гілки влади мають сповіду-вати лише одну ідеологію — правову, бо «там, де починається реальне право, закінчується безладдя». Саме ідея правової держави здатна об'єднати суспільство².

Останніми роками для побудови самостійної та незалежної судо-вої влади зроблено чимало, але залишається ще багато нерозв'язаних проблем. Повільність їх розв'язання зумовлюється рядом причин, у тому числі відсутністю досконало розроблених теоретичних питань устрою судової системи, перспектив її розвитку. Цю прогалину не за-повнюють запропоновані останніми роками різні концепції судово-правової реформи, які належать певним установам, зокрема Міністерству юстиції України, Верховному Суду України, або окре-мим дослідникам. Усі вони мають і позитивні сторони, і певні недоліки, містять не завжди однакові погляди на устрій судової систе­ми, обсяг повноважень судів і суддів, взаємовідносини суддів з представниками інших гілок державної влади, у них відсутня чіткість уявлення про зміст судової влади та її структури, напрями розвитку форм судового контролю, що ускладнює розвиток законодавства в га-лузі судоустрою.

У Постанові Верховної Ради України «Про концепцію судово-правової реформи в Україні» від 22 квітня 1992 р. (вона була схвалена в основно­му) міститься поняття судової влади, зокрема, говориться, що «під су­довою владою слід розуміти систему незалежних судів, які в порядку, визначеному законом, здійснюють правосуддя. Суди мають владні повноваження для відновлення порушеного права і справедливость. На жаль, не визначено поняття судової влади, а також законодавчої і виконавчої влади в Конституції України.

Були спроби визначити поняття судової влади у проектах нової Конституції України, підготовлених різними партіями чи групами, а також у різних концепціях судово-правової реформи, надрукованих у періодичній пресі чи в окремих виданнях, але більшість з них не розкрили повної суті судової влади.

¹ Притика Д. Шслямова до з'їзду суддів України // Юридичний вісник. — 1995. —
№1. — С. 97.

² Кампо В. Роль права: чи скоро розуміють її сучасні політичні лідери? // Урядовий
кур'єр. — 1993. — 27 липня. — С. 5.

496

Органи правосуддя в Україні

Сам термін «судова влада» в такому контексті, як ми розуміємо його сьогодні, був вжитий у Деклараціїпро державний суверенітет Ук- раїни: державна влада в республіці здійснюється за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу і судову.

Введення до Конституції та законодавства поняття «судова влада» вимагає нового осмислення ролі і призначення суду у структурі дер­жавної влади і в суспільстві. Із звичайної державної установи, яка бу-ла складовою адміністративно-командної системи, провідником партійно-державної політики і органом боротьби зі злочинністю, суд має стати незалежним і самостійним державним органом. Обслугову-ючи суспільні потреби, суд у правовій державі вирішує свої специфічні завдання: здійснює правосуддя, вирішує спори і конфлікти із застосуванням або виконанням законів. Його функції і роль як органічно притаманного правовій державі органу мають зростати, а авторитет — зміцнюватись.

Суду належатиме провідне місце в юридичній системі країни. Діяльність інших правових установ і правоохоронних органів спрямо-вана на забезпечення здійснення правосуддя.

В юридичній літературі, багатьох офіційних документах судова влада ототожнюється з правосудиям. Однак саме правосуддя тлума-читься і у широкому, і у вузькому значеннях: як будь-яка діяльність, що здійснюється судом і тільки як розгляд справ у судовому засіданні¹.

Підсумовуючи викладене, можна зупинитися на такому визна-ченні. Судова влада — самостійна і незалежна гілка державної влади, утворена для вирішення на основі закону шляхом здійснення право­суддя державними органами — судами в особі суддів і залучених у встановлених законом випадках до здійснення правосуддя представ-ників народу соціальних конфліктів між державою і громадинами, самими громадянами, юридичними особами, контролю за консти-туційністю законів; захисту прав громадян у їх взаємовідносинах з органами виконавчої влади і посадовими особами; контролю за до-держанням прав громадян при розслідуванні злочинів і проведенні оперативно-розшуковоїдіяльності; встановленні юридичних фактів².

¹ Правина А. А. Концепция развития законодательства о судоустройстве // Правовая
реформа: концепция развития российского законодательства. — М., 1995. — С. 175.

² Петрухин И. Л. Проблема судебной власти в современной России // Государство и
право. — 2000. — № 7. — С. 15.

497

Розділ 22

До поняття судової влади входить також сукупність тих відпо-відальних владних повноважень, якими наділено суд з метою понов-лення порушеного права і справедливости, застосування заходів дер­жавного примусу до осіб, що зазіхають на державні інтереси, законні інтереси громадян та їх об'єднань, у тому числі заходів кримінально-го покарання до злочинців. Незалежна судова влада є важливим дійо-вим інструментом здійснення стримань і противаг у механізмі поділу влади. За своїм призначенням і функціональними можливостями во-на має особливу перевагу перед іншими гілками влади, бо не існує та-кої діяльності держави в особі її органів, яка не підлягала б судовому контролю. Це саме той політичний і правовий феномен, який адекватно відображає прагнення побудувати на українській землі де-мократичну, правову державу, засновану на доктрині поділу влади¹. Судова влада в Україні здійснюється тільки судом. Без суду не може бути правосуддя, немає і не може бути судової влади.

Як і законодавча та виконавча гілки влади, судова влада в Україні за своею природою є владою народу, який є її джерелом, а також і безпосереднім учасником здійснення через інститути народних засідателів та присяжних. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, включаючи і сфери функціонування законодавчої та виконавчої гілок влади. Завдяки своїм юридичним можливостям судова влада впливає на їх дії і рішен-ня, а в разі їх неправомірності, суперечливості або колізійності — вирішує конфліктні ситуації і тим самим гармонізує суспільні відно-сини та соціальні процеси, виконуючи роль стримань і противаг. Суд як орган держави може прийняти рішення і проти неї та її інституцій, коли вони порушують або виходять за межі Конституції та законів, правових норм, прийнятих ними ж, здійснюючи таким чином певне правове обмеження держави в особі її органів і посадових осіб, захи-щаючи демократичні підвалини суспільства, забезпечуючи за-конність і правопорядок, стабільність і впевненість у суспільних відн осинах².

---

Дата добавления: 2018-11-24; просмотров: 147; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!