Національне відродження в Україні. Кирило-Мефодіївське товариство
Сучасні історики виділяють у розвитку національних рухів Східної Європи три етапи, які умовно можна назвати фольклорно-етнографічним, літературним (або культурницьким) та політичним. На першому фольклорно-етнографічному етапі невеличкі групи вчених з метою підтвердження самобутності свого народу збирають та вивчають історичні документи, етнографічні експонати, фольклорні пам’ятки. Змістом другого літературного, або ж культурницького етапу, є відродження мови народу, боротьба за сферу її вжитку, особливо в літературі і освіті. Третій, політичний етап характеризується більшим організаційним згуртуванням національних сил, появою та зміцненням їхніх політичних організацій, усвідомленням національних сил, появою та зміцненням їх політичних організацій, усвідомленням їх національних інтересів, активною боротьбою за національне визволення. Національно-культурні процеси в Україні вписуються до цієї триетапної схеми.
Наприкінці XVIII – початку ХІХ ст. в Україні розпочинається національно-культурне відродження. Суть цього процесу полягає у відновленні різних сфер 9національної, культурної, духовної, мовної) буття народу після їх занепаду.
Наприкінці XVIII – початку ХІХ ст. помітно зріс інтерес до національної історії. Це виявилося в активному збиранні й публікації історичних джерел та пам’яток історичної думки. Виданні журналів і альманахів, створенні історичних товариств, написанні узагальнюючих праць з історії України.
|
|
|
Попри всі вади названих історичних творів (описовість, компілятивність, фрагментарність), ці праці свідчили про появу двох прогресивних тенденцій – розширення джерельної бази та початок активного осмислення й узагальнення вузлових моментів вітчизняної історії. Копітка праця істориків-аматорів XVIII ст. підготувала появу в першій половині ХІХ ст. двох самобутніх, оригінальних історичних творів. Це „Історія Русів” анонімного автора та працю Д. Бантиш-Каменського „Історія Малої Росії”.
У 1777 р. виходом у світ у Петербурзі „Опису весільних українських обрядів” Калиновського було фактично започатковано українську етнографію. Фундатором української фольклористики став М. Цертелєв, який видав збірку „Опыт собрания старинных малороссийских песней” (1819). Продовжувачем справи М. Цертелєва став майбутній ректор Київського університету М. Максимович, який видав цілу серію збірок українського фольклору „Малоросійські пісні” (1827), „Українські народні пісні” (1834), „Збірник малоросійських пісень” (1849).
На початку ХІХ ст. з’явилася перша друкована граматика української мови – „Граматика малорусского наречия” (1818) О. Павловського. У 1823 р. вийшов словник української мови, складений Войцеховичем. У 1834 р. видатний харківський славіст І. Срезневський опублікував статтю „Взгляд на памятники украинской народной словесності”. Її лейтмотивом була теза про те, що українська мова – не діалект, а повноцінна, самобутня мова, яка має велике літературне майбутнє. Своєрідним підтвердженням його слів стала творчість родоначальника української літератури І. Котляревського, П. Гулака-Артемовського, Є. Гребінки, Г. Квітки-Основ'яненка, Т. Шевченка. У 1840 р. вийшла перша збірка Шевченка „Кобзар”.
|
|
|
У 30-х роках змінюються акценти у внутрішній політиці російської імперії. Новий міністр народної освіти граф С. Уваров наполягав на тому, що шлях до процвітання російської держави лежить через зміцнення трьох принципово важливих основ – самодержавства, православ’я, народності. Поява пропагандистського гасла „народності” означало посилення русифікаторської політики та новий наступ на права національних меншин. У цьому контексті й слід оцінювати й сприймати факт виникнення в 1848 р. у Києві української політичної організації – Кирило-Мефодіївського братства (товариства).
|
|
|
Засновниками К.–М. Братства стали В. Білозерський, М. Гулак, М. Костомаров, П. Куліш, О. Маркевич. Пізніше до його складу увійшли Г. Андрузький, О. Навроцький, Д. Пильчиков. У роботі братства активну роль брав Т. Шевченко. Основні програмні положення організації сформульовані у „Книзі буття українського народу” і „Статуті Слов’янського братства св. Кирила і Мефодія”. Характерною рисою цього об’єднання була чітка, яскраво виражена релігійна спрямованість. Про це свідчить той факт, що товариство назване на честь відомих слов’янських просветителів. Сама форма організації була запозичена в українських церковних братств. Глибока релігійність пронизує і програмні документи кирило-мефодіївців, у яких домінують соціальні ідеали первісного християнства.
„Книга буття українського народу” – це синтезна модель перебудови суспільного життя, в якій була зроблена спроба врахувати релігійні, соціальні й національні фактори. Концепція кирило-мефодіївців містила: 1) створення демократичної федерації християнських слов’янських республік; 2) знищення царизму та скасування кріпосного права та станів; 3) утвердження у суспільстві демократичних прав і свобод; 4) досягнення рівності у правах на розвиток національної мови, культури та освіти всіма слов’янськими народами; 5) поступове поширення християнського ладу на весь світ.
|
|
|
Побудована на ідеях українського національного відродження та панславізму, ця програма далеко виходила за межі власне української проблематики. Саме українському народові відводилася місія визволителя росіян від їхнього деспотизму, а поляків – від аристократизму, роль об’єднувача і спасителя всіх слов’янських народів.
Програмні документи товариства народжувалися у дискусіях. Навіть вибравши компромісний варіант суспільних перетворень, члени братства суттєво розходилися в питанні про шляхи її реалізації. Розбіжності у поглядах були значними: від ліберально-поміркованого реформізму (Білозерський, Костомаров, Куліш) – до революційних форм (Андрузький, Гулак, Шевченко).
Навесні 1847 р. після доносу студента Петрова Кирило-Мефодіївське товариство було викрите. На початку слідства офіційна влада не бачила в братстві серйозної загрози для самодержавства. Але глибше вивчення творів Шевченка та документів братства змінили думку про нього. Власті побачили чітку антимонархічну спрямованість, прагнення радикальним шляхом досягти соціального визволення, обґрунтування права українського народу на власну державність і демократію. Через це усі члени організації без усякого суду потрапили у заслання.
Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 129; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!