Історія української літератури (І пол. ХІХ ст.):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА
ФАКУЛЬТЕТ УКРАЇНСЬКОЇ Й ІНОЗЕМНОЇ ФІЛОЛОГІЇ ТА МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА
КАФЕДРА УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ЗАТВЕРДЖЕНО: УЗГОДЖЕНО:
Проректор Декан факультету
з науково-педагогічної української й іноземної
роботи філології та
мистецтвознавства
_______________Чернецький С.О. ____________Попова І.С.
«_____»___________2012р. «_____»___________2012р.
ПРОГРАМА
ДЕРЖАВНОГО ІСПИТУ З ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Напрям 6.020303 – Філологія (українська мова та література)
Дніпропетровськ 2012
Загальні положення
Пропонована програма з історії української літератури містить перелік питань із основних розділів літературознавчих курсів, а також списки рекомендованої літератури та критерії оцінювання знань та вмінь претендентів на навчання за освітньо-професійними програмами магістра, спеціаліста.
|
|
|
Цей стандарт використовується при атестації фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр
спеціальності 6.030500 Українська мова і література
напряму підготовки 6.020303 Філологія (українська мова та література)
освітнього рівня базова вища освіта
кваліфікаціï молодший фахівець галузі освіти,
з узагальненим об’єктом діяльності властивості мови, знакова система та словесність, процес навчання.
Фахівець підготовлений до роботи за видом економічної діяльності:
Клас 80. "Освіта".
Клас 80.21 – "Загальна середня освіта".
Бакалаври здатні виконувати професійну роботу:
33 – молодший фахівець галузі освіти.
Бакалаври можуть обіймати первинну посаду
викладач загальноосвітнього навчального закладу.
Державний іспит з історії української літератури передбачає перевірку засвоєння літературознавчих дисциплін, розуміння органічного зв’язку між ними; спільні та специфічні риси шляхів розвитку духовної культури від найдавніших часів до сьогодення, знання провідних творів усної народної творчості, формування наукового світогляду, діалектичного підходу до оцінки зразків різних жанрів української народнопоетичної творчості, фольклорно-літературних взаємозв’язків та ролі УНТ у процесі формування національної самосвідомості й збереження національної культури; розкриття художньої природи письменства як одного з родів мистецтва; розкриття специфіки літературного процесу, що виявляється в боротьбі різних ідейних напрямків та ідейно-естетичних течій;ознайомлення з теоретичними працями про методологічні принципи літературознавчої науки.
|
|
|
У результаті вивчення дисциплін фахівець повинен знати:
що таке фольклор, особливості усної народної творчості як виду мистецтва слова, визначення фольклорних жанрів, взаємозв'язок з художньою літературою та історією українського народу;
історію розвитку, напрямки та школи фольклористики;
основні художні засоби усної народної творчості (постійний епітет, заперечне порівняння, метафора, алегорія, гіпербола, риторичне запитання, поетичний паралелізм);
відомих українських кобзарів та піснетворців;
найвизначніших українських фольклористів;
особливості періодизації української літератури;
|
|
|
особливості давньої української літератури;
літературознавчу термінологію;
літературні напрямки, стилі в української літератури;
методику аналізу прозових та поетичних творів української літератури;
індивідуальні стилі та індивідуальні творчі манери письменників;
основні напрямки розвитку сучасної літератури;
ідейно-естетичні, художньо-стильові особливості творів української літератури кінця ХХ – початку ХХІ століття;
Підготовлений фахівець повинен вміти:
визначати органічні взаємозв’язки української літератури з іншими дисциплінами;
самостійно аналізувати фольклорні твори, застосовуючи знання з теорії літератури;
характеризувати героїв як носіїв певних морально-етичних цінностей, національно-етичного ідеалу, української ментальності;
орієнтуватися в художніх напрямах та течіях української літератури кінця ХХ – початку ХХІ століття;
аналізувати на мікро- та макрорівні художні твори різних жанрів;
орієнтуватися в базових засадах теорії та історії віршування;
розрізняти засоби образотворення, психологізації, композиційні прийоми, засоби художньої виразності поетичного тексту у творах української літератури різних періодів;
|
|
|
розглядати особливості сучасної української літературної критики, головні тенденції її розвитку та школи.
Зміст розділів
Розділ 1. Усна народна творчість:
Поняття про фольклор. Місце фольклору в системі гуманітарних наук. Фольклористика як наука. Значення науки про фольклор, проблематика фольклористики. Фольклорні школи: розвиток, завдання, теоретичні засади міфологічної, міграційної, історичної шкіл фольклористики. Загальна характеристика календарно-обрядової та родинно-обрядової поезії. Замовляння. Календарно-обрядова поезія (колядки, щедрівки, новорічні посівальні пісні, водохресні, веснянки, гаївки, русальні, купальські, петрівочці, жнивні, (зажинкові, власне жниварські, обжинкові). Народна драма. Вечорниці й досвітки. Весільна обрядовість. Голосіння. Український героїчний епос. Думи як жанр народнопоетичної творчості, розвиток, класифікація. Художня своєрідність дум про боротьбу українського народу з турецько-татарськими загарбниками, зображення конкретно-історичних обставин та головного героя в думах про боротьбу українського народу з польсько-шляхетськими поневолювачами та класову нерівність. Образи, мораль, життєві явища в суспільно-побутових думах. Розвиток кобзарства в Україні, відомості про творців і виконавців дум XIX – XX століть. Відомості про кобзарів рідного краю. Художня своєрідність історичних пісень про боротьбу українського народу проти турецько-татарського поневолення. Історичні пісні про визвольну війну українського народу 1648 – 1654 років. Теми, мотиви, образи, художні особливості. Художня своєрідність історичних пісень про стихійну боротьбу українського народу в XVIII ст.. Пісні-балади. Ліричні пісні та малі жанри фольклору. Соціально-побутові пісні. Родинно-побутові пісні. Пісні літературного походження. Коломийки та частівки. Загадки. Жанрові різновиди паремій (вітання, побажання, тости, прокльони, афоризми, каламбури), віра в магічну дію слова. Художня специфіка прислів’їв та приказок, виникнення і розвиток жанру. Прислів’я та приказки морально-етичного змісту, про побут, явища природи. Анекдоти. Українська фольклорна проза: проблема жанрової диференціації. Казки (про тварин, героїко-фантастичні, соціально-побутові). Легенди, перекази, народні оповідання. Загальна характеристика фольклору XX століття. Поняття “дитячий фольклор”. Колискові пісні. Жанри, що виражають словесну гру – скоромовки, лічилки, дражнилки. Основні художні засоби усної народної творчості (постійний епітет, заперечне порівняння, метафора, алегорія, гіпербола, риторичне запитання, поетичний паралелізм);
Розділ 2. Історія української літератури:
2.1. Історія української літератури (давня):
Своєрідність давнього українського письменства. Основні тенденції розвитку давньої української літератури. Перекладне письменство Київської Русі. Його специфіка та джерела. Основні жанри. Біблія та її місце в системі перекладної літератури. Ораторсько-проповідницька проза. «Повчання» Володимира Мономаха як взірець дидактичного красномовства. «Слово про Закон і Благодать» Іларіона Київського. Паломницька література. «Життя і ходіння Данила, руської землі ігумена». Оригінальна література Київської Русі. Жанрова система. Літописання давньої Русі. Складна система літописних піджанрів. Галицько-Волинський літопис. Житійна проза та її місце в системі жанрів давньої української літератури. «Києво-Печерський патерик». Редакції твору. Джерельна база. Художня своєрідність. «Слово о полку Ігоревім». Історія відкриття та видання тексту твору. Дослідження пам’ятки. Тема, ідея, жанрова специфіка. Своєрідність композиції. Образна система. Література Ренесансу (ІІ пол. XV – кінець XVI ст.). Характерні ознаки естетики української Ренесансу. Запровадження книгодрукування. Розвиток освіти і науки. Поява братських, протестантських та єзуїтських шкіл і їх діяльність. Українська латиномовна та польськомовна поезія як ренесансне явище української культури. Творчість Юрія Дрогобича, Павла Русина з Кросна. Полемічно-публіцистична літераутра кінця XVІ – поч. XVІІ ст. Творчість Г.Смотрицького, С.Зизанія, Х.Філалета, М.Смотрицького, З.Копистенського. Творча спадщина Івана Вишенського. Створення наукової моделі біографії. Жанрово-стильові особливості творів. Історичні умови розвитку літератури та культури к. XVІ – поч. XVІІ ст. Історія виникнення терміну «бароко». Раннє бароко (к. XVІ – 20-ті рр. XVІІ ст.). Поява елементів бароко в полемічному письменстві. Зародження і розвиток українського віршування. Творчий доробок Г.Смотрицького, А.Римші. Панегірична творчість М.Смотрицького і К.Саковича. Зародження драматичних жанрів в українському письменстві. Декламації і діалоги як перші і найпростіші форми драматичних творів. Памво Беринда «На різдво Ісуса Христа вірші». Інтермедії як форма драматургічної творчості та їх роль у структурі української шкільної драми. Інтермедії до драми Якуба Гаватовича. Зріле Бароко (30-ті рр. XVІІІ – 10-ті рр. XVІІІ ст.). Іоаникій Галятовський і його полемічна творчість. Михайло Андрелла, «Логос», «Оборона вірному кожному чоловікові». Ораторська проза. Іоаникій Галятовський, Кирило Транквіліон – Старовецький, Антоній Радивиловський, Лазар Баранович. Козацькі літописи як самобутньо-національне явище давньої української літератури (Г.Граб’янка, С.Величко, «Літопис Самовидця»). Феофан Прокопович і його поетична спадщина. Лазар Баранович, збірка «Аполлонова лютня». Іван Величковський, збірки «Зегар цілий і полузегарек», «Молоко від вівці пастиру належне». Поезія Климентія Зіновіїва. Творчість Івана Мазепи. Драматургія і шкільний театр як джерело розвитку драматургії. Жанрові різновиди драматургічних творів: містерії, мораліте, міраклі, літературна драма, історична драма, житійна драма, вертепна драма. «Слово про збурення пекла» - містерія великоднього циклу. Житійна (агіографічна) драма: міраклі як драматургічні твори про святих. Драма «Олексій, чоловік божий». Історична драма «Володимир» Феофана Прокоповича. Пізнє Бароко (20-90-ті рр. XVІІІ ст.). Історична драма «Милость Божа». Драми Митрофана Довгалевського. Інтермедії про Климка і Стецька, інтермедії до драм Митрофана Довгалевського, Г.Кониського та Якуба Гаватовича. Українська вертепна драма, її особливості і специфіка. Історико-легендарна проза. «Історія Русів» - вершина барокової історіографії. Творчість мандрівних дяків. Сатирично-гумористичні віршовані оповідання «Отець Негребецький», «Пекельний Марко», «Вірша про Кирика». Творчість Івана Некрашевича. Творча спадщина Григорія Сковороди як зразок літератури високого бароко. Біографія та історія її дослідження. Збірка «Сад божественних пісень». Збірка «Басні Харківські». Філософська проза. Діалоги «Наркісс», «Алфавіт, або Буквар світу». Діалоги-притчі «Вдячний Еродій» та «Убогий Жайворонок».
Історія української літератури (І пол. ХІХ ст.):
Історичні передумови та закономірності становлення нової української літератури. Стильова різнорідність літератури перших десятиріч ХІХ ст. (елементи класицистичної, сентименталістської, просвітницької, романтичної, барокової естетики). Стильова традиція бурлеску в новій українській літературі («Енеїда» І. Котляревського, "Справжня добрість", “До Пархома” П. Гулака-Артемовського). Явище котляревщини в оцінці пострадянького літературознавства (Г.Грабович). Реалізм в українській літературі І пол. ХІХ ст., його різновиди (драматургія І. Котляревського, повісті та оповідання Г. Квітки-Основ’яненка, поеми Т. Шевченка 1843 – 1860 рр., «Народні оповідання» Марка Вовчка, мала проза Ю. Федьковича). Ідейно-естетичні засади романтизму в західноєвропейському та національному варіантах. Три “хвилі” українського романтизму І пол. ХІХ ст.. Ідейно-тематичні течії українського романтизу І пол. ХІХ ст. Специфіка харківської школи романтиків (І.Срезнєвський, Л. Боровиковський, О. Шпигоцький та ін.), її внесок у розвиток національної літератури. Стильові особливості західноукраїнської школи романтиків (гурток «Руська трійця»: М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький; структура та поетика альманаху «Русалка Дністрова»). Характер інтерпретації національної історії в ліриці українських поетів-романтиків «другої хвилі» (А. Метлинського, В. Забіли, М. Петренка, О. Афанасьєва-Чужбинського). Жанр балади в новій українській літературі в аспекті синтезу романтичних та народнопоетичних традицій («Твардовський», «Рибалка» П. Гулака-Артемовського, «Маруся», «Чарівниця», «Ледащо» Л. Боровиковського). Жанр байки в новій українській літературі: ідейно-тематичний спектр, проблематика, композиція (П. Гулак-Артемовський, Л. Боровиковський, Є. Гребінка, Л. Глібов). Естетичні традиції просвітницького реалізму та сентименталізму в прозі Г. Квітки-Основ’яненка («Маруся», «Козир-дівка», «Сердешна Оксана», «Щира любов»). Специфіка художньої інтерпретації козацтва в новій українській прозі («Чайковський» Є. Гребінки, «Чорна рада» П. Куліша) та драматургії («Сава Чалий» М. Костомарова). Специфіка історизму в новій українській літературі в аспекті романтичних тенденцій («Переяславська ніч», «Сава Чалий» М. Костомарова, «Гайдамаки», «Тарасова ніч», «Чигирине, Чигирине» Т. Шевченка, «Чорна рада» П. Куліша). Романтичні тенденції у творчості Т. Шевченка (баладна творчість). Поетикальна специфіка громадянсько-політичної поезії Т. Шевченка (поеми «Сон», «Кавказ», «І мертвим, і живим», «Неофіти», «Юродивий»). Мотив жіночої недолі в проекції на національний катастрофізм у творчості Т. Шевченка («Катерина», «Наймичка», «Марія», «Слепая», «Княжна», «Сова»). Специфіка психологізму в новій українській прозі («Народні оповідання» Марка Вовчка, повість «Інститутка»). Жанр соціального роману: культурно-історичні чинники формування його ідейно-естетичних особливостей («Люборацькі» А. Свидницький).
2.3. Історія української літератури (ІІ пол. ХІХ ст.):
Проза ІІ пол. ХІХ ст. Українська література 70-90-х р. ХІХ ст.. Загальна характеристика літературного процесу. Вияви національної самосвідомості, свідомості та національної ідеї. Виникнення українського «театру корифеїв» та його вплив на літературний процес другої половини ХІХ ст. Поява визначних талантів – І.Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, І.Франка, М.Старицького. Розвиток великої епічної форми – соціально-побутової та соціально-психологічної повісті, соціально-психологічного роману. Життєвий і творчий шлях І.С. Нечуя-Левицького (1938-1918). Розширення тематичних та жанрових рамок прози. Тематика, проблематика, традиційне та новаторське в ранній період творчості. Соціально-побутова повість „Кайдашева сім’я”. Проза І.Франка. Збірка «З вершин і низин», її оцінка в літературознавстві, мотиви інтимної лірики І.Франка («Зів’яле листя»). Естетично-художня своєрідність збірки І.Франка «Із днів журби». Інші прозаїки (М.Павлик, Н.Кобринська, С.Ковалів, Б.Грінченко, Є.Ярошинська, Олена Пчілка, Д.Маркович). Перевага громадянських мотивів, постановка актуальних суспільних проблем у прозі. Розширення тематичних і жанрово-стильових меж прози. Ліберально-народницька проза (О.Кониський, Ганна Барвінок та ін.), її характерні риси. Посилення зв’язків українських прозаїків зі слов’янськими та західноєвропейськими літераторами, вихід на рівень світового письменства. Переміщення в Галичину центру видавничої справи та журналістики. Проза І.Франка, Михайла Павлика, Наталі Кобринської, Євгенії Ярошинської, Степана Коваліва, Тимофія Бордуляка, Осипа Маковея, Леся Мартовича, Марка Черемшини та ін.
Поезія і драматургія ІІ пол. ХІХ ст. Збагачення ідейно-тематичних і жанрово-стильових здобутків попереднього періоду. Поетична діяльність Я.І. Щоголева, Івана Манжури, Павла Грабовського, М.Старицького. Тематика, проблематика, рух жанрових форм. Поетична спадщина І.Я. Франка (1856-1916). Аналіз його збірок. Естетична наповненість та філософічна глибина. Відновлення театрального життя на західноукраїнських землях. Створення першої театральної трупи М.Кропивницьким, згодом об’єднаної трупи під керівництвом М.Старицького. Потреба у розширенні репертуару. Сценічні переробки. Розвиток жанрів соціально-побутової драми, соціально-психологічної драми і комедії, історичної драми і трагедії. Життєвий і творчий шлях М.Л. Кропивницького (1840-1910), М.П. Старицького (1840-1904), І.К. Карпенка-Карого.
2.4. Історія української літератури (кінець ХІХ початку ХХ ст.):
Криза реалізму. Зародження модернізму. Визначення терміну «модернізм». Загальна характеристика модернізму. Визначальні риси модернізму. Символізм як найперший вияв модернізму в Україні. «Філософія серця» як основа модернізму. Розвиток української драматургії к. ХІХ – поч. ХХ ст. Загальні риси розвитку української драматургії к. ХІХ – поч. ХХ ст. Український театр цього періоду. Причини обмеження ідейно-тематичного змісту драматургії. Початок епохи модернізму в українській драматургії. Символізм у драматургії. Внесок Лесі Українки та В. Винниченка в розвиток української драматургії (нової поетики) к. ХІХ – поч. ХХ ст. Загальні риси української поезії к. ХІХ – поч. ХХ ст. Розвиток жанрів. Прикметні риси української поезії цього періоду. Географічний діапазон української і музичність поезії. Модернізм на Західній Україні. Діяльність «Молодої музи» та «Української хати». Специфіка драматургії Лесі Українки. Філософські та етичні сперечання в поетичних драмах Лесі Українки. Новаторство письменниці. Сюжети драматичних творів. Зміст драматичних творів. Найхарактерніші риси драматичних творів Лесі Українки («Одержима», «На полі крові», «Кассандра», «Камінний господар», «Лісова пісня», «Бояриня»). Стильові ознаки лірики Лесі Українки. Загальні риси лірики Лесі Українки. Цикли «На крилах пісень», «Подорож до моря», «Кримські спогади». Збірки «Думи і мрії», «Відгуки». Тема України в художньому трактування Лесі Українки. Основні мотиви збірок. Інтертекстуальність творчості Лесі Українки. Концепція новоромантизму Лесі Українки. Вірші, пов’язані з С. Мержинським, та цикл «Мелодії». Естетична культура творчості Лесі Українки. Любов і ненависть як домінанта творчості. Леся Українка і християнство (на аналізі драм «Одержима», «На полі крові», «В катакомбах»). Микола Вороний як найяскравіший представник поетів Катеринославщини к. ХІХ – поч. ХХ ст. Поема М.Вороного «Євшан-зілля». Інтимні поезії із циклів «За брамою раю» та «Разок намиста». Символізм поезії О.Олеся («Чари ночі», «Айстри», «Моїй матері»). Художні засоби творення образів у збірці Олеся «З журбою радість обнялась». Індивідуально-авторська манера Б. Лепкого – поета. Туга як домінанта творчості Б. Лепкого. Синкретизм його творчості. Своєрідність образів-символів у поезії В. Самійленка(«Патріота-Іван», «На печі», «Дума-цяця»). Специфіка прози М. Коцюбинського. Стильові пошуки митця. Психологізм прози. Кольорова гама прози митця. Імпресіонізм як мистецький напрям. Коцюбинський-імпресіоніст. Аналіз новел («На камені», «Лялечка», «Подарунок на іменини», «Сміх», «На острові», «В дорозі»). Зіткнення полярних оцінок у свідомості одного персонажа(«Цвіт яблуні», «Persona gratа»). Жанрова своєрідність творчості. Пленерність зображення. Композиція творів. Аналіз «Intermezzo». Ліризація оповіді. Мотиви й образи повісті «Тіні забутих предків». Специфіка прози В. Стефаника. Своєрідність композиції новел «Виводили з села», «Новина», «Стратився», «Сама-саміська». Біла і чорна фарби у новелах Стефаника. Емоційне та ідейне навантаження образів-символів у малій прозі Стефаника («Дорога», «Моє слово», «Кленові листки», «Катруся», «Камінний хрест»). Експресіоністичні тенденції у прозі Стефаника. Діяльність «Покутської трійці». Спільне та відмінне у творчості В.Стефаника, Л.Мартовича, Марка Черемшини. Своєрідні ознаки прози Кобилянської. Антивоєнна проза Марка Черемшини, В.Стефаника, О.Кобилянської. Синкретизм прози Кобилянської. Роль народної пісні в повісті «У неділю рано зілля копала». Музика як засіб психологічної характеристики у творах «Меланхолійний вальс», «Impromtu phantasie». Прийом кінцевого акорду в прозі Кобилянської. Переосмислення теми землі в романі О.Кобилянської «Земля». Феміністична проза О.Кобилянської(«Людина», «Царівна»). Проблематика новел О.Кобилянської «Природа», «Юда», «Думи старика», «Битва», «Жебрачка», «Аристократка». Особливості малої прози Осипа Маковея. Філософія життя Юри Боднарюка (новела «Поза правом»). Проблематика новели «Туга». Філософський зміст образів-символів у прозі О. Маковея. Поєднання експресіонізму й імпресіонізму в збірці «Кроваве поле». Своєрідність творчої манери С.Васильченка. Ліризм оповідань С.Васильченка(«Волошки», «Осінній ескіз»). Особливості дитячої психології в оповіданнях Васильченка («Дощ», «Божественна Галя», «Басурмен»). Засоби психологізму в прозі Т.Бордуляка («Дай, Боже, здоровля корові», «Бузьки», «Ось куди ми підемо, небого» «Жебрачка»). Специфіка прози М. Яцківа («Гермес Праксителя», «Душі кланяються», «Шкапа», «В казармі», «Повернення», «Дитяча грудь у скрипці»).
Дата добавления: 2018-10-27; просмотров: 326; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!