Умови створення та діяльності фінансових установ
Alex_RFP_lekzii_TEMA_02
ТЕМА 2. Суб'єкти ринку фінансових послуг (Львів)
Учасники ринку фінансових послуг, їх види та функції.
Умови створення та діяльності фінансових установ.
Система взаємодії суб'єктів ринку фінансових послуг у процесах акумуляції та переміщення капіталу.
Наміри учасників ринку фінансових послуг.
Умови та зміст договору про надання фінансової послуги.
Ключові слова та терміни: учасники ринку фінансових послуг, домашні господарства, емітенти, інвестори, інституційні інвестори, інститути інфраструктури ринку, фінансові установи, державна реєстрація, ліцензування, заощаджувані, поточні заощадження, заощадження на купівлю товарів тривалого використання, заощадження на непередбачений випадок та старість, інвестиційні заощадження) ринкова процентна ставка, прямий дохід оферента фінансової послуги, опосередкований дохід оферента фінансової послуги, договір про надання фінансової послуги.
Учасники ринку фінансових послуг, їх види та функції
Учасники (суб'єкти) ринку фінансових послуг фінансові установи та суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні та фізичні особи), які відповідно до законодавства мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, та споживачі таких послуг.
Класифікація учасників ринку може бути здійснена за такими ознаками.
|
|
|
1) Залежно від ролі на ринку фінансових послуг виділяють оферентів та споживачів фінансових послуг.
Оферентами фінансових послуг є особи, що займаються наданням фінансових послуг на професійній основі. Ними є фінансові установи, а також юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти господарювання, яким надано право забезпечувати реалізацію окремих фінансових послуг.
Споживачі фінансових послуг це фізичні, юридичні особи та державні органи, які звертаються до послуг фінансових посередників з метою реалізації своїх намірів на ринку. У ролі споживачів фінансових послуг можуть бути фінансові установи, якщо на їх користь реалізацію фінансових операцій забезпечують інші професійні учасники ринку.
2) За формою в складі учасників ринку фінансових послуг представлені:
– домашні господарства;
– суб'єкти господарювання (підприємства всіх форм власності, господарські товариства та фізичні особи-підприємці);
– держава в особі загальнодержавних та місцевих органів влади та управління.
Домашні господарства – це господарства окремих громадян та їх сімей. На розвинутому ринку фінансових послуг домашні господарства є важливим постачальником інвестиційних ресурсів та вагомим споживачем різноманітних фінансових послуг.
|
|
|
Суб'єкти господарювання завдяки одержанню фінансових послуг реалізують свої потреби щодо проведення розрахункових операцій, залучення додаткових фінансових ресурсів, забезпечення гарантування господарських операцій, здійснення інвестування та страхування.
Держава на ринку фінансових послуг забезпечує функції регулювання, що полягають у розробці стандартів діяльності суб'єктів ринку, визначенні правил проведення фінансових операцій, забезпеченні нагляду та контролю за діяльністю професійних учасників ринку. Поряд з реалізацією функцій регулювання державні органи є споживачами кредитних, розрахункових послуг, послуг з розміщення на ринку державних боргових зобов'язань тощо.
3) За функціями учасників ринку можна поділити на:
– емітентів;
– індивідуальних інвесторів;
– інституційних інвесторів;
– фінансових посередників;
– інститути інфраструктури ринку.
Емітенти – держава, підприємства, установи, організації, що випускають в обіг грошові знаки, цінні папери, платіжно-розрахункові документи. За допомогою емісії платіжних документів (чеків, векселів, акредитивів) учасники ринку за посередництва банківських установ забезпечують грошові розрахунки. Випуск цінних паперів створює суб'єктам господарювання можливість залучити в господарський оборот додаткові фінансові ресурси, а державним органам одержати додаткові кошти для фінансування видатків держави та реалізації державних програм. Професійні учасники ринку- надають емітентам послуги з розміщення цінних паперів на ринку і, як наслідок, забезпечують одержання останніми додаткових фінансових ресурсів.
|
|
|
Інвесторами є суб'єкти інвестиційної діяльності, які здійснюють вкладення власних, позичених або залучених цінностей в об'єкти інвестування з метою одержання прибутку. На ринку фінансових послуг індивідуальні інвестори за посередництва фінансових установ здійснюють вкладення капіталу у фінансові активи, зокрема, у цінні папери, валютні цінності, на депозитні рахунки, у банківські метали. Здійснення таких вкладень за правилами ринку неможливе без участі фінансових посередників.
Інституційні інвестори об'єднують капітал індивідуальних інвесторів з метою здійснення спільного фінансового інвестування. Представниками інституційних інвесторів на ринку фінансових послуг є банки, інвестиційні та недержавні пенсійні фонди, страхові компанії, кредитні спілки, які реалізують свою професійну діяльність через спільне вкладення залучених коштів у обрані фінансові активи.
|
|
|
Інституційні інвестори, як професійні учасники ринку, самостійно забезпечують вкладення нагромаджених коштів у фінансові активи або доручають таке вкладення іншій фінансовій установі (банку, компанії з управління активами). На ринку фінансових послуг інституційні інвестори можуть виступати в ролі як оферентів, так і споживачів фінансових послуг.
Фінансовими посередниками є фінансові установи, які через реалізацію різноманітних фінансових операцій забезпечують акумулювання наявного капіталу у суспільстві та його перерозподіл. Фінансові посередники реалізують себе як оференти фінансових послуг.
Інститути інфраструктури ринку фінансових послуг – система інститутів, що забезпечують обіг фінансових активів та обслуговують процеси надання фінансових послуг. Такими інститутами є: фондові біржі, позабіржові торговельні системи, депозитарні та розрахунково-клірингові установи, інформаційно-аналітичні системи. У формі торговельно-інформаційних систем в Україні функціонують міжбанківський валютний, міжбанківський кредитний ринки, позабіржовий ринок цінних паперів. Участь фінансових установ у діяльності інститутів інфраструктури ринку є необхідною умовою виконання доручень клієнтів на купівлю-продаж цінних паперів, валютних цінностей, банківських металів, що є об'єктами торгівлі на таких ринках.
4) Залежно від видів та особливостей надання фінансових послуг у складі оферентів таких послуг виділяють кредиторів, страховиків, управителів майном та цінними паперами, гарантів, торговців фінансовими активами, зберігачів цінних паперів тощо.
За цією ж ознакою в складі споживачів фінансових послуг можна виділити позичальників, вкладників капіталу, страхувальників, довірителів майна та цінних паперів, покупців та продавців фінансових активів.
5) Залежно від виду фінансової установи в складі оферентів фінансових послуг виділяють банки, кредитні спілки, ломбарди, довірчі товариства, лізингові, факторингові компанії, брокерські контори, торговців цінними паперами, компанії з управління активами, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, страхові та фінансові компанії тощо.
6) Залежно від приналежності до певної країни учасників ринку поділяють на внутрішніх і зовнішніх.
Внутрішніми учасниками є фізичні особи – резиденти, юридичні особи, що зареєстровані відповідно до національного законодавства, а також загальнодержавні та місцеві органи влади та управління.
Зовнішніми учасниками на ринку фінансових послуг є фізичні особи-іноземці, юридичні особи, що зареєстровані відповідно до законодавства іншої держави, а також іноземні держави. Зовнішніми учасниками ринку фінансових послуг України можуть бути як оференти (окремі види), так; і споживачі фінансових послуг з врахуванням обмежень, визначених національним законодавством.
Умови створення та діяльності фінансових установ
Основними оферентами фінансових послуг є фінансові установи.
Фінансовими установами вважаються юридичні особи, які відповідно до законодавства надають одну чи декілька видів фінансових послуг та внесені до реєстру фінансових установ, що ведеться уповноваженим державним органом. Реалізація фінансових послуг для фінансових установ є виключним видом діяльності.
Фінансові установи в Україні функціонують у формі банків та у формі небанківських фінансових установ.
Залежно від видів фінансових послуг, що надаються фінансовими установами, вони можуть діяти як універсальні та спеціалізовані (рис. 2.1.)
Рис. 2.1. Класифікація фінансових установ
Універсальними фінансовими установами в Україні є універсальні банки, що реалізують найбільший та найрізноманітніший набір фінансових послуг. Інші фінансові установи спеціалізуються на окремому виді або видах фінансових послуг. Зокрема, ломбарди спеціалізуються на видачі позик населенню, довірчі товариства проваджують діяльність з надання довірчих послуг, страхові організації забезпечують страховий захист юридичних та фізичних осіб. Законодавством України визначені обмеження щодо суміщення діяльності з надання різних видів фінансових послуг.
Юридична особа набуває статусу фінансової установи після державної реєстрації і внесення інформації про неї до відповідного реєстру фінансових установ. Ведення Державного реєстру банків забезпечує Національний банк України, Державного реєстру небанківських фінансових установ (за винятком професійних учасників фондового ринку) – Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, Державного реєстру професійних учасників фондового ринку – Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.
Реєстр фінансових установ створюється з метою сприяння захисту інтересів споживачів фінансових послуг та для забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, учасників ринку фінансових послуг системою інформації про фінансову установу.
Для набуття статусу фінансової установи заявник подає до уповноваженого державного органу перелік документів, що визначений нормативно-правовими актами, серед яких:
– заява встановленого зразка про державну реєстрацію;
– копії установчих документів про створення юридичної особи;
– реєстраційна картка з загальною інформацією про юридичну особу;
– інформація про ліцензії та розроблені правила надання фінансових послуг;
– реєстраційна картка з інформацією про відокремлені підрозділи юридичної особи;
– інші документи, перелік і форми яких визначаються відповідними нормативно-правовими актами для окремих видів фінансових установ.
За умови прийняття позитивного рішення про внесення фінансової установи до відповідного Державного реєстру, уповноважений державний орган видає заявнику свідоцтво про реєстрацію фінансової установи.
Надання переважної більшості видів фінансових послуг в Україні потребує одержання фінансовою установою відповідної ліцензії. Видачу банківських ліцензій здійснює Національний банк України на підставі клопотання банку і подання ним відповідних документів. Ліцензування діяльності кредитних спілок, ломбардів, страхових організацій, недержавних пенсійних фондів та фінансових компаній проводить Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку ліцензує діяльність професійних учасників фондового ринку. Не допускається здійснення діяльності з надання фінансових послуг без ліцензії, одержання якої передбачено законодавством України. Особи, що винні у здійсненні такої діяльності несуть передбачену законодавством кримінальну, цивільну чи адміністративну відповідальність. Окремі види фінансових послуг можуть реалізовуватись без ліцензування. Зокрема, не потребує одержання ліцензії діяльність з надання лізингових послуг.
Уповноваженими державними органами визначаються ліцензійні умови провадження діяльності з надання певного виду фінансових послуг. Серед них:
– наявність свідоцтва про державну реєстрацію фінансової установи: Ф формування статутного капіталу фінансової установи у розмірі не нижчому за мінімальний;
– забезпеченість фінансової установи обліковою і реєструючою системами, що відповідають вимогам законодавства;
– наявність внутрішніх правил фінансової установи, що регламентують процес надання фінансових послуг;
– відповідність рівня професіоналізму та кваліфікації персоналу фінансової установи вимогам нормативно-правових актів та наявність відповідної кількості сертифікованих працівників: наявність власного або орендованого приміщення тощо.
За умови одержання ліцензії на здійснення фінансових послуг, фінансова установа може розпочати свою професійну діяльність.
Фінансові установи створюються у відповідних організаційно-правових формах, що регламентуються законодавством. Зокрема, банки в Україні можуть створюватись у формі акціонерних товариств та кооперативних банків, довірчі товариства - у формі товариств з додатковою відповідальністю, корпоративні інвестиційні фонди - у формі відкритих акціонерних товариств, ломбарди можуть діяти як державні підприємства або повні господарські товариства.
Для забезпечення професійної діяльності на ринку фінансова установа формує капітал, мінімальний розмір якого на момент створення цієї установи регламентується законодавством. При створенні фінансової установи або у разі збільшення нею розміру статутного (пайового) капіталу капітан установи формується виключно у грошовій формі і розміщується на банківських рахунках комерційних банків.
Діяльність фінансової установи ґрунтується на засадах її фінансової політики. Фінансова установа самостійно визначає цілі діяльності на ринку, пріоритетні види фінансових операцій, структуру портфеля активів, норму прибутковості фінансових послуг, рівень допустимих ризиків та способи їх мінімізації, шляхи збільшення фінансових ресурсів, методи оцінки фінансового стану клієнтів установи, спосіб обрахунку винагороди за реалізованими фінансовими послугами тощо.
Важливою умовою діяльності фінансової установи є ведення обліку проведених фінансових операцій і подання звітності уповноваженому державному органу у визначеній формі та в зазначені терміни.
Для уникнення конфлікту інтересів працівників і клієнтів фінансової установи в діяльності установи повинні дотримуватись такі умови: 1) керівники та службовці фінансової установи мають право одержувати фінансові послуги від цієї установи на умовах, що не відрізняються від звичайних; 2) персонал фінансових установ не може брати участь у підготовці або прийнятті рішень на користь цієї фінансової установи або підприємства, до діяльності якого вони або їх близькі родичі мають діловий інтерес.
Споживачі фінансових послуг мають право контролювати роботу фінансових установ шляхом одержання інформації про їх професійну діяльність. На вимогу клієнта фінансові установи зобов'язані надати таку інформацію:
1) відомості про фінансові показники діяльності фінансової установи та її економічний стан, які підлягають обов'язковому оприлюдненню;
2) перелік керівників фінансової установи та її відокремлених підрозділів;
3) перелік послуг, що надаються фінансовою установою;
4) вартість фінансових послуг;
5) кількість акцій фінансової установи, які знаходяться у власності членів її виконавчого органу, та перелік осіб, частки яких у статутному капіталі фінансової установи перевищують п'ять відсотків;
6) іншу інформацію з питань надання фінансових послуг.
Ринок фінансових послуг забезпечує переміщення значних обсягів капіталу не лише в межах окремої країни, а і в межах світового простору за різноманітними операціями. Серед фінансових операцій, що реалізуються на ринку, можуть мати місце і такі, що визначаються як сумнівні або незаконні. Відповідно до напрямів державної політики України та її міжнародних зобов'язань на фінансові установи покладене завдання забезпечення запобігання легалізації грошей, набутих злочинним шляхом. Для реалізації цього завдання фінансові установи в процесі своєї професійної діяльності зобов'язані здійснювати фінансовий моніторинг операцій, що реалізуються ними в процесі надання фінансових послуг.
Реалізацію первинного фінансового моніторингу, відповідно до законодавства України, зобов'язані здійснювати як фінансові установи, так і інститути інфраструкгури ринку, зокрема, банки, страхові організації та інші небанківські фінансові установи, платіжні організації, члени платіжних систем, еквайрингові та клірингові установи, професійні учасники ринку цінних паперів, інститути спільного інвестування, фондові біржі, підприємства і організації зв'язку, які здійснюють переказ грошей, інші юридичні особи, які мають право надавати фінансові послуги.
Комплекс заходів щодо проведення фінансовою установою первинного моніторингу включає:
– призначення працівника фінансової установи, відповідального за проведення фінансового моніторингу;
– розробку фінансовою установою правил та програми здійснення фінансового моніторингу;
– забезпечення системи реєстрації фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу;
– ідентифікацію осіб, що здійснюють фінансові операції;
– розробку внутрішніх контролюючих процедур щодо сумнівних та незвичних операцій клієнтів;
– подання державним органам інформації про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу;
– організацію навчання персоналу фінансової установи щодо методів виявлення фінансових операцій, що підлягають обов'язковому внутрішньому фінансовому моніторингу.
Відповідно до законодавства України фінансова установа зобов'язана здійснювати ідентифікацію:
1) клієнтів, що відкривають рахунки у фінансовій установі та укладають договори про надання фінансових послуг;
2) клієнтів, що здійснюють операції, які підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу;
3) осіб, що діють від імені клієнтів фінансової установи.
Серед фінансових операцій, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу, визначені операції, що здійснюються суб'єктом ринку в національній або іноземній валюті при безготівкових розрахунках на суму не меншу за 300 тис. грн. (або еквівалентну їй), при розрахунках готівкою - не меншу за 100 тис. грн., та мають хоча б одну із наступних ознак:
– переказ грошових коштів на анонімний (номерний) рахунок за кордон і надходження грошових коштів з анонімного (номерного) рахунку із-за кордону:
– купівля (продаж) чеків, дорожніх чеків або подібних платіжних засобів за готівку: переказ коштів у готівковій формі за кордон з вимогою видати одержувачу кошти готівкою;
– зарахування на рахунок коштів у готівковій формі з їх подальшим переказом того самого або наступного операційного дня іншій особі;
– зарахування грошових коштів на рахунок або списання грошових коштів з рахунку юридичної особи, період діяльності якої не перевищує трьох місяців з моменту її реєстрації або у випадку, якщо операції по рахунку юридичної особи не проводились з моменту його відкриття;
– відкриття рахунку з внесенням на н ього коштів на користь третьої особи;
– переказ особою, за відсутності зовнішньоекономічного контракту, коштів за кордон;
– обмін банкнот, особливо іноземної валюти, на банкноти іншого номіналу;
– придбання особою цінних паперів за готівку;
– виплата фізичній особі страхового відшкодування або отримання страхової премії;
– виплата особі виграшу в лотерею, казино або в іншому гральному закладі;
– розміщення дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та інших цінностей в ломбард.
При надходженні пропозиції від клієнта щодо здійснення фінансової операції, яка містить перераховані ознаки, фінансова установа має право відмовитись від її реалізації.
Персонал фінансової установи зобов'язаний зберігати документи з ідентифікації споживачів фінансових послуг та облікові документи щодо здійснення ними фінансових операцій. У випадку здіснення клієнтом сумнівних та незвичних операцій фінансова установа зобов'язана повідомити про факт їх здійснення Державний комітет фінансового моніторингу (допускаючи при цьому порушення банківської та комерційної таємниці).
Основні етапи створення та види діяльності фінансових установ наведені на рис. 2.2.
Рис. 2,2. Етапи створення та види діяльності фінансових установ
Фінансова установа може припинити свою діяльність у випадку реорганізації, злиття або ліквідації за рішенням засновників юридичної особи.
Ліквідація фінансової установи може відбутись і за рішенням суду або за рішенням уповноваженого державного органу у випадку систематичного порушення нею вимог законодавства та неспроможності відновити фінансову стабільність.
Для підвищення ефективності діяльності на ринку фінансових послуг фінансові установи мають право на добровільних засадах об'єднувати свою діяльність і створювати об'єднання фінансових установ.
Основними цілями створення об'єднань фінансових установ є:
– концентрація капіталу;
– підвищення ліквідності та платоспроможності;
– розподіл кредитного та інших видів фінансового ризику між учасниками об'єднання;
– координація діяльності та централізація функцій фінансових установ;
– нагляд за діяльністю учасників об 'єднання.
Об'єднання фінансових установ може набути статусу саморегулівної організації учасників ринку у випадку його реєстрації уповноваженим державним органом.
Найбільш поширеними в Україні об'єднаннями фінансових установ є банківські корпорації, банківські та фінансові холдингові групи, об'єднані кредитні спілки. Учасниками банківської корпорації та банківської холдингової групи можуть бути виключно банки. До складу фінансової холдингової групи можуть входити фінансові установи різної спеціалізації, серед яких щонайменше має бути один банк. Об'єднані кредитні спілки формуються за рахунок об'єднання діяльності та кредитних ресурсів декількох кредитних спілок (не менше десяти) з метою забезпечення взаємо кредитування та підвищення їх фінансової стабільності.
Поряд зі створенням професійних об'єднань фінансові установи можуть створювати неприбуткові асоціації. Такі асоціації не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а мають на меті захист та представлення інтересів своїх членів, розвиток міжрегіональних та міжнародних зв'язків, забезпечення наукового та інформаційного обміну, розробку рекомендацій щодо фінансової діяльності тощо. У формі неприбуткових асоціацій діють Асоціація українських банків. Українська асоціація інвестиційного бізнесу. Національна асоціація недержавних пенсійних фондів України і адміністраторів недержавних пенсійних фондів, Національна асоціація кредитних спілок України тощо.
Дата добавления: 2018-10-25; просмотров: 163; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!