Гносеологія права в структурі філософсько-правового знання.
Філософія права у системі юридичних наук.
Підхід до формування філософії права (юридичний підхід до права) спрямований від рішення практичних завдань юриспруденції до їх філософської рефлексії. Наприклад, від осмислення таких приватних правових проблем як підстави карного права, провина і відповідальність, виконання зобов'язань та ін. - до постановки питання про сутність права. Тут філософія права з'являється вже як самостійний напрямок у правознавстві, специфічний рівень вивчення власне права. Таке філософське осмислення права здійснюється правознавцями в його більшій практичній орієнтованості, при якій ідеальні першооснови права розглядаються в тісному співвідношенні з позитивним правом.
У трактуванні питання про місце філософії права як науки існують два погляди: філософія права – це поширення загальної філософії на правову проблематику, та філософія права – це частина теорії права, яка спеціалізується на проблемах методології. Науковець Л. Петрова зазначає, що філософія права виявляє за мінливими юридичними явищами вічну ідею права, котра розкривається розумом людини. Вона пише: «Розумне» право називають природним правом. Природне право є «право розуму» або «розумне право», а оскільки розум є здобутком філософії, то його можна називати «філософським правом». З цього погляду філософія права є теоретичним фундаментом для створення позитивного права і науки про позитивне право. Під філософією права тут мається на увазі наука, що роз'яснює в «останній інстанції» значення правових принципів і зміст правових норм.
|
|
|
Поняття і предмет філософії права.
Треба зазначити, що в історії філософсько-правової думки існували різні підходи до визначення філософії права та її предмета. Так, Г. Гегель вважав її філософською наукою про право, що має своїм предметом ідею права. Російський філософ С. Франк розумів філософію права як вчення про суспільний ідеал. У сучасній філософії права її предмет також визначається порізному. Від найширших визначень, як, наприклад, у відомого філософа права В. Нерсесянца, який вважає предметом філософії права дослідження змісту права, його сутності і поняття, основі місця у світі, цінності і значення, ролі в житті людини, суспільства і держави до найвужчих, як, зокрема, в одного з провідних італійських філософів права Н. Боббіо, на думку якого єдиною проблемою філософії права, що, власне і становить її предмет, є справедливість. Таке різноманіття підходів до предмета філософії права є цілком закономірним, адже його визначення припускає виявлення ставлення дослідника як до філософії, так і до права. Можна припустити, що підходів до предмета філософії права стільки, скільки існує філософських систем, а виявлення предмета філософії права неможливо без чіткого визначення ставлення дослідника до самого феномену права, тобто до того, що, власне, і має бути досліджено. Отже, філософія права — це філософське вчення про право, що відповідає на питання, які виникають у правовій сфері методом філософії. Її предметом є насамперед виявлення змісту права, а також обґрунтування розуміння цього змісту.
|
|
|
Структура філософії права.
За своєю структурою філософія права є близькою до структури загальної філософії. В ній можна виділити такі основні розділи:
1) онтологія права, в якій досліджуються проблеми природи права і його основ, буття права і форм його існування, зв’язку права із соціальним буттям та його місцем у суспільстві;
2) антропологія права, в якій розглядаються антропологічні основи права, поняття «правова людина», права людина як вираз особистісної цінності права, а також проблеми статусу інституту прав людини в сучасному суспільстві тощо;
3) гносеологія права, в якій досліджуються особливості процесу пізнання у сфері права, основні етапи, рівні та методи пізнання у праві, проблема істини у праві, а також правова практика як критерій правової істини;
|
|
|
4) аксіологія права, в якій цінність розглядається як визначальна характеристика людського буття, спосіб буття цінностей, аналізуються основні правові цінності (справедливість, воля, рівність, права людини тощо), їх «ієрархія» і способи реалізації в умовах сучасної правової реальності;
5) історія філософія права, в якій досліджуються проблеми виникнення і розвитку філософії права, формування її предмета, процес внутрішньої диференціації філософії права, в перебігу якого виникли різні напрямки і течії філософії права.
Функції філософії права.
Як і будь-якій іншій філософській дисципліні, філософії права притаманна низка функцій. Серед них найважливішими є: світоглядна, методологічна, відображально-інформаційна, аксіологічна, виховна.
Світоглядна функція полягає у формуванні в людині загального погляду на світ права, правову реальність, тобто на існування і розвиток права як одного зі способів людського буття. Ця функція певним чином вирішує питання про сутність і місце права у світі, його цінності і значущість у житті людини і суспільства в цілому, чи, іншими словами, формує правовий світогляд людини.
|
|
|
Методологічна функція відображається у формуванні певних моделей пізнання права, що сприяють розвиткові юридичних досліджень. З цією метою філософія права розробляє методи та категорії, за допомогою яких і проводяться конкретні правові дослідження.
Відображально-інформаційна функція забезпечує адекватне відображення права як специфічного об’єкта, виявлення його істотних елементів, структурних зв’язків, закономірностей. Це відображення синтезується у правовій картині чи реальності «образу права».
Аксіологічна функція полягає в розробленні уявлень про такі правові цінності, як воля, рівність, справедливість, а також про правовий ідеал і в інтерпретації з позицій цього ідеалу правової дійсності, критиці її структури та станів.
Виховна функція реалізується в процесі формування правосвідомості і правового мислення, через розроблення власне правових установок, у тому числі такої важливої якості культурної особистості, як орієнтація на справедливість і повагу до права.
Гносеологія права в структурі філософсько-правового знання.
(лекція Дідича) Гносеологія права: метою є дослідження особливостей процесу пізнання права, рівнів та методів пізнання права. Завдання полягає у вивченні проблем істини у праві та аналізі практики як критерію правової істини.
Таким чином, гносеологія є самостійним аспектом філософсько-правового знання, що має власний предмет, мету, завдання і забезпечує вивчення одного із важливих аспектів права – методології правознавства.
Першочерговим питанням гносеології права є питання про те чи можна пізнати право взагалі? І якщо можна, то якими властивостями будуть наділені знання про право?
Варіантів відповідей тут є декілька:
1. Право може бути досліджене як і інші явища соц реальності, за умови правилтної побудови методології і знання.
2. Ні, право не може бути досліджене оскільки воно не має матеріальних форм виразу, а можливо лише отримати певну інформацію про явища які пов'язані з правом (джерела права, стан правового регулювання, правова думка тощо, тобто все те, що може бути сприйнято людиною за доп органів чуттів)
3. Право можливо пізнати в силу його недоліків за умови визначення його ролі, місця правових наслідків у життєдільності суспільства.
!!Гносеологія права - це філософсько-правова концепція яка спрямована на вивчення умов, можливостей, меж, форм та рівнів пізнання права а також дослідження достовірності отриманих знань, та критеріїв їх істинності.
+ підручник Нерсесянц. Предметна сфера правової гносеології - це теоретичні проблеми пізнання права як специфічного соціального об'єкта. Основне завдання правової гносеології полягає у вивченні передумов і умов достовірного пізнання права, в досягненні істинного знання про право і правові явища.
Вихідною позицією і провідною ідеєю юридичної гносеології (гносеології юридичної праворозуміння) є пізнавальне ставлення до чинного права, спроба теоретичного (філософсько-правового, наукового) осмислення його об'єктивної природи, з'ясування його ролі та призначення, осягнення його істини. Цей шлях пізнання, як переконливо свідчать історія та теорія правових вчень, призводить до розрізнення природного і позитивного права в якості необхідної розумової передумови і вихідної пізнавальної схеми у сфері теоретичного розуміння та вивчення права.
В рамках юридичної гносеології розрізнення права і закону (позитивного права) припускає (і включає в себе) всі можливі форми їх співвідношення - від розриву і протистояння між ними (у разі антиправового, правонарушающего закону) до їх збігу (в разі правового закону). Та ж логіка діє і стосовно відносин між правом і державою, яка з позицій юридичної гносеології трактується у всьому діапазоні його правових та антиправових проявів (від правонарушающего до правової держави).
Дата добавления: 2018-09-23; просмотров: 437; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!