Світовий кредитний ринок та фінансовий ринок. Євроринок.



Однією з важливих характеристик сучасних світогосподарських зв'язків є швидке розбухання міжнародного кредиту, пе­ретворення міжнародного ринку позикових капіталів у цент­ральний елемент МЕВ. Адже інтернаціоналізація виробництва та капіталу, розширення сфе­ри діяльності ТНК потребують не тільки вільного обміну однієї валюти на іншу, а й сильних джерел безперебійного міжнародного фінансування відносно незалежних від національних систем. Саме тому досить знач­ного розвитку набув міжнародний ринок позикових капіталів як система відносин з приводу акумуляції та перерозподілу позикового капіталу між країнами, що є сукупністю кредитно-фінансових закладів і фондових бірж, які надають позики і кредити іноземним контрагентам.

Міжнародний ринок позикових капіталів не лише продов­жує зростати абсолютно, а й характеризується постійною зміною структури і вдосконаленням механізму. Так, ще в 70-х роках, у зв'язку з енергетичною кризою, різко зросла роль де­яких країн, що розвиваються, на світових ринках позикового капіталу, однак невдовзі їх значення тут помітно послабло. А криза платоспроможності переважної більшості країн, що роз­виваються, призвела до їх практичного витіснення з міжнародного ринку позикових капіталів, де, як і раніше, переважають представники розвинених країн. Це зумовило появу тенденції до сек'юритизації— переважання на ринку позикових капі­талів емісії цінних паперів над банківськими кредитами, ос­кільки останні є менш привабливими для представників про­мислово розвинених країн.

СВІТОВИЙ ФІНАНСОВИЙ РИНОК

Світовий фінансовий ринок — це система ринкових відносин, що забезпечує акумуляцію та перерозподіл міжнародних фінансо­вих потоків.

Під світовим фінансовим ринком треба розуміти складне переплетіння, взаємозалежність, інтеграцію національних та міжнародних ринків, що забезпечує перелив грошово-кредитних ресурсів між країнами, регіонами, галузями та окремими суб'єктами бізнесу. Це глобальний механізм, що забезпечує ба­лансування світового попиту і пропозиції на капітал.

Структурні елементи світового фінансового ринку

Світовий фінансовий ринок становить складну, внутрішньо структуровану систему. Хоча єдина, загальноприйнята кла­сифікація цієї системи ще не склалася, найчастіше виділяють чо­тири головні елементи світового фінансового ринку — валютний ринок, ринок боргових зобов'язань, ринок титулів (або прав) власності та ринок похідних фінансових інструментів (деривативів).

Сукупність кредитно-фінансових установ акумулює величезні маси грошових ресурсів по всьому світові. Потім ці ресурси через кредитні та інвестиційні механізми перерозподіляються між країнами, даючи потужний імпульс подальшому зростанню кон­центрації та централізації капіталу.

Світові потоки фінансових ресурсів під впливом конкурентної боротьби через інституційний механізм світового фінансового ринку спрямовуються в ті сфери та регіони світової економіки, де на них відчувається найбільший попит, а отже є можливість от­римати найбільші прибутки.

Світові ринки золота та операції з золотом.

Економічне значення золота полягає в його ви­користанні протягом великого історичного періоду як грошового товару поряд з іншими благородними металами, а з кінця XIX ст. — монопольно. Тривалий час золото було основою грошової і валютної систем. Однак з часом, у результаті офіційної демонетизації, золото вийшло з грошового і валютного обігу й осіло в скар­бах, а операції з цим благородним металом здійсню­ються на особливих ринках.

У світі є спеціальні центри торгівлі золотом, де здійснюється регулярна купівля-продаж його, — ринки золота (золоті аукціони).

Золото на ринки поставляється у вигляді стан­дартних зливків:

• зливків міжнародного зразка в 400 тройських унцій (12,5 кг) з пробою, не менше 995;

• великих зливків з пробами від 900 до 916,6 і вагою в кілька кілограмів;

• малих зливків від 990 до 1005 г;

Об'єктами операцій на ринках золота є також золоті монети, як старого карбування, так і сучасні ювілейні та сувенірні монети.

Вільний ринок золота виник після Другої світо­вої війни. У 1961 р. було організовано Золотий пул, до якого увійшли США та провідні країни Західної

Європи. Мета пулу — підтримувати ціну золота на вільному ринку на офіційному рівні. Він функціо­нував до 1968 р.

На зміну Золотому пулу в 70-ті роки прийшли золоті аукціони — продаж золота на публічних тор­гах. Такі аукціони періодично проводилися МВФ, урядами США, Індії, Португалії та ін.

Наприкінці 90-х років намітилася тенденція про­дажу золота центральними банками ряду країн і МВФ з метою поновлення своїх валютних резервів.

Загалом останнім часом центральні банки ряду країн приступили до досить масованого збуту золо­тих активів. Це пояснюється тим, що з часом клю­чова роль у забезпеченні гарантій стабільності на­ціональних валют все більше відводиться не золо­ту, а стабільності й силі власних економік та еко­номік країн-емітентів і постачальників резервних валют.

Простежується тенденція, коли провідні країни світу, особливо емітенти резервних валют, поки що не наважуються реалізувати свої золоті запаси, а деякі країни, що розвиваються, користуючись тим­часовими зниженнями цін на світових ринках, ак­тивно закуповують благородний метал.

Слід зазначити, що на діяльність світових ринків золота впливає подвійний статус цього металу, який, будучи цінним стратегічним сировинним товаром, одночасно є реальним резервним і фінансовим ак­тивом.

Залежно від характеру державного регулюван­ня ринки золота поділяються на чотири основні ка­тегорії:

• глобальні, з ліберальним режимом державно­го регулювання (Лондон, Цюрих, Франкфурт, Чи­каго, Гонконг);

• національні, з ліберальним режимом держав­ного регулювання (Мілан, Париж, Ріо-де-Жанейро);

• регіональні, з жорстким режимом державно­го регулювання (Афіни, Токіо);

• "чорні" (Бомбей, Каїр).

Провідними ринками вважаються ринки Лондо­на, Цюриха та США.

Лондонський ринок золота діє з 20-х років XX ст. Його ключовими учасниками є члени клубу золотих брокерів Лондону, до якого входять банки "N.M. Rotshild and Sons", "Samue Montague", "Republic Mays London", "Standart Chartered Bank", "Mocatta Group", "Deutsche Sharps Picksley".

Ціни Лондонського ринку вважаються найбільш репрезентативними, вони використовуються як ін­формаційний орієнтир для різноманітних розрахун­ків, порівнянь та закладаються у довгострокові кон­тракти.

Сьогодні функціонує понад 50 ринків золота:

• 11 — у Західній Європі (Цюрих, Париж, Лон­дон, Женева та ін.);

• 14 — в Америці, в тому числі 5 — у США;

• 19 — в Азії;

• 8 — в Африці.

Юридична власність на національні золоті запа­си в більшості країн належить центральним банкам, казначействам або спеціальним державним устано­вам (фондам). Франція, наприклад, зберігає золоті

запаси в Центральному банку, в Італії вони розді­лені між Банком Італії та валютним бюро Міністер­ства фінансів.

Найбільшими власниками золота є США, Німеч­чина, Швейцарія, Франція, Італія, Бельгія, Нідер­ланди. На промислово розвинуті країни припадає близько 83 % світових централізованих запасів зо­лота. Великим власником золота є Міжнародний ва­лютний фонд.

Цей благородний метал викорис­товується в електронній промисловості для створен­ня комп'ютерів і космічної апаратури. Досить за­значити, що тільки електронна індустрія Японії ви­користовує щороку понад 50 т золота. Близько 65 т іде на зубопротезування. Все інше осідає в приват­них колекціях, сховищах та використовується для карбування монет.

Найбільшим у світі видобувачем золота є Південно-Африканська Республіка, яка щорічно дає понад 22 % загальносвітового видобутку золота, у 1970 р. — 79 %. У цій галузі на 39 шахтах і рудни­ках, більшість з яких знаходиться на глибині 2— 4 км, працює понад півмільйона осіб.

Досить значним видобувачем золота був у свій час Радянський Союз.

 


Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 213; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!