Методи страхування валютних ризиків (хеджування).
Протягом останніх десятиріч практикою МЕВ опрацьовано кілька методів управління валютним ризиком. Йдеться про застосування системи хеджування (hedging), яка криє в собі сукупність банківських, біржових і комерційних заходів страхування валютного ризику.
Система заходів із страхування валютних ризиків та зменшення валютних втрат називається "хеджуванням" (hedging - огороджування). У страхуванні мають необхідність підприємства, що займаються ЗЕД, банки, що працюють з іноземною валютою, їх клієнти, приватні особи.
Заходи з хеджування ЗЕД здійснюються на трьох рівнях: транснаціональному (регіональному), міждержавному й міжфірмовому.
На транснаціональному рівні розробляється і реалізується в рамках міжнародних економічних угруповань (МВФ, ЄВС та інших) глобальна система заходів, що визначає найзагальніші принципи й норми валютного регулювання.
Із запровадженням «плаваючих» валютних курсів у практиці МЕВ набула поширення система страхування від валютного ризику, що реалізується на міждержавному (двосторонньому) рівні та рівні ЗЕД окремо взятих держав. Йдеться про заходи макроекономічного характеру — укладення міждержавних угод, діяльність у структурах валютно-клірингових союзів, визначення режиму валютного регулювання та утворення внутрішньодержавної (національної) системи страхування від валютного ризику.
Основніметоди страхування валютних ризиків такі:
|
|
|
1. Структурне збалансування активів, пасивів, кредиторської та дебіторської заборгованості.
2. Зміна термінів платежів (leads and lags). Leads and lags – прискорення чи затримка платежів в міжнародній торгівлі для захисту від валютного ризику чи отримання виграшу від зміни валютного курсу.
3. Форвардні угоди. Сутність форвардних операцій із страхування валютних ризиків полягає в тому, що при поданні комерційної пропозиції або при підписанні контракту експортер, знаючи приблизний графік надходження платежів за контрактом, укладає зі своїм банком угоду про переуступку йому майбутніх надходжень в валюті за завчасно визначеним (терміновим) курсом. Отже, експортер наперед може визначити суму свого доходу в національній валюті і, виходячи з цього, встановлювати ціну контракту. Цей терміновий курс може бути більшим (тобто котируватись з премією) або меншим (тобто котируватись з дисконтом) за курс валюти на дату проведення такої угоди і залежить від різниці в процентних ставках на міжбанківському ринку за депозитами у відповідних валютах.
4. Операції "своп". В останні роки набув поширення метод валютного страхування, пов'язаний з використанням валютних «сво пів» (currency swaps). Якщо на початку 1980-х pp. обсяг ринку операцій «своп» становив до 0,5 млрд. доларів США, то нині він перевищує суму в 500 млрд. доларів. Як метод курсового страхування система «своп» представляє обмін довготерміновими кредитними зобов'язаннями в одній валюті на однозначні зобов'язання в іншій валюті. Йдеться про обмін еквівалентних сум у різних валютах з неодмінною умовою здійснення через певний, спеціально обумовлений (скажімо, 5 років) строк зворотної операції.
|
|
|
5. Опціонні угоди. У 1980-х pp. широкого розвитку набув метод валютного опціону (option of exchange), за яким контрагентом надається право вибору альтернативних валютних умов контракту. Йдеться про можливість купівлі чи продажу однієї валюти взамін на іншу за наперед визначеним курсом у будь-який час до попередньо встановленої дати. Зрозумілою є ефективність цієї операції. Водночас слід враховувати і витрати, що їх несе фірма, яка вдається до цього методу страхування: вона виплачує премію продавцеві опціону (банку). Попри це, спеціалісти вважають, що зазначена форма страхування від валютного ризику є досить перспективною. Підтвердженням цього є кількісний ріст опціонних бірж, що спеціалізуються на торгівлі різними видами опціонів. Так, 1978 р. було засновано Європейську опціонну біржу в Амстердамі (European Options Exchange), яка надзвичайно швидко нарощує обсяги відповідних валютних операцій. Те саме можна сказати і про діяльність Чиказької біржі опціонів та інших спеціалізованих у цій сфері фінансово-валютних установ.
|
|
|
6.Фінансові ф'ючерси.
7.Кредитування та інвестування в іноземній валюті.
8.Реструктуризація валютної заборгованості.
9. Паралельні позички.
10. Дисконтування вимог в іноземній валюті (форфетування).
10. Використання валютних коштів.
11. Здійснення платежів за допомогою зростаючої валюти.
14. Самострахування. Компанії — суб'єкти ЗЕД — у своїй практиці звичайно використовують стратегію вибіркового страхування, за якою страхуються лише ті валютні операції, по яких можливий ризик втрат перевищує ймовірний виграш. При цьому йдеться про глибоко індивідуалізовану систему заходів, яка відтінює специфічні особливості конкретного суб'єкта ринку.
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 283; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!