Класифікація референдумів в Україні.
Референдуми є багатогранним явищем, їх слід класифікувати за такими критеріями:
а) предметом;
б) правовою силою рішень референдуму;
в) підставами проведення;
г) суб'єктами ініціювання;
д) територією проведення референдуму;
е) часом проведення;
є) формулою питань референдуму.
Відповідно до чинного законодавства, за предметом всеукраїнський референдум може бути:
1) конституційний референдум - про схвалення нової редакції Конституції України, внесення змін до Конституції України, скасування, втрату чинності чи визнання нечинним закону про внесення змін до Конституції України;
2) ратифікаційний референдум - про зміну території України;
3) законодавчий референдум - щодо прийняття чи скасування закону України або внесення змін до чинного закону України;
4) загальний референдум - з будь-якого питання за винятком тих, щодо яких референдум не допускається згідно з Конституцією України.
За правовою (юридичною) силою рішень референдуми поділяються на :
- консультативні;
- імперативні.
Загальновідомо, що правові рішення референдумів мають вищу юридичну силу порівняно з іншими актами чинного законодавства, за винятком конституцій, якщо такі не є предметом референдуму, як на загальнонаціональному, так і на місцевому рівні.
Їх юридичні наслідки є безпосереднім втіленням політичної волі чи публічної влади Українського народу, територіальної громади чи Автономної Республіки Крим.
|
|
|
Поряд із імперативними референдумами законодавство низки країн світу передбачає можливість проведення консультативних референдумів. Вони не мають імперативного характеру, але зобов'язують суб'єктів правотворчості враховувати волю народу в прийнятті остаточного правового акта чи рішення. Зокрема, традиція проведення таких референдумів існує в державах - учасницях ЄС, Швейцарії, США на рівні штатів. Наприклад, у 2005 р. Іспанія, Люксембург, Нідерланди та Франція провели референдуми щодо ратифікації Конституційного договору для ЄС, який пізніше трансформувався в Лісабонську угоду, яка набула чинності з 1 січня 2010 р.
Місцеві референдуми, відповідно до положення ст. 46 Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» від 3 липня 1991 р., який втратив чинність, також мали імперативний і консультативний характер. Фактично всі з-понад 150 проведених в Україні місцевих референдумів мали імперативну силу.
Проте проведення консультативних референдумів на локальному рівні теж має свої перспективи. Консультативний місцевий референдум - це референдум, який проводиться з метою з'ясування думки членів територіальних громад з питань місцевого значення, результати якого розглядаються і враховуються під час прийняття рішень відповідними органами місцевого самоврядування або їх посадовими особами. При цьому в новому законі «Про місцевий референдум» доцільно було б унормувати механізм реалізації рішень консультативного референдуму.
|
|
|
За підставами проведення референдуми можуть бути :
- обов'язковими;
- факультативними.
Народ України, територіальні громади, Автономна Республіка Крим мають право вирішувати широке коло соціально значущих питань, але окремі питання (внесення змін до розділів І, III, XIII Конституції України, питання про зміну території України (ст. 73 Конституції), питання про найменування або перейменування селищ, міст, районів, областей тощо), відповідно до чинного законодавства, мають визначатися виключно всеукраїнським і місцевими референдумами.
Відповідно, обов'язкові референдуми - це референдуми, проведення яких визначається Конституцією та законами України як обов'язкове щодо прийняття певного правового акта чи рішення, а проведення факультативних референдумів залежить від волі суб'єктів ініціювання проведення всеукраїнського та місцевих референдумів.
Залежно від суб'єктів, що наділені правом ініціювати проведення загальнодержавного референдуму, в Україні референдуми поділяють на:
|
|
|
- ініційовані Українським народом (ст. 72 Конституції);
- ініційовані Верховною Радою України (ст. 72, п. 2 ст. 85 Конституції);
- ініційовані Президентом України (ст. 72, п. 6 ст. 106 Конституції).
Місцеві референдуми можуть бути ініційовані :
- місцевими радами (в Автономній Республіці Крим - Верховною Радою Автономної Республіки Крим);
- громадянами України, що проживають на території певної адміністративно-територіальної одиниці.
Утім, говорячи про суб'єктів ініціювання місцевого самоврядування, можна стверджувати, що ст. 143 Конституції України визначає під такими:
- територіальні громади села, селища, міста;
- утворені ними органи місцевого самоврядування.
Референдуми можна класифікувати і за територією їх проведення на:
1) всеукраїнський референдум;
2) референдум Автономної Республіки Крим;
3) місцеві референдуми в межах адміністративно-територіальних одиниць.
За часом проведення всеукраїнські референдуми можуть бути:
- дозаконодавчими (до проведення голосування);
- післязаконодавчими (після розгляду парламентом законопроекту, що є предметом референдуму).
|
|
|
Післязаконодавчі всеукраїнські референдуми також називають ратифікаційними.
За формулою, тобто конструкцією питань, що виносяться на всенародне голосування, референдуми розмежовуються на:
- прості;
- складні.
Прості конструкції питань референдумів передбачають винесення на референдум одного питання з єдиної конкретно взятої проблеми. Прикладом простої формули референдуму є всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 р., коли на голосування виносилося єдине питання про легітимізацію Акта проголошення незалежності України.
Складні (комбіновані) конструкції питань референдумів передбачають голосування з двох і більше питань. При цьому питання можуть стосуватися різнопорядкових проблем, але звичайно сукупність питань, винесених на референдум у комплексі, стосуються єдиної проблеми.
Визначені групи видів референдумів утворюють систему референдумів в Україні, під якою слід розуміти систему всіх видів референдумів, проведення яких передбачено Конституцією та законами України.
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 276; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!