Види матеріальної відповідальності працівників.
Відмежування матеріальної відповідальності від інших видів юридичної відповідальності виражається й у тому, що поряд із зазначеним матеріальна відповідальність має певні види та межі.
Види матеріальної відповідальності:
а) обмежена;
б) повна;
в) підвищена.
Перші два види зазначені в Кодексі законів про працю України, а підвищена відповідальність передбачена Законом України "Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей" від 6 червня 1995 р. Цим Законом передбачено відшкодування вартості пошкодженого майна у подвійному і потрійному розмірі.
Обмежена матеріальна відповідальність - обов'язок працівника покрити заподіяну шкоду повністю, але не більше встановленої законом межі - його місячного середнього заробітку. Цей вид матеріальної відповідальності застосовується за відсутності повної та підвищеної відповідальності.
Повна матеріальна відповідальність - обов'язок працівника покрити заподіяну шкоду в межах повного розміру, але з урахуванням прямої дійсної шкоди. На відміну від обмеженої, повна матеріальна відповідальність настає лише у безпосередньо визначених законом випадках.
До таких випадків належать:
1) наявність письмового договору між працівником і власником про повну матеріальну відповідальність;
|
|
|
2) одержання працівником майна під звіт за дорученням;
3) заподіяння шкоди діями працівника, які переслідуються у кримінальному порядку;
4) заподіяння шкоди працівником, який перебував у нетверезому стані;
5) заподіяння шкоди недостачею, умисним знищенням чи зіпсуванням матеріалів, продукції тощо;
6) коли спеціальним законом на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за заподіяння шкоди (касири, працівники підприємств зв'язку тощо);
7) заподіяння шкоди в разі невиконання трудових обов'язків (використання транспорту підприємства у власних цілях);
8) незаконне звільнення чи переведення працівника на іншу роботу власником;
9) несвоєчасна виплата заробітної плати понад один місяць за певних умов (ст. 134 КЗпП України).
Повна матеріальна відповідальність залежно від організації праці поділяється на колективну (бригадну) та індивідуальну. У разі колективної відповідальності розмір шкоди розподіляється між членами колективу пропорційно до місячної тарифної ставки (окладу) і фактично відпрацьованого часу за період від останньої інвентаризації до дня виявлення шкоди, а в разі встановлення винної особи обов'язок відшкодування покладається на неї за правилами індивідуальної матеріальної відповідальності.
|
|
|
Правове забезпечення покриття матеріальної шкодиреалізується двома способами:
1) добровільним покриттям заподіяної шкоди;
2) примусовим стягненням заподіяної шкоди (ч. V ст. 130 і ст. 136 КЗпП України).
Добровільний спосіб стосується будь-якого виду матеріальної відповідальності.
Примусовий має два різновиди:
1) адміністративний порядок покриття шкоди, що застосовується лише в разі обмеженої матеріальної відповідальності з обов'язковим виданням наказу не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної шкоди та його виконанням не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові;
2) судовий порядок покриття шкоди, який застосовується у разі незгоди працівника з відрахуванням із його заробітної плати або з розміром такого відрахування; у разі повної та підвищеної матеріальної відповідальності, якщо сторони не домовились про добровільне відшкодування.
Другою стороною трудового договору є власник підприємства. Згідно з КЗпП України власник також є стороною матеріальної відповідальності у разі заподіяння шкоди працівникові.
|
|
|
Відповідно до КЗпП України і судової практики власник зобов'язаний відшкодувати працівникові майнову шкоду за наявності таких підстав:
1) незаконного звільнення, переведення чи відсторонення працівника;
2) неправильного запису формулювання у трудовій книжці під час звільнення працівника, що унеможливлювало б влаштування його на роботу;
3) затримки видачі трудової книжки або розрахунку під час звільнення з роботи;
4) псування, знищення чи крадіжки особистих речей працівника під час виконання ним трудової функції та в інших передбачених законодавством випадках.
Власник зобов'язаний відшкодувати працівникові втрачений заробіток, допомогу на членів сім'ї, які перебувають на його утриманні, а також витрати на соціальну та медичну допомогу (протезування, харчування, сторонній догляд тощо). У разі заподіяння потерпілому працівникові моральної шкоди вона також підлягає відшкодуванню.
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 241; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!